Ухвала суду № 141004515, 23.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14075/26

1-кс/308/6560/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчої групи старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двох дітей 11- та 18-річного віку, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який 20.04.2025 перебував на посаді курсанта 4 навчальної роти 4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 та самовільно залишив військову частину, відносно якого у кримінальному провадженні №12026071170000475 від 27.08.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України діє запобіжний захід у вигляді застави, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030000207, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчої групи старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030000207, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_8 та невстановленою на даний час слідством особою, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут психотропних засобів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 22 червня 2026 року, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення здійснювали заборонені операції в сфері обігу наркотичних засобів. Зокрема, встановлено, що на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місце та спосіб отримав від ОСОБА_8 з метою подальшого збуту наркотичний засіб - метамфетамін. Після цього ОСОБА_4 вказаний психотропний засіб незаконно зберігав з метою збуту до 23.06.2026, коли о 21:49 год., перебуваючи у приміщені СТО на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:002:0080, що знаходиться за адресою м. Ужгород, по вул. Минайській, біля буд №16, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув його за 1 000 грн особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » у виді зіп-пакету з порошкоподібною речовиною, який він надалі добровільно видав працівникам ВКП Ужгородського ГУНП в Закарпатській області. Усередині вказаного зіп-пакету, згідно з висновком експерта, містився психотропний засіб, обіг якого обмежено - метамфетамін, масою 0,0865 г.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того встановлено, на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4 , діючи повторно, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місце та спосіб отримав від ОСОБА_8 з метою подальшого збуту психотропний засіб - метамфетамін. Після цього ОСОБА_4 вказаний психотропний засіб незаконно зберігав з метою збуту до 09.07.2026, коли о 11:10 год., перебуваючи у приміщені СТО на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:002:0080, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув його за 500 грн особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » зіп-пакет із порошкоподібною речовиною, який він надалі добровільно видав працівникам ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області. Усередині вказаного пакета, згідно з висновком експерта, містився психотропний засіб, обіг якого обмежено - метамфетамін, масою 0,1053 г.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.

21.10.2026 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

21.10.2026 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом обшуку; протоколом затримання особи ОСОБА_4 ; висновками судового експерта; матеріалами НСРД які проведені в даному кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що у разі визнання винним останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз, а саме: експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, молекулярно-генетичних експертиз, щодо наявності біологічних зразків на вилучених об`єктах та експертиз звукозапису щодо належності голосу та мовлення підозрюваному, які зафіксовані під час проведення НСРД. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вчинити спробу вплинути на експертів, які будуть проводити дані експертизи (шляхом умовляння, погроз, підкупу та інше). Також у даному кримінальному провадженні є необхідність у відібранні біологічних зразків у підозрюваного для порівняльного дослідження з біологічними зразками на об`єктах, вилучених з речей, для чого необхідно залучати спеціалістів, на яких підозрюваний також зможе вчинити спроби вплинути (шляхом умовляння, погроз, підкупу та інше), а також підозрюваний зможе вчиняти дії, спрямовані на пошук особи, яка була залучена для проведення оперативної закупки наркотичних засобів у даному кримінальному провадженні. Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. Аналогічні протиправні методи впливу можуть бути застосовані як до експертів, які виконуватимуть експертизи у даному кримінальному провадженні, так і до свідків, дані яких відомі підозрюваному, виходячи зі способу вчинення правопорушень, з метою надання ними неправдивих показань, складання неправдивих висновків, або відмови від надання таких. З огляду на вищевикладене, зазначене обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику. Запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень. Наразі, зважаючи на спосіб здійснення підозрюваним злочинної діяльності із застосуванням заходів конспірації, яких дотримуються всі співучасники злочинних дій, що значно утруднює процес збирання доказів, досудове розслідування вказаного кримінального провадження не закінчено, органом досудового розслідування здійснюється встановлення інших обставин даного кримінального правопорушення, свідків, які тим чи іншим чином можуть підтвердити або спростувати факт вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, а тому перебуваючи на свободі підозрюваний може вдатися до дій, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушення. Запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , будучи обізнаним щодо осіб, в яких він зможе придбати наркотичні засоби, а також наркозалежних осіб, яким він зможе збути такі наркотичні засоби, окрім того ОСОБА_4 зможе продовжити вчинення злочину, у якому підозрюється, оскільки може змінити місце для збуту наркотичних засобів, а також схилити інших осіб для вчинення злочинів у сфері обігу пов`язаних із наркотичними засобами та психотропними речовинами. Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків. Оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може і надалі здійснювати збут наркотичних засобів з метою отримання прибутку.

На підставі наведеного, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який 20.04.2025 перебував на посаді курсанта 4 навчальної роти 4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 та самовільно заливши військову частину, відносно якого у кримінальному провадженні №12026071170000475 від 27.08.2026 за ч. 5 ст. 407 КК України, діє запобіжний захід у вигляді застави, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зауважив, що перераховані ризики не є об`єктивними, оскільки там є підставна людина. Підозрюваний має бажання проходити службу в ЗСУ. ОСОБА_4 має на утриманні двох дітей 11- та 18- річного віку, яку потрібно матеріально забезпечувати. Просив застосувати домашній арешт у нічний час доби з 22 год. до 06 год. наступної доби.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12026071030000207, підтверджується, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

21.10.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут, психотропних засобів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 21.10.2026 року о 20 год. 26 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, а саме: рапорт від 16.02.2026 року; витяг з ДМС України; вимога УІЗ ГУНП в Закарпатській області, протокол видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 23.06.2026 року; протокол огляду особи покупця від 23.06.2026 року; протокол вручення технічних засобів від 23.06.2026 року; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 23.06.2026 року; висновок експерта №СЕ-19/107-26/7850-НЗПРАП від 14.07.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 24.06.2026 року; протокол огляду особи- покупця від 09.07.2026 року; протокол видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 09.07.2026 року; протокол вручення технічних засобів від 09.07.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 09.07.2026 року; висновок експерта №СЕ-19/107-26/8431-НЗПРАП від 30.07.2026 року; протоколи обшуку від 21.10.2026 року, слідчий суддя вважає обґрунтованою висунуту підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжкого та у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що у разі визнання винним останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зважаючи на спосіб здійснення злочинної діяльності із застосуванням заходів конспірації, що значно утруднює процес збирання доказів, досудове розслідування вказаного кримінального провадження не закінчено, органом досудового розслідування здійснюється встановлення інших обставин даного кримінального правопорушення, свідків, які тим чи іншим чином можуть підтвердити або спростувати факт вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, а тому перебуваючи на волі підозрюваний може вдатися до дій, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушення, впливати на свідків, інші ризики викладені в колопотанні слідчого, на думку слідчого судді є необґрунтованими.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Так, домашній арешт не можливо застосувати у зв`язку з тяжкістю злочину та обставин його вчинення із застосуванням засобів конспірації. Особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий стан, який має на утриманні дитину 11-річного віку, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 20 год. 26 хв. 21 жовтня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 18 грудня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 28 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1