Рішення № 141025817, 29.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/564/21 (909/1108/26)Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув у межах справи № 909/564/26 про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, справу № 909/564/21 (909/1108/26) за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради про стягнення 295 583,60 грн заборгованості.

Суть спору.

Господарський суд Івано-Франківської області розглядає справу № 909/564/21 про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 10.06.2022.

28.08.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради про стягнення 295 583,60 грн, з яких: 178 187,14 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень 2026 року, 46 647,09 грн - 15% річних, 70 749,37 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у січні 2022 року та у січні 2026 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань у вказані періоди позивач нарахував 15 % річних та інфляційні втрати.

У відповіді на відзив, представник позивача щодо заперечень відповідача на позов, вказав, що вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" є поточними, а дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", обсягу споживання у січні 2022 року та січні 2026 року, а також щодо наявності неоплаченої вартості електричної енергії за рахунком №000033591256/15/О01/75226 від 13.02.2026 у сумі 178187,14 грн. Водночас, вказує на те, що борг за січень 2022 року ним погашено повністю, хоча і несвоєчасно.

Зазначає, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2022 відкрито провадження у справі № 909/564/21 про банкрутство відповідача, у зв`язку з чим відносно нього введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, одним із правових наслідків чого є незастосування індекса інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, трьох процентів річних, неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, на які поширюється мораторій.

Тому щодо позовних вимог в частині інфляційних втрат у розмірі 63087,33 грн та 15% річних у розмірі 33539,32 грн нарахованих на несвоєчасно сплачений борг заперечує, оскільки такі нараховані у період, який припадає на час дії мораторію.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2022 відкрито провадження у справі № 909/564/21 (суддя Ткаченко І.В.) про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 33591256); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 27.11.2022, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича.

Господарським судом Івано-Франківської області (суддя Ткаченко І.В.) постановлено ухвалу від 05.12.2023, якою, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном КП "Галичводоканал" Галицької міської ради та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича; затверджено план санації КП "Галичводоканал" Галицької міської ради, в редакції схваленій зборами кредиторів 24 листопада 2023 р.; введено процедуру санації КП "Галичводоканал" Галицької міської ради; керуючим санацією КП "Галичводоканал" Галицької міської ради призначено арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області за приписами ст. 32 ГПК України здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи і визначено для розгляду справи суддю Горпинюка І.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023).

Ухвалою від 26.12.2023 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. прийняв справу № 909/564/21 до свого провадження.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2026, для розгляду справи № 909/564/21 (909/1108/26) за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради про стягнення 295 583,60 грн заборгованості, на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень.

Копію ухвали від 03.09.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача - 03.09.2026 о 17:25; представника позивача - 03.09.026 о 17:21; відповідача - 03.09.2026 о 17:25; керуючого санацією відповідача Христенка Вадима Васильовича - 04.09.2026 о 17:10.

18.09.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 17370/26 від 21.09.2026).

23.09.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 17683/26).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник), яке виконує функції постачальника "останньої надії", діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018р. № 1344, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 (далі - ПРРЕЕ), та Комунальним підприємством "Галичводоканал" Галицької міської ради (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ, оператором системи розподілу (далі - ОСР) Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго".

За даними ПрАТ "Прикарпаттяобленерго", Комунальне підприємство "Галичводоканал" Галицької міської ради було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким у січні 2022 року та у січні 2026 року здійснював постачальник "останньої надії".

Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

На виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

У періоди споживання Комунальним підприємством "Галичводоканал" Галицької міської ради діяли:

- Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" з періодом дії з 01.11.2021;

- Комерційна пропозиція № 11 від 17.12.2025 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" з періодом дії з 01.01.2026.

Відповідно до частини 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному вебсайті Позивача (https://uie.kiev.ua/).

Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у січні 2022 року, січні 2026 року споживав електричну енергію від Постачальника «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 Закону України "Про ринок електричної енергії", ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

Відповідно до положень пункту 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

На виконання зазначеного Договору, на підставі Звітів ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" за січень 2022 та січень 2026 року, позивачем було складено:

- рахунок № 000033591256/15/О01/26683 від 17.02.2022 та Акт від 31.01.2022 № 019207 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2022 року, обсяг споживання електричної енергії - 47355,00 кВт*год на суму 263 963,59 грн (з ПДВ). Вказаний Акт та Рахунок були направлені позивачем на електронну адресу відповідача: voda725@ukr.net та отримані ним 04.04.2022, що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача (а.с.42). Таким чином, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електроенергію, за період січня 2022 року, на загальну суму 263 963,59 грн (з ПДВ). Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 000033591256/15/О01/26683 від 17.02.2022 за розрахунковий період січень 2022 року сплачений споживачем повністю у січні-лютому 2024 року. Факт оплати електричної енергії періоду січня 2022 року сторони визнають

- рахунок № 000033591256/15/О01/75226 від 13.02.2026 та Акт №75226 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2026 року (з 01.01.2026 по 18.01.2026) від 31.12.2026, обсяг споживання електричної енергії - 14743,00 кВт*год на суму 178187,14 грн (з ПДВ). Відповідач не сплатив по вказаному рахунку, і така заборгованість заявлена у даній справі.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами розділу 4 Комерційної пропозиції № 11 від 17.12.2025, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Разом з тим, відповідно до положень розділу 4 "Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"" Комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Вказаний рахунок та акт купівлі-продажу електричної енергії були направлені Відповідачу на адресу електронної пошти: voda725@ukr.net та отримані ним 13.02.2026, що підтверджується роздруківкою (а.с.49).

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати спожитої електроенергії не виконав внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді, існує заборгованість в сумі 178 187,14 грн (за період споживання січень - 2026 року).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію-вимогу № 44/11-767 від 16.06.2026, в якій відповідача було повідомлено про наявну у нього заборгованість за спожиту електричну енергію та штрафні санкції. Вимога позивача була залишена без задоволення (а.с. 51).

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та додатками до Договору.

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник «останньої надії».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії". Відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії споживачам у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Таким чином, ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснювало функції постачальника "останньої надії" у спірний період, у тому числі в січні 2022 року та в січні 2026 року, а тому мало право здійснювати постачання електричної енергії відповідачу та вимагати оплати вартості фактично спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Положенням ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії " встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору достачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії / постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію; до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або припинення; постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено обов`язок Боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, однак відповідач зобов`язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за січень 2026 року в розмірі 178 187,14 грн. При цьому, у поданому відзиві на позов щодо фактичного споживання електричної енергії, відповідач не заперечує, як і не заперечує щодо наявної заборгованості за спожиту електричну енергію у цей період у розмірі 178 187,14 грн.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті спожитої електричної енергії за публічними договорами про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та відповідними комерційними пропозиціями до нього.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 178187,14 грн за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у січні 2026 року є законною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Водночас за фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, як щодо періоду січня 2022 року (який оплачено з простроченням - у січні-лютому 2024 року), так і періоду січня 2026 року позивач нарахував та заявив до стягнення з Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради інфляційні втрати у загальному розмірі 70 749,37 грн, та 15 % річних у розмірі 46 647,09 грн.

З приводу цих вимог суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2022 року на суму боргу 263 963,59 грн та у січні 2026 року на суму 178 187,14 грн.

Пунктом 7.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" з періодом дії з 01.11.2021 та Комерційної пропозиції № 11 від 17.12.2025 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" з періодом дії з 01.01.2026 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено прострочення відповідачем грошового зобов`язання в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію як у січні 2022 року так і у січні 2026 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 000033591256/15/О01/26683 від 17.02.2022 за розрахунковий період січень 2022 року на суму 263 963,59 грн сплачений споживачем повністю у січні-лютому 2024 року, тобто з порушенням строку оплати. А рахунок № 000033591256/15/О01/75226 від 13.02.2026 за розрахунковий період січень 2026 року на суму 178 187,14 грн відповідачем не оплачений.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18).

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Відповідно до ч. 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно з ч. 2 статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

Отже у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.

Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").

Отже під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.

Ухвалою від 10.06.2022 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність Комунального підприємства "Галичводоканал" та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже нарахування інфляційних втрат та річних, інших фінансових санкцій після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є неправомірним та суперечить вимогам статті 41 КУзПБ.

Строк оплати заборгованості в розмірі 263 963,59 грн за електричну енергію, спожиту у січні 2022 року настав до 10.06.2022, а тому на таку заборгованість з 10.06.2022 року поширювався мораторій, а отже і заборона нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших фінансових санкцій.

За наведеного, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість січня 2022 року в сумі 263 963,59 грн за період з 10.06.2022 по 31.01.2024 належить відмовити, оскільки вони нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тобто в час дії мораторію у справі про банкрутство.

Отже, в частині нарахування інфляційних втрат на заборгованість січня 2022 року в сумі 263 963,59 грн задоволенню підлягає вимога про стягнення інфляційних втрат тільки за період квітень-травень 2022 року, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву. За розрахунком суду сума інфляційних втрат за квітень-травень 2022 року на борг у 263 963,59 грн становить 15 309,89 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 47 777,44 грн інфляційних втрат за вказаний період слід відмовити, оскільки вони нараховані з порушеннями статті 41 КУзПБ, про які суд зазначив вище.

Здійснивши також перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2026 року на суму боргу 178 187,14 грн, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача за вказаний період підлягає стягненню 7662,04 грн - інфляційних витрат, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам Комерційної пропозиції №11. За розрахунком суду, інфляційні втрати (в тому числі з урахуванням дефляції) за вказаний період становлять 7776,03 грн, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому задовольняє позовні вимоги в межах позову.

Суд також зазначає, що оскільки заборгованість за січень 2026 року виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, такі вимоги є поточними, на заборгованість січня 2026 року не поширюється мораторій, встановлений статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних, інших фінансових санкцій, на таку заборгованість не забороняється.

Відтак, загалом до стягнення підлягає 22 971,93 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги стягнення 15% річних за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2022 року на суму боргу 263 963,59 грн та у січні 2026 року на суму 178 187,14 грн.

Пунктом 7.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 та Комерційної пропозиції № 11 від 17.12.2025 сторони погодили, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Так, позивачем нараховано 46 647,09 грн 15% річних, з них: 33 539,32 грн за період з 01.04.2022 по 04.02.2024 (310 днів) від суми простроченого виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2022 року (нарахування на суму боргу 263 963,59 грн в період 01.04.2022-02.02.2024 та на суму 168 000,00 грн в період 03.02.2024-04.02.2024); 13 107,77 грн за період з 21.02.2026 по 18.08.2026 (179 днів) від суми простроченого виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2026 року (нарахування на суму боргу 178 187,14 грн в період 21.02.2026-18.08.2026).

Проте, перевіряючи обґрунтованість періоду нарахування, суд зазначає таке.

Ухвалою від 10.06.2022 у справі № 909/564/21 відкрито провадження у справі про банкрутство неплатоспроможність Комунального підприємства "Галичводоканал" та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми, інші фінансові санкції.

Наведена норма є імперативною, містить пряму заборону нарахування трьох процентів річних та інших фінансових санкцій за невиконання грошових зобов`язань за період дії мораторію та підлягає застосуванню судом незалежно від наявності відповідних клопотань чи заперечень сторін.

Грошове зобов`язання відповідача з оплати заборгованості січня 2022 року в сумі 263 963,59 грн виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому такі вимоги є конкурсними і на них поширюється дія мораторію з дня його введення - з 10.06.2022.

Тому нарахування процентів річних на суму боргу січня 2022 року є правомірним лише в період до відкриття провадження у справі про банкрутство (01.04.2022 - 09.06.2022)

Крім того, щодо вимоги про стягнення 15% річних, нарахованих за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за вказаний період, суд вважає за необхідне вказати, що вбачає підстави для зменшення такого розміру до 3 % річних, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Отже, за загальним правилом, сторони, керуючись принципом свободи договору вправі вільно встановлювати в договорі міру відповідальності за порушення ними договірних зобов`язань.

З наявного у даній справі Договору та Комерційних пропозицій №5 від 08.10.2021 та № 11 від 17.12.2025 вбачається таке волевиявлення сторін, яке у випадку відповідача полягало в акцептуванні ним умов договору запропонованих позивачем, в контексті природи договору приєднання.

Проте, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла до висновків про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

В даній постанові Велика Палата вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене нормативне обґрунтування, суд доходить висновку про наявність у даному випадку підстав та обставин, за яких можливе зменшення відсотків річних, що нараховані відповідачу, проте, таке зменшення має бути розумним та таким, що не буде нівелювати норми встановлені законом.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зазначив, що розмір неустойки (пені, штрафу) у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

1) характером неустойки (договірний або встановлений законом);

2) підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

3) складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

4) умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Як було встановлено судом, укладений між сторонами Договір, є публічним договором приєднання а отже при їх укладенні відповідач був позбавлений можливості змінювати редакції умов Договорів, зокрема узгоджувати строки виконання покладених за нього зобов`язань, міру відповідальності за їх не своєчасне виконання.

В свою чергу позивач є державним підприємством, предметом діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, в тому числі у якості постачальника "останньої надії" та не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, що визначено п. 66 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Таким чином, суд може зменшити розмір процентів річних але не менше мінімального розміру трьох процентів річних, які визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Суд бере до уваги, що відповідач є підприємством водопостачання, єдиним засновником якого є орган місцевого самоврядування - Галицька міська рада.

При цьому відповідач перебуває у процедурі банкрутства, щодо нього здійснюються заходи санації (відновлення платоспроможності), а тому покладення на відповідача значних фінансових санкцій за порушення строків виконання грошових зобов`язань погіршить і без того складний фінансовий стан.

У даному випадку відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів 15 % річних, а за обставин у даній справі обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про доцільність зменшення відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача, з 15% річних до 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стягнення 3% річних з відповідача на переконання суду дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача.

За таких обставин нарахування 3% річних є правомірним лише за період з 01.04.2022 по 09.06.2022 включно (70 днів прострочення - до дня введення мораторію) на суму боргу 263 963,59 грн за спожиту електричну енергію у січні 2022 року, що за розрахунком суду становить: 1 518,69 грн (263 963,59 x 3 % x 70 : 365).

З приводу заявлених до стягнення процентів річних за період з 21.02.2026 по 18.08.2026 (179 днів) від суми простроченого виконання грошового зобов`язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у січні 2026 року (в сумі 178 187,14 грн), суд зазначає, про правильність визначеного періоду для їх нарахування. Водночас, виходячи з наведених вище мотивів про зменшення 15% річних до 3% річних, суд здійснив розрахунок 3 % річних враховуючи суму заборгованості та період, визначений позивачем, відповідно до якого стягненню підлягають 2 621,55 грн (178 187,14 x 3 % x 179 : 365).

Як вище зазначив суд, оскільки заборгованість за січень 2026 року виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, такі вимоги є поточними, на заборгованість січня 2026 року не поширюється мораторій, встановлений статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних, інших фінансових санкцій, на таку заборгованість не забороняється.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 4 140,24 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 15% річних у розмірі 42 506,85 грн за означені періоди суд відмовляє, у зв`язку з їх нарахуванням за період дії мораторію та внаслідок зменшення судом відсотків річних за власною ініціативою.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме щодо: заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень 2026 у розмірі 178 187,14 грн; інфляційних втрат у розмірі 22 971,93 грн; 3% відсотків річних у розмірі 4 140,24 грн. В решті вимог щодо стягнення з відповідача 47 777,44 інфляційних втрат та 42 506,85 грн - відсотків річних, позов задоволенню не підлягає, за наведених вище мотивів.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3547,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1183 від 26.08.2026 (а.с. 65), тобто у встановленому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору, який застосовано з врахуванням подання позовної заяви в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені, процентів річних), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 205 299,31 грн, і сума, на яку суд зменшив нараховані проценти річних (з 15% до 3%), становить 16 560,96 грн (що разом становить 221 860,27 грн або 75,06% від ціни позову), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 2662,38 грн, а 884,62 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради про стягнення 295 583,60 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради (77100, Івано-Франківська обл., м. Галич, вул. Н. Вівчаренко, буд. 29; ідентифікаційний код юридичної особи: 33591256) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код юридичної особи: 19480600) 178 187 (сто сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят сім) грн 14 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень 2026 року на рахунок: IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», а також 22 971 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн 93 коп інфляційних втрат, 4 140 (чотири тисячі сто сорок) грн 24 коп процентів річних та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 38 коп. витрат зі сплати судового збору на рахунок: IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 47 777,44 грн та 42 506,85 грн процентів річних.

Витрати зі сплати судового збору в частині 884,62 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк