Рішення № 14101377, 03.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 5015/413/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали позовної заяви: Приватного підприємства „Траст Тер”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім”, м. Львів

про визнання права користування трьома залізничними напіввагонами № 56263122, №56263130, № 56263148 та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні переданим майном

          за участю представників:

          від позивача: Яворський В.І. - представник

від відповідача: Гера Г.Г. - представник

Запис судового процесу здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу „Оберіг”.

До початку розгляду справи відповідно до ст.20 ГПК України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством „Траст Тер” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” про визнання за ПП „Траст Тер” відповідно до договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. права користування трьома залізничними напіввагонами № 56263122, №56263130, № 56263148 та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” не чинити перешкод ПП „Траст Тер” у користуванні переданим за договором фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. майном.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 31.01.2011 р.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 14.02.2011 р.

В судовому засіданні 28.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 03.03.2011 року.

Позивачем 14.02.2011 р. подано письмове клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. Клопотання задоволено судом.

28.02.2011 р. ПП „Траст Тер” направило на адресу суду клопотання за № ю-347/1 про залучення ДТГО „Львівська залізниця” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. Заявлене клопотання підлягає відхиленню, оскільки в силу положень ст.27 ГПК України позивачем не обґрунтовано, яким чином рішення господарського суду Львівської області може вплинути на права та обов’язки третьої особи щодо однієї із сторін. Фактично клопотання подане з метою зібрання доказів, а саме: витребування в ДТГО „Львівська залізниця” заявки реєстру вального підрозділу, яка подавалася до ГІОЦ Укрзалізниці на реєстрацію трьох на піввагонів для встановлення кому належали залізничні на піввагони і кому на праві власності вони належать, що не є предметом спору.

Позивачем заявлено клопотання за № 347 про витребування у відповідача доказів виконання договору поставки № 011/0308-КП від 11.03.2008 р. щодо оплати за поставлений товар. Клопотання підлягає відхиленню оскільки витребування вказаного договору не має значення для справи в силу того, що договір поставки визначає правовідносини між постачальником та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім” і може слугувати підставою для дослідження права власності у відповідача, а не позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, матеріалах справи та з врахуванням додаткового пояснення. Позивач зазначає, що на виконання укладеного між ПП “Траст Тер” (позивач) та ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” (відповідач) договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. відповідач передав позивачу залізничні напіввагони моделі 12-9745 в кількості три штуки №56263122, №56263130, №56263148. При виконанні договору відповідачем було протиправно вилучено предмет лізингу, тобто три залізничних напіввагони. Відповідач здійснив протиправно реєстрацію трьох залізничних напіввагонів №56263122, №56263130, № 56263148 (із зняттям ознак оренди) це підтверджується заявкою на реєстрацію від 06 квітня 2010 р., Позивач вважає, що дії відповідача щодо реєстрації залізничних напіввагонів (із зняттям ознак оренди) є протиправними і такі, що порушують права позивача на користування і розпорядження предметом лізингу, адже договір фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. не розірваний і в силу укладеного договору позивач являється орендарем. Відповідач не надає позивачу можливості користуватися предметом лізингу по договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. Таким чином відповідач не розірвавши договір фінансового лізингу і не надіславши повідомлення про усунення порушень вилучив залізничні напіввагони і не надає можливості позивачу ними користуватися чим порушує права позивача. Покликається на відповідні пункти договору фінансового лізингу, ст.ст.1, 2, 9, 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст.15, 16, 629, 651, 759, 806 ЦК України, ст.ст.20, 188 ГК України.

          В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому суду відзиві. Зокрема відповідач вказує на те, що дія договорів фінансового лізингу за згодою сторін припинена і майно добровільно позивачем повернуто. Посилається на рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009 р. у справі №22/241, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. та постанову Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. у справі № 22/241, якими встановлено, що повернення майна здійснено на умовах укладених між сторонами договорів фінансового лізингу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

11 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” (лізингодавець) та Приватним підприємством “Траст Тер” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308, за умовами якого відповідач передав позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - напіввагони 4-вісні - 3 штуки згідно з додатком №1, а саме напіввагон 4-х вісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 шт. Термін дії договору встановлено з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу, згідно з додатком №3 до 27.02.2013 р. (п.3.2 договору).

З долученого до матеріалів справи відповідачем акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 р. вбачається, що у зв’язку з достроковим припиненням договору № 396/0308 фінансового лізингу (оренди) від 11.03.2008 р. лізингоодержувач (ПП “ТрастТер”) передає, а лізингодавець (ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім”) приймає напіввагон 4-х вісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 шт №56263122, №56263130, № 56263148 ). Даний акт підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін.

З наявних у матеріалах справи листа № 185 від 10.04.2010 р. та заявки на реєстрацію (перереєстрацію) власних вантажних вагонів від 06.04.2010 р. вбачається, що у зв’язку із достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11 березня 2008 року та відповідно до п. 2.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” подала керівнику залізниці Мостовому М.В. заявку на реєстрацію (перереєстрацію) власних вантажних вагонів, в якій відповідач просив зняти з напіввагонів №56263122, №56263130, № 56263148) ознаку оренди в базі ГІОЦ Укрзалізниці.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач здійснив реєстрацію трьох залізничних напіввагонів №56263122, №56263130, № 56263148 (із зняттям ознак оренди) з порушенням умов договору та Закону України “Про фінансовий лізинг”, з мотивів, що договір №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008 р. сторонами не розірвано, виконувався позивачем належним чином, тому вилучення предмету лізингу з користування позивача та реєстрації залізничних напіввагонів (із зняттям ознак оренди) є протиправними.

Проте згідно з умовами договору фінансового лізингу(оренди) №396/0308, зокрема п.9.1 передбачено, що лізингодавець (відповідач) має право односторонньо достроково припинити дію вказаного договору письмовим повідомленням, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків. Пунктом 10.1 договору встановлено, що майно вилучається з користування лізингоодержувача у випадках одностороннього дострокового припинення дії договору згідно з п. 9.1 договору; лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків або більше; лізингоодержувач користується майном з порушенням умов договору або призначенням майна. Відповідно до п.10.2 договору, у випадку виникнення підстав вилучення майна згідно з п.10.1 договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення майна із зазначенням терміну і місця передачі. Після отримання такого повідомлення лізингоодержувач зобов’язаний за свій кошт здійснити повернення майна, про що складається акт прийому-передачі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З долученого до матеріалів справи акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 р. вбачається, що у зв’язку з достроковим припиненням договору № 396/0308 фінансового лізингу (оренди) від 11.03.2008 р. лізингоодержувач (ПП “ТрастТер”) передав, а лізингодавець (ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім”) прийняв напіввагон 4-х вісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 шт. (№56263122, №56263130, № 56263148 ), тобто підписання сторонами акту прийому-передачі майна підтверджує той факт, що саме за погодженням сторін договір достроково припинено, а майно повернуто лізингодавцю, що в свою чергу суперечить доводам позивача, щодо протиправного вилучення відповідачем предмета лізингу з користування позивача.

Доводи позивача про належне виконання умов договору № 396/0308 спростовуються Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2010 року у справі № 33/103 за участю тих самих сторін, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 33/103.

Також суд бере до уваги рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009 р. у справі № 22/241 (яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП “ТрастТер” до ТзОВ “Компанія Лізинговий Дім” про визнання дій відповідача незаконними щодо вилучення предмету лізингу без розірвання договору фінансового лізингу №396/0308), а також постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. та постанову Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. у справі № 22/241.

Зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. зазначено, що у зв’язку з порушенням позивачем обов’язку сплачувати лізингові платежі (за договорами фінансового лізингу №394/0308 і №396/0308), відповідач вилучив у позивача предмети лізингу. Факт несплати позивачем лізингових платежів встановлений рішенням господарського суду Львівської області у справі №2/137, яке набрало законної сили. Отже, повернення майна здійснено на умовах укладених між сторонами договорів фінансового лізингу і підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28 вересня 2004 р. №856, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 р. за №1316/9915, для реєстрації власних вантажних вагонів власник подає до реєструвального підрозділу заявку згідно з додатком 2 до цих Правил та пакет документів (п.2.2). Також Правилами передбачено, що після закінчення терміну оренди або дострокового розірвання договору оренди власник вантажних вагонів зобов'язаний подати до ГІОЦ Укрзалізниці через реєструвальний підрозділ заявку на повернення орендованого вагона власнику (п.2.3).

У відповідності до ст.33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови в їх задоволенні.

Щодо позовних вимог визнати за ПП „Траст Тер” відповідно до договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. право користування трьома залізничними на піввагонами (№56263122, №56263130, № 56263148 та зобов’язати відповідача не чинити перешкод позивачу у користуванні переданими за договором фінансового лізингу вказаними напіввагонами, то додатковою підставою для відмови у задоволенні позову слугує також наступне.

Ч.1 ст.9 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності. Зміст права власності складають три правомочності –володіння, користування і розпорядження. Відтак власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. До способів захисту права власності належать: позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про захист права власності від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності. Такого способу захисту права власності як визнання права користування не встановлено. Відтак позивач обрав неналежний спосіб захисту. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право забезпечується власнику за допомогою негаторного позову. Правом на негаторний позов наділені власник, а також титульний власник, що володіють річчю, але позбавлені можливістю користуватися чи розпоряджатися нею. Відтак предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не з’єднаних з позбавленням володіння. В той час відповідно до акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 р. лізингоодержувач ПП „Траст Тер” передав, а лізингодавець ТзОВ „Компанія „Лізинговий дім” прийняв спірне майно. Отже залізничні напіввагони моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості трьох штук за № 56263122, №56263130, № 56263148 вибули з володіння позивача.

В даному випадку позивач заявив позовну вимогу про усунення перешкод в користуванні майном, не володіючи фактично при цьому майном.

З огляду на все вищенаведене, позов є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 35, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя