Рішення № 14101453, 24.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа№ 5015/352/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група», м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп», м. Пустомити Львівської області

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Львівська регіональна дирекція», м. Львів

про: визнання недійсними іпотечних договорів, скасування заборон на відчуження нерухомого майна та скасування реєстрацій іпотек нерухомого майна.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 адвокат, представник на підставі довіреності;

відповідача 1: Копач Р.І. представник на підставі довіреності;

відповідача 2: Гончарова У.І. заступник начальника юридичного відділу Відділення «Львівська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», на підставі довіреності.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 25.01.2011 року про визнання недійсним іпотечного договору від 13.08.2007 року в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в буд. № 7 по вул. Наукова в м. Львові, про скасування заборони на відчуження вказаних приміщень скасування державної реєстрації іпотеки вказаних приміщень, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.02.2011 року.

В судовому засіданні 10.02.2011 року судом було прийнято до провадження додаткові позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору від 27.03.2008 року в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в буд. № 7 по вул. Наукова в м. Львові, про скасування заборони на відчуження вказаних приміщень скасування державної реєстрації іпотеки вказаних приміщень, викладені у доповненні від 09.02.2011 року № 1 до позовної заяви про визнання недійсним іпотечного договору. На думку суду всі позовні вимоги звязані однією підставою виникнення, що дає право позивачеві обєднувати їх в одній позовній заяві, а суду, відповідно, розглядати їх в одному провадженні на підставі статті 58 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 10.01.2011 року розгляд справи відкладався на 22.02.2011 року, в судовому засіданні 22.01.2011 року оголошувалась перерва до 24.02.2011 року на 11 год. 30 хв., в судовому засіданні 24.01.2011 року оголошувалась перерва до 24.02.2011 року на 16 год. 00 хв.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. На підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14.02.2011 року № 21-10/759-2, копію якого додано до матеріалів справи, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача 2 (Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»в особі відділення «Львівська регіональна дирекція») на процесуального правонаступника (Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»в особі Відділення «Львівська регіональна дирекція»).

24.02.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 01.03.2011 року.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Українська енергетична група»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»(надалі по тексту рішення відповідач 1), та до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Львівська регіональна дирекція»(надалі по тексту рішення відповідач 2), просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 13.08.2007 року між відповідачем 2 та відповідачем 1 в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380, 2 кв. м. в будинку 7 по вулиці Наукова в м. Львові. Свої вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що майно, яке є предметом іпотеки, є його власністю і перебування майна в іпотеці на підставі спірного договору порушує його право власності з моменту укладення договору іпотеки. Позивачем 10.02.2011 року подано доповнення № 1 до позовної заяви про визнання недійсним іпотечного договору, в якому позивач заявив додаткову позовну вимогу про визнання недійсним іпотечного договору від 27.03.2008 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в буд. № 7 по вул. Наукова в м. Львові. Підставою для визнання недійсними наведених вище іпотечних договорів позивач наводить постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 3/138 та від 22.12.2010 року у справі № 31/136. Даними постановами визнано недійсними договір купівлі продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7 від 15.03.2003 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Форум плюс», а також договір купівлі-продажу за реєстровим номером № Д-391 від 30.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»та відповідачем 1 в частині продажу приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7. У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Саме з цих норм і випливає право позивача, на його думку, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Своє право власності на нерухоме майно, яке на думку позивача підлягає захисту, позивач обґрунтовує витягом про державну реєстрацію права власності на приміщення загальною площею 2295,9 кв. м. від 15.12.2010 року № 28362987, та довідкою обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»від 23.11.2010 року № 1/825.

Також позивач у позовній заяві та доповненні № 1 до позовної заяви просить суд: 1) скасувати (зняти) заборони на відчуження нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, що накладені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та відповідно до іпотечного договору від 27.03.2008 року; 2) скасувати державні реєстрації іпотек нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, здійснені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та відповідно до іпотечного договору від 27.03.2008 року. Свої вимоги в цій частині обґрунтовує змістом статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до якої державна реєстрація прав проводиться (у тому числі) на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

У звязку заявленням у доповненні № 1 до позовної заяви позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 27.03.2008 року та скасування заборони на відчуження і державної реєстрації іпотеки, позивач просить суд прийняти їх до провадження і розглядати в межах даної справи, оскільки всі позовні вимоги звязані однією підставою виникнення, що дає право позивачеві обєднувати в одній позовній заяві всі позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з тих підстав, що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Представник відповідача вказав, що Вищим господарським судом України прийнято до провадження касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 31/136, у звязку з чим подав клопотання про відкладення розгляду даної справи до моменту перегляду вказаної постанови касаційною інстанцією.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 15.03.2003 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»було укладено договір купівлі-продажу приміщення, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»придбало нежитлові приміщення площею 2295,9 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій.

30.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»та відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення за реєстровим номером № Д-391, який посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 30.03.2007 року за номером правочину 2001254, відповідно до умов якого відповідач 1 придбав нежитлові приміщення площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій. Площа нежитлових приміщень змінилась (збільшилась) внаслідок здійсненої реконструкції, що встановлено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 31/136.

13.08.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач 1 передав в іпотеку відповідачеві 2 нежитлові приміщення площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій для забезпечення виконання зобовязань відповідача 1 перед відповідачем 2 за кредитним договором.

27.03.2008 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач 1 передав в іпотеку відповідачеві 2 нежитлові приміщення площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій для забезпечення виконання зобовязань відповідача 1 перед відповідачем 2 за кредитним договором.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 3/138 визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення від 15.03.2003 року, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Форум плюс»придбало у позивача нежитлові приміщення площею 2295,9 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій. Також зобовязано відповідача 1 повернути позивачеві приміщення площею 2295,9 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 31/136 визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення від 30.03.2008 року реєстровий № Д-391, який посвідчено нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 30.03.2007 року за номером правочину 2001254, в частині продажу приміщення площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій. Також судом вирішено витребувати у відповідача 1 та повернути позивачеві приміщення площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій.

На момент розгляду справи наведені вище судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до довідки обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»від 23.11.2010 року № 1/825, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 3/138 було скасовано реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення від 15.03.2003 року, скасовано реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення від 30.03.2008 року, реєстровий № Д-391. Відповідно до витягу про державну реєстрацію права власності на приміщення загальною площею 2295,9 кв. м. від 15.12.2010 року № 28362987, власником приміщення загальною площею 2295,9 кв. м. в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій є позивач.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві, відзиві, та представниками сторін в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне: Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцеві на праві власності. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що лише власник наділений правом на передачу в іпотеку належного йому нерухомого майна.

Оскільки постановами Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року у справі № 3/138 та від 22.12.2010 року у справі № 31/136 визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна (що знаходиться за адресою за адресою м. Львів, вул. Наукова, 7) від 15.03.2003 року та від 30.03.2008 року, і ці договори є недійсними з моменту їх укладення, суд прийшов до висновку про відсутність повноважень у відповідача 1 на укладення спірних іпотечних договорів в момент їх укладення, так як право на укладення таких договорів могло належати лише позивачеві як власнику нерухомого майна.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що власник нерухомого майна в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій, позивач, позбавлений повного змісту права власності, зокрема права розпоряджання майном, через обтяження належного йому нерухомого майна іпотекою, яке було здійснено поза його (власника) волею особою, яке не була наділена такими повноваженнями, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного цивільного права власності позивача на нежитлові приміщення в будинку № 7 в місті Львові по вул. Науковій шляхом визнання спірних іпотечних договорів недійсними з моменту їх укладення.

Поряд з цим суд не бере до уваги доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог через дійсність іпотечних договорів для нового власника на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку»через наступне. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Однак, відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцеві на праві власності. Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач 1 не був власником нерухомого майна та не був наділений правом передачі його в іпотеку, спірні іпотечні договори не створили жодних правових наслідків, укладені поза волею власника, внаслідок їх укладення не виникло забезпечення виконання кредитних зобовязань у спосіб іпотеки, і тому в даному випадку положення статті 23 закону України «Про іпотеку»застосовувати не слід і вони не є перешкодою для визнання спірних іпотечних договорів недійсними. Крім цього, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», однією з підстав припинення іпотеки є визнання іпотечного договору недійсним.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права власності позивача у спосіб визнання недійсними іпотечного договору від 13.08.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в місті Львові, та іпотечного договору від 27.03.2008 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в місті Львові.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме: про скасування (зняття) заборон на відчуження нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, що накладені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та відповідно до іпотечного договору від 27.03.2008 року; та про скасування державних реєстрацій іпотек нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, здійснені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та відповідно до іпотечного договору від 27.03.2008 року, - слід відмовити через наступне.

Порядок державної реєстрації іпотек регламентується законом України «Про іпотеку», Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 410. Відповідно до вказаного порядку реєстраторами реєстру іпотек є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які здійснюють державну реєстрацію іпотек та вносять відомості про обтяження та зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відповідно до частини 3 статті 17 закону України «Про іпотеку»відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат»накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, є нотаріальною дією, що вчиняється нотаріусами. Відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через компютерну мережу. У випадку набрання рішенням у даній справі законної сили, останнє підлягатиме обовязковому виконанню добровільно чи примусово в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. На даний момент рішення у даній справі як підстава для зняття заборон на відчуження та скасування реєстрації іпотек не набрало законної сили, матеріалами справи не підтверджується порушення реєстраторами реєстру іпотек та реєстру заборон законних прав та інтересів позивача, позовні вимоги такого змісту є передчасними, безпідставними, і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Суд вважає за доцільне скасувати вжиті ухвалою суду від 26.01.2011 року заходи до забезпечення позову з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідачів порівну, оскільки спір за даним позовом виник з вини відповідачів.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 236, 317, 328, 391, 583 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 11 Закону України «Про заставу», ст. ст. 5, 23, частини 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункту 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 25, 33, 34, 35, 43, 49, 68, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Замінити відповідача 2 Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»в особі відділення «Львівська регіональна дирекція»на процесуального правонаступника - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»в особі Відділення «Львівська регіональна дирекція».

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір від 13.08.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2., та зареєстрований в реєстрі за № 5006, в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в місті Львові.

Визнати недійсним іпотечний договір від 27.03.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп»та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2., та зареєстрований в реєстрі за № 1603, в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в місті Львові.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме: про скасування (зняття) заборон на відчуження нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, що накладені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та, відповідно, до іпотечного договору від 27.03.2008 року; та про скасування державних реєстрацій іпотек нежитлових приміщень площею 2380,2 кв. м. в будинку № 7 по вул. Науковій в м. Львові, здійснені відповідно до іпотечного договору від 13.08.2007 року, та, відповідно, до іпотечного договору від 27.03.2008 року, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-Інвест-Груп», (код ЄДРПОУ 34442894, Львівська область, м. Пустомити, вул. Фабрична, 19) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»(код ЄДРПОУ 31306909, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) 42 грн. 50 коп. сплаченого державного мита, 118 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство «ВТБ Банк»(код ЄДРПОУ 14359319, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська енергетична група»(код ЄДРПОУ 31306909, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) 42 грн. 50 коп. сплаченого державного мита, 118 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вжиті ухвалою суду від 26.01.2011 року заходи до забезпечення позову скасувати з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Наказ видати після набрання судовим рішеннм законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя