Рішення № 141025704, 21.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/86/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Справа № 908/1345/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1345/26

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ, 70042, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, буд. 5

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Логістик 2025, 69068, м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд. 87, офіс 107

про стягнення 1 304 416,07 грн

У засіданні приймали участь:

від позивача: Макаренко О.М., ордер серія АН № 1914088 від 03.06.26

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

04.06.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 04.06.26 товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ (далі ТОВ ЗОРЯ) до товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Логістик 2025 (надалі ТОВ Енерджі Трейд Логістик 2025) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 у розмірі 1 304 416,07 грн, а саме: 825 764,94 грн передплати за непоставлений товар, 61 083,98 грн пені за прострочення поставки товару та 417 567,15 грн реальні збитки за порушення поставки товару.

04.06.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1345/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.06.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1345/26. Підготовче судове засідання призначено на 23.06.26 о/об 12 год. 30 хв.

22.06.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання 23.06.26 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В засіданні 23.06.26 судом прийнято до розгляду відзив відповідача (сформований в системі Електронний суд 22.06.26) на позовну заяву та відповідь позивача (сформовану в системі Електронний суд 23.06.26) на відзив.

Ухвалою від 23.06.26 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 09.09.26 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1345/26 на 21.07.26 об 11 год. 20 хв.

У засіданні 21.07.26 судом оголошено перерву до 11.08.26 о 11 год. 30 хв. Зобов`язано учасників справи виконати вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 09.06.26.

21.07.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про виконання вимог п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 09.06.26.

22.07.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява про виконання вимог п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 09.06.26.

11.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи № 908/1345/26 на інший день.

Представники сторін в судове засідання 11.08.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 11.08.26 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/1345/26 на 01.09.26 о 12 год. 10 хв.

В засіданні 01.09.26 судом з`ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 01.09.26 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1345/26. Вирішено розпочати розгляд справи по суті з 10.09.26 та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.09.26 о 10 год. 40 хв.

В судовому засіданні 29.09.26 судом розпочато розгляд справи по суті.

У засіданні 29.09.26 представники позивача та відповідача надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

Судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 12.10.26 об 11 год. 00 хв.

У засіданні 12.10.26 представники позивача та відповідача надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 12.10.26 судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Враховуючи положення ст. 219 ГПК України, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 21.10.26 об 11 год. 20 хв.

В засіданні 21.10.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 04.06.26 та у відповіді за вих. від 23.06.26 на відзив. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 у розмірі 1 304 416,07 грн, а саме: 825 764,94 грн передплати за непоставлений товар, 61 083,98 грн пені за прострочення поставки товару та 417 567,15 грн реальні збитки за порушення поставки товару.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, будучи присутнім в судових засіданнях на відповіднихз стадіях судового процесу проти позову заперечив (ла) з підстав викладених у відзиві за вих. від 22.06.26 на позовну заяву. Просив (ла) суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- учасники по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.25 між товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Логістик 2025 (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 03750032 (Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі нафтопродукти (в т.ч. пальне) (Товар), найменування, асортимент, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару, що поставляється.

Згідно із п. 1.3. Договору, номенклатура Товару, його асортимент, одиниці виміру, кількість, ціна встановлюються Сторонами за взаємною згодою на основі усної заявки покупця і фіксуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, що є Специфікацією в розумінні ст. 266 ГК України та становлять невід`ємну частину цього договору. Номенклатура Товару, його асортимент, одиниці виміру, кількість, ціна, що вказані в видатковій накладній мають відповідати відомостям вказаним в рахунку-фактурі, що складаються на відповідну партію Товару.

Партія Товару (п. 1.4. Договору) вважається такою, що підлягає до постачання Продавцем, якщо Покупцем в електронному кабінеті платника податків надано попередню згоду для доступу Продавця до податкової інформації щодо Покупця про включення до / виключення з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а саме за умови відсутності відомостей щодо Покупця про відповідність його критеріям ризиковості та вже подальшого узгодження Сторонами найменування, кількості, ціни Товару шляхом оплати Покупцем рахунку-фактури виставленого Продавцем.

Одиниця Товару: тони/літри (відповідно до рахунків-фактур) (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Товар поставляється узгодженими партіями, відповідно до рахунку-фактури на відповідну партію Товару. Продавець на кожну партію Товару надає Покупцю рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, після перевірки перед кожною поставкою партії Товару відсутність Покупця в переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості (згідно п. 1.4. цього Договору). Поставка партії Товару підтверджується супровідними документами на Товар, підписаними представниками Сторін і скріпленими печатками обох Сторін (за наявності). Отримання партії Товару Покупцем здійснюється на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно із п. 2.2. Договору, поставка Товару здійснюється автотранспортом (автоцистернами) Продавця або Покупця згідно базису поставки тієї чи іншої партії Товару, що визначається відповідно до заявок на поставку Товару, поданих Покупцем.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що термін поставки, заявленої та прийнятої до виконання згідно п. 1.3. цього Договору партії Товару становить 5 банківських днів з моменту 100 % оплати Покупцем узгодженої сторонами вартості партії Товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата кожної товарної партії Товару здійснюється Покупцем в повному обсязі на умовах повної 100% попередньої оплати, зазначеної в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар (видаткові накладні та/або акти про приймання-передавання), якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього Договору. …

Датою поставки Товару за цим Договором є дата, зазначена у видаткових накладних та/або актах про приймання-передавання. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару, яка вказана у видаткових накладних та / або актах прийому-передачі (п. 3.5. Договору).

Згідно із п. 3.6. Договору, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки Товару Продавець зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення термінів поставки Товару, за кожен день прострочення поставки від вартості партії Товару.

У відповідності до п. 6.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.25, а щодо умов про розрахунки і про відповідальність - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про його розірвання офіційним листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення терміну його дії (п. 6.2. Договору).

На виконання вказаного договору, Продавець надав Покупцю рахунки на оплату товару, а саме: паливо дизельне ДП-Євро5-ВО в кількості 15 015 літрів на загальну суму 825 764,94 грн, а саме: від 25.02.26 № 225-002 на суму 275 254,98 грн, № 225-003 на суму 275 254,98 грн та № 225-004 на суму 275 254,98 грн.

ТОВ ЗОРЯ (Покупець) в свою чергу сплатив ТОВ Енерджі Трейд Логістик 2025 виставлені рахунки на оплату товару в загальній сумі 825 764,94 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.02.26, а саме: № 2596 на суму 275 254,98 грн, № 2597 на суму 275 254,98 грн та № 2598 на суму 275 254,98 грн.

19.05.26 ТОВ ЗОРЯ направило ТОВ Енерджі Трейд Логістик 2025 претензію за вих. від 18.05.26 № 76 щодо виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 03750032, в якій вимагає сплатити на рахунок позивача пеню в розмірі 50 903,31 грн, штрафні санкції в порядку ст. 536 ЦК України в розмірі 30 689,03 грн, збитки в розмірі 450 450,00 грн та поставити обумовлений та оплачений товар паливо дизельне ДП-Євро5-ВО в кількості 15 015 літрів.

Вказана претензія позивача залишились без відповіді та задоволення.

У відповідності до рахунку на оплату від 29.05.26 № 922, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 30.04.26 № 1 214 та видаткової накладної від 30.04.26 № 1038, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПЕТРОЛ» поставило ТОВ ЗОРЯ товар дизельне паливо у кількості 9 785 літрів на загальну суму 810 198,00 грн.

Згідно платіжної інструкції від 29.04.26 № 2680, ТОВ ЗОРЯ оплатило ТОВ «ПРОМПЕТРОЛ» 810 198,00 грн за поставку товару з призначенням платежу (дослівно): «Плата за дизельне паливо згідно рахунку № 922 від 29.04.2026 року у т.ч. ПДВ 20.00% - 135033,00».

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки оплаченого товару у визначені договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 спосіб та строк, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами до відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із положеннями ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За договором поставки (ст. 712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо (ч. 1 ст. 530 ЦК України) у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Позивач свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за товар на суму 825 764,94 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.02.26, а саме: № 2596 на суму 275 254,98 грн, № 2597 на суму 275 254,98 грн та № 2598 на суму 275 254,98 грн.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару належним чином не виконав, вартість непоставленого товару становить 825 764,94 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Визначене вказаною нормою матеріального права право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі № 918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз наявних матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договорами умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості.

Відтак, у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач попередню оплату в сумі 825 764,94 грн за договором не повернув.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано.

Після отримання від позивача претензії на виконання своїх зобов`язань відповідачем жодних дій не здійснено. Після пред`явлення позову у цій справі останній також не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань. У зв`язку з викладеним, суд визнає позовну вимогу про стягнення коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено у розмірі 825 764,94 грн згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 61 083,98 грн пені.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 4.5. Договору визначено, що у разі порушення термінів поставки Товару Продавець зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення термінів поставки Товару, за кожен день прострочення поставки від вартості партії Товару.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно заявлено до суду позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме пені за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032.

Разом з тим, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних штрафних санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2. ст. 551 ЦК України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунки пені, виконані позивачем, а також період її нарахування, судом визнано розрахунок пені таким, що виконано вірно та становить 61 083,98 грн пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення реальні збитки за порушення поставки товару у розмірі 417 567,15 грн.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов`язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов`язань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Таким чином, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Отже, як зазначено вище в тексті цього рішення, на виконання оспорюваного договору Продавець надав Покупцю рахунки на оплату товару, а саме: паливо дизельне ДП-Євро5-ВО в кількості 15 015 літрів на загальну суму 825 764,94 грн.

У свою чергу, ТОВ ЗОРЯ (Покупець) сплатило ТОВ Енерджі Трейд Логістик 2025 виставлені рахунки на оплату товару в загальній сумі 825 764,94 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.02.26, а саме: № 2596 на суму 275 254,98 грн, № 2597 на суму 275 254,98 грн та № 2598 на суму 275 254,98 грн.

При цьому, ТОВ Енерджі Трейд Логістик 2025 не було здійснено поставку товару позивачу, а саме: паливо дизельне ДП-Євро5-ВО в кількості 15 015 літрів на загальну суму 825 764,94 грн.

У відповідності до рахунку на оплату від 29.05.26 № 922, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 30.04.26 № 1 214 та видаткової накладної від 30.04.26 № 1038, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПЕТРОЛ» поставило ТОВ ЗОРЯ товар дизельне паливо у кількості 9 785 літрів на загальну суму 810 198,00 грн.

Згідно платіжної інструкції від 29.04.26 № 2680, ТОВ ЗОРЯ оплатило ТОВ «ПРОМПЕТРОЛ» 810 198,00 грн за поставку товару з призначенням платежу (дослівно): «Плата за дизельне паливо згідно рахунку № 922 від 29.04.2026 року у т.ч. ПДВ 20.00% - 135033,00».

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки оплаченого товару у визначені договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 спосіб та строк, стало підставою у позивача для придбання аналогічного товару в іншого постачальника за підвищеною ціною.

А тому, враховуючи зазначене, суд погоджується із твердженнями позивача про понесені ним збитки.

Перевіривши розрахунок позивача реальних збитків за порушення поставки товару, виконані позивачем, судом визнано вказаний розрахунок таким, що не зовсім вірно виконано.

У відповідності до вищезазначених рахунків на оплату від 25.02.26 виставлених відповідачем позивачу, ціна дизельного палива за літр становить 55,00 грн з ПДВ.

При цьому, згідно рахунку на оплату від 29.04.26 № 922 та видаткової накладної від 30.04.26 № 1038, ТОВ «ПРОМПЕТРОЛ» поставило дизельне паливо позивачу у кількості 9 785 літрів, за ціною 82,80 грн за 1 літр.

Таким чином:

- 9 785 літрів х 55,00 грн = 538 175,00 грн;

- 9 785 літрів х 82,80 грн = 810 198,00 грн;

- 810 198,00 грн 538 175,00 грн =272 023,00 грн.

А тому, як наслідок, реальні збитки за порушення поставки товару згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 18.12.25 № 03750032 повинні становити та підлягають стягненню судом у розмірі 272 023,00 грн. В іншій частині щодо стягнення реальних збитків за порушення поставки товару судом відмовляється через необґрунтованість та недоведеність.

Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Судом враховано, що ч. ч. 3 та 4 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Судом прийнято до уваги, що відповідач під час розгляду справи № 908/1345/26 не надано суду жодних допустимих та достовірних доказів, які б надали суду підстави для відмови в задоволені позовних вимог чи/або спростовували доводи позивача.

Судом при вирішенні цієї справ по суті спору також враховано вимоги ст. 13 ГПК України, у т.ч. частини 2, 3, 4 вказаної статті.

Так, зокрема, те, що: … учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13); кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень … (ч. 3 ст. 13); кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Крім того, судом прийнято до уваги той факт, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані суду першої інстанції приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Жодна із сторін як з моменту відкриття провадження у цій справі так і станом на час прийняття процесуального рішення по ній по суті спору не повідомляли суд про не можливість подання до суду першої інстанції тих чи інших доказів (та яких саме) з причин, що об`єктивно не залежали від кожної із сторін.

А тому, як наслідок, вказане позбавляє права апеляційний суд у відповідному складі приймати такі докази (у випадку спроби сторін їх подати) на стадії апеляційного оскарження.

Судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), судом, через не доведеність, відхиляється твердження відповідача, які викладені у відзиві за вих. від 22.06.26 на позовну заяву.

Суд також відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатись заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту, в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/1345/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Логістик 2025 (69068, м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд. 87, офіс 107, код ЄДРПОУ 45932568) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ (70042, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, буд. 5, код ЄДРПОУ 03750032) 825 764 (вісімсот двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 94 коп. передплати за непоставлений товар, 61 083 (шістдесят одну тисячу вісімдесят три) грн 98 коп. пені, 272 023 (двісті сімдесят дві тисячі двадцять три) грн 00 коп. реальних збитків за порушення поставки товару та 13 906 (тринадцять тисяч дев`ятсот шість) грн 12 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, а також безпековий стан у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя В.Л. Корсун