Рішення № 141020858, 26.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/595/26

Провадження № 2/604/491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участі: секретаря судового засідання Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року в сумі 15500,00 грн. та №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, в сумі 15500,00 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №09724-12/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн. строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою, що становить 1,00 відсоток в день на залишок заборгованості.

Крім того, 05 грудня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №09698-12/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн. строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою, що становить 1,00 відсоток в день на залишок заборгованості.

Товариство свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитних договорів. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитних договорів, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед ТОВ «Стар Файненс Груп».

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитними договорами №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року та №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року становив: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками - 5500грн., заборгованість за штрафом - 4500 грн. Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в повному обсязі на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, з урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року становить 15500 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками 6000 грн.; заборгованість за штрафом - 4500 грн.

Крім того, на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року становив: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками - 5500грн., заборгованість за штрафом - 4500 грн. Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в повному обсязі на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, з урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року становить 15500 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками 6000 грн.; заборгованість за штрафом - 4500 грн.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року у сумі 15500 грн., заборгованість за кредитним договором №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 липня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, в якому представник позивача просив усі судові засідання проводити без участі представника позивача. Крім того просив задовольнити заявлені позовін вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року було частково задоволено клопотання представника позивача Клопотання представника позивача та витребувано інформацію від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

03 серпня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У вказаному відзиві відповідач вказує, що позовні вимоги вона визнає частково, а саме в межах тіла кредитів та обґрунтованих відсотків. Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредитів у розмірі 10000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 11500,00 грн. Відповідач вказала, що не погоджується із нарахуванням штрафів в загальній сумі 9000 грн, оскільки вони незаконно нараховані в період дії в Україні воєнного стану. Крім того просила суд повністю відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн, оскільки дана справа є малозначною, позов є типовим, а адвокат жодного разу не з`явився у судове засідання. Справу просила розглядати без її участі, на підставі наявних у справі доказів. Також просила суд розстрочити сплату визначеної судом заборгованості строком на 3 місяці зі сплатою рівними частинами з моменту набрання рішенням суду законної сили, оскільки відповідач має фінансові труднощі.

Сторони в призначене судове засідання не з`явились.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, враховуючи письмові заяви сторін, суд дійшов такого висновку.

05 грудня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №09724-12/2024.

Згідно умов договору про надання фінансового кредиту №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 05 грудня 2024 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 03 квітня 2025 року. Тип процентної ставки фіксована та становить 1 % в день на залишок заборгованості. Договір підписано електронним підписом Y731.

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 є графік платежів та орієнтовна сукупна вартість кредиту.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 05 грудня 2024 року. Тип процентної ставки фіксована та становить 1 % в день.

Факт укладення між сторонами договору було визнано відповідачем. Також відповідач не заперечувала щодо отримання передбаченої договором суми кредитних коштів. Тому суд вважає що на підставі положень ч.1 ст.82 ЦПК України вказані обставини (укладення договору №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року та отримання передбачених ним кредитних коштів) не підлягають доказуванню як обставини, які визнаються учасниками справи.

Крім того, 05 грудня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №09698-12/2024.

Згідно умов договору про надання фінансового кредиту №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 05 грудня 2024 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 03 квітня 2025 року. Тип процентної ставки фіксована та становить 1 % в день на залишок заборгованості. Договір підписано електронним підписом WY843.

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 є графік платежів та орієнтовна сукупна вартість кредиту.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 05 грудня 2024 року. Тип процентної ставки фіксована та становить 1 % в день.

Факт укладення між сторонами договору було визнано відповідачем. Також відповідач не заперечувала щодо отримання передбаченої договором суми кредитних коштів. Тому суд вважає що на підставі положень ч.1 ст.82 ЦПК України вказані обставини (укладення договору №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року та отримання передбачених ним кредитних коштів) не підлягають доказуванню як обставини, які визнаються учасниками справи.

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу №24032025, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. При цьому сторони домовились, що під правом вимоги розуміється право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками фізичних договорів.

24 березня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24 березня 2025 року до договору факторингу №24032025.

Як вбачається із платіжної інструкції №5943 від 24 березня 2025 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перерахувало кошти у розмірі 5108698,47 грн. на рахунок ТОВ «Стар Файненс Груп», згідно договору факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» передало під №1388 право вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року, заборгованість якої становить 15000,00 грн.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» передало під №1389 право вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, заборгованість якої становить 15000,00 грн.

Таким чином суд вважає, що до позивача у даній справі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитними договорами №09724-12/2024 та №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, строк платежу за якою настав, а також право майбутньої грошової вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Кредит-Капітал» за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року, сума заборгованості відповідача за вказаним кредитом становить 15500,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - основна сума боргу, 6000,00 грн. відсотки за користування кредитом, 4500,00 грн. - штрафи.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Кредит-Капітал» за кредитним договором №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, сума заборгованості відповідача за вказаним кредитом становить 15500,00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - основна сума боргу, 6000,00 грн. відсотки за користування кредитом, 4500,00 грн. - штрафи.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі двох договорів про надання фінансового кредиту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст.64 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу, сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора. З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Відповідач ОСОБА_1 визнала позов частково, розпорядившись таким чином наданим їй на це правом. Враховуючи часткове визнання відповідачем позову, суд вважає, що відповідач не виконала взятих на себе за кредитними договорами, зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем за кредитними договорами №09724-12/2024 та №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем у загальну суму заборгованості включено суму штрафів у загальному розмірі 9000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 дійшов висновку, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

24 лютого 2022 року Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який було неодноразово продовжено, та який триває станом на день ухвалення даного рішення.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, та воєнний стан триває станом на день ухвалення даного рішення, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України.

Таким чином, нарахування штрафів за вказаними договорами є незаконним та підлягає списанню кредитодавцем, тому в частині вимог щодо стягнення штрафів на загальну суму 9000,00 грн., а саме 4500,00 грн. за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 та 4500,00 грн. за кредитним договором №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року - суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно умов кредитного договору №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% за кожен день користування кредитом. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складається із тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 6000,00 грн (5000 грн. х 1% х 120 днів).

Згідно умов кредитного договору №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% за кожен день користування кредитом. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складається із тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 6000,00 грн (5000 грн. х 1% х 120 днів).

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню частково. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість: за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року, в загальній сумі 11000,00 грн, з яких: 5000,00 грн. тіло кредиту, 6000,00 грн. сума заборгованості за відсотками за користування кредитом; за кредитним договором №№09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, в загальній сумі 11000,00 грн, з яких: 5000,00 грн. тіло кредиту, 6000,00 грн. сума заборгованості за відсотками за користування кредитом. Таким чином загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за спірними кредитними договорами становить 22000,00 грн.

При цьому, судом також було враховано, що доказів сплати заборгованості відповідачем до суду подано не було.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи суму задоволення позову, що становить 70,97% від заявлених позивачем вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1889,51 грн. (2662,40 грн. х 70,97%) в рахунок відшкодування судового збору.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17 від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17 січня 2024 року у справі № 910/2158/23.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimitedv. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем на правову допомогу адвокату.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат у розмірі 3000,00 грн., враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року, в сумі 11000,00 грн., за кредитним договором №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року, в сумі 11000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1889,51 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці рівними платежами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Станом на день розгляду клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, відповідачкою не надано жодних належних та допустимих доказів щодо її майнового стану та неможливості виконання рішення суду. Посилання відповідача про перебування її за кордоном та присвоєння їй номера PESEL, не є доказом, який би підтверджував скрутне матеріальне становище відповідача. Крім того суд не може взяти до уваги наданий відповідачем документ, оскільки він не перекладений українською мовою.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З цих підстав у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст.526, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №09724-12/2024 від 05 грудня 2024 року у розмірі 11000(одинадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №09698-12/2024 від 05 грудня 2024 року у розмірі 11000(одинадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Б. Сташків