Ухвала суду № 141023964, 28.10.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1928/2026 Справа № 641/8821/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Харків

Слідчий суддя Слобідського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Харкові слідчого СВ відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Харківської області м. Первомайський, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді солдата резерву 314 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , відрядженого до військової частини НОМЕР_2 для проходження базової загальновійськової підготовки, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у нежитлових приміщеннях, розташованих на території стадіону «Металіст» за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст.89 КК України не судимого,

за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026100140001824 від 10.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 5. ст. 407, ч. 1 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Зміст поданого клопотання

28.10.2026 слідчий СВ відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 03.12.2026.

В обґрунтування клопотання слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 зазначає, що у провадженні слідчого відділення перебувають матеріали кримінального провадження № 62026100140001824 від 10 червня 2026 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 307 КК України. За обставинами повідомленої підозри, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, 20 квітня 2026 року самовільно, без дозволу командування та за відсутності поважних причин залишив місце проходження військової служби - територію військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_3 , після чого до 3 вересня 2026 року перебував поза місцем служби, не виконуючи обов`язків військовослужбовця. Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб - смолу канабісу, частину якого 19 серпня 2026 року приблизно о 16 годині незаконно збув за 1000 грн під час проведення оперативної закупки у приміщенні на території стадіону «Металіст» у м. Харкові. Згідно з висновком експерта, маса вилученого наркотичного засобу в перерахунку на висушену речовину становить 0,6094 г. 3 вересня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено йому про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. Ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 4 вересня 2026 року до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою від 14 вересня 2026 року виправлено описку в резолютивній частині попередньої ухвали та визначено кінцевий строк тримання під вартою до 1 листопада 2026 року. Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема показаннями свідків, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз та речовими доказами. Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 27 жовтня 2026 року строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 3 грудня 2026 року. Необхідність продовження строку тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час первинного застосування запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий пов`язує з тим, що підозрюваний раніше самовільно залишив місце проходження військової служби, тривалий час не повертався до військової частини та перебував поза контролем командування. Крім того, маючи зареєстроване місце проживання, фактично проживав у нежитловому приміщенні на території стадіону «Металіст». На думку слідчого, зазначені обставини у сукупності з тяжкістю інкримінованих злочинів та суворістю можливого покарання свідчать про ймовірність ухилення підозрюваного від кримінальної відповідальності у разі звільнення з-під варти. Ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний безпосередньо контактував з особами, які набули процесуального статусу свідків, а також має коло знайомих і співслужбовців, через яких може здійснювати на них вплив з метою зміни раніше наданих показань, відмови від їх надання або повідомлення відомостей на його користь. При цьому слідчий посилається на положення ч. 4 ст. 95 КПК України та зазначає, що ризик впливу на свідків зберігається до моменту безпосереднього дослідження їхніх показань судом. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінальних правопорушень, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий пов`язує з характером інкримінованих діянь та попередньою поведінкою підозрюваного. Зокрема, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини та незаконному збуті наркотичного засобу за грошову винагороду. На думку слідчого, у разі звільнення з-під варти підозрюваний може продовжити ухилятися від виконання обов`язків військової служби, відновити контакти, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, та вчинити нові кримінальні правопорушення з метою отримання матеріальної вигоди. Слідчий наголошує, що обставини, які стали підставою для встановлення зазначених ризиків під час первинного застосування запобіжного заходу, не втратили свого значення, а відомостей, які б свідчили про їх істотне зменшення, не встановлено. На переконання слідчого, характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, відомості про особу підозрюваного та обставини його попередньої поведінки свідчать про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Крім того, слідчий зазначає, що необхідність подальшого проведення процесуальних дій об`єктивно перешкоджає завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді. Посилаючись на викладені обставини та положення ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, слідчий просить продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 грудня 2026 року.

Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що його неправомірно мобілізували, позбавили можливості телефонного зв`язку, вказував на погані умови перебування в військовій частині.

Захисник ОСОБА_4 підтримала думку підзахисного та зазначила, що ризики, з урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному злочину, наявності постійного місця проживання, відсутні. Просила відмовити у задоволенні клопотання або застосувати більш м`який. Якщо суд дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.

Встановлені слідчим суддею обставини

Слідчим відділом ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026100140001824 від 10.06.2026, в якому ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 307 КК України.

За змістом повідомленої підозри, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, 20 квітня 2026 року самовільно, без дозволу командування та за відсутності поважних причин залишив місце проходження військової служби - територію військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_3 , після чого до 03 вересня 2026 року перебував поза місцем служби, не виконуючи обов`язків військовослужбовця. Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що за невстановлених обставин незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб - смолу канабісу, який 19 серпня 2026 року приблизно о 16 годині незаконно збув за 1000 грн під час проведення оперативної закупки у приміщенні на території стадіону «Металіст» у м. Харкові. Згідно з висновком експерта, маса вилученого наркотичного засобу в перерахунку на висушену речовину становить 0,6094 г.

03 вересня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено йому про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 04.09.2026 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Ухвалою від 14.09.2026 виправлено описку в резолютивній частині попередньої ухвали та визначено кінцевий строк тримання під вартою до 01 листопада 2026 року.

Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 від 27.10.2026 у вказаному провадженні продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 03 грудня 2026 року, з підстав того, що необхідно виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Мотиви та оцінка слідчого судді

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню, з таких підстав.

Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, окрім іншого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу.

Системний аналіз положень ст. 199 КПК, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають слідчому судді підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов`язків.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя зазначає таке.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

В обґрунтування пред`явленої підозри слідчому судді надані витяги з ЄРДР, а також повідомлення про вчинення злочину від 23.04.2026, наказ від 20.04.2026 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_5 , накази військової частини, протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протокол огляду грошових купюр від 19.08.2026, протоколи про проведення негласної слідчої розшукової дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки , протокол про хід та результати проведення НСРД - аудіо відео контроль особи від 24.08.2026, висновки експертів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 307 КК України.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Слідчий суддя акцентує увагу, що висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків, слідчий суддя зазначає таке.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій. Так, ризик переховування від органу досудового розслідування є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною проживання, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_13 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, йому пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину за ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років. Маючи зареєстроване місце проживання, ОСОБА_5 фактично проживав у нежитловому приміщенні на території стадіону «Металіст» по вул. Георгія Тарасенка, буд. 65, тобто не за місцем реєстрації, що ускладнює забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Отже, з урахуванням даних про особу, та вказаних вище обставин, існування цього ризику суд уважає доведеним.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов переконання, що ризик впливу на свідків, які є військовослужбовцями військової частини є настільки мінімальними, що не може розглядатися як ризик в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас щодо інших свідків, які допитані в межах кримінального провадження за ч. 1 ст. 307 КК України, то суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику впливу на таких свідків.

Оцінюючи ризик протиправного впливу на свідків, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб. Зокрема, під час досудового розслідування потерпілі і свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 224 КПК України, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст. ст. 352, 353 цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст. 23 КПК України засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 95 КПК України містять імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст. 615 КПК України.

За наведених обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань судом.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний не вперше притягується до кримінальної відповідальності, що вказує на модель його поведінки та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень. Так, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також у його незаконному збуті за ч. 1 ст. 307 КК України. За наданими матеріалами кримінального провадження суд враховує позицію слідчого про те, що збут наркотичного засобу здійснювався підозрюваним за грошову винагороду, що свідчить про корисливу спрямованість такої діяльності. Перебуваючи на волі, не повернувшись до належного місця проходження військової служби та маючи можливість підтримувати контакти, необхідні для придбання і подальшого збуту наркотичних засобів, ОСОБА_5 може продовжити протиправну поведінку, у тому числі шляхом подальшого ухилення від виконання обов`язків військової служби та вчинення нових кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з метою отримання доходу.

Отже, суд вважає доведеним, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час є дійсними, продовжують існувати, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, його роль у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.12.2026.

Згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.

Суд також ураховує, що Другий сенат Конституційного Суду України 24 червня 2026 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_14 , яким визнав неконституційною частину восьму статті 176 КПК України, відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці. У Рішенні наголошено, що безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним з Конституцією України. Суд виснував, зокрема, що встановлення законодавцем до військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні низки злочинів, виключно найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою порушує вимоги частин першої, другої статті 29 Основного Закону України, оскільки не забезпечує вимоги наявності вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду. Також Судом констатовано, що оспорюваний припис КПК не відповідає вимогам статей 6, 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 28, частині другій статті 64, частині другій статті 124 Конституції України.

Щодо клопотання захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу. В даному випадку суд ураховує сукупність всіх обставин, позицію підозрюваного, який підтвердив, що не мешкає за адресою реєстрації, а також повне нерозуміння ним правових наслідків самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, того, що такі дії підривають бойову готовність підрозділу, дисципліну та довіру між військовослужбовцями, призводять до деморалізації особового складу, отже шкодять обороноздатності країни.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Абзацом 8 ч. 4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України є дискреційним повноваженням суду. При цьому наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також сукупності інших обставин, встановлених судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, доведених ризиків, уважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 грн.

Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, в такому розмірі є здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,183,193-194,196-198,206,309,395 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 03.12.2026.

Визначити суму застави в розмірі 50 (п`ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно КПК України, справа № 641/8821/26, н/п 1-кс/641/1928/2026) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон (у разі наявності).

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 , підозрюється за ч. 5 ст. 407 КК України у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання до десяти років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки підозрюваного.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали до 03.12.2026 включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Cлідчий суддя ОСОБА_1