Рішення № 141026289, 26.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3554/25

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Остапчук В.В.

розглянувши справу № 911/3554/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича, м. Краматорськ Донецької області

до Приватного підприємства "Управління газових робіт", м. Вишневе Київської області

про стягнення 3 221 125,00 грн

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Управління газових робіт", м. Вишневе Київської області

до Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича, м. Краматорськ Донецької області

про визнання недійсним договору та стягнення 269 200,00 грн

представники учасників справи: не з`явились

обставини справи:

Фізична особа-підприємець Лелін Микита Вікторович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Управління газових робіт» (далі-відповідач) про стягнення 3 221 125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 щодо своєчасної та повної оплати отриманих відповідачем послуг з надання та використання техніки, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 254 250,00 грн. Крім того, позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем п.п. 4.2.4 та 4.2.6 договору, позивачу були завдані збитки, загальна сума яких становить 2 966 875,00 грн, з огляду на що відповідно до п. 4.2.3 договору та положень Цивільного кодексу України, такі підлягають повному відшкодуванню відповідачем на користь позивача, оскільки саме невиконання замовником покладених на нього обов`язків стало прямою та безпосередньою причиною їх настання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі № 911/3554/25, постановлено розгляд справи здійснювати за привалами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засіданні на 17.12.2025.

Ухвалою суду від 17.12.2026 підготовче засідання було відкладено на 28.01.2026.

29.12.2025 до Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Управління газових робіт" надійшла зустрічна позовна заява від 26.12.2025 (вх. № суду 8432 від 29.12.2025) до Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича, в якій заявник просить суд визнати недійсним Договір найму транспортних засобів №23/04 від 23.04.2025 та стягнути 269 200,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що ФОП Лелін М.В., який є виконавцем за Договором найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 наймає екскаватор HYUNDAI R320LC-7А, ідент. № НОМЕР_1 , рік випуску 2010, двигун № НОМЕР_2 у власника гр. України Кузнецова Є.М., на підставі Договору найму транспортних засобів № 23/04-3 від 23.04.2025.

Натомість, позивач за зустрічним позовом вказує, що Договір найму транспортних засобів № 23/04-3 від 23.04.2025 укладений між гр. України Кузнецовим Є.М та ФОП Леліним М.В., є нікчемними в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України, оскільки всупереч приписам ч. 2 ст. 799 ЦК України такий не посвідчено нотаріально. З чого, ПП «Управління газових робіт» робить висновок, що ФОП Лелін М.В. будучи неналежним наймачем, не мав законних передумов для передачі екскаватора HYUNDAI R320LC-7А в найм за Договором найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, оскільки ПП «Управління газових робіт» на виконання умов Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 сплатило на користь ФОП Леліна М.В. 269 200,00 грн, то такі підлягають стягненню з ФОП Леліна М.В.

Ухвалою суду від 14.01.2026 прийнято та об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву від 26.12.2025 (вх. № суду 8432 від 29.12.2025) Приватного підприємства Управління газових робіт (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) до Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича (відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом) про визнання недійсним договору та стягнення 269 200,00 грн.

29.12.2025 через систему "Електронний суд" від ПП "Управління газових робіт" надійшов відзив на первісну позовну заяву (вх. № 18086/25), в якому відповідач заперечує проти первісного позову.

14.01.2026 через систему «Електронний суд» від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву (вх. № 562/26), а також відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 1434/26), в якому відповідач за зустрічним позовом заперечує проти вимог за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 28.01.2026 підготовче засідання було відкладено на 25.02.2026.

17.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 2727/26) та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 2730/26).

Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/3554/25, розгляд справи по суті призначений на 25.03.2026.

Ухвалою суду від 25.03.2026 розгляд справи по суті був відкладений на 15.04.2026.

В судових засіданнях 15.04.2026, 04.05.2026, 25.05.2026 судом оголошувалась перерва до 04.05.2026, 25.05.2026, 17.06.2026 відповідно.

В судовому засіданні 17.06.2026 закінчивши стадію судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, призначивши дату й час його проголошення на 26.06.2026 о 12:00, про що постановив ухвалу від 17.06.2026.

Під час розгляду справи, присутні в судових засіданнях позивач за первісним позовом та його представники підтримали вимоги за первісним позовом, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також заперечували проти задоволення вимог за зустрічним позовом; представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх не обгрунтованими та не доведеними з підстав, викладених у відзиві на первісний позов, а також підтримав вимоги за зустрічним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем (виконавець) та Приватним підприємством «Управління газових робіт» (замовник) укладений Договір № 23/04 найму транспортних засобів, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати техніку з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки замовника, згідно переліку техніки (Додаток № 1), а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в розмірі та в порядку, визначеному даним договором.

Вартість наданих послуг за одиницю зазначена у переліку техніки, який є додатком до договору (п. 2.1 договору).

Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником передоплати в розмірі 100 % від вартості наданих виконавцем послуг за 7 змін по 8 годин, які визначаються згідно протоколу узгодження договірної ціни на підставі виставлених йому рахунків (п. 2.2 договору).

В день закривається обов`язковий мінімум, зміна 8 годин, крім неділі (вихідний за бажанням водія). При простої техніки також закривається зміна 8 годин (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору визначено, що по факту надання, погодження та/або затвердження результатів послуг виконавець надає замовнику 2 примірники акту як електронною поштою, так і на паперових носіях. Замовник приймає, підписує та повертає підписаний зі свого боку примірник акту виконавцеві протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. У разі якщо замовник безпідставно не приймає акт, відправлений на паперових носіях, протягом 5 календарних днів з моменту доставки до відповідного поштового відділення акт слід вважати отриманим.

За умовами п.п. 4.1.1, 4.2.3 договору виконавець зобов`язався своєчасно та в робочому стані забезпечити надання техніки для проведення робіт, а замовник в свою чергу зобов`язався забезпечити належну експлуатацію техніки згідно технічних характеристик та можливостей техніки, а також нести матеріальну відповідальність за нанесенні пошкодження техніки з вини замовника або його представників. Крім того, замовник зобов`язаний надати безпечне місце стоянки техніки, що охороняється та надає засіб захисту екскаватора та оператора (п. 4.2.6 договору).

Умовами п. 6.6 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 22.04.2026. Якщо після закінчення строку дії цього договору, протягом одного місяця, сторони не виявили бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

23.04.2025 між ФОП Леліним М.В. та ПП «Управління газових робіт» був підписаний Додаток № 1 до договору «Перелік техніки», за яким сторонами погоджено:

надання в найм екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7A, ідентифікаційний № НОМЕР_3 , рік випуску - 2010, двигун № НОМЕР_2 , вартістю одної машино-години 1 950,00 грн;

доставку екскаватора автомобільним тралом до с. Новоандріївка Краматорського району Донецької області, визначивши вартість такої доставки в одну сторону 55 000,00 грн та в дві сторони - 110 000,00 грн.

02.05.2025 між ФОП Леліним М.В. та ПП «Управління газових робіт» був підписаний Додаток № 1 до договору «Перелік техніки № 2», за яким сторонами погоджено:

надання в найм екскаватора гусеничного марки НІТАСНІ ZAXIS ZX210LC-3, реєстраційний № НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , рік випуску - 2010, вартість однієї машино-години 1 950,00 грн;

доставку екскаватора автомобільним тралом до с. Новоандріївка Краматорського району Донецької області, визначивши вартість такої доставки до місця проведення робіт 25 000,00 грн, вартість зворотного транспортування - 55 000,00 грн, транспортування в обидва боки - 80 000,00 грн.

26.04.2025 згідно з товарно-транспортною накладною № 11 від 26.04.2025 було здійснено доставку екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7 до місця проведення робіт в селі Новоандріївка Краматорського району Донецької області. 05.05.2025 між сторонами був підписаний Акт приймання наданих послуг № НП-01, з якого вбачається, що ФОП Леліним М.В. були надані, а ПП «Управління газових робіт» прийняті послуги з доставки екскаватора HYUNDAI, на суму 55 000,00 грн.

03.05.2025 згідно з товарно-транспортною накладною № 14 від 03.05.2025 було здійснено доставку екскаватора марки НІТАСНІ ZAXIS ZX210LC-3 до місця проведення робіт в селі Новоандріївка Краматорського району Донецької області. 05.05.2025 між сторонами був підписаний Акт приймання наданих послуг № НП-02, з якого вбачається, що ФОП Леліним М.В. були надані, а ПП «Управління газових робіт» прийняті послуги з доставки екскаватора марки НІТАСНІ ZAXIS ZX210LC-3, на суму 25 000,00 грн.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру судових розслідувань за номером кримінального провадження: 12025052510000499, 15.05.2025 до відділу поліції № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення про те, що 15.05.2025 о 17 год. 15 хв. відбувся ворожий обстріл поблизу с. Новоандріївка Краматорського району Донецької області, через що було пошкоджено екскаватор марки HYUNDAI R320LC-7, д.н.з. НОМЕР_6 та екскаватор марки НІТАСНІ ZAXIS ZX210LC-3, д.н.з. НОМЕР_4 , спричинивши ФОП Леліну М.В. матеріальний збиток.

Листом № 12 від 16.05.2025 позивач за первісним позовом, у зв`язку із пошкодженням техніки просив надати відповідача за первісним позовом, зокрема, акти пошкоджень, експертизи ушкоджень техніки та розрахунок матеріальних збитків пошкодженої техніки.

У відповідь, ПП «Управління газових робіт» у листі № 41 від 16.05.2025 зазначало про те, що складання актів пошкодження на момент інциденту було неможливим, а обставини пошкодження техніки не пов`язані із діями замовника, техніка пошкоджена внаслідок надзвичайної обставини - збройної агресії російської федерації.

Разом з цим, позивач за первісним позовом зазначає, що внаслідок ворожого обстрілу місця проведення робіт, зокрема прямого влучання у техніку надану за договором, також була знищена документація, зокрема, змінні рапорти роботи екскаватора HYUNDAI R320LC-7A та екскаватора НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, в яких уповноваженим працівником замовника фіксувались обсяги наданих послуг.

17.05.2025 виконавець шляхом направлення листа вих. № 13 від 16.05.2025 просив надати замовника рапорти для звірки відпрацьованого часу техніки у період з 10.05.2025 р. по 16.05.2025 р. включно, проте який залишений без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача за первісним позовом, у зв`язку із зазначеним ним були вжиті заходи щодо відновлення змінних рапортів роботи машини механізму, які були додані до матеріалів справи та з яких вбачається:

- змінний рапорт роботи екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7A, за період 27.04.2025 та період з 11.05.2025 р. по 15.05.2025 р. Згідно змінного рапорту роботи екскаватора HYUNDAI R320LC-7A, зазначена техніка використовувалась замовником протягом 6 (шести) змін: 27.04.2025 (1 година), 11.05.2025 (8 годин), 12.05.2025 (10 годин), 13.05.2025 (10 годин), 14.05.2025 (10 годин), 15.05.2025 (6 годин);

- змінний рапорт роботи екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, що містить відомості про кількість відпрацьованих годин за період з 03.05.2025 р. по 15.05.2025 р. Згідно з змінного рапорту роботи екскаватора HITACHI ZAXIS ZX210LC-3, техніка використовувалась замовником протягом 13 (тринадцяти) змін: 03.05.2025 (6 годин), 04.05.2025 (10 годин), 05.05.2025 (10 годин), 06.05.2025 (10 годин), 07.05.2025 (10 годин), 08.05.2025 (10 годин), 09.05.2025 (10 годин), 10.05.2025 (10 годин), 11.05.2025 (10 годин), 12.05.2025 (10 годин), 13.05.2025 (10 годин), 14.05.2025 (10 годин), 15.05.2025 (6 годин).

Матеріали справи містять акти приймання наданих послуг, підписані зі сторони ФОП Леліна М.В., зокрема:

акт приймання наданих послуг № НП-03 від 12.05.2025 на суму 139 200,00 грн, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, у період з 03.05.2025 по 10.05.2025;

акт приймання наданих послуг № НП-04 від 12.05.2025 на суму 50 000,00 грн, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3;

акт приймання наданих послуг № НП-04 від 12.05.2025 на суму 9 000,00 грн, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3 (робота понад норму);

акт приймання наданих послуг № НП-05 від 30.05.2025 на суму 227 000,00 грн, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7A та доставка екскаватора автомобільним тралом (передплата, зворотня доставка).

З матеріалів справи вбачається, що наведені акти приймання наданих послуг, разом з рахунками-фактури № СФ-074 від 23.04.2025, № СФ-085 від 12.05.2025 та протоколом узгодження ціни № 5 від 12.05.2025 були повернуті відповідачем за первісним позовом з листом № 63 від 14.07.2025. Причиною повернення відповідачем за первісним позовом первинної документації зазначено їх неналежне оформлення.

Окремо, з листів ПП «Управління газових робіт» № 74 від 13.08.2025, № 75 від 13.08.2025, № 98 від 29.09.2025 вбачається отримання від ФОП Леліна М.В. документації, зокрема, рахунків-фактур, протоколів узгодження ціни, актів наданих послуг, змінних рапортів роботи екскаваторів марки НІТАСНI та марки HYUNDAI, товарно-транспортні накладні на перевезення техніки. У наведених листах ПП «Управління газових робіт» зауважувало, що така документація є проєктами, які не підписані сторонами та не можуть бути підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначав про неможливість з наданих документів встановити обсяг, періодичність та місце надання послуг.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ФОП Лелін М.В. зазначає про те, що останнім були надані послуги на підставі Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 на загальну суму 523 450,00 грн, що включає доставку екскаватора HITACHI ZAXIS ZX210LC-3 автомобільним тралом на суму 25 000,00 грн та доставку екскаватора HYUNDAI R320LC-7A автомобільним тралом на суму 55 000,00 грн; також послуги екскаватора НІТАСHI ZAXIS ZX210LC-3 за період з 03.05.2025 по 15.05.2025 на суму 241 800,00 грн та послуги екскаватора HYUNDAI R320LC-7A за 27.04.2025, та період з 11.05.2025 по 15.05.2025 на суму 91 650,00 грн; крім того, позивач зазначає про надання послуг зворотної доставки екскаватора HITACHI ZAXIS ZX210LC-3 на суму 55 000,00 грн. та зворотної доставки екскаватора HYUNDAI R320LC-7A на суму 55 000,00 грн.

Натомість, ФОП Лелін М.В. вказує про те, що ПП «Управління газових робіт» лише частково виконало взяті на себе на підставі Договору № 23/04 від 23.04.2025 зобов`язання, сплативши, на підставі рахунку № СФ-074 від 23.04.2025, 24.04.2025 - 219 200,00 грн та 14.05.2025 - 50 000,00 грн. Вартість послуг в сумі 254 250,00 грн за твердженням ФОП Леліна М.В. залишена ПП «Управління газових робіт» не сплаченою.

За твердженням позивача за первісним позовом станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем за первісним позовом заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд встановив, що між сторонами укладено Договір найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 щодо надання послуг з роботи екскаваторів HITACHI ZAXIS ZX210LC-3 та HYUNDAI R320LC-7A, який за своєю правовою природою містить елементи з надання послуг та оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ч. 1 ст. 526 ЦК України)

Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надаючи відзив на первісну позовну заяву із запереченнями проти первісного позову, так само як і викладаючи вимоги за зустрічним позовом, які фактично є ідентичними, ПП «Управління газових робіт» зазначає про те, що ФОП Лелін М.В. як виконавець за Договором найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 наймає екскаватор HYUNDAI R320LC-7А, ідент. № НОМЕР_1 , рік випуску 2010, двигун № НОМЕР_2 у власника гр. України Кузнецова Є.М., на підставі Договору найму транспортних засобів №23/04-3 від 23.04.2025.

До матеріалів справи долучені Договір найму транспортних засобів № 23/04-3 від 23.04.2025, Акт приймання наданих послуг № 1 від 05.05.2025 та Акт приймання наданих послуг № 2 від 20.05.2025, які укладені між ФОП Леліним М.В. та гр. України Кузнецовим Є.М. від імені якого на підставі довіреності від 27.07.2021 діє гр. України Індюков О.М.

Разом з цим, як вбачається з наданих доказів, транспортний засіб екскаватор HYUNDAI R320LC-7А належить гр. Кузнецову Є.М. на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 09.04.2014 року ТУ Держміськпромнадзор в Донецькій області.

Натомість, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) вказує на те, що Договір найму транспортних засобів № 23/04-3 від 23.04.2025 укладений між гр. України ОСОБА_1 , який не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності та ФОП Леліним М.В., є нікчемними в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України, оскільки всупереч приписам ч. 2 ст. 799 ЦК України такий не посвідчено нотаріально.

Також, ПП «Управління газових робіт» звертає увагу на те, що зі змісту довіреності від 27.07.2021 на ім`я Індюкова О.В., вбачається, що представництво за нею закінчилось 27.07.2024.

З урахуванням наведеного, ПП «Управління газових робіт» твердить про те, що нікчемний правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. ФОП Лелін М.В. не набув в установленому порядку права наймача транспортних засобів на підставі укладеного в письмовій формі без нотаріального посвідчення Договору найму транспортних засобів № 23/04-3 від 23.04.2025.

В свою чергу, ФОП Лелін М.В. будучи неналежним наймачем, не мав законних передумов для передачі екскаватора HYUNDAI R320LC-7А, ТИП - екскаватор, рік випуску 2010, ідент. № НОМЕР_1 : двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 в найм за Договором найму транспортних засобів №23/04 від 23.04.2025, оскільки такий є недійсним.

Надаючи відповідь на відзив на первісний позов (вх. № 562/26 від 14.01.2026) та відзив на зустрічний позов (вх. № 1434/26 від 28.01.2026), ФОП Лелін М.В. зазначає про те, що до матеріалів справи додана довіреність на представництво інтересів Кузнецова Євгена Миколайовича № 27/07-1 від 27.07.2024, відповідно до якої Індюков О.М. є повноважним представником з правом укладення від імені та в інтересах ОСОБА_1 усіх передбачених законом угод та вчинення правочинів, у тому числі щодо належного йому майна, а також з правом подання, отримання та підписання документів у межах наданих повноважень.

Також ФОП Лелін М.В. зауважує про те, що попри наявність юридичних недоліків Договору № 23/04-3 від 23.04.2025, такі жодним чином не впливають на обставини фактичного виконання сторонами Договору № 23/04 від 23.10.2025.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що вимоги за зустрічним позовом спрямовані на встановлення у рішенні суду факту нікчемності Договору найму № 23/04-3, що можливо виключно під час розгляду спору, ініційованого позивачем, як стороною такого договору, на захист порушеного права та у розрізі застосування наслідків недійсності саме щодо нікчемного правочину. Натомість, у даній справі позивач за зустрічним позовом ставить питання про недійсність Договору найму № 23/04 від 23.04.2025, не конкретизувавши в який спосіб порушуються, обмежуються, чи не визнаються його права оскаржуваним договором найму, з огляду на обставини фактичного використання ПП «Управління газових робіт» майна (екскаваторів).

Частина перша ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст.202 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Позивач за зустрічним позовом не посилається в обґрунтування позовних вимог на нікчемність Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025.

Водночас, судом приймається до уваги, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Зокрема, ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20).

Стаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №910/10006/19 викладено такий правовий висновок: звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову.

Враховуючи викладене, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18).

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Водночас, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Поряд з цим, у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (п. 63.4 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №910/21182/15 (910/16832/19).

Суд констатує, що в зустрічній позовній заяві ПП «Управління газових робіт» взагалі не зазначені фактичні обставини, які б свідчили про те, як саме оспорюваний договір порушує конкретні права позивача за зустрічним позовом, а також не заначено, які саме права та інтереси можуть бути захищені внаслідок визнання договору недійсним.

Суд також відзначає, що звертаючись до суду особа, яка посилається на нікчемність первісного договору, повинна довести, яким саме чином цей факт порушує її власні права чи охоронювані законом інтереси в межах поточного договору. Саме по собі твердження про нікчемність первісного договору не може вважатися достатньою та безумовною підставою для висновку про недійсність поточного договору або для застосування відповідних правових наслідків.

Для належного обґрунтування своєї правової позиції відповідна особа має конкретизувати, які саме її суб`єктивні права або законні інтереси порушено, у чому полягає характер такого порушення та яким чином воно пов`язане з обставинами укладення, виконання або правовими наслідками поточного договору. Крім того, необхідно встановити наявність юридично значущого зв`язку між обставинами, на які посилається особа, та можливим порушенням її прав.

Наразі також, підлягають з`ясуванню питання про те, чи впливає нікчемність первісного договору на правові підстави укладення поточного договору, чи залежить виникнення прав та обов`язків сторін за поточним договором від юридичної чинності первісного договору, а також чи передбачає закон конкретні правові наслідки нікчемності первісного правочину для подальших правовідносин. Важливе значення має встановлення того, чи є поточний договір самостійним правочином, укладеним на окремих правових підставах, або ж його укладення та виконання безпосередньо залежать від правових наслідків первісного договору.

Нікчемність першого договору автоматично не робить другий договір недійсним, якщо тільки другий договір не є похідним від першого (наприклад, додатковою угодою).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п.22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

При цьому, суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом без будь-яких зауважень чи заперечень підписав Договір найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025, та виконував його, використовуючи техніку у цілях, визначених договором та здійснивши попередню оплату за її використання, відтак погодив усі його умови. Між тим, сам позивач за первісним позовом не заперечував використання техніки, аж до моменту її пошкодження.

Враховуючи наведене, суд констатує, що зустрічна позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань щодо наявності підстав для визнання недійсним договору та свідчить про необґрунтованість заявлених вимог, а отже й відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання Договору № 23/04 від 23.10.2025 недійсним.

З огляду на відмову в задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання недійсними Договору № 23/04 від 23.10.2025 у суду відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича 269 200,00 грн.

Як було зазначено вище, укладаючи Договір № 23/04 від 23.04.2025 сторонами було погоджено, що по факту надання, погодження та/або затвердження результатів послуг виконавець надає замовнику 2 примірники акту як електронною поштою, так і на паперових носіях. Замовник приймає, підписує та повертає підписаний зі свого боку примірник акту виконавцеві протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. У разі якщо замовник безпідставно не приймає акт, відправлений на паперових носіях, протягом 5 календарних днів з моменту доставки до відповідного поштового відділення акт слід вважати отриманим (п. 3.5 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем за первісним позовом були надані відповідачу послуги роботи техніки екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3 та екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7A, з приводу чого ФОП Леліним В.М. були складені, підписані та направлені на адресу ПП «Управління газових робіт» акти приймання надання послуг № НП-03 від 12.05.2025, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, у період з 03.05.2025 по 10.05.2025; акт приймання наданих послуг № НП-04 від 12.05.2025 за послуг екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3; акт приймання наданих послуг № НП-04 від 12.05.2025, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3 (робота понад норму); акт приймання наданих послуг № НП-05 від 30.05.2025, за послуги екскаватора марки НІТАСНI ZAXIS ZX210LC-3, екскаватора марки HYUNDAI R320LC-7A та доставка екскаватора автомобільним тралом (передплата, зворотня доставка).

З матеріалів справи вбачається, що наведені акти приймання наданих послуг, разом з рахунками-фактури № СФ-074 від 23.04.2025, № СФ-085 від 12.05.2025 на оплату та протоколом узгодження ціни № 5 від 12.05.2025 були повернуті відповідачем з листом № 63 від 14.07.2025. Причиною повернення відповідачем за первісним позовом первинної документації зазначено їх неналежне оформлення.

Отримання та повернення первинної документації Приватним підприємством «Управління газових робіт» також випливає із листів останнього № 74 від 13.08.2025, № 75 від 13.08.2025, № 98 від 29.09.2025, з яких вбачається отримання від ФОП Леліна М.В. документації, зокрема, рахунків-фактур, протоколів узгодження ціни, актів наданих послуг, змінних рапортів роботи екскаваторів марки НІТАСНI та марки HYUNDAI, товарно-транспортні накладні на перевезення техніки. У наведених листах ПП «Управління газових робіт» зауважувало, що така документація є проєктами, які не підписані сторонами та не можуть бути підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначав про неможливість з наданих документів встановити обсяг, періодичність та місце надання послуг.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Отже виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, обов`язок споживача оплатити отримані ним послуги виникає з факту їх надання виконавцем та їх отримання споживачем, а не з факту оформлення надання послуг відповідним актом надання послуг чи рахунком на оплату.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема по справі № 910/10958/19 від 16.06.2020.

Суд відзначає, що матеріали справи містять листи ФОП Леліна М.В. № 11 від 14.05.2025, № 20 від 23.05.2025, № 23 від 27.05.2025, № 29 від 12.08.2025, в яких виконавець надавав на адресу ПП Управління газових робіт первинну документацію, а також зауважував про необхідність здійснення оплати за отриманні на підставі Договору № 23/04 від 23.04.2025 послуги.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення ПП «Управління газових робіт» до ФОП Леліна В.М. із претензіями щодо ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості. У своїх листах відповідач за первісним позовом, лише зауважував, що первинна документація оформлена неналежним чином, зокрема зазначаючи про неможливість встановлення обсягу наданих послуг.

Натомість, надаючи зауваження щодо необхідності конкретизувати обсяг наданих послуг, сам відповідач за первісним позовом будь-якого контрозрахунку щодо обсягу часу роботи техніки не надав, але й визначений час роботи техніки у зазначених в актах обсягах не спростувув.

Судом перевірено та зроблено розрахунок заборгованості, з урахуванням п. 2.3 Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025, за яким сума заборгованості, яка підлягає до стягнення становить 250 350,00 грн за надані послуги.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в частині оплати отриманих на підставі Договору найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 послуг, на час прийняття рішення лишається не сплаченою, а розмір заборгованості в сумі 250 350,00 грн відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений поданими доказами, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 250 350,00 грн.

Разом з цим, звертаючись до суду із первісним позовом ФОП Лелін М.В. просить про відшкодування відповідачем за первісним позовом збитків в розмірі 2 966 875,00 грн.

Так, в обґрунтування понесення ФОП Леліним М.В. збитків, останній зазначає про те, що 15.05.2025 в районі робіт поблизу населеного пункту Новоандріївка стався ворожий обстріл із застосуванням FPV-дрону з кумулятивною бойовою частиною. Відповідно до матеріалів, наданих правоохоронними органами, зафіксовано влучання за географічними координатами: 48.607819, 37.330908 та 48.597489, 37.336760. За зазначеним фактом 16.05.2025 відділом поліції № 4 Краматорського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025052510000499.

Перебування техніки на об`єкті, що пов`язаний з обороною держави, та безпосереднє використання такої техніки для будівництва фортифікаційних споруд під час оголошеної повітряної тривоги, без її своєчасного виведення до безпечного місця стоянки та належного укриття, свідчить про порушення замовником взятих на себе зобов`язань щодо дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, а також надання безпечного місця стоянки техніки, передбачених пунктами 4.2.2, 4.2.4 договору.

Відсутність на кожній одиниці техніки достатніх маскувальних засобів захисту, зокрема камуфляжних сіток, а також радіоелектронних засобів захисту, що відповідно до усталеної практики проведення робіт оборонного характеру встановлюються безпосередньо на транспортний засіб та забезпечують блокування сигналів управління FPV-дронами, унаслідок чого останні втрачають зв`язок з оператором і не можуть досягати цілі, свідчить про неналежне виконання замовником зобов`язань, передбачених пунктом 4.2.6 договору.

Вказана бездіяльність істотно підвищила вразливість техніки до ураження та стала безпосередньою умовою, що уможливила пряме влучання бойової частини безпілотного літального апарата в екскаватор HYUNDAI R320LC-7A з номерним знаком НОМЕР_6 .

Відповідно до пункту 4.2.7 договору, управління та технічна експлуатація техніки проводяться Замовником. Замовник зобов`язався забезпечити належну експлуатацію техніки згідно технічних характеристик та можливостей техніки, а також нести матеріальну відповідальність за нанесені пошкодження техніки з вини замовника або його представників, відповідно до пункту 4.2.3 договору.

Пунктом 7.2 договору визначено, що згідно з пунктами 4.2.2, 4.2.4, 4.2.6 договору, замовник взяв на себе зобов`язання проводити роботи з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки; забезпечити вільний та безпечний доступ техніки до місця проведення робіт, надати безпечне місце стоянки техніки, що охороняється, та надати засіб захисту екскаватора та оператора.

Сукупність наведених вище обставин на думку позивача за первісним позовом свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням замовником передбачених договором обов`язків, та фактом ураження екскаватора HYUNDAI R320LC-7A під час повітряної тривоги.

Внаслідок цього пряме влучання бойової частини FPV-дрона стало реальним, що призвело до пошкодження техніки та завдання відповідних майнових збитків, за які матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 4.2.3 договору, несе замовник.

Відповідно до Акту дослідження спеціаліста № 52/25 від 14.06.2025 р., екскаватор марки HYUNDAI R 320 LC, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2010 року випуску, пошкоджений внаслідок прильоту, вибуху і пожежі, технічно несправний, не може експлуатуватися.

Враховуючи висновки суб`єкта оціночної діяльності та з огляду високої вартості відновлювального ремонту екскаватору, при умові заміни всіх основних вузлів і агрегатів екскаватору, відновлення екскаватору економічно недоцільно.

Відповідно до Звіту № 51/25 автотоварознавчого дослідження, складеного суб`єктом оціночної діяльності Синельником Анатолієм Івановичем 14.06.2025 р., до моменту обстрілу та пожежі середня ринкова вартість гусеничного екскаватора марки HYUNDAI R 320 LC, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2010 року випуску, складало 2 905 819,00 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає про спричинення для нього додаткових витрат, зокрема, евакуацію пошкодженого екскаватора автомобільним краном для завантаження техніки на трали, що підтверджується:

актом надання послуг № 56 від 28.06.2025 на суму 38 160,00 грн та актом надання послуг № 57 від 29.06.2025 на суму 22 896,00 грн.

Таким чином, позивач за первісним позовом твердить про спричинені йому збитки за наслідком не виконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов`язань щодо збереження техніки, сума яких становить 2 966 875,00 грн.

Відповідач за первісним позовом надаючи заперечення проти вимоги про стягнення з нього збитків у зазначеній сумі вказує на звільняння його від відповідальності за пошкодження екскаватора HYUNDAI R320LC-7A, оскільки таке сталось внаслідок ворожого обстрілу, внаслідок обставин, уникнути яких ПП «Управління газових робіт» не могло і наслідки яких - не могло відвернути.

При цьому, відповідач за первісним позовом зазначає про те, що транспортні засоби за Договором найму транспортних засобів № 23/04 від 23.04.2025 використовувались для будівництва фортифікаційних споруд за Договорами підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 51 та № 52 від 24.04.2025.

Як вбачається з листа військової частини НОМЕР_8 від 18.07.2025 захист представників підрядних організацій, які здійснюють будівництво фортифікаційних споруд (працівників, техніки) здійснюється військовою частиною НОМЕР_8 з 24.04.2025, шляхом протиповітряного прикриття із застосуванням засобів радіоелектронної боротьби з радіусом дії до 2000м із залученням військовослужбовців підлеглих військових частин, що підтверджується листом від 18.07.2025.

Відповідач за первісним позовом зазначає про те, що вказана обставина була повідомлена представнику ФОП Леліна М.В. у листі № 67.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

При зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається у тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Так, як вбачається з позовних вимог за первісним позовом, ФОП Лелін М.В. просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом збитки в сумі 2 966 875,00 грн, внаслідок порушення вимог п.п. 4.2.4 та 4.2.6 договору, зокрема, пошкодження екскаватора HYUNDAI R320LC-7A внаслідок ворожого обстрілу.

Як слідує з матеріалів справи, 23.04.2025 між Фізичною особою-підприємців Леліним Микитою Вікторовичем (замовник) та громадянином Кузнєцовим Євгеном Миколайовичем (виконавець), від імені якого на підставі довіреності посвідченої Кравченко Є.М. приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Донецької області 27.07.2021, діє громадянин ОСОБА_2 , укладений Договір № 23/04-3 найму транспортних засобів.

За умовами п. 1.1 Договору № 23/04-3 від 23.04.2025 виконавець зобов?язується надати послуги техніки типу екскаватор HYUNDAI R320LC-7А, ТИП - екскаватор, рік випуску 2010, ідент. № НОМЕР_1 : двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , заресстрований 09.04.2014 року ТУ Держміськпромнадзор в Донецькій області, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в розмірі та порядку, визначеному даним договором.

Транспортний засіб належить виконавцю на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого 09.04.2014 ТУ Держміськпромнадзор в Донецькій області (п. 1.2 Договору № 23/04-3 від 23.04.2025).

В матеріалах справи відсутні докази звернення власника транспортного засобу екскаватора HYUNDAI R320LC-7А ОСОБА_1 з вимогами до ФОП Леліна Микити Вікторовича щодо відшкодування ним завданних збитків внаслідок пошкодження техніки.

В матеріалах справи наявний лише лист № П-20-05/25-3 від 18.06.2025 від адвоката Сологуб Сергія Анатолійовича, який діє на підставі ордеру серії АН № 1695770 від 18.06.2025, виданого ОСОБА_2 , за змістом якого представник Індюкова О.М. адвокат Салогуб С.А. просить протягом 3 днів з дати отримання цієї вимоги перерахувати суму збитків в розмірі 2 905 819,00 грн на банківський рахунок Індюкова Олександра Миколайовича, посилаючись на пошкодження екскаватор HYUNDAI R320LC-7А.

Натомість доказів щодо виконання такою вимог ФОП Леліним В.М. та сплати коштів за пошкоджену техніку матеріали справи не містять.

Також, суд вбачає недоведеною вину відповідача за первісним позовом щодо пошкодження екскаватора HYUNDAI R320LC-7А, ТИП - екскаватор, рік випуску 2010, ідент. № НОМЕР_1 : двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Позивач за первісним позовом був обізнаний про місце і цілі використання екскаватора.

Забезпечення протиповітряного прикриття із застосуванням засобів радіоелектронної боротьби з радіусом дії до 2 000 м із залученням військовослужбовців підлеглих Військової частини НОМЕР_8 району АДРЕСА_1 та здійснювалось в період з 24.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_8 , що підтверджується листом від 18.07.2025 зазначеної Військової частини.

Таким чином, суд зауважує, що позивачем за первісним позовом належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини відповідача та доказів понесення саме позивачем збитків внаслідок невиконання/неналежного виконання відповідачем договору у розмірі 2 966 875,00 грн не надано.

Позивачем за первісним позовом не доведено протиправності дій відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з ПП Управління газових робіт збитків в сумі 2 966 875,00 грн відсутні, а позов ФОП Леліна М.В. в цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, натомість вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам за первісним позовом, а за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Управління газових робіт» (08132, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 40-і, офіс 6, код ЄДРПОУ 34987505) на користь Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ) 250 350 (двісті п`ятдесят тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп заборгованості та 3 004 (три тисячі чотири) грн. 20 коп судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 28.10.2026

Суддя О.О. Христенко