Постанова № 14100898, 08.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2011 року 14:04 № 2а-18222/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтогаз"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання протиправними дій щодо невизнання податкових декларацій, скасування рішень

За участю представників:

від позивача :Стеценко О.В.

від відповідача :Леонович В.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»звернулось, з урахуванням змін, до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року, скасування рішень, викладених в листах «Про невизнання звітних документів», та зобовязання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю висновків ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, що стали підставою невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вересень 2010р., у звязку з тим, що, нібито, податкові декларації складені з порушенням Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання»від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.07.1997р. за №250/2054. Позивач вважає, що відповідач діяв неправомірно, з перевищенням повноважень та поза межами компетенції.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 р. не відповідає вимогам, встановлених Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997р. Зокрема, відповідач вказує на те, що надані податкові декларації за вересень 2010 року складена без заповнення або про креслення всіх рядків декларації. ДПІ звернулося до позивача з листами від №29674/10/28-011 від 24.10.10р., №30894/10/28-011 від 01.11.10р., від 18.11.10р. №34179/10/28-011 «Про невизнання звітних документів» в яких запропонував подати нову декларацію, оформлену належним чином.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та є платником податку на додану вартість.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №29674/10/28-011 від 21.10.2010р. «Про невизнання звітних документів» податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана як податкова декларації та запропоновано надати нові, оформлені належним чином.

Зокрема, відповідач вказує на те, що декларація не відповідає вимогам п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ, чинного на момент звернення до суду та виникнення правовідносин) та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997р. (далі Порядок №166), а саме: подана декларація складена без заповнення або про креслення всіх рядків.

Позивач повторно надіслав декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, яка була отримана відповідачем 26.10.2010р.

Однак, дана декларація також не була визнана як податкова звітність та запропоновано подати нову декларацію, про що позивача було повідомлено листом від 01.11.2010р. №30894/10/28-011.

Відповідач листом від 18.11.10р. №34179/10/28-011 втретє повідомив ТОВ «Євроавтогаз» про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року з вищевикладених підстав.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Правомірність дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій та винесення рішень, оформлених листами від 21.10.2010р. №29674/10/28-011, від 01.11.2010р. №30894/10/28-011, від 18.11.10р. №34179/10/28-011 і є предметом даного спору.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі - Закон N 2181-III) (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 4.1.1 статті 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 4.1.4 статті 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Тобто, у самому Законі № 2181-ІІІ прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію.

Згідно з п 4.1.2. вказаної норми Закону N 2181-III, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

За наведених норм Закону, податковий орган зобовязаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пункту 10.6 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено повноваження ДПА України на затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, в тому числі податку на додану вартість, ДПА України прийнято Наказ від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від17.03.2008р. №159) «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість».

Відповідач вказує на невідповідність декларації вимогам п. 5.2 Порядку №166, згідно якого рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість регламентується п. 5 Порядку № 166. Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що у ньому не виділено переліку обов'язкових реквізитів. За таких підстав, суд вважає, що до обов'язкових реквізитів декларації з ПДВ можна віднести реквізити, за відсутності яких декларацію не може бути ідентифіковано: найменування підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, підписи відповідальних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що немає підстав невизнавати декларації на підставі того, що в них відсутні позначки », оскільки декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, такі позначення як », «-»або ж «0»не належать до обов'язкових реквізитів податкової декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що подані податкові декларації підписані директором товариства ОСОБА_3 та скріплені печаткою, містять найменування товариства, місцезнаходження, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

За наведених обставин та правових норм, невизнання декларацій з підстав, що викладені у листах ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 21.10.2010р. №29674/10/28-011, від 01.11.2010р. №30894/10/28-011, від 18.11.10р. №34179/10/28-011 суд вважає неправомірним.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо протиправності дій відповідача в частині невизнання декларації, а також те, що декларації були подані позивачем з дотримання вимог п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III, відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) - суд вважає обґрунтованим позов в частині зобовязання відповідача визнати податкову декларацію ТОВ «Євроавтогаз»з податку на додану вартість за звітний (податковий) період вересень 2010 року, як податкову звітність, поданою своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - Кодекс), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності дій, отже, як наслідок, дії відповідача щодо невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2010 року визнаються судом неправомірними.

Окрім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що правила ч. 3 ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

З огляду на положення ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає, що зазначені в ній способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. Більш того, в абзаці другому ст. 162 КАС України законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про можливість в даному випадку задовольнити позовні вимоги.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що вимоги позивача про протиправність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Євроавтогаз»з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкову звітність з підстав, викладених у листах від 21.10.2010р. №29674/10/28-011, від 01.11.2010р. №30894/10/28-011, від 18.11.10р. №34179/10/28-011, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»(код ЄДРПОУ 33444141) з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених в листах від 21.10.2010р. №29674/10/28-011 та від 01.11.2010р. №30894/10/2/-011, від 18.11.10р. №34179/10/28-011.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»(код ЄДРПОУ 33444141) з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкову звітність, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

4.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь ТОВ «Євроавтогаз»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.О. Григорович