Рішення № 141003068, 28.10.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3629/25

Номер провадження: 2/511/234/26

28 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровська І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,

представника відповідача Осмініна С.Д. (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла зазначена позовна заява через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», у якій позивач просив стягнути з відповідача:

заборгованість за Договором № 5200354 від 10 листопада 2022 року у загальному розмірі 28 175,00 гривень,

судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень;

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

10 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №5200354 (надалі Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000,00 гривень.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на його рахунок.

Однак відповідач порушив свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 175,00 гривень, право вимоги за якою на підставі договору відступлення прав вимоги 91-МЛ від 27 лютого 2023 року перейшло до позивача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача Осмінін Сергій Дмитрович подав відзив, згідно з яким просив частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши суму тіла кредита у розмірі 7 000,00 гривень та нараховані відсотки у розмірі 1 575,00 гривень, за період з 10 25 листопада 2022 року за ставкою 1,5 % (фіксована).

В іншій частині позовних вимог просив відмовити, оскільки нарахування процентів та комісії є протиправним.

Стислий виклад позиції позивача на заперечення відповідача.

Нарахування процентів було здійснено відповідно до підписаного сторонами Договору, а встановлена комісія не суперечить закону.

Процесуальні дії у справі.

17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10 листопада 2022 року між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір на наступних умовах:

сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000,00 гривень (пункт 1.2.);

кредит надається загальним строком на 105 днів з 10 листопада 2022 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (пункт 1.3.);

пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25 листопада 2022 року (рекомендована дата платежу) (пункт 1.3.1.);

загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 2 275,00 гривень в грошовому виразі та 94,072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 21 175,00 гривень в грошовому виразі та 1052.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 9 275,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 28 175,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну 2 реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (пункт 1.5.);

комісія за надання кредиту: 700,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1);

проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 575.00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2).

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000,00 гривень, що не оспорюється сторонами у справі.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з наданим розрахунком складає 28 175,00 гривень, право вимоги за якою на підставі договору відступлення прав вимоги 91-МЛ від 27 лютого 2023 року перейшло до позивача, з яких:

7 000,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту;

20 475,00 гривень прострочена заборгованість за сумою відсотків;

700,00 гривень прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Як установлено, між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір, за яким Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, що не оспорюється сторонами, однак відповідач взяті на себе зобов`язання порушив, що призвело до утворення заборгованості. Право вимоги за вказаною заборгованістю було відступлено позивачу.

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Разом із цим, згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Водночас, суд відхиляє твердження відповідача відносно розміру нарахованих відсотків, оскільки відповідач та його представник у ході розгляду справи не заявляли заперечення щодо дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування», не ставили питання про визнання Договору недійсним чи окремих його умов такими, що не відповідають вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватись, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, презюмується правомірність його.

Зазначена процентна ставка була погоджена сторонами під час укладення договору та узгоджувалася з графіком платежів, у якому чітко і зрозуміло визначено розмір платежів та суму процентів за весь період кредитування, а також строк кредитування, який складає 105 днів (складається з пільгового - 15 днів та поточного - 90 днів), а не 15 днів, як зазначає представник відповідача у своїх заперченнях.

Разом із цим, щодо комісії, суд зазначає, що положеннями частини 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин справи в їх сукупності суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення комісії у розмірі 700,00 гривень.

На підставі викладеного, оцінивши аргументи сторін та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, з огляду на принцип диспозитивності, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (97,52 %).

Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за Договором № 5200354 від 10 листопада 2022 року у загальному розмірі 27 475,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», адреса: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 362,32 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 801,60 гривень.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. В. Бобровська