Рішення № 141027063, 29.10.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2016/26

Провадження № 2/526/1351/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №188406 від 23.06.2025 у розмірі 25 728,54 грн. Також просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 23.06.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №188406 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 26 507,00 грн. відповідно до умов кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку відповідно до якого надані кредитні кошти спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості ОСОБА_1 за раніше укладеними кредитними договорами з кредитодавцем. Після вчинення відповідачем відповідних дій 23.06.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ грошових коштів на платіжну карту відповідача.

В подальшому 10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №188406 від 23.06.2025. Зазначала, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 належним чином не виконувала кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 28 128,54 грн., з яких: 17 446,39 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 682,15 грн несплачені відсотки за користування кредитом, 600 грн. комісія за кредитним договором, 2 400,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у з в`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 25 728, 54 грн. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою від 30 червня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 30.06.2026, яку було направлено в його електронний кабінет.

Відповідач ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження отримала.

06 липня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивач не довів фактичне отримання нею кредиту у розмірі 26 507,00 грн. зокрема у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що кредит надається у такому порядку: 19 814,10 грн. на погашення заборгованості позичальника за договором №176529 від 26.03.2025, 2 186,71 грн. на рахунок позичальника №4576-36ХХ-ХХХХ-5182, 4 506,19 грн. на погашення заборгованості за комісією. Отже, з усієї заявленої суми кредиту фактично до перерахування відповідачу на картку заявлено лише 2 186, 71 грн., при цьому вважає, що позивач не надав первинних банківських документів, які підтверджують належність зазначеного рахунку саме відповідачу, законність та обґрунтованість зарахування 19 814, 10 грн. на погашення попереднього кредиту №176529, а також правомірність включення 4 506, 19 грн. комісії до суми кредиту. Також, наголошує на тому, що позивач повинен був довести не лише укладення договору №188406 від 23.06.2025, а й існування попереднього договору №176529 від 26.03.2025. Вказує, що нею були здійснені платежі на погашення заборгованості зокрема, 07.07.2025 - 4 189,09 грн, 21.07.2025 4 189,09 грн., що вже перевищує фактичну суму яку було перераховано їй на картку, а саме 2 186,71 грн. Заперечуючи розмір заявлених позивачем відсотків, вважає, що вони повинні нараховуватись саме від суми яка була нею фактично отримана. Крім того, не погоджуючись в частині витрат на правничу допомогу, зазначає, що дана справа є малозначною, а позовна заява шаблонною, оскільки обсяг фактично виконаної роботи адвокатом не відповідає заявленій сумі витрат, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Кукса К.О. зазначила, що 23.06.2025 між ТОВ «ФК «Креді плюс» та ОСОБА_1 укладено Договір споживчого кредиту № 118406, відповідно до умов якого сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення Договору у позичальника ОСОБА_1 вже існувала заборгованість за попереднім кредитним договором №176529 від 26.03.2025. Загальна сума наданого відповідачу кредиту становить 26 507,00 грн., з якої 19 814, 10 грн. було перераховано на погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором, решта на рахунок відповідача. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачці, а тому твердження відповідача про необхідність надання доказів їх перерахування відповідачу є безпідставними. У матеріалах справи міститься підтвердження факту акцепту індивідуальної частини договору позичальником, тобто наявне волевиявлення сторін щодо укладення договору. Відповідно до умов договору комісія за надання кредиту складає 4 506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту. Сторони узгодили розмір кредиту , строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі. Отже, вважає, що позивачем доведено факт укладення вищевказаного договору, тому позовні вимоги є законними та обгрунтованими, відтак просить їх задовольнити в повному обсязі та стягнути витрати пов`язані з правничою допомогою.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Гадяцького районного суду від 24.08.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ «Ощадбанк» інформацію щодо перерахування коштів первинним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на рахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 2 186,71 грн, згідно умов договору №188406 від 23.06.2025.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

23.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про споживчий кредит №188406, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором 7f530cf3 (а.с.27).

У відповідності до п.п.1.1. кредитного договору, він складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua (далі сайт кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що отримала та ознайомилася, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця (далі Правила), а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії », інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою , позичальник повинен відмовитись від підписання цієї індивідуальної частини Договору. (п.п.1.2. кредитного договору).

Згідно п.2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 26 507,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 19 814,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №176529 від 26.03.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 2186,71 грн на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4 506,19 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з умовами п.2.4. індивідуальної частини, знижений тариф комісії за управління та обслуговування тарифу складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.

Комісія за надання кредиту складає 4 506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. (п.2.5 договору).

Згідно п.2.6 загальний строк кредитування за кредитним договором складає 168 днів з 23.06.2025 по 08.12.2025.

Відповідно до п.2.7, 2.7.1 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника пов`язаних з отриманням обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування тіла кредиту ) складає 28 268,27 грн. Денна процентна ставка 0,6348 % /день. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 54 775.27 грн. (п. 2.9.1)

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 23.06.2025, ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.33).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.04.2026 підтверджено перерахування на карту відповідача 2 186,71 грн (а.с.40-41).

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 09.04.2026 підтверджено перерахування на карту відповідача 2 186,71 грн., перерахування на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 19 814,10 грн., та перерахування на погашення комісії 4 506,19 грн. (а.с.25-26).

Також, як вбачається з листа АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту НОМЕР_2 . За період з 23.06.2025 по 28.06.2025 було зарахування коштів у сумі 2 186,71 грн.

Таким чином, випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 23.06.2025 по 28.06.2025 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 2 186,71 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості відносно ОСОБА_1 , що складений кредитодавцем ТОВ «КРЕДІПЛЮС», та зазначено позивачем у відзиві на позовну заяву, відповідач, отримавши 23.06.2025 кредит в сумі 26 507,00 грн, сплатила :

07.07.2025 суму платежу у розмірі 4189,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 3058,50, за тілом 1129,59 грн., за комісією 1,00 грн.;

21.07.2025 суму платежу у розмірі 4189,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 2928,17 грн., за тілом 1259,92 грн., за комісією 1,00 грн.;

05.08.2025 суму платежу у розмірі 4189,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 2782,79 грн., за тілом 1405,30 грн., за комісією 1,00 грн.;

19.08.2025 суму платежу у розмірі 4 288,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 2620,64 грн., за тілом 1567,45 грн., за комісією 100,00 грн.

09.09.2025 суму платежу у розмірі 4 189,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 2439,78 грн., за тілом 1748,31 грн., за комісією 100,00 грн., за штрафом 400 грн.

20.09.2025 суму платежу у розмірі 4288,09 грн., який був зарахований на погашення заборгованості по процентам в розмірі 2238,05 грн., за тілом 1950,04 грн., за комісією 100,00 грн.

Таким чином загальна сума сплаченої відповідачем заборгованості становить 25 331,54 грн.

В подальшому відповідачем не було сплачено жодного платежу по погашенню кредиту, а тому її заборгованість по кредиту (26 507,00 грн.) становить 17 446, 39 грн. заборгованість по тілу кредиту; 7 6821, 15 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам; 600,00 грн. заборгованість по комісії; 2 400,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями, проценти нараховані включно до 08.12.2025

10 жовтня 2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем (а.с.45-46).

Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги №5 за договором факторингу №10102025 підписаний сторонами 03.02.2026 року та відповідно до Реєстру прав вимоги №5 від 03.02.2026 до Договору факторингу №10102025, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка зазначена під №761 в реєстрі прав вимоги, за кредитним договором №188406 в розмірі 28 128,54 гривень, з яких: 17 446,39 грн., заборгованість за тілом кредиту, 7 682,15 грн несплачені відсотки за користування кредитом, 2400,00 грн заборгованість по штрафам та 600,00 грн комісія за кредитним договором (а.с.7-8).

Відповідно до платіжних інструкцій №920 від 10.02.2026, №922 від 11.02.2026, №924 від 12.02.2026 ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 здійснило оплату на користь ТОВ «ФК «Кредіплюс» (а.с.9-10).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено договір про споживчий кредит №1884061, за умовами якого сторони погодили наступні умови кредитування: сума (загальний розмір) кредиту становить 26 507,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 19 814,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №176529 від 26.03.2025; 2 186,71 грн. на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4 506,19 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Таким чином, суд не бере до уваги заперечення позивача щодо визнання лише фактично перерахованих на її картку грошових коштів у сумі 2 186,71 грн., оскільки вона була обізнана про те, що кредитні кошти, надані первісним кредитором за договором № 188406 від 23.06.2025, будуть спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором № 176529 від 26.03.2025. Отже, інформація щодо характеру та порядку використання кредитних коштів була доведена до відома позивача та зафіксована безпосередньо в тексті договору, стороною якого вона є. Підписуючи вищезазначений договір, позивач погодилася з його умовами, у тому числі з визначеним порядком спрямування кредитних коштів, та була поінформована про те, на які цілі та відповідно до якого алгоритму вони будуть використані.

За таких обставин посилання позивача в даній частині, є необґрунтованими та спростовуються письмовими доказами, а саме умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Також сторонами погоджено відсоткову ставку 300,00% річних, комісію за надання кредиту складає 4 506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту, загальний строк кредитування -168 днів з 23.06.2025 по 08.12.2025.

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.04.2026 підтверджено перерахування на карту відповідача 2 186,71 грн., перерахування на погашення кредиту 19 814,10 грн та перерахування на погашення комісії 4 506,19 грн.

Також, згідно листа АТ «Ощадбанк» слідує, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту НОМЕР_3 . Крім того, випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 23.06.2025 по 28.06.2025 було зарахування коштів у сумі 2 186,71 грн.

Суд зауважує, що виписка з банківського рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.

Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Відповідно до розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №188406 від 23.06.2025 у розмірі 28 128,54 грн., з яких: 17 446,39 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 682,15 грн несплачені відсотки за користування кредитом, 2400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями та 600,00 грн комісія за кредитним договором. Щомісячна комісія за управління та обслуговування кредиту нарахована на підставі п. 2.4 кредитного договору.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до карти обліку виконання договору №188406 ОСОБА_1 на погашення кредиту сплачено на загальну суму 25 331,54 грн.

У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору, а саме з 23.06.2025 по 08.12.2025 та за відсотковою ставкою погодженою сторонами, що відповідає ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме 0,6348 % в день.

Також, вказане свідчить про те, що до стягнення позивачем було заявлено суму відсотків ту, яку було встановлено договором, що не порушує прав позичальника.

Перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору кредиту, суд встановив, що їх розмір визначений правильно.

Зазначений розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 17 446,39 грн. та відсотків в розмірі 7 682,15 грн. є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором кредиту.

Щодо стягнення комісії.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, суд вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство.

Згідно п.2.2.1 кредитного договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 26 507,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 19 814,10 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №176529 від 26.03.2025; 2186,71 грн. на номер рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4506,19 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією,нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 4 506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту.

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 09.04.2026 підтверджено перерахування на карту відповідача 2 186,71 грн., перерахування на погашення кредиту за договором взаємозаліку 19 814,10 грн. та перерахування на погашення комісії 4 506,19 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору з відповідача уже стягнуто комісію за надання кредиту в сумі 4 506,19 грн.

Водночас суд звертає увагу на те, що комісія за надання кредиту, яка увійшла до складу тіла кредиту, нарахована відповідно до умов спірного договору, з якими відповідачка погодилася, та є такою, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Крім того, пунктом 2.4 договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: 1,00 грн - знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту та 100,00 грн. - стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту.

Водночас у договорі не зазначено конкретного переліку послуг кредитодався, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які встановлена щомісячна комісія.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

За обставинами цієї справи пунктом 2.4 договору про споживчий кредит № 188406 від 23.06.2025 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи наведене, суд уважає, що положення кредитного договору № 188406 від 23.06.2025 про зобов`язання позичальниці сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є нікчемними. Відтак, позивачем у даній справі безпідставно заявлено до стягнення заборгованість по комісії на суму 600,00 грн., тому в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №188406 від 23.06.2025 в розмірі 25 128,54 грн., з яких: 17 446,39 грн. заборгованість за тілом кредиту 7 682,15 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, а в решті позову слід відмовити.

За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (97,67%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 600,37 грн. за подання позовної заяви до суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.14-15), копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 20.04.2026 (а.с.16), копію акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 (а.с.17), згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 7 000 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність (а.с.18), копію довіреності від 12.02.2026 (а.с.19).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25 728,54 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про споживчий кредит №188406 від 23.06.2025 в розмірі 25 128 (двадцять п`ять тисяч сто двадцять вісім) гривень 54 копійки, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень 37 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.10.2026.

Головуючий: В. Г. Черков