Рішення № 141022593, 29.10.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/679/26

Провадження 2/438/462/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок, стягнення моральної шкоди та штрафу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, уточнивши позовні вимоги просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування плати за послуги централізованого водопостачання за нормами споживання на зареєстрованих осіб замість проведення нарахувань за фактичними показниками засобу обліку води; зобов`язати провести перерахунок виходячи з фактичного обсягу 16,517 м3 з урахуванням відсутності проживання; стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн, штраф 50% від суми, присудженої на користь позивача, а також стягнути всі судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються відповідачем КП «Вододар» Бориславської міської ради Львівської області, за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі встановлений квартирний засіб обліку холодної води. У зв`язку з виїздом за кордон 17.03.2025 року вона подала письмову заяву до відповідача із проханням перенести дату повірки та повідомила, що у квартирі протягом тривалого часу ніхто не проживатиме. Незважаючи на це, відповідач почав нараховувати їй плату за послуги водопостачання за нормами споживання на кожну зареєстровану особу, а не за фактичними показниками лічильника, які свідчать про відсутність споживання. У квартирі фактично ніхто не проживав, а саме: старший син ОСОБА_2 проходить військову службу у ЗСУ (в/ч НОМЕР_1 наказ №290 від 27.09.2025; молодший син ОСОБА_3 не проживав, що підтверджується Актом ОСББ фактичного проживання/не проживання на території Бориславської міської територіальної громади від 12.03.2026р. Попри це, відповідач здійснював нарахування за нормами на кожну особу, ігноруючи фактичні показники. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права як споживача. Фактичне споживання: попередній показник - 777,800 м3, після заміни лічильника 17.10.2025 -794,317м3, фактичне споживання 16,517 м3. Однак, відповідач проігнорував офіційне повідомлення про відсутність; не врахував військову службу сина, безпідставно застосував норми споживання ; фактично нав`язав оплату за неотримані послуги. Неправомірні дії відповідача спричинили постійний психологічний тиск, необхідність витрачання часу на оскарження; хвилювання у зв`язку з незаконними боргами; особливий стрес з огляду на військову службу сина, моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача 25.06.2026 року надійшов відзив на позов в якому останній вказав, що відносини між КП «Вододар» та споживачем ОСОБА_1 регулюються Індивідуальним договором з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, опублікованим 11.02.2022 року на офіційному сайті КП «Вододар» https://boryslavvoda.com.ua/. За адресою споживання АДРЕСА_1 лічильник холодної води був встановлений у квітні 2006 року. У грудні 2013 року здійснено повірку лічильника. Отже, станом на лютий 2025 року строк міжповірочного інтервалу попереднього приладу обліку вже сплив і нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з лютого 2025 року по вересень 2025 року здійснено за нормою споживання, а не за показниками лічильника. Оскільки лічильник холодної води за адресою споживання АДРЕСА_1 був замінений 17.10.2025 року (первісний показник нового лічильника 794,317 м3, попередній показник 777,800 м3), то з жовтня 2025 року нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється за показником лічильника. Таким чином, оскільки саме за рахунок споживача повинне здійснюватися обслуговування, і зокрема повірка приладу, що забезпечує індивідуальний облік споживання води, то саме на споживача також покладається відповідальність за забезпечення своєчасного проходження повірки. Підставою для нарахування по нормі споживання є факт протермінування повірки лічильника, а не відсутність мешканців. Нарахування за нормами розпочалося з лютого 2025 року у зв`язку із закінченням міжповірочного інтервалу, тобто ще до заявленого позивачем виїзду 17.03.2025 року. Позивач у своїй заяві до відповідача від 17.03.2025 не приклала жодних документів, які б підтверджували факт тимчасової відсутності в житловому приміщенні (документи щодо виїзду за кордон, проходження служби старшим сином, факт не проживання молодшим сином за адресою споживання). Також звертають увагу суду, що довідка ОСББ про непроживання молодшого сина ОСОБА_3 датована 12.03.2026 року, тобто вона складена вже після періоду нарахувань за нормою і не має зворотної сили в часі. Також з даної довідки неможливо встановити період, коли саме особа не проживала за адресою споживання. Таким чином, можна стверджувати, що молодший син проживав у квартирі у період лютий вересень 2025 року і продовжував користуватись послугами водопостачання. З огляду на те, що позивач у своїй заяві від 17.03.2025 звернулася з проханням відтермінувати повірку лічильника, то зазначають, що відтермінування або ж перенесення повірки лічильника не є передбачені законодавством. Також звертають увагу суду на те, що позивач виїхала за кордон у березні 2025 р., а нарахування за нормами розпочалось ще у лютому того ж року. Тобто позивач фактично мала більше місяця часу для того, щоб провести повірку. Отже, стосовно попереднього періоду (лютий вересень 2025) документальних підтверджень відсутності проживання не надано. З огляду на те, що позивач у своїй заяві від 17.03.2025 звернулася з проханням відтермінувати повірку лічильника, то зазначаємо, що відтермінування або ж перенесення повірки лічильника не передбачені законодавством. Також звертають увагу суду на те, що позивач виїхала за кордон у березні 2025р., а нарахування за нормами розпочалось ще у лютому того ж року. Тобто позивач фактично мала більше місяця часу для того, щоб провести повірку. Отже, стосовно попереднього періоду (лютийвересень 2025) документальних підтверджень відсутності проживання не надано відповідачем не було допущено протиправної поведінки. Всі дії КП «Вододар» щодо нарахування плати за послуги здійснені відповідно до вимог чинного законодавства. Вина відповідача відсутня, як і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням стану здоров`я, душевними стражданнями позивача та правомірними діями КП «Вододар». Позивачем не надано жодних належних доказів психологічного тиску з боку відповідача, погіршення стану здоров`я у зв`язку з діями КП «Вододар», а також причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заявленою моральною шкодою. Тому, в задоволенні позову просить відмовити.

Від позивачки 21.09.2026 року надійшла відповідь на відзив в якій остання вказала, що з зазначеними представником відповідача у відзиву доводами не погоджується, оскільки факт існування між сторонами договірних відносин не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Предметом спору є не сам факт існування договірних відносин, а належність виконання відповідачем своїх обов`язків як виконавця послуг. Якщо відповідач здійснив нарахування без належних правових та фактичних підстав, відмовився здійснювати перерахунок або іншим чином порушив права позивача, такі дії не можуть бути виправдані лише посиланням на договір. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та штрафу також вважає обґрунтованими. Вважає, що доводи відповідача викладені у відзиву не спростовують заявлених позовних вимог, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Позивачем суду представлена заява від 17.03.2025р. написана ОСОБА_1 на ім`я директора КП «Вододар», з якої вбачається, що позивачка просить тимчасово не нараховувати абонентську плату за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що вона виїжджає за кордон і квартира буде зачинена та відтермінувати повірку лічильника, терміном на пів року. Також просить врахувати, що її син протягом трьох років знаходиться на війні, а другий син є неповнолітній та не проживає по вказаній адресі. Заява зареєстрована відповідачем 17.03.2025р. за №55.

Позивачем також представлений Витяг командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2025 року із наказу №290, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, вислуга років у Збройних Силах України станом на 27 вересня 2025 року становить 01 рік 09 місяців 04 дні.

Згідно Акту про фактичне проживання/не проживання особи на території Бориславської міської територіальної громади від 12 березня 2026 року, за підписом свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та голови ОСББ Малиновської О.Я., ОСОБА_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

З Акту встановлення та збереження номерних пломб від 03.12.2025 року вбачається, що абоненту ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 03.12.2025 року було здійснено опломбування та прийнято в експлуатацію водоміри, які є власністю абонента, причина переопломбування: тріснув краб.

З представлених позивачем суду рахунків на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення вбачається, що заборгованість станом на 01.03.2025 року становить 907 грн, станом на 01.02.2026 року 7210,66 грн, станом на 01.04.2026 року 8304,38 грн.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Так, відповідач у відзиву посилається на ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідно до п.3 ч.4 ст.17 якого відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474, виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через цифрову інтегровану інформаційно-аналітичну систему Єдина платформа житлово-комунальних послуг (далі - Єдина платформа) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця) з автоматичним підтвердженням факту доставки та отримання повідомлення, або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач без будь-якого попередження та належного інформування про закінчення строку повірки приладу обліку почав здійснювати нарахування позивачу плати за водопостачання за середніми нормами споживання, хоча фактичне споживання води було відсутнє, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Відповідачем на підтвердження викладених у відзиву доводів, суду не надано жодного доказу про те, що прилад обліку води, встановлений у квартирі АДРЕСА_4 мав проходити повірку, а також про те, що відповідач у передбачений законом спосіб проінформував споживача, в даному випадку ОСОБА_6 , про необхідність проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки.

Крім того, позивачка офіційно повідомила відповідача, заявою від 17.03.2025 року, що вона виїжджає за кордон, квартира буде зачинена, просила відтермінувати повірку лічильника та врахувати, що її діти не проживають в квартирі АДРЕСА_4 .

З представленої позивачкою копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1 , остання, згідно штампу, виїхала до Польщі 20.03.2025 року.

Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.4 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки покладається на суб`єктів господарювання, тобто в даному випадку на КП «Вододар» Бориславської міської ради, абонент ОСОБА_1 не була в передбаченому законом порядку та у передбачений законом строк повідомлена належним чином про необхідність проведення повірки приладу обліку води, тому, суд вважає безпідставним нарахуванням позивачу заборгованості за спожиту воду відповідно до встановлених норм водоспоживання для населення м. Борислава.

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок за фактичними показниками приладу обліку води за адресою: АДРЕСА_1 , замість нарахування плати за послуги централізованого водопостачання за нормами споживання на зареєстрованих осіб, підлягають задоволенню.

Щодо моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Позивач стверджує, що неправомірними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, розмір якої складає 5000 грн.

Однак сам лише факт констатації судом протиправності певних дій чи бездіяльності відповідача, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 у справі № 279/1409/23).

Позивач, окрім твердження про протиправність дій відповідача не надає суду жодних доказів на підтвердження як самого факту моральних страждань так і причинно-наслідкового зв`язку.

Оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і шкодою, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% від суми присудженої на користь позивача задоволенню не підлягає, оскільки судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідача на користь позивача будь-яких сум.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,141,258,259,264-265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок, стягнення моральної шкоди та штрафу задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Вододар» Бориславської міської ради (ЄДРПОУ 37650131) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок за фактичними показниками приладу обліку води за адресою: АДРЕСА_1 , замість нарахування плати за послуги централізованого водопостачання за нормами споживання на зареєстрованих осіб.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.10.2026 року.

Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