Рішення № 14101985, 10.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11 Справа № 2/193

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ до Українсько-польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Тала”, м. Львів про стягнення 46940 грн. 27 коп.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Київ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Українсько-польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Тала”, м. Львів про стягнення 46940 грн. 27 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.12.2010р. призначив розгляд справи на 05.01.2011р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 20.01.2011р., 10.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 35000 грн. 00 коп. У звязку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано штраф в сумі 10500 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 250 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 1190 грн. 00 коп. Представником заявлено також клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 14.12.2010р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 10.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

29 серпня 2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1.

За цим договором постачальник (позивач) зобовязується передавати у власність покупцеві (відповідачу) товар, а саме серветки, партіями згідно видаткових накладних, а покупець зобовязується прийняти та сплатити за поставлений товар на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по накладній №15 від 29.08.2010р. (оригінал накладної оглянутий в судовому засіданні, завірена копія долучена до матеріалів справи) товар на загальну суму 35000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.3. договору поставки №1 від 29.08.2010р. передбачено, що оплата за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу у термін 7 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару за видатковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 35000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 10.2.4. договору поставки №1 від 29.08.2010р., у випадку прострочення строку оплати покупцем від 31 дня покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 відсотків від вартості партії поставленого товару за накладною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 10500 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 250 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 1190 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 35000 грн. 00 коп. основного боргу, 10500 грн. 00 коп. штрафу, 250 грн. 27 коп. 3% річних, 1190 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент предявлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Українсько-польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Тала”, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 101, кв. 88 (ідентифікаційний код 23882735) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 35000 грн. 00 коп. основного боргу, 10500 грн. 00 коп. штрафу, 250 грн. 27 коп. 3% річних, 1190 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 469 грн. 40 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя