Рішення № 141022438, 09.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15376/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Наумової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Передерій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за яким просить: визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 09.01.2008 року).

За життя склала заповіт на все майно, належне їй на той час та на день смерті, а також те, на яке за законом матиме право, заповіла позивачу, своєму сину ОСОБА_1 (заповіт від 25.10.1994 року №095193).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

07 липня 2008 року заведена державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори спадкова справа за № 3178/2008, та зареєстрована у спадкову реєстрі за № 45034981.

Майно, право власності на яке набуте спадкодавцем за життя та яке підлягає державній реєстрації складається з житлового будинку загальною площею 40 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Рік забудови будинку 1981 року.

Згідно Виписки з Погосподарської книги № 19 по с. Оріховиця, виданої Оноківською сільською радою Ужгородського району від 07 травня 2025 року за № 01-56/106 підтверджено, що в погосподарському обліку станом на 2006-2010 роки закріплений особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка 135-136, АДРЕСА_1 спадкодавець ОСОБА_2 1930 р.н., була головою дворогосподарства до дня смерті.

Для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок позивач звернувся до державного нотаріуса Броді К.С. Ужгородської районної державної нотаріальної контори, однак йому було відмовлено в оформленні такої за відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, для вирішення питання щодо спадкування будинку запропонувала звернутися до суду (лист від 11.09.2025 року № 505/02-14).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 447059043 від 09 жовтня 2025 року підтверджує відсутність відомостей щодо права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.11.2025 року на адресу суду від представника відповідача Оноківської сільської ради Закарпатської області - Дашковської С.О. надійшов відзив на позовну заяву, за яким він просить: позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив наступне.

Вимогами ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно. Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Із огляду на це, а також враховуючи ту обставину, що позивач є єдиним спадкоємцем по заповіту щодо спірного майна та після смерті спадкодавця вчинив усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак із незалежних від нього причин у видачі такого йому було відмовлено, тому відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За ухвалою від 20.03.2026 року судом було закрите підготовче провадження у цій справі.

Позивач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місця розгляду був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місця розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 25.10.1994 року, за яким все своє майно, де б воно не було, де б воно не знаходилось, в чому б воно не заключалося, і взагалі, все те, що буде їй належати на день смерті, і на що вона по закону буде мати право, вона заповіла своєму синові ОСОБА_1 . Цей заповіт був посвідчений заступником голови Оноківської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області 25.10.1994 року за № 34.

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.07.2008 року № 15357917, 07.07.2008 року Ужгородською районної нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 317/2008 за ОСОБА_2 .

Згідно Виписки з Погосподарської книги № 19 по с. Оріховиця, виданої Оноківською сільською радою Ужгородського району від 07 травня 2025 року за № 01-56/106 підтверджено, що в погосподарському обліку станом на 2006-2010 роки закріплений особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка 135-136, АДРЕСА_1 спадкодавець ОСОБА_2 1930 р.н., була головою дворогосподарства до дня смерті.

Для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок позивач звернувся до державного нотаріуса Броді К.С. Ужгородської районної державної нотаріальної контори, однак йому було відмовлено в оформленні такої за відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, для вирішення питання щодо спадкування будинку запропонувала звернутися до суду (лист від 11.09.2025 року № 505/02-14).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2025 року № 447059043 у реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації прав власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на 08.01.2008 року дату відкриття спадщини) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час

відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

При вирішенні зазначеної категорії справ позитивною є практика Турійського районного суду Волинської області.

Рішенням цього суду визнавалось право власності на будинки у порядку спадкування за наявності таких документів:

- виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві;

- технічного паспорту на будинок;

- висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних, протипожежних вимог;

- рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку;

- відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності;

- постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На підтвердження законності будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надані суду наступні докази.

Рішення Виконкому Оноківської сільської Ради депутатів трудящих Ужгородського району Закарпатської області від 15.05.1974 року № 53, за яким було погоджено наказ № 79-к від 02.04.1974 року по совхозу заводу Ужгородський» про виділення земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 задля будівництва індивідуального житлового будинку.

Будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок забудовника ОСОБА_4 .

Свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР та свідоцтво садиби в сільських населених пунктах Української РСР № 1 від 12.06.1974 року ОСОБА_4 , з якого вбачається, що забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Ужгородської районної ради депутатів трудящих від 12.06.1974 року № 190 та типовим проектом будівлі № 30-2к-8, їй належало збудувати житловий будинок на 2 кімнати з житловою площею 47,11 кв.м. та благоустроїти земельну ділянку за відповідним планом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до виписки із погосподарської книги на день смерті належав ОСОБА_2 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наданими суду доказами підтверджується, що він розташований на земельній ділянці задля будівництва індивідуального житлового будинку, яка виділялася ОСОБА_4 , будівництво проводилося за відповідним будівельним паспортом із отриманням всіх необхідних на той час погоджень, та наявна відмова Ужгородської районної державної нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії, а виникнення права власності на житлові будинки у той період не залежало від державної реєстрації цього права, відтак наявні всі підстави для визнання права власності позивача на цей будинок в порядку спадкування, та, відповідно, для задоволення позову.

Витрати із сплати судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України слід покласти на позивача, оскільки позов відповідачем не оспорюється.

Керуючись ст.ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1233, 1235, 1236, 1268, 1269 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Витрати із сплати судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.10.2029 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова