Ухвала суду № 141025683, 28.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"28" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1024/26

Господарський суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А, в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт», код ЄДРПОУ 44962963, місцезнаходження 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, село Невицьке, вулиця Головна, будинок 65,

про зобов`язання припинити використання, звільнити і передати земельну ділянку за договором про встановлення земельного сервітуту, та стягнення штрафу за порушення умов договору,

за участі представників сторін:

від позивача адвокат Левицький А.О. (згідно ордеру серії АО №1214958 від 23.01.2026),

від відповідача адвокат Маркусь М.І. (згідно ордеру серії АО №1262752 від 28.10.2026),

В С Т А Н О В И В :

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі позивач) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 24.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1094/26 від 24.09.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» (далі відповідач) про зобов`язання припинити використання, звільнити та передати земельну ділянку за договором про встановлення земельного сервітуту, а також про стягнення штрафу за прострочення звільнення та повернення земельної ділянки.

Позиція позивача обґрунтована тим, що 26.09.2024 між позивачем та ТОВ «Кобальтум РесурсЕкспорт» було укладено договір про встановлення земельного сервітуту №4 (далі договір) щодо земельної ділянки площею 2,5790 га для забезпечення права проїзду транспортних засобів по наявному шляху (далі земельна ділянка), яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2124882900:10:011:0001, площею 2264,57 га, місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Оноківської територіальної громади (Кам`яницьке лісництво, квартал 26 виділи 1,13 квартал 22 виділ 13) Ужгородського району Закарпатської області, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Позивач стверджує, що під час обстеження комісією позивача виявлено розміщення бетонних електричних опор вздовж лісових автомобільних доріг в кількості 39 шт., в тому числі у кварталі 26 виділі 1 4 шт., квартал 22 виділі 13 - 1 шт., квартал 26 виділ 13 31 шт., квартал 25 виділ 11 3 шт., а також некапітальну споруду із вагою для зважування вантажного автотранспорту у кварталі 26 виділі 13 на ділянці лісової автодороги. Крім того, у кварталі 26 виділах 1,5 присутні некапітальні металеві споруди у кількості 3 шт. За результатами обстеження лісових ділянок комісією складено акт обстеження лісової ділянки на предмет виявлення порушень лісового та земельного законодавства від 01 липня 2026.

З посиланням на такі обставини справи, які, на переконання позивача, свідчать про істотне порушення умов договору та передбачене договором право його одностороннього розірвання, позивач надіслав відповідачу повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору, на підставі якого 09.07.2026 до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення права земельного сервітуту відповідача. Попри направлені вимоги про звільнення земельної ділянки та претензію про сплату штрафу на підставі п.7.3. договору, згідно з яким за прострочення звільнення земельної ділянки та її повернення землекористувачу за актом повернення сервітуарій сплачує штраф у розмірі 200 % річної плати за користування сервітутом, відповідач у визначений договором 10-денний строк ділянку в попередньому стані не повернув і штраф у розмірі 200% річної плати за користування сервітутом у сумі 214565,76 грн не сплатив. Відтак позивач просить суд зобов`язати відповідача припинити використання, звільнити та передати за актом приймання-передачі зазначену земельну ділянку, а також стягнути з нього 214565,76 грн штрафу та 5324,80 грн судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026.

Згідно з ухвалою суду від 29.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 28.10.2026 на 10:30; сторонам встановлено строки на подачу заяв по суті справи.

05.10.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Радь І.І. надійшла заява про вступ в справу як представника від 05.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9788/26).

14.10.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Радь І.І. надійшов відзив на позовну заяву від 14.10.2026 (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/10118/26).

14.10.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Радь І.І. надійшло клопотання про зупинення розгляду справи від 14.10.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/10105/26),

Представник відповідача обґрунтовує подане клопотання необхідністю застосування положень п. 5 ч. 1 ст. 227 та п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, посилаючись на наявність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у зв`язаній господарській справі №907/750/26, яка перебуває на стадії підготовчого провадження у Господарському суді Закарпатської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальтум РесурсЕкспорт» до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання недійсним правочину односторонньої відмови, оформленого листом-повідомленням від 03.07.2026, щодо розірвання договору про встановлення земельного сервітуту №4 від 26.09.2024. Представник відповідача зазначає, що прийняття судом рішення у справі №907/750/26 матиме визначальне преюдиційне значення для вирішення спору у цій справі, оскільки виникнення будь-яких матеріально-правових вимог землекористувача про зобов`язання ТОВ «Кобальтум РесурсЕкспорт» вчинити дії з повернення земельної ділянки та стягнення штрафу за прострочення такого повернення, безпосередньо залежить від доведеності факту правомірного припинення відповідного договору, законність якого наразі оспорюється у справі №907/750/26. Представник відповідача також наголошує, що наявність самостійного судового спору щодо правомірності одностороннього розірвання правочину унеможливлює задоволення позовних вимог землекористувача та виключає можливість самостійного встановлення судом обґрунтованості таких вимог виключно на підставі листа-повідомлення та відомостей про державну реєстрацію припинення речового права, оскільки продовження розгляду справи №907/1024/26 без вирішення питання про дійсність чи недійсність правочину в іншій справі створить реальний правовий ризик ухвалення взаємовиключних та суперечливих судових рішень щодо одних і тих самих юридично значимих обставин, чим суттєво порушить законні права та охоронювані законом інтереси відповідача як сервітуарія.

Розглянувши у підготовчому засіданні 28.10.2026 клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи від 14.10.2026, яке у підготовчому засіданні підтримав представник відповідача і проти задоволення якого не заперечив представник позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим зумовлюється неможливість розгляду наявного спору.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі. Зокрема, йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо неї внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, одночасності розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами, певної черговості розгляду вимог або з інших причин. При цьому поняття «інша справа» - це не будь-яке інше судове провадження, а лише те, результати якого мають визначальне значення для встановлення фактів чи застосування права у справі, що розглядається.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у даній справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість обумовлюється тим, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Іншим судом, у свою чергу, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно зі ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2739/19, від 06.07.2020 у справі №902/537/18, від 03.11.2020 у справі №908/2356/19.

У постанові від 26.03.2024 в справі №907/882/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що, досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, у постанові від 26.03.2024 в справі №907/882/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

Розглядаючи клопотання відповідача, суд зазначає, що, обґрунтовуючи позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафу за порушення зобов`язань про звільнення та повернення земельної ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту №4 від 26.09.2024, укладеним між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт», позивач у позовній заяві зазначає про істотне порушення відповідачем умов договору про встановлення земельного сервітуту №4 від 26.09.2024 щодо повернення земельної ділянки, що було підставою його одностороннього розірвання (враховуючи умови договору) шляхом надіслання відповідачу повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору, на підставі якого 09.07.2026 до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення права земельного сервітуту відповідача

Відтак, врахувавши правомірність, на переконання позивача, його повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту, позивач наголошує, що сервітуарій (відповідач у справі) не виконав обов`язок щодо звільнення та повернення земельної ділянки після отримання листа-повідомлення про одностороннє розірвання договору, що є також підставою нарахування штрафу за прострочення виконання зобов`язань про повернення земельної ділянки. З огляду на таке та враховуючи приписи законодавства, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії та стягнути з відповідача штраф.

Водночас, заперечуючи проти позовних вимог у справі, відповідач у клопотанні про зупинення провадження від 14.10.2026 зазначає про безпідставність поданого позову з врахуванням порушення відповідачем положень законодавства та не врахування обставин при складанні повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору, яке було підставою внесення 09.07.2026 запису до Державного реєстру речових прав про припинення права земельного сервітуту відповідача. Щодо цього відповідач звертає увагу, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області (суддя Мірошниченко Д.Є.) перебуває інша справа №907/750/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання недійсним правочину, оформленого листом-повідомленням №15444/39.7.1-2026 від 03.07.2026. Відповідач вказує, що на момент розгляду справи у суді питання щодо правомірності одностороннього розірвання договору є спірним та є предметом розгляду справи №907/750/26, що буде мати значення для оцінки спірних правовідносин у справі №907/1024/26.

На підтвердження своїх аргументів про істотне значення для вирішення спору в цій справі факт наявності судового провадження в справі №907/750/26 про визнання недійсним правочину односторонньої відмови, оформленого листом-повідомленням від 03.07.2026, відповідач звертає увагу, що шляхом вирішення зазначеної справи судом буде надано правову оцінку правочину на предмет його дійсності. По-перше, виникнення вимог позивача до відповідача про повернення земельної ділянки та стягнення штрафу прямо випливає з доведеного факту правомірного припинення договору. По-друге, обов`язок повернути земельну ділянку та сплатити штраф у відповідача виникає виключно у випадку припинення договору в установленому порядку. По-третє, наявність спору щодо правомірності припинення договору унеможливлює задоволення позовних вимог незалежно від інших обставин. По-четверте, продовження розгляду даної справи без встановлення дійсності правочину в іншій справі призведе до ризику ухвалення взаємовиключних судових рішень.

Отже, з посиланням на приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відповідач у клопотанні вказав, що розгляд справи №907/1024/26 є об`єктивно неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №907/750/26. Відтак, оскільки обставина встановлення дійсності правочину про припинення договору має безпосереднє значення для предмета доказування у даній справі, на переконання відповідача, провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню до вирішення пов`язаної справи №907/750/26.

При вирішенні клопотання відповідача суд враховує, що ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, закріплена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, крім випадків, якщо недійсність такого правочину прямо не встановлена законом чи такий правочин не визнаний судом недійсним, передбачає, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.» Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження №61-8593св21)).

Згідно з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2026 у справі №907/750/26 відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання недійсними правочину за правилами загального позовного провадження.

Суд зазначає, що з долучених відповідачем до клопотання про зупинення провадження у справі документів вбачається, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області (суддя Мірошниченко Д.Є.) перебуває справа №907/750/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання недійсним правочину. Предметом спору в даній справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про визнання недійсним повідомлення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору, на підставі якого 09.07.2026 до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення права земельного сервітуту відповідача.

Отже, врахувавши, що з посиланням на правомірність повідомлення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту позивач у даній справі обгрунтовує свої вимоги до відповідача про зобов`язання припинити використання, звільнити і передати земельну ділянку за договором про встановлення земельного сервітуту та стягнення штрафу за порушення умов договору; водночас врахувавши, що правомірність складання Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту є предметом розгляду справи №907/750/26, відтак суд вбачає обгрунтованими доводи відповідача у даній справі про наявність підстав для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/750/26. Щодо цього суд враховує, що обов`язок відповідача повернути земельну ділянку та сплатити штраф виникає за умови правомірного припинення (розірвання) договору сервітуту на підставі повідомлення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту.

З огляду на викладене та визначені у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України приписи, а також враховуючи, що правомірність складання Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» повідомлення від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту є предметом розгляду справи №907/750/26, суд дійшов висновку про наявність у суду обов`язку зупинити провадження у справі №907/1024/26. При цьому, суд враховує, що такі справи є безпосередньо пов`язаними і судове рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/750/26 може мати преюдиційне значення у даній справі, в якій беруть участь ті самі сторони; також рішення у справі №907/750/26 встановить обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Іншими словами, з урахуванням принципу правомірності правочину, такі обставини обґрунтовано вказують про неможливість розгляду справи №907/1024/26 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» про зобов`язання припинити використання, звільнити і передати земельну ділянку за договором про встановлення земельного сервітуту та стягнення штрафу за порушення умов договору до вирішення Господарським судом Закарпатської області справи №907/750/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про визнання недійсним одностороннього правочину (повідомлення ДСГП «Ліси України» від 03.07.2026 №15444/39.7.1-2026 про одностороннє розірвання договору сервітуту), так як рішення у справі №907/750/26 безпосередньо вплине на вирішення спору в даній справі.

З огляду на наведене вище, з урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження в даній справі підлягає зупиненню до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/750/26.

На підставі наведеного, керуючись ст. 227, 229, 233, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КобальтумРесурсЕкспорт» про зупинення розгляду справи від 14.10.2026 (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/10105/26 від 14.10.2026).

2. Зупинити провадження у справі №907/1024/26 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/750/26.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до статей 255 і 256 ГПК України.

Повна ухвала складена і підписана 28.10.2026.

Суддя С.В. Сисин