Рішення № 14101631, 07.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11                                                                                           Справа№ 7/246(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Імпап»

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»

про стягнення боргу за договором

ціна позову: 20531,58грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Гормін О.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Старецька М.М., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпап»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»про стягнення боргу за договором; ціна позову: 20531,58грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір постачання, за яким Позивачем поставлено Відповідачу товар. Внаслідок неповного виконання зобов’язань за укладеним Договором, у Відповідача виник борг перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, фіскальним поштовим чеком №2088 від 20.12.2010р. та описом цінного листа з відбитком поштового штемпеля, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором постачання №33/09-ПТ від 05.05.2009р., специфікацією №1 до Договору, накладними №ЛФ-0009671 від 10.08.2010р., №ЛФ-0010037 від 16.08.2010р., довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей №131 від 10.08.2010р. та №1165 від 16.08.2010р., статутом товариства Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, довіреністю на право здійснення представництва.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/246(10) від 29.12.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17год. 40хв. 20.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/246(10) від 20.01.2011р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області №№7/246(10) від 29.12.2010р. та від 20.01.2011р., які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників Сторін про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 господасрького процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прдедставник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснненя представництва та клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ, копію листа Відповідача Позивачу №2348 від 30.12.2010р., копію гарантійного листа Відповідача, письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, проти позову заперечила повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копії фіскальних поштових чеків №8119 від 21.01.2011р., №8120 від 21.01.2011р.; копію платіжного доручення №46 від 25.01.2011р.; акт звірки та фіскальний поштовий чек №0613 від 04.02.2011р.; копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 17.01.2011р.

Також, представником Відповідача подано відзив по справі, відповідно до якого, Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Так, заборгованість Відповідача перед Позивачем протягом грудня 2010р. зменшилась, та складає 15531,58грн. Між Сторонами триває досудове врегулювання спору, який може вирішитись швидше, ніж господарський процес у даній справі, оскільки Позивачем порушено п.11.1 Договору. Позивачем порушено обов’язок, визначений п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач не заперечує проти досягнутих домовленостей оплатити решту суми. Розрахунок державного мита проведено невірно, оскільки станом на час подання позову борг був меншим, аніж заявлений до стягнення, відтак, Відповідач робить висновок про відсутність підстав для стягнення державного мита.

До відзиву додано копії платіжних доручень №68 від 02.12.2010р., №2765 від 14.12.2010р., №2841 від 28.12.2010р., №516 від 10.12.2010р., вимоги Позивача №516 від 10.12.2010р., листа Відповідача №2368 від 30.12.2010р., гарантійного листа Відповідача.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.05.2009р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір постачання №33/09-ПТ (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець –прийняти та оплатити товар –скотч та стрейч плівку, в асортименті і за ціною, зазначених у Специфікаціях, що є невід’мною частиною данного Договору.

Відповідно до п.2.2.2 Договору, Покупець приймає на себе зобов’язання оплатити товар згідно з п.4.1-4.3 даного Договору.

Згідно п.п.4.1-4.3 Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переведення на рахунок Постачаьника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару; форма оплати за поставлену продукцію –безготівкова; моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.12.9 Договору, строк дії Договору –з моменту підписання та до 31.12.2009р. Згідно п.12.10 Договору, після закінчення строку дії даного Договору, його умови переглядаються Сторонами; у випадку відсутності зауважень та заперечень, пропозицій щодо внесення нових чи додаткових умов у кожної із Сторін –дію Договору вважається продовжено автоматично на один рік. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази перегляду умов Договору Сторонами.

05.05.2009р. Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток Специфікацію №1 до Договору, якою визначено найменування товару, одиниці виміру та ціну.

Відповідно до видаткових накладних №ЛФ-0009671 від 10.08.2010р. на суму 59897,66грн. та №ЛФ-0010037 від 16.08.2010р. на суму 13633,92грн., Позивачем згідно Договору, за довіреностями №1131 від 10.08.2010р. та №1165 від 16.08.2010р., поставлено Відповідачу товар на загальну суму 73531,58грн.

Згідно платіжних доручень №68 від 02.12.2010р. на суму 3000грн., №2765 від 14.12.2010р. на суму 5000грн., №2841 від 28.12.2010р. на суму 5000грн., №516 від 10.12.2010р. на суму 5000грн., протягом 02.12.2010р. по 28.12.2010р. Відповідачем на виконання Договору оплачено Позивачу 18000грн.

Крім того, відповідно до платіжних доручень №46 від 25.01.2011р. на суму 1000грн. та №58 від 04.02.2011р. на суму 1000грн., Відповідачем оплачено Позивачу за Договором 2000грн.

Таким чином, після подання Позивачем позову (22.12.2010р., - дати штемпелів на конверті, 27.12.2010р. –надходження до господарського суду позову), Відповідачем здійснено оплату боргу на загальну суму 7000грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 05.02.2011р., підписаним та скріпленим відбитком печатки Відповідача, борг Відповідача перед Позивачем складає 13531,58грн.

10.12.2010р. (вх.№516) Відповідачем отримано вимогу Позивача №2/12/10 від 02.12.2010р. щодо виконання грошових зобов’язань. У наведеній вимозі зазначено, що відповідно до наведених вище накладних Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 73531,58грн.; отримання товару підтверджується підписами уповноваженої особи Відповідача у накладних; станом на 02.12.2010р. поставлений товар оплачено частково і сума заборгованості складає 25531,58грн.; враховуючи вищевикладене, Позивач просить Відповідача у триденний термін із дня отримання цієї претензії сплатити вказану заборгованість, в іншому випадку Позивач змушений буде звернутись до суду з позовом.

Відповідно до гарантійного листа Відповідача Позивачу б/н, Відповідач гарантує, що погашення протермінованої заборгованості в розмірі 20531,58грн. буде здійснено протягом 28.12.2010р. по 19.01.2011р. відповідно до наведеного у гарантійному листі графіка.

Відповідно до листа Відповідача №2368 від 30.12.2010р., адресованого Позивачу, з приводу вимоги Позивача №2/12/10 від 02.12.2010р. Відповідачем повідомлено Позивача, що за результатами розгляду вимоги на суму 25531,58грн., 28.12.2010р. Відповідачем надано гарантійного листа на вищевказану суму; протягом грудня 2010р. було перераховано частину суми, що заявлялась у вимозі, наслідок чого борг зменшився на 10000грн; таким чином, як зазначено у листі Відповідача, Відповідач не заперечує наявності господарських відносин з Позивачем, та намагається оплатити решту суми, заявленої у вимозі.

Позовна заява скерована Позивачем до господарського суду Львівської області, відповідно до відбитків поштових штемпелів на конверті, 22.12.2010р., надійшла до суду 27.12.2010р. та зареєстрована за вхідним номером 8274.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, визнання боргу за Договором в розмірі 20531,58грн. Відповідачем станом на 27.12.2010р. (лист Відповідача №2368 від 30.12.2010р., платіжне доручення №2841 від 28.12.2010р. на суму 5000грн.), та дати і суми здійснених Відповідачем після пред’явлення та надходження до господарського суду оплат боргу в розмірі 7000грн., враховуючи, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу в розмірі 13531,58грн., чи здійснення повної або часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача боргу в розмірі 20531,58грн. підлягає до задоволення в розмірі 13531,58грн., в частині стягнення 7000грн. провадження у справі слід припинити.

Щодо доводів Відповідача про порушення Позивачем вимог ч.4 ст.7 Господарського процесуального кодексу України в частині неотримання акту взаємозвірки від Позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.7 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, та в подальшому підтверджується листом Відповідача №2368 від 30.12.2010р., зобов’язання щодо оплати за Договором Відповідачем не заперечувались.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази домовленості Сторін між собою про застосування заходів досудового врегулювання господарського спору.

Щодо доводів Відповідача про порушення Позивачем вимог п.6 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України в частині, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази проведення Сторонами заходів досудового врегулювання спору.

Щодо доводів Відповідача про порушення Позивачем п.1 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Позивачем не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, - копія претензії, докази її надсилання Відповідачу, копії відповіді на претензію, якщо таку одержано, суд зазначає наступне.

Так, як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази домовленості Сторін між собою про застосування заходів досудового врегулювання господарського спору.

Підтвердженням неподання Позивачем претензії Відповідачу, в тому числі є те, що відповідно до п.п.А, Г ч.3 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, у претензії зазначаються повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; платіжні реквізити заявника претензії. Крім того, згідно ч.5 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази зазначення у вимозі Позивача №2/12/10 від 02.12.2010р. поштових та платіжних реквізитів Позивача, та надіслання вимоги Відповідачу рекомендованим чи цінним листом, чи вручення під розписку.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.7 Господарського процесуального кодексу України, якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребовуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. В матеріалах справи ж відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази витребовування Відповідачем у Позивача документів, необхідних для розгляду вимоги Позивача. Наведене є, в тому числі, підтвердженням розгляду Відповідачем вимоги Позивача від 02.12.2010р. як вимоги щодо виконання грошових зобов’язань, а не як претензії.

Також, відповідно до п.А ч.2 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на претензію зазначаються повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази зазначення у відповіді Відповідача №2368 від 30.12.2010р. поштових реквізитів Позивача.

Крім того, згідно ч.4 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на претензію надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази надсилання Позивачеві листа №2368 від 30.12.2010р. рекомендованим, чи цінним листом, чи вручення під розписку.

Щодо доводів Відповідача про досягнення з Позивачем домовленостей щодо розтермінування оплати боргу суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист Відповідача про зобов’язання сплатити борг відповідно до зазначеного у листі графіку.

У листі №2368 від 30.12.2010р. Відповідачем зазначено про досягнуті З Позивачем домовленості щодо оплати боргу в порядку ст.220 Господарського кодексу України.

Проте, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази прийняття чи визнання Позивачем запропонованого Відповідачем графіку розтермінування заборгованості.

Крім того, відповідно до ст.220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення; якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків; боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Враховуючи наведене, Відповідачем не обґрунтовано підставності застосування положень ст.220 Господарського процесуального кодексу України щодо зобов’язань за Договором перед Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати про відсутність предмету спору між Сторонами з причин тривання досудового врегулювання спору.

Щодо доводів Відповідача про порушення Позивачем вимог ст.56, п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України з причин неподання до надісланої Відповідачу копії позовної заяви зазначених у додатку документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Проте, згідно ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Додані до позовної заяви копії документів наявні у Відповідача, що підтверджується поданням копій вказаних у додатку до позовної заяви документів Відповідачем до відзиву.

Крім того, як зазначалось вище в описовій частині рішення, представникам Сторін в судових засіданнях, та в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, скерованих чи оголошених Відповідачу, зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господасрького процесуального кодексу України. Відповідно ж до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії. Своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення копій документів Відповідач не скористався.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 5-8, 33, 43, 49, 54, 56, 57, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 220 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»(79025, м.Львів, вул.Повітряна, 2, ідентифікаційний код 01553706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Московська, 12, ідентифікаційний код 30198424) 13531грн. 58коп. боргу, 205грн. 32коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 7000грн. провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя