Ухвала суду № 141021370, 26.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2591/26

Єдиний унікальний № 742/3715/26

УХВАЛА

іменем України

26 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 07.08.2026. Крім того витребувано відомості з АТ КБ «Приватбанк» щодо належності банківської карти та виписки по картковому рахунку.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.08.2026 відкладено судове засідання до 21.09.2026 у зв`язку з надходженням заяви, що ОСОБА_1 не може з`явитися в судове засідання, оскільки з 10.03.2023 проходить військову службу в ЗСУ. Роз`яснено відповідачу необхідність підтвердження поважності причин неявки в судове засідання.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.09.2026 у зв`язку з повторною неявкою відповідача відкладено судове засідання до 26.10.2026. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України відомості щодо проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Згідно з письмової заяви представника позивача просили розглянути справу у відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет», проти постановлення заочного рішення не заперечують.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільного позову, приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення даної норми права ґрунтуються на приписах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та Законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 05.30 24.02.2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.

Предметом доказування при вирішенні питання про зупинення провадження у справі є виключно встановлення факту перебування сторони у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан, а не встановлення обставин, які підлягатимуть дослідженню під час вирішення спору по суті.

Відповідно до інформаційної довідки №3075 від 05.10.2026 наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що згідно наявних даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.04.2022 проходить військову службу. На дату надання відповіді є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до інформаційної довідки №262873/116/С від 02.10.2026 наданої Центральним управлінням персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що за наявними даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 05.10.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний до військової частини НОМЕР_3 15.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зазначені інформаційні довідки безпосередньо підтверджують обставину проходження відповідачем військової служби, яка входить до предмета доказування при вирішенні питання про застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, а тому є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1, ч.2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ч.1 статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, із наявних в матеріалах справи інформаційних довідок встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашінгдейн проти Великої Британії, рішення від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але і щодо національних судів (п.47 рішення Європейського Суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі Дія 97 проти України, заява №19164/04).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У даному випадку, норми процесуального права, зокрема, п.2 ч.1 статті 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони спору, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, в період дії воєнного стану, із порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України; п.53 рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України).

Отже, продовження розгляду даної справи без участі відповідача, який перебуває на військовій службі, приведе до грубого порушення принципу змагальності сторін (ст.12 ЦПК України).

Оцінюючи подані докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, підтверджують безперервне проходження відповідачем військової служби, а тому є достатніми для встановлення факту перебування відповідача у складі Збройних Сил України на момент вирішення питання про зупинення провадження у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що факт проходження відповідачем військової служби підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, а тому наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 251, 253 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА