Постанова № 14100201, 05.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2011 р. № 2а-673/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Новосада В.М.

представників:

від позивача Монастирський О.Я.,

від відповідача Кохан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Єдина Мерчендайзингова Компанія»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Єдина Мерчендайзингова Компанія»звернулася в суд з позовною заявою до ДПІ у Франківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2010 року за №0008881530/0 та за №0008891530/0.

Позивач вважає, що висновки, викладені в актах перевірки про порушення останнім вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, грунтуються на припущеннях, оскільки органом державної податкової служби були проведені невиїзні документальні перевірки без передбачених на те законом підстав. Окрім того, продовжує позивач, перевіряючими порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України за №327 від 10.08.2005 року. Зокрема, в акті перевірки не наведено інформативних даних, не передбачено первинних документів, на підставі яких зроблено висновки про порушення, порушено вимогу Порядку згідно якої не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав, просить останні задоволити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву зазначає, що висновки актів перевірок базуються на невідповідності даних у звітності позивача та його контрагентів ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»та ТзОВ «ТКК «Фієста», яка була виявлена за результатами аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартістьу розрізі контрагентів. В той же час, орган державної податкової служби посилається на укладені між позивачем та його контрагентами договори про надання послуг з додатками та додатковими угодами, рахунки-фактури та акти виконаних робіт та стверджує, що послуги фактично не надавались та не використовувались в господарській діяльності позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Єдина Мерчендайзингова Компанія»поданої за травень 2010 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт від 13.09.2010 року за №4148/15-2/33711771 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за № 0008891530/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 16415 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 15633 грн. 00 коп. та за штрафними (фанансовими) санкціями 782 грн. 00 коп.

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Єдина Мерчендайзингова Компанія»поданої за квітень 2010 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт від 13.09.2010 року за №4147/15-2/3371177 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за №0008881530/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 30968 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 29493 грн. 00 коп. та за штрафними (фанансовими) санкціями 1475 грн. 00 коп.

Згадані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку та були залишені без змін.

Як вбачається з наведених актів, перевіркою встановлено, що згідно з поданих ТзОВ «Єдина Мерчендайзингова Компанія»податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року і травень 2010 року розмір податку, зазначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки. Згідно даних Додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за період «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»встановлено, що до складу дозволеного податкового кредиту в декларації за рядком 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»включено суми податку на додану вартість в розмірі 29493 грн. 33 коп. та 15633 грн. 33 коп. на користь постачальників товарів (послуг) ТзОВ «Марк-Торг-Ультра»та ТзОВ «ТКК «Фієста», які не утримали та відповідно не сплатили до бюджету податок на додану вартість за фактами поставок. Ці висновки грунтуються на даних АІС «Податки»та Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, не подана податкова декларація з податку на додану вартість по контрагентах-постачальниках.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як передбачено підп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з підп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за №2181-III(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною, продовжується в зазначеній нормі, вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Невиїзною документальною перевіркою, відповідно абз.3 п.1.2 Порядку формлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року за №925/11205 (чинного на момент проведення перевірки), вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з наведених актів перевірок, відповідачем проводилась невиїзна (камеральна) перевірка лише на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. При цьому, контролюючим органом не було виявлено жодних арифметичних або методологічних помилок у поданих платником податкових деклараціях, які призвели до заниження чи завищення суми податкового зобовязання та стали б підставою для самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків.

Наведені в актах перевірки висновки органу державної податкової служби про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, що може бути досягнуто шляхом проведення планових чи позапланових виїзних документальних перевірок, а не грунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки про завищення товариством податкового кредиту в сумі 29493 грн. 33 коп. та 15633 грн. 33 коп. не підтверджені належними та допустимими засобами доказуванням, а тому не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується наведених позивачем обставин правомірності формування податкового кредиту та порушення порядку оформлення результатів перевірки, а також обставин про безтоварність господарських операцій між товариством та його контрагентами, наведених відповідачем в запереченні в позовну заяву, то такі судом не досліджуються з наступних міркувань.

Як передбачено ч.1 ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Орган виконавчої влади, в даному випадку відповідач, на виконання владних управлінських функцій наділений повноваженнями проводити передбачені чинним законодавством перевірки, робити відповідні висновки, які грунтуються на досліджених документах та приймати акти індивідуальної дії, а суд, при цьому, надає лише правову оцінку спірним правовідносинам та не замінює орган державної податкової служби в дослідженні первинних бухгалтерських документів, що не брались до уваги під час перевірки.

Частиною 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Таким чином, враховуючи те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень орган державної податкової служби керувався висновками перевірки, які не є в повній мірі обгрунтовані первинними бухгалтерськими документами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Окрім того, з врахуванням вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в резолютивній частині постанови зазначає про протиправність та скасування оспорюваних рішень субєкта владних повноважень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняті ДПІ у Франківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 23.09.2010 року за №0008881530/0 та за №0008891530/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Мерчендайзингова Компанія», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Тургенєва, 73, (код ЄДРПОУ 33711771) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 березня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк