Постанова № 14100148, 09.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 р. № 2а-267/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

при секретарі Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Кузан Р.І.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства (надалі ДП) «Сторонибабський спиртовий завод»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Буському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ДП «Сторонибабський спиртовий завод»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010 року за №0000902311/2/349 та за №0000522311/2/348, прийнятих ДПІ у Буському районі Львівської області.

Позивач вважає, що висновки посадових осіб в акті перевірки про безтоварність господарських операцій з контрагентом ФГ «ОСОБА_1-Агро»спростовуються доданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає, що ним у відповідності до вимог підп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року

№334/94-ВР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, основні фонди були прийняті на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не амортизувались.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагента Фермерського господарства (надалі ФГ) «ОСОБА_1-Агро» позивачу.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, просить розгляд справи відкласти, однак таке клопотання не підлягає до задоволення з врахуванням визначених чинним законодавством строків розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ДП «Сторонибабський спиртовий завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року органом державної податкової служби складено акт від 14.09.2010 року за №201/23-1/00374775 та, з врахуванням процедури адміністративного узгодження сум податкових зобовязань, прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року:

-за №0000522311/2/348, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 733977 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 489318 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 244659 грн. 00 коп.;

-за №0000902311/2/349, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 859384 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 654171 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція 205213 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення підп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 615292 грн. 00 коп.

Також, перевіркою встановлено порушення підп.7.2.1, підп.7.2.3, підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 489318 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

У відповідності до умов договору №15/09/1/2009 від 15.09.2009 року ФГ «ОСОБА_1-Агро»(поставщик) зобовязувалось передати у власність ДП «Сторонибабський спиртовий завод»(покупець) згідно доданої до договору специфікації (наявні в матеріалах справи) товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах договору.

В підтвердження виконання зазначеної господарської операції позивачем представлено видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери та аналізи якості сировини, подорожні листи вантажного автомобіля та товарно-транспортні накладні.

По згаданих господарських операціях позивачем було сформовано податковий кредит.

Орган державної податкової служби вважає, що згадані операції є безтоварними та нікчемними.

Щодо порушень порядку оподаткування податку на прибуток формування валових витрат.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні договору №15/09/1/2009 від 15.09.2009 року, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери та аналізи якості сировини, подорожні листи вантажного автомобіля та товарно-транспортні накладні, Контрольні журнали обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту ДП «Сторонибабський спиртовий завод», звіти про обсяги виробництва та реалізації спирту Форми №1-РС, журнал обліку зерна, розшифровки до виробничого звіту по спирту-сирцю, розшифровки про хід браго ректифікації, інформація про отримання сировини для виробництва спирту, договір комісії на продаж спирту №30-к/в від 26.03.2009 року та договір поставки спирту на внутрішньому ринку №2 від 26.03.2009 року, товарно-транспортні накладні на переміщення спирту етилового, що в своїй сукупності вказують на понесені витрати на закупівлю зернових культур від ФГ «ОСОБА_1-Агро»повязані з господарською діяльністю та підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені обставини давали право позивачу включити згадані витрати до складу валових витрат.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Орган державної податкової служби в акті перевірки стверджує, що господарські операції щодо придбання товарів у ФГ «ОСОБА_1-Агро»фактично не відбувались, оскільки до перевірки не представили на переміщення товару, відсутні сертифікати відповідності товару, встановлено розбіжності між даними оподатковуваних операцій з податку на додану вартість, пояснення керівника про непричетність до господарської діяльності ФГ «ОСОБА_1-Агро».

Посилання органу державної податкової служби на відсутність документів, які засвідчують умови приймання-передачі товару, транспортування спростовуються наявними в матеріалах справи документами:

- договором оренди №15/09/1/2009 від 15.09.2009 року, видаткові та податкові накладні, які підтверджують передачу зерна ФГ«ОСОБА_1-Агро»позивачу;

- товарно-транспортними накладними, які підтверджують факт транспортування зерна на адресу ДП «Сторонибабський спиртовий завод». При цьому, слід звернути увагу на зазначення у згаданих товарно-транспортних накладних, в рядку «Вантажовідправник»ВАТ «Краснянське КХП»для ФГ «ОСОБА_1-Агро», «Вантажоодержувач»- ДП «Сторонибабський спиртовий завод»;

- прибутковими ордерами та аналізом якості сировини, в яких зазначено поставщика ВАТ «Краснянське КХП»для ФГ «ОСОБА_1-Агро»;

- Контрольними журналами обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту ДП «Сторонибабський спиртовий завод»(ведуться органом державної податкової служби), в підтвердження обставин поступлення на завод зерна;

- звітами про обсяги виробництва та реалізації спирту Форми №1-РС, журналами обліку зерна, розшифровками до виробничого звіту по спирту-сирцю, розшифровками про хід браго ректифікації, інформаціями про отримання сировини для виробництва спирту, що підтверджує використання зерна у власній господарській діяльності;

- договором комісії на продаж спирту №30-к/в від 26.03.2009 року та договором поставки спирту на внутрішньому ринку №2 від 26.03.2009 року, товарно-транспортними накладними на переміщення спирту етилового, в підтвердження подальшої реалізації виробленого спирту.

Щодо встановлення розбіжностей між даними оподатковуваних операцій з податку на додану вартість позивача та ФГ «ОСОБА_1-Агро», то такі обставини не можуть вказувати на неправомірність формування ДП «Сторонибабський спиртовий завод»податкового кредиту з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний акт «Про результати невиїзної документальної перевірки Фермерського господарства «ОСОБА_1-Агро», код за ЄДРПОУ 34395017, з питань повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року»від 17.08.2010 року №19/23/34395017, яким встановлено факт нікчемності господарських операцій між згаданим фермерським господарством та ДП «Імідж Холдінг»Акціонерої компанії «Імідж Холдінг АПС»і СГ ТзОВ «Агрокомплекс».

Однак, дані висновки не можуть стосуватись господарської операції щодо поставки зернових між позивачем та ФГ «ОСОБА_1-Агро», оскільки реальність даної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (зазначені вище), які в своїй сукупності вказують на транспортування товару, завезення його на територію заводу, використання його в господарській діяльності.

Більше того, висновок зазначений в згаданому акті від 17.08.2010 року, вказує на те, що ФГ «ОСОБА_1-Агро»відображало в податковому обліку операції з придбання зернових від ДП «Імідж Холдінг»Акціонерої компанії «Імідж Холдінг АПС»і СГ ТзОВ «Агрокомплекс», правомірність відображення яких ставиться під сумнів органом державної податкової служби.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що висновки акту перевірки від 17.08.2010 року №19/23/34395017 не змінюють показників декларації ФГ «ОСОБА_1-Агро».

Слід зазначити, що визначення органом державної податкової служби позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки від 17.08.2010 року №19/23/34395017 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця позивача у справі.

Також судом не можуть братись до уваги посилання органу державної податкової служби на факти підробки податкових накладних, з врахуванням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037.

Так, у відповідності до п.5 згаданого Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

При цьому, судом не встановлено того, що податкові накладні заповнювались іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку, оскільки ФГ «ОСОБА_1-Агро»на час вчинення господарських операцій був платником податку на додану вартість та відобразив господарські операції у податковому обліку акт перевірки від 17.08.2010 року №19/23/34395017.

Більше того, такого відповідачем не представлено жодного доказу в підтвердження обставин підроблення податкових накладних.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ФГ «ОСОБА_1-Агро», на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України щодо згаданого контрагенту, згідно яких такий контрагент до 24.01.2011 року був платником податку на додану вартість. Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Також, судом не беруться до уваги пояснення керівника ФГ «ОСОБА_1-Агро»(протокол допиту свідка від 01.04.2010 року та від грудня 2010 року), оскільки такі містять суперечності, які можуть бути усунуті за наявності вироку суду, та в сукупності з іншими доказами у справі не вказують на безтоварність господарської операції.

Крім того, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ФГ «ОСОБА_1-Агро».

Щодо порушень порядку оподаткування податку на прибуток формування валових доходів.

В матеріалах справи наявний наказ Міністерства аграрної політики України за №283 від 21.04.2009 року, згідно п.2 якого передано безоплатно з балансу «Укрспирт»на баланс Державного підприємства «Сторонибабський спиртовий завод»автомобіль Volkswagen Phaeton, інвентарний номер 3, державний номер АА2149МІ, 2004 року випуску, залишкова вартість 151247 грн. 20 коп.

Передача згаданого транспортного засобу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі та наказом Державного концерну спиртової та лікеро горілчаної промисловості №45 від 29.04.2009 року.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Сторонибабський спиртовий завод»безоплатно отримало в квітні 2009 року від концерну «Укрспирт»автомобіль «Форд фольксваген», вартість якого повинна була бути віднесена до валових доходів, згідно підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відразу у ІІ кварталі 2009 року, а не поквартально, як це було зроблено.

Однак, органом державної податкової служби не було враховано особливостей оподаткування за умови, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади.

Згадані особливості передбачені підп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого не включається до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, зокрема, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади.

Порядок оподаткування зазначеної операції передбачено ч.2 наведеного підпункту - основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

Таким чином, позивачем у відповідності до чинного законодавства оподатковано операцію з безоплатної передачі транспортного засобу, оскільки такий був отриманий за рішенням органів центральної виконавчої влади (наказ Міністерства аграрної політики України за №283 від 21.04.2009 року).

Оскільки правомірність визначених органом державної податкової служби сум за основним платежем не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, відповідачем у справі безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Також, суд вважає за необхідне, з врахуванням положень ст.ст.105,162 КАС України, в резолютивній частині судового рішення зазначити про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року за №0000522311/2/348 та за №0000902311/2/349.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сторонибабський спиртовий завод»(код ЄДРПОУ 00374775), що знаходиться за адресою Львівська область, с.Сторонибаби, вул.Заводська, 1, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк