Ухвала суду № 141028005, 28.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

28 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3430/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2» Дзюби І.М. (вх.№25581 від 15.10.2026) про закриття провадження у справі

за позовомШевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55-А; код ЄДРПОУ: 0291010821) в інтересах державив особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В; код ЄДРПОУ: 32335239)простягнення заборгованостіза участю представників:

прокуратури - Горгуль Н.В., посвідчення №072883 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача Дзюби І.М., ордер АХ №1388519 від 15.10.2026.

ВСТАНОВИВ:

29.09.2026 Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП-2» (код ЄДРПОУ 32335239) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, номер рахунка (IBAN) UA508999980334109812000020649, код отримувача 37874947, банк отримувача Казначейство України, отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, код класифікації доходів бюджету 18010600) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 1,2216 га, кадастровий номер 6310136300:07:010:0002, за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3, у розмірі 1 379 287,62 грн;

- судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2026 прийнято позовну заяву (вх.№3430/26 від 29.09.2026) Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3430/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 28.10.2026.

15.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про закриття провадження (вх.№25581 від 15.10.2026).

Клопотання про закриття провадження у справі представник відповідача обґрунтовує тим, що спір має публічно-правовий характер і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки вирішення заявленої вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за землю потребує оцінки правомірності застосування відповідачем податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та визначення наявності й розміру податкового зобов`язання з урахуванням цієї пільги.

При цьому, як стверджує представник відповідача, прокурор сам кваліфікує заявлену до стягнення суму як узгоджене податкове зобов`язання, а питання стягнення податкового боргу врегульовані податковим законодавством і належать до компетенції контролюючих органів.

На думку представника відповідача, дійсна правова природа заявленої прокуратурою вимоги та суть цього спору свідчать про його публічно-правовий характер, який належить до юрисдикції адміністративних судів, спір не має ознак приватно-правового спору щодо виконання договору оренди №6329/04 від 16.03.2004, а тому просить суд закрити провадження у цій справі №922/3430/26 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

21.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№26003 від 21.10.2026).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що доводи відповідача щодо необхідності закриття провадження у справі №922/3430/26 у зв`язку з тим, що спір нібито належить до юрисдикції адміністративних судів, є необґрунтованими. Предметом позову у цій справі є стягнення з ТОВ «Олімп-2» на користь Харківської міської ради заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2216 га, кадастровий номер 6310136300:07:010:0002, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3, на підставі договору оренди землі від 11.03.2004, зареєстрованого 16.03.2004 за №6329/04, з урахуванням змін до нього. Отже, спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, що випливає з договору оренди земельної ділянки, та стосується захисту майнових прав територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради як орендодавця. Обов`язок ТОВ «Олімп-2» зі сплати орендної плати виникає передусім з договору оренди земельної ділянки, стороною якого є відповідач, а одержувачем відповідних платежів є Харківська міська рада як орендодавець земельної ділянки комунальної власності. Використання прокурором положень Податкового кодексу України під час обґрунтування позовних вимог не змінює суті спірних правовідносин та не перетворює вимогу орендодавця про стягнення договірної заборгованості на вимогу контролюючого органу про стягнення податкового боргу. Подвійна правова природа орендної плати не означає, що будь-який спір, у якому для визначення розміру орендної плати необхідно застосувати норми податкового законодавства, автоматично набуває публічно-правового характеру. Норми Податкового кодексу України у спірних правовідносинах мають значення для визначення розміру належної до сплати орендної плати, зокрема з урахуванням законодавчих обмежень щодо її нарахування та сплати в окремі періоди дії воєнного стану. Проте вони не змінюють суб`єктного складу основного зобов`язання, його договірної підстави та характеру вимоги, заявленої до суду. Посилання відповідача на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та рішення Харківської міської ради щодо пільг з плати за землю також не є підставою для закриття провадження у справі. Зазначені положення та рішення органу місцевого самоврядування мають значення для з`ясування наявності або відсутності обов`язку зі сплати орендної плати за конкретні періоди, а також для перевірки правильності розрахунку заявленої до стягнення суми. Відтак питання про поширення відповідних пільг на спірну земельну ділянку, їх часові межі та вплив на розмір заборгованості належать до розгляду спору по суті, а не визначають самі собою належну судову юрисдикцію. Прокурор звернувся до суду не з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій контролюючого органу чи вирішення спору між платником податків і податковим органом, а з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі на користь орендодавця.

Таким чином, як стверджує прокурор, спір має приватноправову природу, оскільки виник із договірних відносин оренди земельної ділянки комунальної власності та стосується виконання відповідачем грошового зобов`язання перед орендодавцем.

26.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№26498 від 26.10.2026)

У запереченні представник відповідача зазначила, що визначальним у цьому випадку те, що заявлена прокурором вимога про стягнення орендної плати за період із 07.05.2023 до 31.03.2024 обґрунтовується необхідністю спростування застосування відповідачем податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України. Отже, в предмет доказування у цій справі входять питання чи поширювалося на відповідну земельну ділянку та спірний період передбачене зазначеною нормою звільнення від плати за землю, чи мав відповідач право на його застосування та, відповідно, чи існували законні підстави для нарахування й стягнення орендної плати за заявлений прокурором період. Таким чином, спір не стосується питання виконання умов договору оренди, його вирішення безпосередньо залежить від установлення змісту та правових наслідків застосування спеціальної норми податкового законодавства, яка регулює звільнення від плати за землю в умовах збройної агресії Російської Федерації. У цій справі пільга, на застосуванні якої ґрунтується позиція відповідача, встановлена законом Податковим Кодексом України, а не договором оренди, її запровадження та застосування не залежали від волевиявлення сторін договору, а правові наслідки визначалися положеннями податкового законодавства в редакції, чинній у відповідний період. Позивач, як орендодавець не має відношення до пільги визначеної пунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" ПК України, її встановлення у спірний період мало публічно-правову природу, пільга не встановлювалась за згодою сторін договору оренди та її застосування не залежало від волевиявлення сторін договору оренди. В той же час, предметом розгляду у даній справі є грошові вимоги (стягнення), що стосуються узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю (орендної плати), яке не визначалося за умовами укладеного між відповідачем і позивачем договором оренди, а відтак належним заявником є податковий орган, який уповноважений на адміністрування відповідного податкового зобов`язання, який в даному спорі, набув статусу податкового боргу.

Прокурор, яка приймала участь в підготовчому засіданні 28.10.2026, проти задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі заперечувала.

Представник відповідача, яка приймала участь в підготовчому засіданні 28.10.2026, просила суд клопотання про закриття провадження у справі задовольнити.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2» Дзюби І.М. (вх.№25581 від 15.10.2026) про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За змістом статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Визначаючи предметну юрисдикцію спору, суд має виходити з характеру спірних правовідносин, предмета позову, змісту заявлених вимог та підстав їх виникнення, а не лише з нормативно-правових актів, на які посилаються сторони на обґрунтування своїх позицій.

Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2» про стягнення 1 379 287,62 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2216 га, кадастровий номер 6310136300:07:010:0002, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3.

Підставою заявлених вимог прокурор визначає неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 11.03.2004, зареєстрованим 16.03.2004 за № 6329/04, з урахуванням змін до нього.

Отже, предметом спору є стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою комунальної власності на підставі договору оренди, а позов спрямований на захист майнових інтересів територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради як орендодавця.

Відповідач, обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження, зазначає, що вирішення спору залежить від установлення правомірності застосування ним податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а заявлена до стягнення сума є узгодженим податковим зобов`язанням, яке набуло статусу податкового боргу та підлягає стягненню контролюючим органом.

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача.

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №925/258/17).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17) (провадження №11-1317апп18)).

За таких обставин посилання скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №911/2685/18).

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/14176/20, 09.06.2020 у справі №911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).

Водночас така подвійна правова природа орендної плати не означає, що спір щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі втрачає договірний характер у разі необхідності застосування норм податкового законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/14176/20, відповідно до якого справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Крім того, у постанові від 25.02.2025 у справі №908/929/24 Верховний Суд розглядав спір за позовом міської ради до орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, у якому відповідач також посилався на право застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. При цьому питання застосування зазначеної пільги було предметом розгляду господарського суду в межах спору про стягнення заборгованості за договорами оренди землі.

Отже, саме по собі посилання відповідача на положення податкового законодавства, які передбачають звільнення від нарахування та сплати плати за землю за певних умов, не змінює характеру спірних правовідносин та не є достатньою підставою для висновку про належність спору до юрисдикції адміністративних судів.

Суд враховує, що прокурор звернувся до суду не з вимогою про оскарження рішення контролюючого органу, визнання протиправними його дій чи бездіяльності або стягнення податкового боргу на користь держави в особі податкового органу, а з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати на користь Харківської міської ради як орендодавця земельної ділянки комунальної власності.

Таким чином, доводи відповідача про те, що заявлена сума є податковим боргом, стягнення якого належить виключно до компетенції контролюючого органу, не спростовують договірного характеру спірних правовідносин, визначеного з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача про те, що необхідність установлення правомірності застосування податкової пільги виключає можливість розгляду спору в порядку господарського судочинства.

Питання щодо наявності у відповідача права на застосування пільги, передбаченої підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, поширення її дії на спірну земельну ділянку та відповідний період, а також впливу такої пільги на наявність і розмір заборгованості підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті. Самі по собі ці обставини не визначають предметної юрисдикції спору.

Вирішення зазначених питань потребує дослідження умов договору оренди землі, положень законодавства, чинних у спірний період, та доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх доводів. Водночас установлення відповідних обставин є необхідним для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог, а не для визначення наявності підстав для закриття провадження з мотивів неналежності спору до господарської юрисдикції.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що цей спір виник у зв`язку з виконанням договору оренди земельної ділянки комунальної власності та стосується захисту майнових прав територіальної громади. Відповідно, він підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин суд не вбачає передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №922/3430/26 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2» Дзюби І.М. (вх.№25581 від 15.10.2026) про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Повну ухвалу складено 29.10.2026.

СуддяТ.О. Пономаренко