Постанова № 14100848, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2010 року 16:58 № 2а-13913/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Савчук Г. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Сайко Ю.В., дов. №1020, від 07.04.2010 р.

Купрієнко Б.В дов. №2-6д від 21.12.2009 р.

від відповідача: Бондаренко Ю.В., дов. № 732/9/10-110 від 27.04.10 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.11.2010 року о 16 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач в особі Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/0 від 11.02.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/1 від 07.05.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/2 від 08.07.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/1 від 08.07.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/2 від 09.07.2010 р.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР (далі Закон України «Про прибуток») щодо віднесення до складу валових витрат за перевіряємий період по операціях з придбання баритового концентрату у ТОВ «Завод технологічних ліній» та в порушення пп.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168) включило до складу податкового кредиту 6095880 грн. ПДВ. Позивач зазначає, що при проведені процедури закупівлі баритового концентрату та при укладанні договорів із переможцем торгів ТОВ «Завод технологічних ліній»були дотримані вимоги діючого на той час тендерного законодавства та цивільного законодавства України. Таким чином, Позивач є добросовісним набувачем товару, отриманого на підставі договорів № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008р. та №УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009р. Посилання Відповідача про фіктивний характер договорів № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008р. та №УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009р. не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам. На думку Позивача, ним було правомірно відніс витрати на придбання товарів за договорами № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008р. та №УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009р. у сумі 30 479399,00 грн. до валових витрат та скористався податковим кредитом у сумі 6123766,00 грн.

Позивач наголошує на тому, що висновки Відповідача щодо фіктивності, недійсності та нікчемності договорів не відповідають дійсності та порушують норми чинного законодавства України, а донараховані зобовязання є незаконними.

В судовому засіданні представник Позивача уточнив позовні вимоги та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/0 від 11.02.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/1 від 07.05.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/2 від 08.07.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000 64120/0 від 11.02.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001894120/1 від 07.05.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/1 від 08.07.2010 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/2 від 09.07.2010 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/3 від 24.09.2010р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/3 від 24.09.2010р.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки акту перевірки є правомірними, а прийняті податкові повідомленнярішення такими, що відповідають вимогам діючого податкового законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що згідно з специфікаціями ТОВ «Завод технологічних ліній»поставляє ДК «Укргазвидобування»баритовий концентрат по договору від 16.05.2008 року №УГВ 8412/11-08 - в кількості 12 000 т. на загальну суму 26 220 096 грн., в т.ч. 4 370 016 грн. ПДВ. (1 820,84 грн. (без ПДВ) за 1 т); по договору від 17.04.2009р. №УГВ 10365/11-08 -в кількості 3 000 т. на загальну вартість 8 200 000 грн., в т.ч. 1 366 666,67 грн. ПДВ (2 277,78 грн. (без ПДВ) за 1 т.). Умови поставки - ББР до місця знаходження вантажоотримувача. Транспортні витрати по договору поставки від 16.05.2008 р. №УГВ 8412/11-08 не включені в ціну товару (залізничний тариф оплачується покупцем окремо на підставі товаросупровідних накладних), а по договору поставки від 17.04.2009р. №УГВ 10365/11-08 включені в ціну товару. Місце відвантаження - станція Ізмаїл. Виробник - Болгарія, АД Кремикивци-Рудодобив. Вантажоотримувач - БУ «Укрбургаз»). На виконання умов договорів складені акти приймання-передачі баритового концентрату на загальну суму 20 201 289,63 грн. (у т.ч. 16 834 408,03 грн. - сума без ПДВ з ж/д тарифом, ПДВ - 3 366 881,00 грн.) і на загальну суму 16 373 989,16 грн. (у т. ч. ПДВ - 2728 998,19 грн.). В ході перевірки встановлено, що ТОВ «ТПС «Альянс»є імпортером баритового концентратів, відповідно до контрактів, укладених з компанією ЬіЬегіееп Ілтіїесі (Кіпр) з компанією Іптахіто Ілтіїесі (Нова Зеландія) і з компанією ОМЕІЛКІА Тгас1іп§ ЬТБ (Кіпр). Вартість 1 т. баритового концентрату по вказаних контрактах складає 120 -130 Євро на умовах поставки СІР Ізмаіл. На думку Відповідача постачальником баритового концентрату для ТОВ «Завод технологічних ліній»було ТОВ «Торгово-промисловий союз «Альянс»відповідно до договорів поставки від 05.05.2008 р. №05/05/01-Б і від 04.03.2009 р. № 04/03/01-Б.

Відповідно до умов зазначених договорів та додаткових угод до них поставка здійснюється залізничним транспортом (на умовах СРТ станція призначення) згідно з наданими реквізитами пункту поставки. Отримувачем товару є БУ «Укрбургаз»(м. Красноград, Харківська область). Продавець надає на адресу покупця товаро-супровідні документи (автомобільна/залізнична накладна). По прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоотримувачем з обов'язковим оформленням акту-приймання передачі. Відповідно до залізничних накладних: станція відправлення - Ізмаїл, Одеської з/д, відправник - Ізмаїльський порт ТОВ «Алвко Ізмаїл», платник - ТОВ «ТПС «Альянс», отримувач - БУ «Укрбургаз».

Представник Відповідача наголошує, що ТОВ «Завод технологічних ліній»в залізничних накладних не зазначено. Згідно залізничних накладних які є обов'язковими частинами перевізних документів зазначено: Відправник - Ізмаїльський порт ТОВ «Алвко Ізмаїл»Платник - ТОВ «ТПС «Альянс»Отримувач - БУ «Укрбургаз». На думку Відповідача встановлено, що фактично ТОВ «Завод технологічних ліній»не приймає будь-якої участі з поставки товару та є лише посередником між реальним постачальником та вантажоотримувачем. Крім того, згідно звітів по комунальному податку на ТОВ «Завод технологічних ліній»кількість працівників - 1. Керівник ТОВ "Завод технологічних ліній" - Стародубцев А.В., головний бухгалтер відсутній.

Відповідно до декларацій ТОВ «Завод технологічних ліній»з податку на прибуток за 2008 рік та 9 місяців 2009 року амортизаційні відрахування складають 0 грн.

Відповідач зазначає, що у ТОВ «Завод технологічних ліній»відсутні адміністративно-господарських можливості на виконання господарських зобовязань по укладеним угодам та відсутність фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань, а отже в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Завод технологічних ліній»створення правових наслідків. На думку Відповідача дана угода носить фіктивний характер.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована державна податкова інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела планову виїзну перевірку Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки було складено акт від 21.01.2010 р. №28/41-20/30019775 (надалі по тексту Акт), на підставі висновків якого Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняла податкові повідомлення-рішення №0000064120/0 від 11.02.2010р.; №0000064120/1 від 07.05.2010р.; №0000064120/2 від 08.07.2010р.; №0000 64120/0 від 11.02.2010р.; №0001894120/1 від 07.05.2010р.; №0002324120/1 від 08.07.2010 р.; №0002324120/2 від 09.07.2010 р.; №0000064120/3 від 24.09.2010р.; №0002324120/3 від 24.09.2010р.

Актом перевірки встановлено, що ДК «Укргазвидобування»порушено вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 року №334/94-ВР (далі Закон України «Про прибуток») щодо віднесення до складу валових витрат за перевіряємий період по операціях з придбання баритового концентрату у ТОВ «Завод технологічних ліній»та в порушення пп.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168) включило до складу податкового кредиту 6095880 грн. ПДВ.

Крім того, в Акті перевірки зроблено висновок, що угоди укладені між ДК «Укргазвидобування»та ТОВ «Завод технологічних ліній»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Судом встановлено, що ДК «Укргазвидобування»оголосила про проведення відкритих торгів (Оголошення за №10066308 було опубліковане у Віснику державних закупівель №10 (134) від 10.03.2008 p., предмет закупівлі - елементи, кислоти та основи неорганічні (баритовий концентрат) та Оголошення за № 04907 було опубліковане у Віснику державних закупівель № 7(343) від 16.02.2009 p., предмет закупівлі - продукти хімічні неорганічні основні (баритовий концентрат) лот №1- Баритовий концентрат; лот №2-Баритовий концентрат.) та обрала переможця з числа учасників які подали свої тендерні пропозиції.

За результатами тендеру між Позивачем (Покупцем) та ТОВ «Завод технологічних ліній» (Продавець) укладено наступні договори від 16.05.2008 року №УГВ 8412/11-08 (надалі по тексту Договір від 16.05.2008 року) про постачання баритового концентрату (копія договорів міститься в матеріалах справи).

У відповідності до п 1.1. Договору від 16.05.2008 року, «Продавець»передає, а «Покупець»приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невідємною частиною.

Згідно п.3.1 Договору від 16.05.2008 року, умови поставки «Товару», перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікаціях.

У відповідності до Специфікації №1 до Договору від 16.05.2008 року визначено, що вантажоотримувач БУ «Укрбургаз», термін поставки квітень грудень 2008 р.

На виконання умов Договору від 16.05.2008 року між Позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній» підписано Акти №1/84 від 12.06.2008 р., № 2/85 від 20.06.2008 р., № 3/49 від 26.08.2008 р., №4/19 від 15.09.2008 р., № 5/48 від 16.12.2008 р. про поставлення баритового концентрату (вищезазначені Акти залучені до матеріалів справи та були досліджені в судовому засіданні).

У відповідності до Акту №84 на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей від 12.06.2008 р. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»згідно листа №015/3357 від 12.06.2008 р. передає, а БУ «Укрбургаз»приймає товарно-матеріальні цінності, а саме баритовий концентрат у кількості 1554,54 т на суму 2917058,24 грн. (копія Акту міститься в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься Акт на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей від 15.09.2008 р. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»згідно листа №015/3357 від 12.06.2008 р. передає, а БУ «Укрбургаз»приймає товарно-матеріальні цінності, а саме баритовий концентрат у кількості 1550,00 т на суму 2917118,00 грн.

Згідно Актів №1/84 від 12.06.2008 р., № 2/85 від 20.06.2008 р., №3/49 від 26.08.2008 р., №4/19 від 15.09.2008 р., №5/48 від 16.12.2008 р. ТОВ «Завод технологічних ліній»передано, а ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»прийнято баритовий концентрат (копії Актів містяться в матеріалах справи та досліджено в судовому засіданні).

В судовому засіданні досліджено платіжні доручення про оплату ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ТОВ «Завод технологічних ліній»по договору від 16.05.2008 року та сторонами даний факт не заперечується (копії платіжних доручень оглянуті в судовому засіданні та залучено до матеріалів справи).

Крім того, в судовому засіданні були оглянуті та залучені до матеріалів справи вантажні накладні на перевезення вантажу через залізницю.

В матеріалах справи містяться прибуткові ордери на прийняття баритового концентрату та накладні на відпустку ТМЦ.

У відповідності до п. 10.1 Договору від 16.05.2008 року, Договір набирає сили з дати його підписання «Сторонами»і діє до 31.12.2008р., а в частині взаєморозрахунків до повного його виконання.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 22.11.2008 р. до договору від 16.05.2008 року №УГВ 8412/11-08, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору №УГВ 8412/1108 від 16.05.2008р. до 31.03.2009р.

Між Позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній»укладено Додаткову угоду від 26.03.2009 р. до договору від 16.05.2008 року №УГВ 8412/11-08. У відповідності до Додаткової угоди від 26.03.2009 р., сторони узгодили зміни умов оплати до Договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008р. в частині оплати 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн.) на попередню оплату; «Покупець»здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 березня 2009року»; інші положення Договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008р. та Додатку до нього в частині, яка не суперечить цій Додатковій угоді, залишаються без змін; ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008р.

У відповідності до Угоди про розірвання договору № УГВ 8412 /11-08 від 16.05.2008р. від 29.04.2009 р. укладеною між Позивачем (в контексті «Замовник») та ТОВ «Завод технологічних ліній»(в контексті «Продавець»), Продавець і Замовник дійшли згоди розірвати договір №УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008 р., 3 моменту набрання чинності даною угодою зобовязання Сторін припиняються; Дана угода набирає чинності з моменту підписання її Сторонами.

Між Позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній»укладено Договір №УГВ 10365/11-08 (надалі по тексту Договір від 17.04.2009р.) про постачання баритового концентрату (копія договорів міститься в матеріалах справи.

У відповідності до п 1.1. Договору від 17.04.2009р., «Продавець»передає, а «Покупець»приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невідємною частиною.

Згідно п.3.1 Договору від 17.04.2009р., умови поставки «Товару», перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікаціях. Зміст даного пункту є аналогічним у Договір від 17.04.2009р.

У відповідності до Специфікації №1 до Договору від 17.04.2009р. визначено, що вантажоотримувач БУ «Укрбургаз», термін поставки квітень вересень 2009 р.

У відповідності до Специфікації №2 до Договору від 17.04.2009р. визначено, що вантажоотримувач БУ «Укрбургаз», термін поставки квітень вересень 2009 р.

У відповідності до Акту №31 на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей від 21.04.2009 р. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»згідно листа №015/2644 від 21.04.2009 р. передає, а БУ «Укрбургаз»приймає товарно-матеріальні цінності, а саме баритовий концентрат у кількості 1541,052 т на суму 3510177,42 грн. (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Згідно Актів №6/31 від 21.04.2009 р., № 7/150 від 30.04.2009 р., №9/36 від 13.08.2009 р., №8/106 від 30.06.2009 р. ТОВ «Завод технологічних ліній»передано, а ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»прийнято баритовий концентрат (копії Актів містяться в матеріалах справи та досліджено в судовому засіданні).

В судовому засіданні досліджено платіжні доручення про оплату ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ТОВ «Завод технологічних ліній»по договору від 17.04.2009р. та сторонами даний факт не заперечується (копії платіжних доручень оглянуті в судовому засіданні та залучено до матеріалів справи).

Крім того, в судовому засіданні були оглянуті та залучені до матеріалів справи вантажні накладні на перевезення вантажу залізницею.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідач посилається, що в залізничних накладних не зазначено отримувача ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», відправник ТОВ «Завод технологічних ліній», а зазначено: Відправник - Ізмаїльський порт ТОВ «Алвко Ізмаїл»Платник - ТОВ «ТПС «Альянс»Отримувач - БУ «Укрбургаз». На підставі цього Відповідачем визнано угоду між Позивачем та ТОВ «Завод технологічних ліній» нікчемною.

Судом не приймається до уваги посилання Відповідача, що в залізничних накладних повинні обовязково зазначатися відправник ТОВ «Завод технологічних ліній», а отримувач ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», оскільки в матеріалах справи містяться Специфікації до Договорів та Акти на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей в яких чітко зазначається, що одержувачем по Договорам є саме структурний підрозділ БУ «Укрбургаз», підстав для визнання угоди недійсною, нікчемною судом не вбачається.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі .

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивачем при проведені процедури закупівлі баритового концентрату та при укладанні договорів із переможцем торгів ТОВ «Завод технологічних ліній» були дотримані вимоги діючого законодавства та тендерного законодавства, а отже, Позивач є добросовісним набувачем товару, отриманого на підставі договорів № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008р. та №УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009р.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень Відповідача щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, на підставі нікчемної угоди.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» визначається два випадки неможливості включення сплачених(нарахованих) сум податку до податкового кредиту звітного періоду: якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника; у разі не підтвердження суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону). При цьому, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, лише у випадку не підтвердження податкового кредиту, зазначеними підпунктом 7.2.6 документами.

Суд приходить до висновку, що Позивач правомірно відніс витрати на придбання товарів за договорами № УГВ 8412/11-08 від 16.05.2008р. та №УГВ 10365/11-08 від 17.04.2009р. у сумі 30 479 399,00 грн. до валових витрат та скористався податковим кредитом у сумі 6 123 766,00грн.

В частині щодо зазначення в Акті перевірки висновку, що угоди, укладені між ТОВ «Атлант-Сервіс груп»і ТОВ II «ПЕТ пласт», а в подальшому між ТОВ II «ПЕТ пласт»і ДК «Укргазвидобування»вчинені без наміру створення правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблено висновок про нікчемність угоди.

Судом встановлено наступне:

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ з іноземними інвестиціями «ПЕТ пласт»(Виконавець) укладені договори БУ№351/013-07 від 19.07.2007р. та БУ №505/013-08 від 23.09.2008р. на проведення проектних робіт по підсиленню конструкційних будівель та споруд БУ «Укрбургаз»(копії договорів містяться в матеріалах справи).

У відповідності до Актів виконаних робіт до договору №351/013-07 від 30.12.2007 р.; №351/013-07 від 19.07.2007 р.; № БУ 505/013 від 30.09.2008 р.; № БУ 505/013 від 04.11.2008 р.

