Ухвала суду № 141014002, 28.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4743/26

Провадження № 2/345/3229/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря: Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В

позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

15.10.2026 на адресу суду надійшла заява від відповідачки ОСОБА_1 , в якій вказала, що на даний час борг повністю погашено, погашено судовий збір, просить закрити провадження у справі та зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки заявлений розмір є неспіврозмірним зі складністю справи.

22.10.2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про закриття провадження по справі у зв`язку із відмовою позивача від позову, просить суд стягнути на користь позивача із відповідачки судові витрати у розмірі 7100 грн. за правову допомогу, а 23.10.2026 - заява про підтримання заяви від 22.10.2026 та розгляд справи у його відсутності.

28.10.2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідачки ОСОБА_1 , в якій вказала, що на даний час борг повністю погашено, погашено судовий збір, просить відмовити у задоволенні позову та розглядати справу без неї.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом 1 частини 2 ст.49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки відмова представника позивача від позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, її необхідно прийняти, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Однак, наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, то наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2026, від 03.08.2026 року, додаткову угоду до договору від 01.04.2026

20.08.2026 р. між позивачем та адвокатським обєднанням «Правовий курс» складено акт приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2026, в яких деталізовано вартість наданих послуг. Відповідно до вказаного акту загальна вартість наданих послуг 7100 грн.. Дослідивши надані стороною позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, що такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що в даній категорії справ давно склалася усталена судова практика та давно визначені способи захисту порушених прав. З врахуванням складності справи та обсягу виконаних робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, а також враховуючи, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, відповідачка сплатила суму боргу одразу після відкриття провадження по справі, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7100 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

На підставі наведеного, беручи до уваги клопотання відповідачки щодо зменшення розміру заявлених заявником витрат на правову допомогу, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. та які вважає за доцільне стягнути з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 142, 260 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Заяву представника позивача задовольнити частково.

Прийняти відмову позивача товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути із ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» (ЄДРПОУ 42971405) 2000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

В задоволенні решти заяви представника позивача відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя