Рішення № 14101908, 07.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07.02.11                                                                                           Справа № 2/191

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Мовчка А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тегош”, м. Стрий, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Малого приватного підприємства “Меркурій”, м. Стрий про звернення стягнення на заставлене майно

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тегош”, м. Стрий про звернення стягнення на заставлене майно.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.12.2010р. призначив розгляд справи на 11.01.2011р., залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство “Меркурій”. Розгляд справи відкладався на 25.01.2011р., 07.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитні договори, на виконання умов яких третій особі надано кошти в сумі 162000,00 доларів США та 185000,00 доларів США. Третя особа зобов’язувалася протягом дії договорів сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору –на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням третьою особою зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, третя особа свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 126000,00 доларів США та 185000,00 доларів США по кредиту, 30702,00 доларів США та 55736,33 доларів США по сплаті процентів, 20030,07 доларів США та 83835,00 доларів США пені. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог позивача по кредитних договорах нерухоме майно. Відповідно до умов іпотечного договору, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитних договорів, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим, просив звернути стягнення на майно, а саме: будівлю автозаправної станції за адресою м. Болехів, вул. Д.Галицького, 169.

В судовому засіданні 07.02.2011р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 516285,97 доларів США, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: будівлю автозаправної станції за адресою м. Болехів, вул. Д.Галицького, 169.

Відповідач та третя особа в судові засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не надали, вимог ухвали суду від 13.12.2010р. не виконали, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідачів, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 07.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 березня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено генеральну угоду № 31.

Згідно п. 1.1. вказаної угоди банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов’язується надавати клієнту в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорах про відкриття акредитиву, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід’ємними частинами.

25 березня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено договір валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ.

За цим договором банк (позивач) на підставі генеральної угоди №31 від 25.03.2008р. та на положеннях та на умовах цього кредитного договору надає позичальнику (третій особі) грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної валютної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 185000,00 доларів США та сплатою процентів за користування кредитними коштами 14,5% річних строком по 24.03.2009р.

25 березня 2008р. між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір №10.45-31/08-КД.

Банк на підставі генеральної угоди №31 від 25.03.2009р. та на положеннях та умовах цього кредитного договору надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

Предметом цього договору є надання банком (позивачем) позичальникові (третій особі) грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту –162000,00 доларів США,

- строк користування –до 24.03.2011р.,

- плата за користування кредитом –15% річних.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач надав третій особі обумовлені суми грошових коштів, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №301_13 від 27.03.2008р., №301_5 від 27.03.2008р., №301_1 від 01.04.2008р., №301_1 від 04.04.2008р.

Згідно п. 3.1. договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р., ліміт кредитної лінії зменшується згідно з графіком, вказаним в п. 1.3.

Відповідно до п. 3.4. договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р., проценти за користування кредитом сплачуються самостійно позичальником шляхом перерахування на рахунок погашення процентів, з 1-го по 5-те число кожного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума процентів сплачується разом з основною сумою кредиту. При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Пунктом 5.6. кредитного договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р. встановлено, що позичальник зобов’язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов’язання у разі невиконання позичальником зобов’язань за цим кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком; не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов’язань більше 3 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем по кредитному договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р. становить 126000,00 доларів США по кредиту, 36116,50 доларів США по сплаті процентів, заборгованість по договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р. становить 185000,00 доларів США по кредиту, 55736,33 доларів США по сплаті процентів.

25 березня 2008р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору від 25.03.2008р. предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3. цього договору, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань позичальника перед іпотекодержателем за генеральною угодою №31 від 25.03.2008р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договора, договора про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договора про відкриття кредитної лінії, договора про надання овердрафту, гарантії або відкриття акредитиву.

Згідно п. 1.2. іпотечного договору від 25.03.2008р. згідно генеральної угоди іпотекодержатель відкриває позичальнику кредитний ліміт на строк до 23.03.2018р. з максимальним загальним розміром заборгованості в 500000,00 доларів США порахованої з використанням курсів НБУ для відповідних валют на дату надання відповідного кредиту на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь-яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами.

Пунктом 1.3. іпотечного договору від 25.03.2008р. передбачено, що предметом іпотеки є:

- будівля автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Болехів, вулиця Д.Галицького, 169, яка належить йому на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Загальна площа будівлі автозаправочної станції складає 31,6 кв.м.

- земельна ділянка площею 0,2400 га (кадастровий номер 2610200000040430006), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Болехів, вулиця Д.Галицького, 169

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору від 25.03.2008р., за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки.

У разі невиконання зобов’язань іпотекодавцю за будь-яким договором, що є невід’ємною частиною генеральної угоди, іпотекодержатель має право достроково вимагати виконання зобов’язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї генеральної угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.2. договору іпотеки).

13.02.2009р. позивач надіслав відповідачу та третій особі лист-вимогу за вих. №289/1700-08-2 від 11.02.2009р., в якому зазначив, що у випадку непогашення боргу на протязі 30 днів з дня отримання цієї вимоги, банком буде вжито заходів щодо реалізації предмета іпотеки. Третьою особою та відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.1. договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р. та кредитного договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р., у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору більше 3 банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань. При цьому якщо термін прострочення заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 банківських днів –пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 і більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 28134,72 доларів США (по кредитному договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р.) та 85298,43 доларів США (по договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р.) пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредитних договорах.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абз. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 516285,97 доларів США.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тегош”, м. Стрий, вул. Базарна, 5А, Львівська область (ідентифікаційний код 22424918) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26 (ідентифікацій код 14359319) в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 4 (ідентифікаційний код 25258030) заборгованість по кредитному договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р. та договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р. на суму 516285,97 доларів США, 25500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: будівлю автозаправочної станції за адресою м. Болехів, вул. Д.Галицького, 169, Івано-Франківська область, загальною площею 31,6 кв.м.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя