Ухвала суду № 141025453, 27.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27.10.2026м. ДніпроСправа № 904/857/25 (904/6218/26)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про визнання недійсним результатів аукціону та повернення грошових коштів у розмірі 473 247,80 грн

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Синельникова К.С.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Лихолат І.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", в якому просить суд:

- визнати недійсними результати електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 з продажу майна боржника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВАЖМАШ», а саме: будівлі їдальні № 373 (цех № 05), літера "ЦБ-2", загальною площею 1549,6 кв.м., розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:61318012101);

- визнати недійсним Протокол про результати електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 від 11.10.2026 (як у формі електронного документа, автоматично згенерованого системою, так і у разі його підписання/затвердження сторонами на момент винесення рішення суду);

- зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОІНВЕСТОР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43079215) повернути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК-РЕНТ ДНІПРО" (код ЄДРПОУ 44709885) грошові кошти у розмірі 473 247,80 грн (чотириста сімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 80 копійок), що були сплачені як гарантійний внесок для участі в аукціоні згідно з платіжною інструкцією № 600 від 09.10.2026.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 21.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/857/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/857/25(904/6218/26) (передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Розглянувши матеріали справи №904/857/25(904/6218/26), Господарський суд Дніпропетровської області дійшов до висновку, що позовна заява підлягає прийняттю до розгляду в межах справи №904/857/25 про банкрутство Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ".

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи категорію справи, характер доказів у справі, суд вважає за необхідне розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Судом встановлено, що 15.10.2026 разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО" подано заяву вих№15/11 від 15.10.2026 про забезпечення позову, в якій просить суд:

1. Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК-РЕНТ ДНІПРО" вих№15/11 від 15.10.2026 про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити процедуру електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 з продажу майна АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВАЖМАШ» (лот № 00168076-02), що проводиться в електронній торговій системі «Prozorro.Продажі», до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.

3. Заборонити ліквідатору АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВАЖМАШ» арбітражному керуючу Усачову Олегу Миколайовичу вчиняти будь-які дії щодо підписання,

затвердження чи опублікування будь яких протоколів відносно електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359, а також вчиняти дії щодо дискваліфікації ТОВ "СК-РЕНТ ДНІПРО" як переможця торгів.

4. Заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОІНВЕСТОР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43079215), а також Державному підприємству «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» як адміністратору електронної торгової системи, змінювати статус електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 в ЕТС, приймати рішення про дискваліфікацію ТОВ "СК-РЕНТ ДНІПРО", а також здійснювати будь-яке перерахування, списання, утримання або переказ грошових коштів у розмірі 473 247,80 грн (чотириста сімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 80 копійок), сплачених як гарантійний внесок згідно з платіжною інструкцією № 600 від 09.10.2026 року, до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.

Ухвалою суду від 20.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.11.2026 о 13:10 год. Призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО" вих№15/11 від 15.10.2026 про забезпечення позову в судовому засіданні, яке відбудеться 27.10.2026 о 13:10 год.

20.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення вих.№20/10 від 20.10.2026.

26.10.2026 від відповідача надійшло заперечення вих.№02-45/702 від 26.10.2026 щодо заяви про забезпечення позову.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 27.10.2026, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні, призначеному на 27.10.2026, в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача, який заперечив проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, судом встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що в електронній торговій системі (ЕТС) «Prozorro.Продажі» оскаржуваний аукціон перебуває у статусі «Очікується опублікування протоколу». Період, відведений регламентом системи для підписання та опублікування протоколу торгів сторонами, визначено з 11.10.2026 по 19.10.2026. Оскільки Організатором торгів надано недостовірну інформацію про лот, Позивач з об`єктивних та незалежних від нього причин не може підписати оскаржуваний протокол у такому вигляді. Проте, у разі невчинення сторонами дій щодо публікації підписаного протоколу до 19.10.2026, ЕТС «Prozorro.Продажі» в автоматичному режимі змінить статус торгів на «Аукціон не відбувся», безпідставно дискваліфікує ТОВ "СК-РЕНТ ДНІПРО" як переможця торгів та надає право Оператору майданчика (Відповідачу 2) перерахувати заставні кошти Позивача (473 247,80 грн) на рахунок Боржника як штрафні санкції.

З огляду на що, позивач вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення процедури електронного аукціону №BRE001-UA-20260921-37359 з продажу майна АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВАЖМАШ» (лот № 00168076-02), що проводиться в електронній торговій системі «Prozorro.Продажі», до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі;

- заборони ліквідатору АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОВАЖМАШ» арбітражному керуючу Усачову Олегу Миколайовичу вчиняти будь-які дії щодо підписання, затвердження чи опублікування будь яких протоколів відносно електронного аукціону №BRE001-UA-20260921-37359, а також вчиняти дії щодо дискваліфікації ТОВ "СК-РЕНТ ДНІПРО" як переможця торгів;

- заборони ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОІНВЕСТОР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43079215), а також Державному підприємству «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» як адміністратору електронної торгової системи, змінювати статус електронного аукціону №BRE001-UA-20260921-37359 в ЕТС, приймати рішення про дискваліфікацію ТОВ "СК-РЕНТ ДНІПРО", а також здійснювати будь-яке перерахування, списання, утримання або переказ грошових коштів у розмірі 473 247,80 грн (чотириста сімдесят три тисячі двісті сорок сім гривень 80 копійок), сплачених як гарантійний внесок згідно з платіжною інструкцією №600 від 09.10.2026, до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) визначила чотири ключові критерії, які підлягають оцінці судом під час вирішення питання про забезпечення позову: наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав; співмірність обраного заходу із заявленими позовними вимогами; дійсна мета звернення із заявою, зокрема відсутність спрямованості на зловживання процесуальними правами.

Зазначений правовий підхід відтворено в пунктах 5.10 5.12 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №916/2027/23 (ЄДРСР № 119486479), у якій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 наголошено на необхідності оцінки судом фактичних обставин, доказів, співмірності заходів забезпечення та можливих негативних наслідків їх застосування для інших осіб.

У додаткових поясненнях від 20.10.2026 (вих. № 20/10) позивач стверджує, що для застосування заходів забезпечення достатньо самого факту звернення з обґрунтованою заявою, посилаючись на існування відкритого судового провадження та автоматизований характер функціонування електронної торгової системи. Проте такий підхід фактично ототожнює наявність спору з доведеністю необхідності забезпечення позову, що не відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Водночас, позивачем не надано належного обґрунтування необхідності застосування кожного із заявлених заходів забезпечення позову, зокрема не підтверджено актуальними відомостями оператора електронного майданчика фактичний стан розрахунків за гарантійним внеском, його місцезнаходження та конкретні обставини, які свідчили б про істотне ускладнення ефективного захисту прав Позивача без застосування всього комплексу запитаних заборон. Саме по собі існування передбаченого законодавством механізму завершення аукціону та перерахування гарантійного внеску не звільняє Позивача від обов`язку обґрунтувати необхідність і співмірність судового втручання.

Крім того, позивачем не вказано, чому для забезпечення можливого повернення гарантійного внеску в розмірі 473 247,80 грн необхідно одночасно зупинити завершення процедури реалізації нерухомого майна банкрута за ціною 4 734 500,00 грн, заборонити оформлення результатів аукціону та обмежити здійснення передбачених законодавством процедурних дій. Наявність зв`язку між грошовою вимогою та гарантійним внеском сама по собі не обґрунтовує необхідності застосування всіх інших заявлених заходів забезпечення.

Таким чином, сам факт відкриття провадження у справі та посилання на автоматизований характер електронних торгів не є достатніми підставами для забезпечення позову.

Щодо неприпустимості фактичного зупинення реалізації майна за заявленим предметом позову, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 прохальної частини заяви про забезпечення позову Позивач прямо просить зупинити процедуру електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі. Водночас пунктами 3 4 заяви запропоновано заборонити ліквідатору оформлювати результати аукціону, вчиняти дії щодо дискваліфікації переможця, заборонити оператору електронного майданчика та адміністратору електронної торгової системи змінювати статус аукціону й здійснювати операції з гарантійним внеском. За своїм фактичним змістом та сукупним правовим наслідком зазначені заходи спрямовані не лише на забезпечення можливої грошової вимоги Позивача, а й на блокування завершення процедури реалізації нерухомого майна банкрута.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 137 ГПК України позов може забезпечуватися зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Водночас предметом позову ТОВ «СК-РЕНТ ДНІПРО» є визнання недійсними результатів електронного аукціону, протоколу про його результати та повернення гарантійного внеску. Позивач не заявляє вимог про визнання права власності на спірне майно чи виключення його з опису та зняття арешту.

Принципове значення для правильного застосування зазначеної процесуальної норми має постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 (ЄДРСР №111739159). У пунктах 26 27, 32 та 40 41 цієї постанови Верховний Суд розмежував передбачене законом зупинення продажу майна та похідні заходи у вигляді заборони здійснення розрахунків, складання і підписання протоколів, оформлення результатів торгів та вчинення реєстраційних дій. Об`єднана палата наголосила на необхідності відповідності застосованого заходу конкретним умовам, установленим статтею 137 ГПК України, та дійшла висновку, що зупинення реалізації арештованого майна за позовом про недійсність результатів електронних торгів не відповідає пункту 6 частини першої зазначеної статті.

Зокрема, у пункті 40 наведеної постанови Верховний Суд прямо визначив похідний характер заборон щодо здійснення розрахунків та оформлення результатів торгів від основного заходу - зупинення реалізації арештованого майна. Відтак за відсутності правових підстав для застосування основного заходу суд має оцінити допустимість і похідних обмежень, які фактично призводять до аналогічного результату. Крім того, у пункті 32 цієї постанови об`єднана палата наголосила, що суд, вживаючи захід забезпечення позову, має послатися на конкретний пункт частини першої статті 137 ГПК України, який передбачає такий захід та умови його застосування. Позивач у заяві про забезпечення позову не визначив, на підставі якого саме пункту частини першої статті 137 ГПК України має бути застосований кожен із заявлених заходів, обмежившись загальним посиланням на статті 136, 137, 139, 140 ГПК України.

Суд також враховує, що справа №910/5361/22 стосувалася реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні, тоді як спірний аукціон проведено в межах ліквідаційної процедури за правилами Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, наведений правовий висновок застосовується з урахуванням відмінностей спеціального правового регулювання, насамперед як процесуальний орієнтир щодо необхідності оцінювати правову природу та фактичні наслідки заявлених заходів забезпечення позову, а не виключно їх формальне найменування.

Відповідний підхід відображено також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2024 у справі № 927/367/24 (ЄДРСР № 121464706) та від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24 (ЄДРСР №125876039), у яких Верховний Суд оцінював заборони щодо оформлення результатів реалізації майна та подальших реєстраційних дій з огляду на їх фактичний вплив на завершення продажу. Зазначені постанови також стосувалися реалізації майна у виконавчому провадженні, однак підтверджують необхідність перевірки дійсного змісту обраного способу забезпечення. Зокрема, у справі № 910/11409/24 Верховний

Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що заходи, які перешкоджають завершальній стадії продажу, за своєю суттю є фактично зупиненням продажу майна, а тому мають оцінюватися з урахуванням пункту 6 частини першої статті 137 ГПК України (пункт 2.4 постанови).

У цій справі електронний аукціон із продажу будівлі їдальні № 373 (цех № 05), літера «ЦБ-2», загальною площею 1549,6 кв. м, проведено в межах процедури ліквідації АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» за погодженими комітетом кредиторів умовами.

Відповідно до протоколу про результати аукціону ціна продажу майна становить 4 734 500,00 грн. Реалізація цього активу спрямована на формування коштів ліквідаційної маси та подальше задоволення вимог кредиторів у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку.

За таких обставин зупинення процедури аукціону, заборона оформлення його результатів та блокування передбачених законодавством подальших дій створюють обмеження не лише для ліквідатора як уповноваженої особи боржника, а й для всієї процедури задоволення вимог кредиторів.

Позивач не навів належного обґрунтування того, чому захист його оспорюваних прав потребує саме комплексного блокування завершення реалізації майна, а не оцінки судом конкретних заходів, безпосередньо пов`язаних із заявленими вимогами.

При цьому вимога про повернення гарантійного внеску в розмірі 473 247,80 грн потребує окремої оцінки щодо можливих заходів забезпечення грошової вимоги та не може сама по собі обґрунтовувати необхідність зупинення всіх завершальних процедур продажу нерухомого майна. Наявність у позові немайнових вимог про недійсність результатів аукціону також не звільняє Позивача від обов`язку довести необхідність, допустимість та співмірність відповідних обмежень.

Додатково відповідно до частини третьої статті 83 Кодексу України з процедур банкрутства оригінал протоколу про результати аукціону підписують оператор авторизованого електронного майданчика та переможець, а його розміщення в ЕТС здійснює оператор. Відтак заявлена Позивачем заборона ліквідатору підписувати, затверджувати та оприлюднювати протокол стосується дій, які у наведеному формулюванні законом не віднесено до його повноважень. Водночас ліквідатор як замовник аукціону виконує інші обов`язки, зокрема передбачені статтями 85 87 Кодексу України з процедур банкрутства.

За частиною четвертою статті 84 Кодексу України з процедур банкрутства наслідки невиконання переможцем обов`язку підписати протокол визначені законом; стаття 86 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає подальші процедурні дії, зокрема автоматичне формування нового протоколу за наявності учасника з наступною ціновою пропозицією та обов`язок замовника оголосити новий аукціон протягом 10 робочих днів у разі визнання попереднього таким, що не відбувся. При цьому згідно з протоколом спірного аукціону участь у ньому брав лише один учасник Позивач, тому учасника з наступною пропозицією немає. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 86 Кодексу України з процедур банкрутства у такому разі відмова переможця від придбання майна має наслідком визнання аукціону таким, що не відбувся. Заявлені заборони щодо зміни статусу ЕТС та оформлення результатів торгів не враховують цього спеціального механізму й можуть перешкоджати вчиненню обов`язкових процедурних дій.

Відповідно до пункту 84 Порядку № 865 переможець аукціону протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення протоколу про результати аукціону в ЕТС повинен підписати його та подати оператору. Навіть за обчисленням самого Позивача, який у заяві про забезпечення позову зазначив, що період для підписання та опублікування протоколу завершується 19.10.2026, цей строк сплив. Протокол Позивачем не підписано; у заяві він прямо зазначив, що «не може підписати оскаржуваний протокол у такому вигляді». За пунктом 2 частини четвертої статті 84 КУзПБ непідписання протоколу у встановлений строк є підставою вважати переможця таким, що відмовився від придбання майна, з наслідками, визначеними частиною третьою статті 84 Кодексу України з процедур банкрутства та пунктом 38 Порядку № 865: утримання оператором винагороди (189 380,00 грн) та перерахування залишку гарантійного внеску (283 867,80 грн) на рахунок боржника як штрафу. Підстави для настання цих наслідків уже існують, хоча їх оформлення в ЕТС ще не відбулося.

Повернення гарантійного внеску в разі задоволення позову забезпечується пунктами 41 та 91 Порядку № 865 незалежно від статусу аукціону в ЕТС. Отже, заборони змінювати статус аукціону та визнавати Позивача таким, що відмовився від придбання майна, для виконання майбутнього рішення в частині повернення коштів не потрібні. Їх єдиний практичний наслідок не допустити настання самої правової кваліфікації Позивача як переможця, що відмовився від придбання майна, тобто фактично зупинити щодо нього дію частини четвертої статті 84, статті 86 Кодексу України з процедур банкрутства та пунктів 38, 90, 96 Порядку № 865 на весь час розгляду справи. Такий результат виходить за межі мети забезпечення позову як засобу збереження існуючого стану правовідносин.

Таким чином, заявлене Позивачем зупинення процедури аукціону та взаємопов`язані заборони щодо оформлення його результатів за своїм фактичним змістом спрямовані на блокування завершення реалізації майна банкрута.

Позивачем не обґрунтовано належної правової підстави та необхідності застосування такого комплексу заходів з урахуванням характеру заявлених вимог, спеціального порядку реалізації майна за Кодексом України з процедур банкрутства та майнових інтересів кредиторів. Відтак підстави для задоволення відповідних вимог про забезпечення позову відсутні.

Щодо спеціального правового режиму гарантійного внеску, суд зазначає таке.

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону № BRE001-UA-20260921-37359 розмір гарантійного внеску становить 473 247,80 грн, винагорода оператора авторизованого електронного майданчика 189 380,00 грн, а залишок гарантійного внеску після вирахування винагороди оператора 283 867,80 грн.

Водночас Позивач просить заборонити будь-яке перерахування, списання, утримання або переказ усієї суми гарантійного внеску в розмірі 473 247,80 грн, не враховуючи різного правового призначення зазначених коштів та спеціального порядку здійснення відповідних розрахунків.

Частиною другою статті 84 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що гарантійний внесок, сплачений переможцем аукціону, зменшений на розмір винагороди оператора авторизованого електронного майданчика, зараховується до ціни, що підлягає сплаті на рахунок боржника. Відповідно до частини третьої зазначеної статті гарантійний внесок не підлягає поверненню у випадках закінчення аукціону без визначення переможця або відмови переможця від придбання майна, крім випадків виявлення недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення аукціону. При цьому гарантійний внесок за вирахуванням винагороди оператора у визначених законом випадках є штрафом та перераховується боржнику у встановленому порядку.

Частиною четвертою статті 84 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлено, що переможець аукціону вважається таким, що відмовився від придбання майна, якщо у визначені Кодексом строки не вніс належної до сплати суми, не підписав протокол про проведення аукціону або не підписав акт про придбання майна на аукціоні. Таким чином, відповідні правові наслідки виникають на підставі спеціального закону, а не внаслідок довільного рішення ліквідатора, оператора електронного майданчика чи адміністратора електронної торгової системи.

Зазначене правове регулювання конкретизовано Порядком № 865. Зокрема, пунктами 38 41, 89 та 90 цього Порядку визначено умови вирахування винагороди оператора, порядок перерахування залишку гарантійного внеску на рахунок боржника, наслідки відмови переможця від придбання майна та спеціальні наслідки визнання судом недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки і проведення аукціону.

При цьому пунктом 41 Порядку № 865 передбачено повернення оператором та адміністратором винагороди, вирахуваної з гарантійного внеску переможця, у разі визнання судом недійсним відповідного правочину. Крім того, пункт 91 Порядку №865 прямо встановлює порядок повернення переможцю гарантійного внеску в разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання аукціону недійсним протягом трьох робочих днів з дня надходження такого рішення до оператора. Отже, чинне законодавство передбачає спеціальні правові механізми відновлення майнових прав переможця аукціону в разі судового встановлення підстав для визнання його результатів недійсними.

Таким чином, твердження Позивача про безумовну та незворотну втрату гарантійного внеску внаслідок передбачених законодавством процедурних дій не враховує існування спеціальних механізмів повернення відповідних коштів.

Окремо слід звернути увагу, що сформульована Позивачем вимога про заборону будь-яких операцій з усією сумою гарантійного внеску не розмежовує кошти, які відповідно до спеціального законодавства становлять винагороду оператора, та кошти, які підлягають перерахуванню боржнику залежно від результатів аукціону. Більше того, буквальне застосування запропонованої заборони на будь-яке перерахування чи переказ коштів потенційно може перешкоджати навіть їх поверненню самому Позивачу за наявності передбачених законом підстав.

Крім того, у додаткових поясненнях від 20.10.2026 Позивачем не наведено актуальних документальних відомостей щодо фактичного місцезнаходження гарантійного внеску, здійснених оператором розрахункових операцій, наявності чи відсутності перерахування коштів боржнику та конкретних обставин, які обґрунтовували б необхідність одночасної заборони всіх можливих операцій із зазначеними коштами. Натомість обґрунтування заяви фактично зводиться до загального припущення про автоматичне списання всієї суми внеску та неможливість її подальшого повернення.

Щодо посилання позивача на судову практику, суд зазначає наступне.

Так, в поданій заяві про забезпечення позову, позивач посилається на актуальну, на його думку, правову позицію Верховного Суду щодо спорів в ЕТС Prozorro, зокрема на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/2485/24, постанову від 15.02.2024 у справі № 910/11215/22, постанову від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Перевіривши в Єдиному державному реєстрі судових рішень судову практику, на яку посилається Позивач у заяві про забезпечення позову, судом встановлено, що постанов Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/2485/24 та від 15.02.2024 у справі №910/11215/22 - НЕ ІСНУЄ.

Крім того, у додаткових поясненнях від 20.10.2026 позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, приписуючи їм висновки щодо функціонування електронної торгової системи, гарантійних внесків та порядку оцінки доказів на стадії забезпечення позову. Перевірка наведених посилань свідчить про таке.

Перевіривши в Єдиному державному реєстрі судових рішень судову практику, судом встановлено, що постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/11831/22, від 15.02.2024 у справі № 910/11215/22, від 14.06.2023 у справі № 910/16281/22, від 25.09.2023 у справі № 915/281/23, на які посилається Позивач у додаткових поясненнях - НЕ ІСНУЄ.

Суд зазначає, що такі дії позивача суперечать принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленому у статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 15.01.2026 у справі №240/14153/24 Верховний Суд зазначив наступне:

"Верховний Суд звертає увагу, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

"Процитовані" ГУ ПФ України в Житомирській області висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що може вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів).

Також Верховний Суд звертає увагу на тому, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи.

Верховний Суд наголошує на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року).

Відповідно до встановлених етичних стандартів, правник зобов`язаний самостійно перевірити (верифікувати) результати, згенеровані ШІ, шляхом перехресної перевірки з офіційними джерелами - базами законодавства та реєстром судових рішень. Принцип добросовісності вимагає від учасника справи утримуватися від використання результатів роботи ШІ, якщо достовірність джерел перевірити неможливо (Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду: затверджене наказом Керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 117).

Подання до Суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду як підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 45 КАС України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Водночас подання до Суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до Суду.".

Отже, враховуючи викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО" про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 76, 84 86 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-РЕНТ ДНІПРО" вих№15/11 від 15.10.2026 про забезпечення позову у справі №904/857/25(904/6218/26) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 27.10.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.Є. Соловйова