Рішення № 141025609, 22.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/711/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Борисюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Легка О.Ю. - довіреність №б/н від 26.05.2026;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро"

до Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006"

про стягнення 3123275,35 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плантагро" звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006" про стягнення 3123275,35 грн, з яких: 1685813,32 грн - основний борг, 597894,54 грн - 36% річних за користування товарним кредитом, 166081,82 грн - 10% річних, 510216,68 грн - пеня, 163268,99 грн - інфляційні.

Ухвалою від 16.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.07.2026 о 10:00.

24.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи №906/711/26 в електронному вигляді у підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою від 27.07.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, згідно ч.3 ст.177 ГПК України, та відклав підготовче засідання на 07.09.2026 об 11:00.

31.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

10.08.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 07.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.10.2026.

01.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.10.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 19.10.2026.

Протокольною ухвалою від 19.10.2026 суд оголосив перерву до 22.10.2026.

22.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначено, що відповідач підтримує раніше викладені у відзиві на позовну заяву доводи та аргументи щодо позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 22.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що скорочене рішення буде проголошено об 11:50.

Однак, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Житомирі, судове засідання об 11:50 не відбулося, тому представника позивача у телефонному режимі було повідомлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 22.10.2026 о 15:30 год.

22.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22.10.2026 о 15:30 год, на якому відбудеться проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №Х-19/12/2024-1_Н від 19.12.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1685813,32 грн (залишок заборгованості за поставлений товар + курсова різниця).

Крім суми основного боргу, позивач нарахував до стягнення з відповідача відповідно до п.4 додатку 597894,54 грн 36% річних за користування товарним кредитом за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, на підставі п.6.2 договору 510216,68 грн пені за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.8 договору 166081,82 грн - 10% річних за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, 163268,99 грн інфляційних за період з березня 2025 року по травень 2026 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.44-47) вказує, що нарахування та стягнення інфляційних втрат та одночасно курсової різниці у даній справі суперечитиме нормам цивільного законодавства і суті індексації національної валюти. Відповідач вважає, що нарахування товарного кредиту з 15.03.2025 до 15.10.2025 на усю суму заборгованості без урахування узгодженого графіку часткових оплат не відповідає ч.5 ст.694 ЦК України та п.5 додатку до договору, тому є неправомірним. Крім того, зазначає, що сукупний розмір нарахувань (пеня, 10% річних, інфляційні, 36% річних за користування товарним кредитом) становить 1274193,04 грн, тобто майже весь залишок боргу, і носить явно надмірний, каральний характер. Вказує, що відповідач є фермерським господарством, діяльність якого залежить від сезонності сільськогосподарського виробництва, погодних умов та ринкової кон`юнктури, тому надмірний розмір санкцій створює непомірний тягар і може поставити під загрозу саму можливість господарювання, у зв`язку з чим просить зменшити розмір пені та 10% річних до розумного та пропорційного рівня (на 70-90%).

У відповіді на відзив (а.с.61-64) позивач вказує, що курсова різниця заявлена не як штрафна санкція чи окремий вид відповідальності, а як складова основного грошового зобов`язання. Інфляційні втрати позивачем нараховані виключно на суму основного боргу, визначеного у гривнях, без урахування курсової різниці. Відтак твердження відповідача про подвійне відшкодування одних і тих самих втрат не відповідає фактичним обставинам справи та здійсненому позивачем розрахунку. Також зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі порушення покупцем графіку оплат за отриманий товар, згідно п.3 додатків до договору, протермінованою буде вважатися вся сума заборгованості та усі штрафні санкції (пені, штрафи, проценти) нараховуються на всю суму, яка підлягає оплаті до повного виконання зобов`язань за даним додатком. Відповідач вказує, що саме невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань та тривале прострочення оплати поставленого товару призвели до збільшення розміру заборгованості та нарахування передбачених законом і договором платежів.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.68-70) відповідач вказує, що умова п.6.5 договору, згідно з якою всі штрафні санкції (пені, штрафи, проценти) нараховуються на всю суму, яка підлягає оплаті до повного виконання зобов`язання за даним договором, не застосовуються до 36% відсотків за користування товарним кредитом, оскільки це не штрафні санкції. Вважає, що нарахування 36% товарного кредиту повинно здійснюватися з урахуванням графіку часткових оплат та становитиме 332535,92 грн. Також просить зменшити розмір пені та процентів річних на 90%.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плантагро"(постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Агрофірма "ІНТЕР-2006" був укладений договір поставки № Х-19/2024-1_Н (а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1, 2.2 договору, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро) зазначається у додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору.

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору) визначається додатками та видатковими накладними з врахуванням п.3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна (п.2.3 договору).

У п.3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи з курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі (графа "закриття/ASK") на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення "курсу Міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору.

Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.3.2 та 3.5 цього договору (п.3.3 договору).

Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням п. 3.2 цього договору (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, в тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов п.3.2 цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу:

С= А1/А2 х В, де

С - вартість товару, що підлягає оплаті;

В - вартість неоплаченого товару за відповідними видатковими накладними;

А1 - курс іноземної валюти на дату оплати товару, визначений згідно умов договору;

А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначеної згідно умов договору.

У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов п.3.2 договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.

Згідно з п.3.6 договору, товар, що був отриманий покупцем, в межах цього договору, тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов п.3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.

Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п.5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.

Згідно з п.6.2 договору, крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього договору, покупець, зокрема за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6.5 договору, у разі порушення покупцем графіку оплат за отриманий товар, згідно п.3 додатків до договору, протермінованою буде вважатися вся сума заборгованості. Всі штрафні санкції (пені, штрафи, проценти) нараховуються на всю суму, яка підлягає оплаті до повного виконання зобов`язань за даним договором.

У разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених п.3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки ( штрафу чи пені) (п.6.8 договору).

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (п.6.9 договору).

За умовами п.10.2 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 26.12.2025, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У п.1 додатку №1 від 19.12.2024 до договору поставки № Х-19/12/2024-1_н від 19.12.2024 (а.с.11), сторони погодили, що у період з 10.03.2025 по 01.05.2025 поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості:

1. Насіння кукурудзи МА 30М ALIOS + AGROSTART + F у кількості 340 мішків на суму 1018888,20 грн без ПДВ (23120,00 Євро);

2. Насіння кукурудзи МА Mas 24.C AGROSTART+ALIOS+FORCE_Z EA D50 MAI у кількості 50 мішків на суму 121191,00 грн (2750,00 Євро);

3. Насіння соняшника TO Mas 87A CRUISER D150 у кількості 75 мішків на суму 264086,25 грн (5992,50 Євро);

4. Насіння соняшника TO MAS81K AGROSTART+PONCHO D150 MAI у кількості 27 мішків на суму 163965,06 грн (3720,60 Євро).

Відповідно до п.3.2 договору поставки, сторонами погоджено наступне "Джерело курсу іноземних влют": "курс Міжбанку".

"курс Міжбанку" на день підписання даного додатку складає 1 євро - 44,0695 грн.

Загальна вартість товару за цим додатком з ПДВ - 1787668,78 грн (п.2 додатку).

Згідно з п.3 додатку, оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.3.2-3.3 договору поставки в наступному порядку:

- 30% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 14.03.2025;

- 70% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2025.

У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару (п.4 додатку).

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару (п.5 додатку).

Місце передачі товару за адресою: Україна, 12262, Житомирська область, Радомишльський район, село Забілоччя, вулиця Центральна, буд. 48, корп. а (п.6 додатку).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1787668,78 грн, що підтверджується видатковою накладною №5842 від 19.12.2024 (а.с.12).

Відповідач з порушенням визначених п.3 додатку строків оплати товару 28.04.2025 частково оплатив поставлений товар на загальну суму 357533,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №533 від 28.04.2025 (а.с.13).

Крім того, відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 138157,74 грн, що підтверджується накладною на повернення від покупця №13 від 01.05.2025 (а.с.14).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості (а.с.19) позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1685813,32 грн, що складається з 1297977,28 грн залишку боргу за поставлений товар та 387836,04 грн курсової різниці.

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1787668,78 грн, який відповідач з порушенням строку оплати товару, визначеного у п.3 додатку №1 до договору поставки, 28.04.2025 частково оплатив на суму 357533,76 грн та 01.05.2025 частково повернув на суму 138157,74 грн, заборгувавши позивачу 1291977,28 грн за поставлений товар.

Водночас при здійсненні розрахунку загальної суми заборгованості (а.с.19), яка складається із залишку боргу та курсової різниці (а.с.19), позивач неправильно вказав розмір залишку боргу за поставлений товар - 1297977,28 грн замість правильного 1291977,28 грн.

Таким чином, до розрахунку заборгованості позивачем безпідставно включено додатково 6000,00 грн, що призвело до завищення загального розміру заявленої до стягнення заборгованості на відповідну суму, тому суд відмовляє у стягненні 6000,00 грн основного боргу.

З урахуванням п.3 додатку №1 до договору поставки, строк оплати 30% від загальної вартості товару настав 14.03.2025, однак у вказаний строк відповідач відповідний платіж не здійснив.

При цьому відповідно до умов п.6.5 договору, зважаючи на порушення відповідачем графіку оплат за отриманий товар, згідно п.3 додатку до договору, протермінованою вважається вся сума заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 1291977,28 грн, тому вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому позивач, враховуючи підвищення курсу іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної (44,0695 грн за 1 євро), на підставі п.3.5 договору здійснив перерахунок усієї суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 1787668,78 грн станом на день часткової сплати - 28.04.2025 (47,87 грн за 1 євро), у зв`язку з чим розмір курсової різниці становить 154166,38 грн.

Крім того, позивач здійснив перерахунок залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 1291977,28 грн станом на день написання позову - 09.06.2026 (52,04 грн за 1 євро), у зв`язку з чим розмір курсової різниці становить 233669,66 грн.

Стосовно нарахованої позивачем курсової різниці суд враховує, що відповідно до ч.1,2 ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, згідно з умовами п.3.5 договору сторони пов`язали здійснення перерахунку вартості товару зі зміною курсу іноземної валюти саме на день проведення покупцем оплати товару. При цьому умовами договору не передбачено можливості здійснення такого перерахунку станом на дату звернення до суду, а також не визначено таку дату як момент, на який має визначатися курс іноземної валюти для цілей розрахунку курсової різниці.

Таким чином, сама по собі наявність заборгованості та зміна курсу іноземної валюти після здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару, зважаючи на те, що відповідач більше оплат після 28.04.2025 не здійснював, не створюють передбаченої п.3.5 договору підстави для визначення курсової різниці на суму заборгованості станом на дату написання позову.

З огляду на наведені умови договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основного боргу (курсової різниці, визначеної станом на 28.04.2025), у розмірі 154166,38 грн, оскільки її розрахунок здійснено у зв`язку з фактичним проведенням відповідачем оплати та у порядку, прямо передбаченому п.3.5 договору.

При цьому вимоги позивача про стягнення основного боргу (курсової різниці у розмірі 233669,66 грн, розрахованої станом на 09.06.2026 (день написання позову)), є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 1446143,66 грн (1291977,28 грн (залишок заборгованості за поставлений товар) + 154166,38 грн (курсова різниця станом на дату оплати 28.04.2025)), а у решті вимог - 239669,66 грн (6000,00 грн заборгованості та 233669,66 грн (курсова різниця станом на день написання позову 09.06.2026)) суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 597894,54 грн 36% річних за користування товарним кредитом за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, 510216,68 грн пені за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, 166081,82 грн - 10% річних за період з 15.03.2025 по 09.06.2026, 163268,99 грн інфляційних за період з березня 2025 року по травень 2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 5 статті 694 ЦК України визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування позивачем плати за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, посилається на те, що умовами додатку №1 до договору поставки передбачено поетапну оплату вартості товару, а саме 30% його вартості до 14.03.2025 та 70% - до 15.10.2025, у зв`язку з чим, на думку відповідача, до настання строку оплати другої частини вартості товару відсутні підстави для нарахування процентів на відповідну частину заборгованості.

Однак, зазначені доводи відповідача, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, дійсно п.3 додатку №1 до договору поставки сторонами встановлено графік оплати вартості товару, відповідно до якого 30% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 14.03.2025 та 70% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2025.

Разом з тим, у п.6.5 договору поставки сторони прямо погодили наслідки порушення покупцем встановленого графіка оплати, визначивши, що у разі порушення покупцем графіку оплат за отриманий товар, згідно п.3 додатків до договору, протермінованою буде вважатися вся сума заборгованості. Всі штрафні санкції (пені, штрафи, проценти) нараховуються на всю суму, яка підлягає оплаті до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Отже, сторони договору не лише встановили поетапний порядок виконання покупцем грошового зобов`язання, а й визначили спеціальні наслідки порушення такого графіка.

Зміст п.6.5 договору свідчить про те, що з моменту порушення покупцем погодженого графіка оплати вся сума невиконаного грошового зобов`язання вважається простроченою для цілей застосування передбачених договором штрафних санкцій та нарахування процентів.

При цьому у п.4 додатку вказано, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Пунктом 5 додатку визначено, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Таким чином, з урахуванням положень п.6.5 договору, підстави для нарахування плати за користування товарним кредитом на всю суму невиконаного грошового зобов`язання виникають у зв`язку з порушенням відповідачем встановленого сторонами графіка оплати, а не окремо щодо кожної частини платежу після настання строку її оплати згідно графіка.

Відтак доводи відповідача про неправомірність нарахування 36% річних за користування товарним кредитом на всю суму заборгованості з 15.03.2025, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не враховують положення п.6.5 договору, яким сторони прямо визначили наслідки порушення відповідачем графіка платежів.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що п.6.5 договору регулює виключно порядок нарахування штрафних санкцій і не стосується процентів за користування товарним кредитом, оскільки, хоча 36% річних за користування товарним кредитом не є штрафними санкціями, однак безпосередньо у п.6.5 договору до складу зазначених у ньому платежів включено проценти, а самі сторони погодили їх нарахування на всю суму, яка підлягає оплаті, до повного виконання зобов`язань за відповідним додатком.

Суд встановив, що визначена графіком оплати сума у розмірі 30% вартості товару підлягала оплаті до 14.03.2025, однак була сплачена відповідачем частково у розмірі 357533,76 грн лише 28.04.2025, тобто з простроченням понад 15 календарних днів, тому передбачена п.4 додатку №1 до договору поставки умова для нарахування 36% річних за користування товарним кредитом настала 15.03.2025.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36% річних за користування товарним кредитом у розмірі 597894,54 грн за період з 15.03.2025 по 09.06.2026 (а.с.18 (на звороті)), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як було зазначено вище, згідно з п.6.2 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

При цьому суд враховує, що за умовами п.6.5 договору, у разі порушення покупцем графіку оплат за отриманий товар, згідно п.3 додатків до договору, протермінованою буде вважатися вся сума заборгованості, тому відповідно всі штрафні санкції (пені, штрафи, проценти) нараховуються на всю суму, яка підлягає оплаті до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Крім того, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років (п.6.9 договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 510216,68 грн за період з 15.03.2025 по 09.06.2026 (а.с.17 (на звороті) - 18), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено п.6.8 договору, у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених п.3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 10% річних у розмірі 166081,82 грн за період з 15.03.2025 по 09.06.2026 (а.с.17 (на звороті) - 18), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з березня 2025 року по травень 2026 року у розмірі 163268,99 грн, суд враховує, що станом на 28.04.2025 вартість товару позивач визначив з урахуванням передбаченої п.3.5 договору курсової різниці, яку, як зазначалося вище, обгрунтовано заявлено до стягнення.

Відтак за період з 15.03.2025 по 28.04.2025 втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, у зв`язку з чим нарахування інфляційних втрат за цей період є необґрунтованим та такі втрати за зазначений період стягненню не підлягають.

Водночас суд відмовив у стягненні з відповідача курсової різниці, розрахованої станом на день написання позову 09.06.2026, тому за період з 29.04.2025 по 09.06.2026 позивач має право на нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, оскільки за цей період вартість товару шляхом курсового перерахунку, у звязку з відсутністю оплати товару у цій частині, не змінювалася.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням вихідних даних позивача за період з 29.04.2025 по 09.06.2026, суд встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 123752,57 грн інфляційних втрат. У стягненні 39516,42 грн інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга:Закон".

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені та процентів річних на 90%, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, значний розмір нарахованої до стягнення пені - 510216,68 грн, що становить майже половину заборгованості відповідача за поставлений товар, тому не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача також інші нарахування у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої пені у розмірі 510216,68 грн на 50%, що становитиме 255108,34 грн.

При цьому суд враховує, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, тому зменшення пені на 50% є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, з огляду на правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку зменшити нараховані та заявлені до стягнення 10% річних у сумі 166081,82 грн до 3% річних, що становитиме 92728,60 грн.

При зменшенні пені та процентів річних суд враховує і те, що позивач також заявив до стягнення з відповідача 597894,54 грн 36% річних за користування товарним кредитом та 163268,99 грн інфляційних.

З приводу зменшення розміру заявлених до стягнення 36% за користування товарним кредитом у сумі 597894,54 грн суд звертає увагу на те, що передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини третьої статті 551 ЦК України неможливе (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі 921/395/20).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими частково, а саме на загальну суму 2844089,27 грн (1446143,66 грн - основний борг, 510216,68 грн - пеня, 597894,54 грн - 36% річних за користування товарним кредитом, 166081,82 грн - 10% річних, 123752,57 грн - інфляційні втрати), однак у зв`язку зі зменшенням заявлених до стягнення пені та 10% річних, підлягають частковому задоволенню на суму 2515627,71 грн, з яких: 1446143,66 грн - основний борг, 255108,34 грн - пеня, 597894,54 грн - 36% річних за користування товарним кредитом, 92728,60 грн - 3% річних, 123752,57 грн - інфляційні втрати. У стягненні 239669,66 грн основного боргу та 39516,42 грн інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю. Також суд відмовляє у стягненні 255108,34 грн пені та 73353,22 грн 10% річних у зв`язку зі зменшенням заявлених до стягнення сум.

Поряд з цим, позивач просить суд в порядку ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 10% річних на суму основного боргу у розмірі 1685813,32 грн, починаючи з 10.06.2025 до дати виконання рішення суду.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.11,12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Водночас суд враховує, що рішенням у цій справі позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 1685813,32 грн задоволено частково на суму 1446143,66 грн.

Також суд враховує, що зменшення судом заявленої до стягнення суми 10% річних не впливає на визначений сторонами у договорі їх розмір - 10% і не змінює його, оскільки таке зменшення здійснено з урахуванням обставин справи виключно по відношенню до нарахованої позивачем та заявленої до стягнення суми 10% річних, що не обмежує права позивача щодо їх нарахування до моменту виконання рішення саме у визначеному договором розмірі.

За вказаного, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 10% річних на суму основного боргу у розмірі 1446143,66 грн, починаючи з 10.06.2026 до моменту виконання рішення суду.

Нарахування 10% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 1446143,66 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати відповідачами боргу, 10% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог (2844089,27 грн), що становить 34129,07 грн.

При цьому, суд враховує, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру пені та процентів річних, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити пеню у розмірі 510216,68 грн на 50% - до 255108,34 грн.

3. Зменшити 10% річних у сумі 166081,82 грн до 3% річних - 92728,60 грн.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006" (12262, Житомирська область, Житомирський район, село Забілоччя, вул. Центральна, будинок 48, ід. код 34436440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" (08470, Київська область, Бориспільський район, село Пологи-Яненки, вул. Миру, будинок 61, ід. код 41157998, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк"):

- 1446143,66 грн основного боргу;

- 255108,34 грн пені;

- 597894,54 грн 36% річних за користування товарним кредитом;

- 92728,60 грн 3% річних;

- 123752,57 грн інфляційних втрат;

- 34129,07 грн витрат по сплаті судового збору.

5. У решті позову відмовити.

6. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2026 у справі №906/711/26, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу 1446143,66 грн, починаючи з 10.06.2026 до моменту виконання рішення суду. Розрахунок 10% річних здійснювати за формулою: С х 10 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 1446143,66 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 10% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.10.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам - через систему "Електронний суд".