Рішення № 141027626, 27.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Справа № 915/1492/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль,

до відповідача: Миколаївської міської ради,

про: стягнення заборгованості у розмірі 270085,67 грн, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2338 від 16.10.2025 (вх.№14696/25 від 17.10.2025), в якій просить стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради основний борг за поставлену теплову енергію за період з липня 2023 року по червень 2025 року (включно) до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Миколаїв, вул.Январьова, 28/3 у загальній сумі 270085,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам публічного договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлену теплову енергію своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову відповідачем не погашена.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025, - справу №915/1492/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1492/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

05.11.2025 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 05.11.2025 (вх.№15554/25), в якій він просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву по даній справі на 10 днів.

Ухвалою суду від 07.11.2025 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів до 14.11.2025 включно.

07.11.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.11.2025 (вх.№15696/25), в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність факту отримання послуги з постачання теплової енергії у період з липня 2023 року по червень 2025 року (включно). Відповідач також вказує, що станом на теперішній час, згідно інформації, наданої Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради від 06.11.2025 за №63533/10.01-08/25-2 нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Январьова, 28/3 орендодавцю не повернуті, тому сплатити борг за спожиту теплову енергію в сумі 270085,67 грн має саме орендар. За таких обставин - Миколаївська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі. Відповідач наголошує, що надані позивачем наряди на підключення опалення є підтвердженням факту приєднання приміщення до системи опалення, але не підтверджує факт теплопостачання до нежитлових приміщень в зазначений період. Позивачем також не надано актів прийому-передачі теплової енергії до приміщення за адресою: вул.Январьова, 28/3, а також документи, які обґрунтовують позовні вимоги, а саме: калькуляції вартості тарифу, розшифровки кількості Гкал, документів про затвердження та право застосування тарифів; розшифровки по розподілу кількості спожитих Гкал. Додатково відповідач зазначає, що відповідно до Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198 теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством. Але вказаним правом позивач не скористався.

11.11.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 11.11.2025 (вх.№15891/25), в якій він заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов в повному обсязі зазначаючи також, що жодного документу, який би підтверджував відсутність опалення в нежитлових приміщеннях за адресою: вул.Январьова, 28/3 відповідачем до відзиву не додано. Враховуючи той факт, що нежитлові приміщення по вул.Январьова 28/3 не обладнані окремими вузлами обліку теплової енергії, а знаходяться у житловому будинку, на вводі якого встановлено загальний вузол обліку теплоспоживання, факт споживання тепла підтверджується відомостями споживання теплової енергії по вказаному вузлу. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньо будинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. Приміщення відповідача по вул.Январьова, 28/3 знаходяться в системі житлового будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною з системою опалення приміщень будинку по вул.Январьова, 28. Також позивач, посилаючись на ст.322 ЦК України зазначає, що власником приміщень є саме відповідач. Як зазначено у відзиві частина приміщень передано в оренду на підставі Договору оренди нерухомого або індивідуального визначеного майна від 02.10.2023 №8253. Самого договору оренди ні позивачу ні суду відповідачем не надано. Визначити хто саме є орендарем частини приміщень у позивача та у суду не має можливості. Сам орендар до позивача не звертався та не заключав Договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Також позивач вважає, що відповідач не позбавлений права звернутись до орендаря в регресному порядку (ст.1191 ЦК України) та стягнути з нього борг за теплову енергію. Якщо орендар не виконує своїх зобов`язань, власник може звернутися до суду для стягнення заборгованості або розірвання договору оренди.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Миколаївською міською радою з 05.09.2016 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Январьова, будинок 28/3.

Нежитлові приміщення (підвал) за адресою: м.Миколаїв, вул.Январьова, 28/3 знаходяться в складі багатоквартирного житлового будинку по вул.Январьова, 28.

Відповідно до відомостей з ДРРП №419192600 власником зазначених нежитлових приміщень є Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

На виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023, №1869 від 29.10.2024 у м.Миколаєві були розпочаті опалювальні сезони 2022-2023рр., 2023-2024рр., 2024-2025рр. та на підставі цих рішень позивачем були видані наряди на підключення систем тепло споживання.

Позивач стверджує, що в опалювальний період 2022-2023рр., 2023-2024рр., 2024-2025рр. ним постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень, що знаходиться в м.Миколаєві за адресою: по вул.Январьова, 28. У період з липня 2023 року по червень 2025 року включно відповідачу було поставлено теплової енергії на загальну суму 270085,67 грн, за яку відповідач не сплатив.

Позивач направляв відповідачу претензію від 13.08.2025 №370-ю на суму боргу 270085,67 грн разом з розрахунком періоду 01.07.2023 - 30.06.2025 та рахунком №4917 і актом надання послуг №4917 за цей період, що підтверджується поштовим описом.

Станом на дату подання позову та розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію.

Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до пп.9 п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до п.4 таких Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.14 Правил споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц (провадження №61-11107св18) та від 13.11.2019 у справі №686/14833/15-ц (провадження №61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 у справі №922/4239/16.

Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 (далі - Постанова КМУ №1022) затверджено зміни, що вносяться до Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії. Ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та індивідуальним і колективним споживачем який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п.13 Постанови КМУ №1022, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону України Про житлово-комунальні послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч.5 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Окрім цього, факт надання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, які належать йому на праві власності, підтверджуються відповідними рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів та відомостями споживання теплової енергії, в якому знаходиться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Відповідно до п.2 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

Відповідно до п.4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до п.5 Договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У відповідності до п.30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил №830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу виконавця www.ntec.mk.ua.

Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У відповідності до п.8 Правил №830, рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Так, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2022-2023рр., 2023-2024 рр., 2024-2025рр. після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до +8°С і нижче, на виконання рішень Виконавчого комітету ММР №626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023, №1869 від 29.10.2024 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023рр., 2023-2024рр., 2024-2025рр. та на підставі цих рішень видати наряди на підключення систем тепло споживання.

Позивач стверджує, що наряди на підключення свідчать про те, з якої саме дати відповідний будинок підключено до опалення. На зворотному боці наряду зазначено нежитлові приміщення, які знаходяться в єдиній системі будинку.

Відповідно до рішень Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024 та №339 від 24.03.2025 опалювальні періоди закінчено.

З початку опалювального сезону 2022-2023рр., 2023-2024рр., 2024-2025рр. відповідно до Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.12.2022 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №984 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №252 від 14.02.2024 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1792 від 23.10.2024 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Відповідно до п.33 Правил №830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно п.30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

1) плати за послугу, визначеної відповідно до Правил 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті позивача.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч.11 ст.1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 32,57 грн (з ПДВ), починаючи з опалювального сезону 2024-2025рр. - 42,85 грн (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 15,84 грн (з ПДВ), починаючи з опалювального сезону 2024-2025рр. - 21,70 грн (з ПДВ), що підтверджується наказами №473 від 22.09.2021 та №340 від 28.10.2024.

У відповідності до п.32 та п.34 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління комунального майна ММР листом №1433/02.02.01-40/10/14/23 від 25.04.2023 підтверджує, що приміщення по вул.Январьова, 28/3 на даний час є вільними.

09.09.2025 на адресу позивача була надана відповідь листом, де зазначено з 02.10.2023 нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: вул. Январьова 28/3 загальною площею 411,9 кв.м. перебувають в орендному користуванні. В той же час, суду не надано договору оренди спірних приміщень та не повідомлено відомостей про орендаря.

Позивач у позові звертає увагу суду, що відповідно до відомостей з ДРРП та технічного паспорту на приміщення загальна площа складає 453,3 кв.м., а не 411,9 кв.м., у зв`язку чим можливо це взагалі інше приміщення за яке пише відповідач. На підставі вищевикладеного, саме власник відповідає за утримання майна.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч.11 ст.1 Закону України від 09.11.2017 №2189-УІІІПро житлово-комунальні послугинараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць відповідно до Наказу №473 від 22.09.2021: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 32,57 грн (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі - 15,84 грн (з ПДВ).

Відповідно до п.п.32, 34 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В опалювальний період 2022-2023рр., 2023-2024рр., 2024-2025рр. позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень, що знаходиться в м.Миколаєві за адресою: по вул.Январьова, 28.

Позивач направляв відповідачу претензію від 13.08.2025 №370-ю на суму боргу 270085,67 грн разом з розрахунком періоду 01.07.2023 - 30.06.2025 та рахунком №4917 і актом надання послуг №4917 за цей період, що підтверджується відповідним поштовим описом.

Позивач стверджує, що у період з липня 2023 року по червень 2025 року включно відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 270085,67 грн, за яку відповідач не сплатив. В матеріалах справи міститься детальний розрахунок суми заборгованості.

Таким чином, основний борг відповідача за теплову енергію спожиту в період з липня 2023 року по червень 2025 року включно, складає 270085,67 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані у період з липня 2023 року по червень 2025 року послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 270085,67 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 269365,74 грн та борг за абонентське обслуговування у сумі 719,93 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Каботажний узвіз, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966) 270085,67 грн основного боргу та 4051,29 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва