Рішення № 141002666, 27.10.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10338/25

Провадження № 2-а/946/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

23.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив 06.01.2026 року та просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1310/4307 від 13.09.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непридатний до військової служби на підставі ст.13а графи ІІ розкладу хвороб. Згідно протоколу засідання штатної ВЛК №2025-0908-1423-0729-0 від 08.09.2025 року постановив на підставі ст.13а графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби, свідоцтво про хворобу затверджено. Свідоцтво про хворобу №2025-0815-1930-1347-3 від 15.08.2025 року містить інформацію що ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 за розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.04.2025 провела огляд ОСОБА_2 та постановили, що не придатний до військової служби на підставі ст. 13а графи ІІ розкладу хвороб.

22.09.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відзив на позовну заяву, якою просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та оскаржувану постанову залишити в силі, мотивуючи тим, що 11 вересня 2025 року під час дії особливого періоду, військового стану та мобілізації, до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції згідно звернення Е3250252 від 17.08.2025 року, було супроводжено громадянина ОСОБА_3 , 1988 року народження. Перевіркою було встановлено, що перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, про що офіцером відділення обліку та мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 було складено протокол №676 від 11 вересня 2025 року. Позивач був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, але на її розгляд не з`явився і не подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, тому справу правомірно розглянуто за його відсутності. 13.09.2025 під час розгляду адміністративної справи було досліджено докази порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до даних з облікової картки та даних з Єдиного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів АІТС «Оберіг» 17.03.2023 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний обмежено придатним до військової служби за гр. І ст. 75-6 розкладу хвороб Наказ МО України № 402-2008. 05.04.2025 року ОСОБА_1 самостійно згенерував через застосунок Резерв+ направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, додатково 18.04.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було сформовано та отримано направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, але незважаючи на це, ОСОБА_3 до 5 червня 2025 року не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв`язку з чим винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №1310/4307 від 13.09.2025 року. Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а постанова по справі про адміністративне правопорушення №1310/4307 від 13.09.2025 року винесена в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

14.10.2026 року представник позивача надав до суду клопотання, у якому зазначив, що ОСОБА_3 згідно закону повинен був пройти ВЛК до 05.06.2025, йому це було відомо, тому він заздалегідь 18.04.20265 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 і отримав направлення на проходження ВЛК. 18.04.2025 ОСОБА_3 почав проходити ВЛК та отримав висновок лікаря невролога. 21.04.2025 ОСОБА_5 продовжив проходити ВЛК та отримав акт дослідження стану здоров`я на підставі порядку обстеження призовників. 22.04.2025 ОСОБА_3 продовжив проходити ВЛК та отримав акт дослідження стану здоров`я на підставі порядку обстеження призовників. 22.04.2025 ОСОБА_3 продовжив проходити ВЛК та отримав висновок лікаря хірурга. Після обстеження ОСОБА_6 було направлено на обстеження та лікування до ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка». У свідоцтві про хворобу №2025-0815-1930-1347-3 від 15.08.2025 вказано, що ОСОБА_6 перебував на обстеженні та лікуванні в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка з 28.04.25 по 05.05.25, а у КНП IMP IP «ІМЦЛ» поліклінічне відділення з 10.04.2025 по 20.05.2025. 20.05.25 ОСОБА_6 одразу прибув до Ізмаїлу та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 надав медичні висновки. ІНФОРМАЦІЯ_6 взяли документи та повідомили, що розглянуть документи, ухвалять свідоцтво про хворобу та направлять до 18 Регіональної ВЛК його документи для отримання рішення й надали йому повістку прийти для отримання свідоцтва про хворобу на 20.08.2025. 18.08.2025 ОСОБА_6 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці для отримання свідоцтва про хворобу, але йому повідомили, що вони ще не отримали його з 18 Регіональної ВЛК та надали йому повістку на 20.11.2025. В свою чергу, 13.09.2025 відповідачем була винесена оскаржувана постанова. На підставі вищевказаного вважає, що ОСОБА_6 не є винним щодо вказаного правопорушення, так як він почав проходити ВЛК вчасно та отримав всі висновки. А те, що він не отримав свідоцтво про хворобу не є його провиною, а є виною ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку на думку відповідача полягає у тому, що позивач до 05 червня 2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом своєчасного не проходження медичного огляду.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, за порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобовязаними, резервістами.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Судом встановлено, що 13.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №1310/4307, з якої вбачається, що 11 вересня 2025 р. біля 13 год. 00 хв. під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 за електронним зверненням Е3250252 від 17.08.2025 року працівниками поліції було доставлено військовозобов?язаного ОСОБА_7 , 1988 року народження. Перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_5 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП.

Так, ОСОБА_1 у провину ставиться не проходження (відмова від проходження) ВЛК.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

05 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт наявності у позивача статусу обмежено придатного до військової служби; факт отримання позивачем направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; факт проходження позивачем військово-лікарської комісії; наявність поважних причин несвоєчасного проходження військово-лікарської комісії у строк, визначений законом.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено матеріалами справи, 05.04.2025 року ОСОБА_6 отримано направлення № 30905852, для визначення придатності до служби. Аналогічне направлення № 3225890 ОСОБА_6 отримано 18.04.2025 року.

18.04.2025 року ОСОБА_6 отримано висновок лікаря невролога, виданий лікарем ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, наданими судом документами підтверджується, що ОСОБА_6 , будучи обмежено придатними до військової служби та будучи обізнаним про обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, 18.04.2025 року отримав направлення № 3228590 та розпочав обстеження.

Законом відповідний обов`язок встановлений строком до 5 червня 2025 року.

Водночас, судом береться до уваги наступне.

21.04.2025 року ОСОБА_6 отримано акт дослідження стан здоров`я, виданого лікарем КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня».

У подальшому, з акту дослідження стан здоров`я, виданого лікарем КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня» вбачається, що ОСОБА_6 знаходився за направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 на лікування з 10.04.2025 року по 25.04.2025 року.

Також 24.04.2025 року ОСОБА_6 отримано акт дослідження стан здоров`я, виданого лікарем КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня».

22.04.2025 року ОСОБА_6 отримано висновок лікаря хірурга, виданий лікарем ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно з свідоцтва про хворобу №2025-0815-1930-1347-3 від 15.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_6 перебував на обстеженні і лікуванні:

- в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка з 28.04.2025 року по 05.05.2025 року,

- у КНП IMP IP «ІМЦЛ» поліклінічне відділення з 10.04.25 року по 20.05.2025 року,

- у КНП ССР ІР «ЦРЛ» 16.05.2025 року.

Як зазначено у позові, 20.05.2025 року, тобто після виписки з КНП IMP IP «ІМЦЛ», ОСОБА_6 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав медичні висновки та у подальшому йому була надана повістка на 20.08.2025 року.

Вказане відповідачем не заперечується та не спростовується.

Представником позивача долучено до матеріалів справу повістку № 17/1332, яка датована 20.05.2025 року та зобов`язує ОСОБА_6 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.08.2025 року.

Отже, з наведеного слід дійти висновку, що позивач ОСОБА_6 діяв правомірно, у встановлені законом строки до 5 червня 2025 року виконав свій обов`язок щодо проходження медичного огляду та з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його подальша неявка у цей період обумовлена діями самого відповідача, який переніс дату явки, видавши повістку на 20.08.2025 року.

Аналізуючи наведені матеріали справи, суд доходить таких висновків.

ОСОБА_6 розпочав процес медичного обстеження завчасно (направлення 18.04.2025) і завершив основні обстеження до закінчення граничного строку, встановленого законом (5 червня 2025 року).

Факт прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.05.2025 року (тобто до 5 червня 2025 року) із результатами медичних оглядів повністю підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Видана представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 повістка № 17/1332 від 20.05.2025 року із зобов`язанням з`явитися 20.08.2025 року фактично відтермінувала фінальний розгляд питання щодо придатності позивача.

Окрім того, з свідоцтва про хворобу № 2025-0815-1930-1347-3 від 15.08.2025 року вбачається, що воно видане 15.08.2025 року «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 » за розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.04.2025 року, що додатково свідчить про те, що у діях ОСОБА_6 відсутні ознаки ухилення від проходження ВЛК, оскільки 18.04.2025 року ним було отримано направлення № 3228590 та станом на 20 травня 2025 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з медичними документами, а подальший графік його явки було визначено безпосередньо розпорядженням самого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про обґрунтованість наявності у діях позивача складу інкримінованого йому правопорушення, оскільки вказане відповідачем не доведено та належних доказів цьому суду не надано.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об`єктивні обставин по справі.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В свою чергу, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Іншим доводам та запереченням учасників справи суд оцінки не надає, оскільки вони не впливають на висновки суду.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин справи, суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)

Отож, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова №1310/4307 від 13.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 139, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Миру, б.23, оф. 203, ЄДРПОУ 35067687) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1310/4307 від 13.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і провадження по справі закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.

Суддя:О.О.Бурнусус