Ухвала суду № 141026379, 29.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.10.2026 Справа № 914/1265/26

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД», Львівська область, Самбірський район, с. Викоти,

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині

у справі № 914/1265/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод», Львівська область, Самбірський район, с. Викоти,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД», Львівська область, Самбірський район, с. Викоти,

про: стягнення 121 994,35 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І.К. Капітанчук

За участю представників сторін:

Від позивача (стягувач): Заремба В. В.

Від відповідача (боржник): Іванило О. П.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1265/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» про стягнення 121 994,35 грн за договором поставки № 22/07-078 від 22.07.2025.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» на користь Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» 94 031,60 грн основного боргу, 19 502,32 грн пені, 5 812,64 грн інфляційних втрат, 1 905,03 грн трьох процентів річних та 3 307,70 грн судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили 22.07.2026.

12.10.2026 Господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання рішення суду.

19.10.2026 через систему Електронний суд до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (вх. № 4825/26) про визнання наказу від 12.10.2026 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 94 031,60 грн основного боргу. На обґрунтування заяви заявник зазначає, що після відкриття провадження у справі та до видачі наказу відповідач добровільно сплатив заборгованість за договором поставки № 22/07-078 від 22.07.2025 у загальному розмірі 94 031,60 грн. На підтвердження здійснення платежів заявником долучено до заяви платіжні інструкції. Зокрема, заявник посилається на такі платежі: платіжна інструкція від 11.05.2026 № 426 на суму 20 000,00 грн; платіжна інструкція від 29.05.2026 № 3324 на суму 20 000,00 грн; платіжна інструкція від 05.06.2026 № 533 на суму 14 000,00 грн; платіжна інструкція від 15.06.2026 № 637 на суму 15 000,00 грн; платіжна інструкція від 10.07.2026 № 3358 на суму 15 000,00 грн; платіжна інструкція від 02.10.2026 № 1086 на суму 10 031,60 грн. Загальна сума зазначених платежів становить 94 031,60 грн.

У призначенні платежів зазначено: «Оплата за буд. матеріали згідно Договору №22/07-078 від 22.07.25р.».

Заявник вважає, що наведені платежі підтверджують добровільне виконання боржником грошового зобов`язання за договором поставки, у зв`язку з чим подальше примусове стягнення присудженої суми основного боргу є безпідставним.

Ухвалою суду від 21.10.2026 суд призначив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, до розгляду в судовому засіданні на 29.10.2026.

В судовому засіданні представник позивача (стягувача) заперечив проти задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача (боржника) в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила суд задовольнити її з підстав, викладених у заяві.

Дослідивши матеріали справи та докази, подані на підтвердження заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, наказ господарського суду є процесуальним документом, що видається на виконання судового рішення та забезпечує реалізацію обов`язкових приписів такого рішення в порядку, встановленому законом.

Разом із тим законодавець передбачив можливість вирішення судом питання щодо подальшої виконуваності виконавчого документа у випадках, коли встановлено передбачені законом підстави для його повного або часткового невиконання.

Так, відповідно до частини першої статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника виправляє помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною другою статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачають дві самостійні групи підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню: помилкова видача виконавчого документа та відсутність обов`язку боржника повністю або частково.

До другої групи підстав належить, зокрема, припинення обов`язку внаслідок його добровільного виконання боржником або іншою особою.

При цьому застосування зазначеної норми потребує встановлення конкретних обставин, які свідчать про відсутність у боржника обов`язку виконати судове рішення в певній частині. Самого посилання заявника на здійснення платежів недостатньо без перевірки їхнього змісту, розміру, призначення та співвідношення із сумою, присудженою до стягнення.

Вирішуючи заяву, суд має встановити, чи підтверджують подані докази припинення відповідного обов`язку, а також чи не призведе задоволення заяви до фактичного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, належне виконання грошового зобов`язання припиняє відповідний обов`язок у межах виконаної частини. У разі добровільної сплати боржником суми, яка підлягає стягненню за судовим рішенням, повторне примусове стягнення тієї самої суми не повинно призводити до отримання кредитором подвійного задоволення.

Водночас під час вирішення питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, необхідно встановити не лише факт здійснення платежу, а й те, чи стосується цей платіж саме зобов`язання, присудженого до стягнення, та чи виникли обставини припинення обов`язку після ухвалення судового рішення або чи йдеться про обставини, які вже становили предмет розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтями 73 та 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Таким чином, вирішуючи заяву, суд повинен оцінити подані платіжні інструкції не ізольовано, а в сукупності з обставинами, встановленими рішенням суду, датою його ухвалення, датою набрання ним законної сили та датою видачі наказу.

Щодо платежів, здійснених до ухвалення рішення суду.

Як вбачається з платіжних інструкцій, платежі від 11.05.2026, 29.05.2026, 05.06.2026 та 15.06.2026 на загальну суму 69 000,00 грн здійснено до ухвалення рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2026.

Отже, на момент ухвалення рішення суду ці платежі вже були здійснені.

Обставини щодо розміру заборгованості, її часткового погашення та суми, яка залишилася несплаченою, належали до предмета доказування під час первісного розгляду спору. Рішенням суду, яке набрало законної сили, визначено суму основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з принципом обов`язковості судового рішення, закріпленим у статтях 18 та 326 Господарського процесуального кодексу України, рішення, яке набрало законної сили, не може бути фактично переглянуте поза межами передбачених законом процесуальних процедур.

Стаття 328 Господарського процесуального кодексу України не надає суду повноважень повторно вирішувати спір про розмір заборгованості, встановлений рішенням, яке набрало законної сили. Її призначення полягає у вирішенні питання щодо можливості виконання виконавчого документа за наявності передбачених законом обставин, зокрема припинення обов`язку після ухвалення рішення.

З огляду на те, що платежі на загальну суму 69 000,00 грн здійснено до ухвалення рішення, їх правове значення для визначення розміру боргу мало оцінюватися під час розгляду спору по суті. Сам по собі факт подання платіжних інструкцій на цю суму на стадії вирішення питання за статтею 328 Господарського процесуального кодексу України не є достатньою підставою для зміни суми основного боргу, визначеної судовим рішенням.

Інший підхід означав би фактичне повторне вирішення питання про розмір заборгованості, що не відповідає призначенню процедури, передбаченої статтею 328 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак у частині платежів на загальну суму 69 000,00 грн суд не вбачає підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у межах розгляду поданої заяви.

Щодо платежів, здійснених після ухвалення рішення суду.

З платіжної інструкції від 10.07.2026 № 3358 убачається здійснення платежу на суму 15 000,00 грн, а з платіжної інструкції від 02.10.2026 № 1086 - платежу на суму 10 031,60 грн.

Загальна сума цих платежів становить 25 031,60 грн.

Зазначені платежі здійснено після ухвалення рішення суду від 01.07.2026, а платіж від 02.10.2026 - після набрання рішенням законної сили 22.07.2026. Обидва платежі здійснено до видачі наказу 12.10.2026.

Таким чином, платежі на загальну суму 25 031,60 грн здійснено після ухвалення рішення суду та вони можуть бути предметом оцінки в межах процедури, передбаченої статтею 328 Господарського процесуального кодексу України.

Суд бере до уваги, що в призначенні зазначених платежів наведено посилання на договір поставки № 22/07-078 від 22.07.2025, за яким рішенням суду стягнуто основний борг. Отже, зміст платіжних інструкцій дає змогу співвіднести ці платежі з договірним зобов`язанням, яке є предметом спору в цій справі.

За умови підтвердження фактичного зарахування зазначених коштів на рахунок кредитора та відсутності доказів їх повернення або зарахування в рахунок іншого зобов`язання подані платіжні інструкції свідчать про добровільне виконання боржником грошового зобов`язання в сумі 25 031,60 грн.

За таких обставин подальше примусове стягнення цієї суми основного боргу за наказом суду призвело б до повторного стягнення коштів, сплату яких підтверджено відповідними доказами.

Суд зазначає, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цій частині не змінює рішення суду від 01.07.2026, не переглядає його по суті та не скасовує встановленого ним обов`язку. Такий процесуальний наслідок стосується виключно можливості примусового виконання наказу в межах суми, щодо якої встановлено припинення обов`язку внаслідок добровільної сплати.

Отже, наявні підстави для визнання наказу Господарського суду Львівської області від 12.10.2026 у справі № 914/1265/26 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 25 031,60 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2026, крім основного боргу, стягнуто 19 502,32 грн пені, 5 812,64 грн інфляційних втрат, 1 905,03 грн трьох відсотків річних та 3 307,70 грн судового збору.

Зміст заяви свідчить, що заявник просить визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, саме в частині основного боргу в сумі 94 031,60 грн.

Подані платіжні інструкції містять призначення платежу щодо оплати за будівельні матеріали за договором поставки. Вони не містять окремого зазначення про сплату пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних або судового збору.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про припинення обов`язку щодо сплати зазначених сум. Відповідно, підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у цій частині немає.

Оцінивши доводи заявника, зміст поданих платіжних інструкцій, дати здійснення платежів та їх співвідношення з датою ухвалення рішення суду, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити частково.

Платежі на суму 25 031,60 грн здійснено після ухвалення рішення суду та до видачі наказу. За умови підтвердження фактичного зарахування цих коштів кредитору вони свідчать про добровільне виконання зобов`язання у відповідній частині, що відповідно до частини другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в цій частині.

Водночас платежі на суму 69 000,00 грн здійснено до ухвалення рішення суду. Їх урахування в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, потребувало б перевірки правильності визначення суми заборгованості, присудженої рішенням, що набрало законної сили. Така перевірка виходить за межі процесуального питання, яке вирішується відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 18, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 234, 235, 326, 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, статтями 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі № 914/1265/26 - задоволити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду Львівської області від 12.10.2026 у справі № 914/1265/26 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» на користь Приватного акціонерного товариства «Самбірський керамзитовий завод» 25 031,60 грн основного боргу.

3. У задоволенні заяви в частині визнання наказу Господарського суду Львівської області від 12.10.2026 у справі № 914/1265/26 таким, що не підлягає виконанню, щодо решти суми основного боргу в розмірі 69 000,00 грн - відмовити.

4. В іншій частині наказ Господарського суду Львівської області від 12.10.2026 у справі № 914/1265/26 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Березяк Н.Є.