В п. 1.1 договорах БУ№351/013-07 від 19.07.2007р. та БУ №505/013-08 від 23.09.2008р. зазначається, що «за цім договором Замовник доручає, а Виконавець самостійно, або з залученням спеціалізованих організацій бере зобовязання виконати наступні роботи:».

В акті перевірки зазначається, що за результатами перевірки ТОВ II «ПЕТ пласт»з питань правових відносин з ТОВ «Атлант-Сервіс груп»за період грудень 2007р. - грудень 2008р., встановлено, що ТОВ II «ПЕТ пласт»уклало з ТОВ «Атлант-Сервіс груп»договори від 18.11.2007р. № 18.11 та від 10.07.2008 р. № 10.07, предметом яких є виготовлення проекту та постачання насосів. На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Атлант-Сервіс груп»(м. Київ), ТОВ II «ПЕТ пласт»включило до складу податкового кредиту 20 046,33 грн. ПДВ по вказаних договорах.

Перевіркою встановлено, що фактично згідно з податковою звітністю у ТОВ «Атлант-Сервіс груп»відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробниче, транспортне і торгівельне обладнання, а також сировина і матеріали для здійснення господарської діяльності.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що засновником та керівником ТОВ «Атлант-Сервіс груп»є ОСОБА_4 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва листом від 04.03.2009 р. № 796/26-152 повідомила, що у провадженні Головного слідчого управління МВС України перебуває кримінальна справа № 24-1 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_4 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Досудовим слідством у справі встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та невстановленими особами у грудні 2007 року, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ «Атлант-Сервіс груп». Допитані у справі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 показали, що за грошову винагороду підписали реєстраційні документи зазначеного товариства, з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств. Після чого жодного відношення до діяльності ТОВ «Атлант-Сервіс груп» не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, хто дійсно працював на вказаному підприємстві, їм нічого невідомо, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та нікому не видавали, управління підприємством здійснювалося невідомими особами всупереч волевиявленню ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а саме: вони вчиняли підписи на фінансових документах, угодах, договорах, банківських виписках та здійснювали інші дії, всупереч діючого законодавства та порушуючи конституційні права і свободи, як людини та громадянина України гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_4, тим самим порушуючи публічний порядок вчинення правочинів, завдаючи при цьому шкоду державі шляхом ненадходження податків в повному обсязі до Державного бюджету України.

На підставі чого відповідачем зроблено висновок про невідповідність укладеного договору вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених ст.п.1 ст.215 ЦК України є не переконливим виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

В поясненнях Відповідач зазначає, що в грудні 2008 р. Господарський суд м. Києва визнав ТОВ «Атлант-Сервіс груп»банкрутом. У вересні 2009 р. СВ ПМ ДПІ Голосіївського р-ну м. Києва відносно посадових осіб ТОВ «Атлант-Сервіс груп»було порушено кримінальну справу № 71-00158 за фактом підроблення документів, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтвердили законність та обґрунтованість висновків викладених в Акті перевірки.

Згідно з ч.4 ст.70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставинне виникає спору.

Також відповідач посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 за фактами здійснення ними фіктивного підприємництва. Однак, постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3. ст.72 КАС України, натомість, обовязок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на субєкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься і обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем у справі та контрагентами договорів.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та його контрагента, як обов'язкової ознаки для визначення правочинів нікчемними та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосубєктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобовязання, нести за ними відповідальність, тощо).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 000064120/0 від 11.02.2010 р. є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/0 від 11.02.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/1 від 07.05.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/2 від 08.07.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000 64120/0 від 11.02.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001894120/1 від 07.05.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/1 від 08.07.2010 р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/2 від 09.07.2010 р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/3 від 24.09.2010р.; визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/3 від 24.09.2010р. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №№0000064120/0 від 11.02.2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/1 від 07.05.2010р.;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/2 від 08.07.2010р.;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000 64120/0 від 11.02.2010р.;

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001894120/1 від 07.05.2010р.;

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/1 від 08.07.2010 р.;

8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/2 від 09.07.2010 р.;

9. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064120/3 від 24.09.2010р.;

10. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002324120/3 від 24.09.2010р.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення. Дана скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук