Постанова № 14100191, 04.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 р. № 2а-7154/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі судового засідання Бугарі Д.Р.,

з участю представника позивача Бойкович Т.В.,

представника відповідача Лайбенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна»до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»№ 48, 49 від 24 червня 2010 року,

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Ланквітцер-Україна» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення форми «Р»від 24.06.2010р. № 48, 49. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позапланова виїзна перевірка, на підставі якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки стану дотримання ДП «Ланквітцер-Україна»законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. по 01.01.2010р. складено Акт № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010 року, згідно якого встановлено порушення вимог ст. 267 Митного Кодексу України, Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001 № 2371-ІІІ.

На підставі цього Акту відповідачем винесені податкові повідомлення форми «Р»від 24.06.2009 року № 48, яким донараховано ввізне мито за основним платежем в сумі 8805 грн. 96 коп. і штрафними санкціями в сумі 4402 грн. 98 коп., та № 49, яким донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 39048 грн. 75 коп. і штрафними санкціями в сумі 19524 грн. 37 коп. Вважає, що вказані повідомлення є протиправними, оскільки прийняті відповідачем на підставі Акту № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010 р., додатками до якого не можуть бути рішення про визначення митної вартості товарів від 08.06.2010р. №209000006/2010/009343/3- 209000006/2010/0093378/3 та від 09.06.2010р. №209000006/2010/009491/3-29000006/2010/009499/3, № 29000006/2010/009501/3-29000006/2010/009503/3, № 29000006/2010/009528/3-29000006/2010/009534/3, які оформлені значно пізніше.

Відповідач заперечив проти позову, ствердивши , зокрема, що митний орган визначений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як контролюючий орган з питань сплати ввізного та вивізного мита, інших податків та зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України. Зазначеним законом і п.п.п.3 п.п.2 п.4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 р. передбачено право контролюючих органів проводити перевірки з метою контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, яка і була проведена у даному випадку. За результатами позапланової виїзної перевірки був складений Акт № 013/10/209000000/31290674 від 24.06.2010 року, на підставі якого у відповідності до Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобовязань, Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затверджених наказом ДМСУ від 11.05.2006 р. №370 були винесені оскаржувані рішення № 48, 49.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченні проти нього.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, зясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За результатами проведеної Львівською митницею позапланової виїзної документальної перевірки стану дотримання ДП «Ланквітцер-Україна»законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.07р. по 01.01.10р. складено Акт № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010р., яким встановлено порушення підприємством вимог ст.267 Митного Кодексу України, Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ «Про Митний тариф України», та п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме заниження транспортних витрат і відповідного заниження митної вартості товарів.

На підставі вказаного Акту відповідачем 24 червня 2010 року винесено податкові повідомлення форми «Р»№ 48, яким встановлено суму податкового зобовязання (з врахуванням штрафних санкцій) у розмірі 13 208 грн. 94 коп., у тому числі 8805 грн. 96 коп. - за основним платежем, 4402 грн. 98 коп. за штрафними санкціями на підставі п.п. «б»п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ; № 49, яким встановлено суму податкового зобовязання у розмірі 58 573 грн. 12 коп.(з врахуванням штрафних санкцій), у тому числі: 39048 грн. 75 коп. - за основним платежем, 19 524 грн. 37 коп. за штрафними санкціями на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ, п.4.3 ст.4, ст.6 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначав процедуру оскарження дій органів стягнення та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181-ІІІ митні органи віднесені до контролюючих органів стосовно справляння окремих видів податків, зборів (обовязкових платежів). До них належать: акцизний збір та податок на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок щодо їх стягнення або контролю покладається на податкові органи); ввізне та вивізне мито; інші податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно п.п.4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 цього ж Закону контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з акту перевірки № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010 року, при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митним органом встановлено, що протягом 01.01.2007 01.01.2010 років до складу митної вартості включалися витрати на транспортування після ввезення, які були виділені з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та піддаються обчисленню. Загальна сума митних платежів, яка підлягає донарахуванню, складає 51402 грн. 42 коп., в тому числі: митні збори в сумі 391 грн. 51 коп., ввізне мито в сумі 9478 грн. 55 коп. та податок на додану вартість в сумі 41532 грн. 52 коп.

Відповідно до положень п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону № 2181-ІІІ податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За визначенням, наведеним у підпункті 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Частиною 1 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно п.2.5 ст.2 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затверджений Наказом Державної митної служби України №370 від 11 травня 2006 року, митні органи самостійно визначають суми податкових зобовязань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ та штрафних санкцій, за їх наявності, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону.

З огляду на викладене митні органи є органами, що здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація є документом, на підставі якого визначаються зобовязання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні Закону № 2181-ІІІ.

З урахуванням викладеного, доводи позивача про те, що дія п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ не поширюється на митні органи не беруться до уваги, оскільки вони суперечать чинному законодавству. Аналіз якого наведений судом вище.

Згідно із п. 35 ст. 1 Митного Кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до ч. 3 п. 1.6. Наказу ДМСУ №314 від 20.04.2005 р. «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», оформлена вантажна митна декларація свідчить про надання субєкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права і обовязки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Згідно із ст. 78 Митного Кодексу України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу предявлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Факт завершення митного оформлення сторони не заперечували.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що здійснення митного контролю не обмежено строками.

Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 р. передбачено право контролюючих органів проводити перевірки. Цей Порядок установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів не лише під час проведення, а й після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів (п. 1).

Доводи позивача про порушення під час проведення позапланової виїзної перевірки стану дотримання ДП «Ланквітцер-Україна»законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007р. по 01.01.2010 р. судом до уваги не беруться, оскільки працівники митного органу були допущенні до перевірки і така фактично була проведена.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення форми «Р»від 24.06.2010р. № 48 про визначення суми податкового зобовязання за платежем ввізне мито у сумі 13208 грн. 94 коп. та № 49 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 58573 грн. 12 коп., суд вважає, що такі прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. та передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тому позов є безпідставним.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.

Керуючись ст.ст. 7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволені позову Дочірнього підприємства «Ланквітцер Україна»до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»№48, 49 від 24.06.2010р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя:підпис- з оригіналом звірено.

Суддя Демяновський Г.С.