Постанова № 14100039, 03.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 року Справа № 2а-1349/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бражник В.І.,

за участю сторін:

представника позивача: Бухонкіна І.В.;

представника відповідача: Кулікова О.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства "Луганськвугілля" доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011,-

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Луганськвугілля" доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27.01.2010 на адресу ДП «Луганськвугілля» надійшли податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 24.01.2011.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу ДП «Луганськвугілля» на підставі акту №3/08-2/32473323 від 06.01.2010 року «Про результати невинної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 03.03.2010р. по 26.11.2010 року».

Підставою для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень є самостійна зміна податковим органом призначення платежу, визначеному у платіжному дорученні. Однак, відповідно до змісту платіжних доручень в них чітко визначене призначення платежу

Розбіжності створилися внаслідок того, що при погашенні податкових зобов'язань з податку черговість погашення податкових зобов'язань по даним облікового рахунку визначена без врахування призначення платежу, наведеного в платіжному документі, суми податкового зобов'язання направлені на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів, а також у зв'язку з тим, що штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням - рішенням обчисленні па суму податкового боргу, який на дату прийняття податкового повідомлення-рішення не значиться погашеним. Зазначені розбіжності призвели до безпідставного застосування штрафу.

Таким чином, нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення - рішення є неправомірним.

У податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свою конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при ведені оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, позивач просить визнати протиправними дії відповідача при самостійному зарахуванні сплачених сум у рахунок податкового боргу (податкових зобовязань), які не вказані в призначеннях платежу, визначеному у платіжних дорученнях; визнати протиправними рішення відповідача № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011 та скасувати вказані рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, підтримав доводи, викладені в запереченні на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 10 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

За змістом п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181), органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Статтею 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181- III (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 2182) передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За змістом пункту 1.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання- зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пункту 1.3 податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є державні податкові інспекції.

Згідно ст.ст. 9, 11 Закону України “Про систему оподаткування” (яка діяла на момент виникнення правовідносин), платники податку несуть обовязки щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобовязання (зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податковим боргом у відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем платіжними дорученнями № 1429-КН від 06.10.10; № 1227-КН від 06.09.10; № 104-БН від 26.02.10 було в повному обсязі перераховано суму ПДВ та податку на землю:

-за січень 2010 року 1193365,18 грн.;

-за серпень 2010 року 5201,78 грн.;

-за вересень 2010 року 5201,78 грн.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства в повному обсязі виконані податкові зобовязання по сплаті податку на додану вартість та податку на землю у вказані вище періоди.

Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків .

Відповідно до ст. 16 Закону № 2181 на суму податкового зобовязання нараховується пеня, яка також входить до складу податкового боргу.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 N 290 (надалі - Інструкція).

Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.

Згідно п. 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» (в редакції чинної на момент виникнення правовідносин), затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27 червня 2003 року за № 522/7843 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 ( z0567-01 ) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Як вбачається із платіжних доручень, позивачем було перераховано узгоджену суму податкового зобовязання із визначенням призначення платежу, а саме:

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1618-КН від 05 листопада 2010 року, спрямована на погашення податку за землю за жовтень 2010 року у розмірі 10403,56 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1727-К від 23 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 61700,00 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 642-У від 23 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно ухвали суду № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 100000,00 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1728-КН від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 33199,00 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 644-У від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 20 000,00 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 645-УН від 24 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно рішення суду № 2а-28666/09/1270 від 25.12.2009 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 50 000,00 грн.,

сума, сплачена за платіжним дорученням № 1765-К від 26 листопада 2010 року, спрямована на розстрочку з ПДВ згідно ухвали суду № 2а-2941/10/1270 від 23.04.2010 та Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002 у розмірі 24 184,00 грн. (арк. справи 16-22).

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було змінено призначення платежів підприємства шляхом погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань.

Відповідачем на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля», код за ЄДРПОУ 32473323, з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобовязань за період з 03.03.2010р. по 26.11.2010р. № 3/08-2/32473323 від 06.01.2011 винесені податкові повідомлення рішення № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011.

Суд вважає, що дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення певного обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, дії податкової інспекції є такими, що порушують права позивача.

Також, виходячи із аналізу вищевказаних нормативних положень, суд вважає, що приписи чинного законодавства дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством своєчасно та в повному обсязі були переховані податкові зобовязання по сплаті податку на додану вартість із визначенням призначення платежів, тобто підприємством було виконано вимоги діючого законодавства щодо сплати податків та зборів платежів, а тому у відповідача не було підстав змінювати призначення платежів та тим самим своїми діями порушувати права платника податків, що є наслідком утворення податкового боргу та нарахування пені за несвоєчасну сплату податків.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень № 00011888012, № 0001878012, № 0001868012 від 24.01.2011 задовольнити.

Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську по перерозподілу сплачених сум з податку на додану вартість по платіжним дорученням № 1618-КН від 05 листопада 2010 року у розмірі 10403,56 грн., № 1727-КН від 23 листопада 2010 року у розмірі 61700,00 грн., № 642-У від 23 листопада 2010 року у розмірі 100000,00 грн., № 1728-КН від 24 листопада 2010 року у розмірі 33199,00 грн., № 644-У від 24 листопада 2010 року у розмірі 20 000,00 грн., № 645-УН від 24 листопада 2010 року у розмірі 50 000,00 грн., № 1765-К від 26 листопада 2010 року у розмірі 24 184,00 грн.

Зобовязати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зарахувати суми, сплачені Державним підприємством "Луганськвугілля" за платіжними дорученнями у відповідності з призначенням платежу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 09 березня 2011 року

СуддяН.В. Кравцова