Рішення № 140999076, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/9406/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Волинської обласної державної адміністрації про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (далі позивач, Представництво) пред`явило позов до Міністерства юстиції України (далі відповідач, Мін`юст), у якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 28.07.2025 у виконавчому провадженні №57684748 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №813/3160/16 Волинську обласну державну адміністрацію зобов`язано виконати вимоги п.2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р щодо місць давніх поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань», що знаходяться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області. Державний виконавець закінчив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII), пославшись лише на лист Волинської обласної військової адміністрації від 03.06.2024 №4654/27/2-24. Позивач указав, що згідно зі змістом цього листа єдиним результатом виконання рішення суду є прийняття Волинською обласною державною адміністрацією розпорядження від 15.08.2022 №362 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до переліку», яким до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини внесено Єврейську капличку в с. Тойкут Ковельського району. Натомість постановою суду від 27.03.2017 визначено, що предметом справи та роботою, яку слід провести, є заходи з відновлення і охорони поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань». На переконання позивача, рішення суду з 2017 року боржником не виконано, державний виконавець не вжив належних заходів для його виконання, а оскаржувана постанова порушує право позивача на виконання судового рішення.

14.05.2026 представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду та про залучення до участі у справі третьої особи. У заяві зазначив, що про оскаржувану постанову позивач дізнався 30.04.2026 з листа Мін`юсту від 29.04.2026 №60930/76511-33-26/20.1, наданого у відповідь на адвокатський запит від 27.04.2026, а саму постанову від 28.07.2025 позивач не отримував.

Ухвалою судді від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. До участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Волинську обласну державну адміністрацію (далі третя особа, Волинська ОДА). Відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57684748.

21.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив позов залишити без розгляду, а у разі продовження розгляду справи відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень на позов представник відповідача зазначив, що листом Волинської обласної військової адміністрації від 03.06.2024 №4654/27/2-24 відділ повідомлено про виконання рішення суду, і за результатами розгляду цього листа державний виконавець установив наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. Відповідач указав, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно переоцінювати зміст та достатність заходів, вжитих боржником на виконання рішення суду, за умови надання боржником документального підтвердження виконання такого рішення, а також ставити під сумнів законність прийнятих боржником рішень. На думку відповідача, з позовної заяви слідує, що між стягувачем і боржником існує спір про правомірність виконання рішення суду, який не може бути вирішений державним виконавцем у межах виконавчого провадження. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на постанову Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №580/1226/24. Крім того, відповідач стверджував, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки в матеріалах виконавчого провадження міститься відповідь від 09.12.2025 на запит стягувача, у якій повідомлено про закінчення виконавчого провадження.

26.05.2026 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких Волинська ОДА просила позов залишити без розгляду. Третя особа зазначила, що з метою виконання рішення суду Волинською обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 15.08.2022 №362 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до переліку», відповідно до якого до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини внесено, зокрема, Єврейську капличку в с. Тойкут Ковельського району, а листом від 03.06.2024 №4654/27/2-24 державного виконавця повідомлено про виконання рішення суду. Указала, що дії обласної державної адміністрації вчинені в межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III від 08.06.2000 (далі Закон №1805-III), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 та наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158. Також третя особа наголосила, що позовна заява фактично не містить доводів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки полягає переважно в цитуванні норм законодавства, які наводяться безвідносно до обставин справи. Крім того, третя особа вважала, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

03.06.2026 третя особа подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

04.06.2026 представник позивача подав клопотання про витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження №57684748.

16.06.2026 позивач подав клопотання про перевірку правосуб`єктності відповідачів, третіх осіб та правоздатності підписантів довіреностей.

17.07.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких, з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №466/1532/19, стверджував, що виконання у виконавчому провадженні, яке стосується земельної ділянки поховань, не обмежене в часі, що також є підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 31.07.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Мін`юсту оригінали матеріалів виконавчого провадження №57684748.

14.08.2026 представник відповідача подав клопотання, до якого додав матеріали виконавчого провадження №57684748.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 25.08.2026 представник позивача відкликав клопотання від 16.06.2026, у зв`язку з чим суд залишив його без розгляду. Представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив. Представник третьої особи в судове засідання не прибув. За відсутності заперечень учасників справи суд вирішив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №813/3160/16, яка набрала законної сили 25.04.2017, задоволено позов Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Волинської обласної державної адміністрації. Визнано протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» (далі розпорядження №604-р) в частині п.2, 3, 4 щодо місць давніх поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань», що знаходиться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області. Зобов`язано Волинську обласну державну адміністрацію виконати вимоги розпорядження №604-р в частині п.2, 3, 4 щодо цих місць давніх поховань.

У мотивувальній частині постанови від 27.03.2017 суд відхилив доводи боржника про те, що строк виконання п.2, 3 розпорядження №604-р обмежений 1998-1999 роками, зазначивши, що згаданий акт Кабінету Міністрів України є чинним. Суд установив, що відповідно до протоколу засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури облдержадміністрації від 21.10.2014 №5 у жовтні 2014 року закладено 49 шурфів, у 5 з них знайдені людські рештки та залишки домовини.

Суд також зазначив: «Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок виконувати функції замовника та укладати з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.»;

«Отже, у ході проведених досліджень наявність слідів давніх поховань знайшли своє підтвердження у зв`язку із чим, позивачі звертались до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об`єкта культурної спадщини.»;

«Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Волинською обласною державною адміністрацією не виконано п. 2, 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а саме єврейське кладовище не обстежено, межі не вивчено, на облік не взято, заходів, спрямованих на облаштування цього місця, його утримання та збереження відповідачами не вжито.».

25.04.2017 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №813/3160/16. Ухвалою суду від 01.10.2018 виправлено помилку, допущену при оформленні цього виконавчого листа.

14.11.2018 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. за заявою стягувача виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №57684748, якою боржнику Волинській обласній державній адміністрації встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 10.12.2018 №8601/38/2-18 Волинська ОДА повідомила відділ про те, що вважає рішення суду фактично виконаним у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, та просила закінчити виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII. Боржник послався на доручення голови облдержадміністрації від 26.05.2017 №3212/17/2-17, яким голові Ковельської районної державної адміністрації доручено надати матеріали щодо об`єкта, спільно з представниками територіальної громади та Представництвом обґрунтувати ці матеріали, встановити розповсюдження ймовірного кладовища із нанесенням на картографічну основу та подати матеріали на розгляд Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, а також на матеріали, надані Ковельською районною державною адміністрацією, і на протокол засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури облдержадміністрації від 16.03.2018 №1.

Як убачається з протоколу засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури облдержадміністрації від 16.03.2018 №1, який міститься в матеріалах виконавчого провадження, Консультативна рада одноголосно вирішила: «Що досліджувана територія не містить слідів давніх поховань, їх не виявлено і відповідно дана ділянка не може бути взята на облік як пам`ятка історії місцевого значення та внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. У зв`язку з викладеним вище, підстав діяти відповідно до п.2. Розпорядження Кабінету Міністрів від 20 липня 1998 р. №604-р немає.». Цим же протоколом на виконання п.3 розпорядження №604-р Тойкутській сільській раді рекомендовано провести додаткові пошукові роботи з встановлення місця розстрілів єврейського населення колишнього містечка Несухоїжі, яке мало місце у 1942 році, з інформуванням управління культури про результати до 15.04.2018, а також вирішено провести наступне розширене засідання за участі Представництва та інших заінтересованих органів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №1340/6279/18 відмовлено у задоволенні позову Волинської ОДА до Мін`юсту, за участю третьої особи Представництва, про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2018 про відкриття виконавчого провадження №57684748 і зобов`язання винести постанову про закінчення цього виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII. У цій справі боржник обґрунтовував фактичне виконання рішення суду тими самими діями дорученням голови облдержадміністрації від 26.05.2017 №3212/17/2-17 та протоколом засідання Консультативної ради від 16.03.2018 №1.

Листом від 14.04.2020 №172-20, копію якого надіслано державному виконавцю, Представництво запропонувало Волинській ОДА укласти договір з науковою установою щодо проведення за кошти Представництва досліджень місць давніх поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань» та дозволити Представництву надати цій установі архівні документи і результати попередніх досліджень.

Листом від 22.05.2020 №3424/41/2-20 Волинська ОДА запропонувала Представництву самостійно укласти з науковою установою договір на проведення науково-дослідних робіт на зазначеному об`єкті та повідомити обласну державну адміністрацію про результати. Обласна державна адміністрація зазначила, що готова повторно розглянути питання про можливість внесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини після надання Представництвом вичерпного переліку документів, передбаченого Порядком обліку об`єктів культурної спадщини.

Листом від 06.08.2021 №919/07/2-21 управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА у зв`язку з підготовкою проєкту розпорядження голови облдержадміністрації «Про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини» звернулося до голів територіальних громад щодо аналізу списків щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

Розпорядженням Волинської обласної державної (військової) адміністрації від 15.08.2022 №362 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до переліку» до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини внесено, зокрема, Єврейську капличку в с. Тойкут Ковельського району.

16.08.2022 державний виконавець надіслав боржнику вимогу №20.1/57684748/24, у якій зазначив, що станом на 16.08.2022 письмових доказів повного та належного виконання рішення суду (вимог виконавчого документа) державному виконавцю не надано, та вимагав у п`ятиденний строк у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів повідомити, які дії вчинені боржником на повне та реальне виконання рішення суду.

У відповідь Волинська ОДА листом від 01.09.2022 №4769/38/2-22 повторно повідомила про видання доручення від 26.05.2017 №3212/17/2-17, про висновки Консультативної ради від 16.03.2018, про листування з Представництвом у 2020 році та про видання розпорядження від 15.08.2022 №362.

22.04.2024 державний виконавець надіслав стягувачу вимогу №20.1/57684748/8, у якій, пославшись на лист Волинської ОДА від 01.09.2022 №4769/38/2-22, вимагав підтвердити чи спростувати факт виконання боржником рішення суду.

Листом від 03.05.2024 Представництво повідомило державного виконавця, що станом на 03.05.2024 боржник не виконав постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №813/3160/16, та висловило готовність за власний рахунок сприяти виконанню боржником судового рішення.

17.05.2024 державний виконавець надіслав боржнику вимогу №20.1/57684748/8, у якій зазначив, що станом на 17.05.2024 письмових доказів повного та належного виконання рішення суду (вимог виконавчого документа) державному виконавцю не надано, та вимагав у п`ятиденний строк у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів повідомити, які дії вчинені боржником на повне та реальне виконання рішення суду.

Листом від 03.06.2024 №4654/27/2-24 Волинська обласна військова адміністрація повідомила державного виконавця про видання доручення голови облдержадміністрації від 26.05.2017 №3212/17/2-17, про надання Ковельською районною державною адміністрацією матеріалів щодо об`єкта, про висновок Консультативної ради від 16.03.2018 про відсутність на досліджуваній території слідів давніх поховань, про лист обласної державної адміністрації від 10.12.2018, про листування з Представництвом у 2020 році, про лист управління культури, з питань релігій та національностей до територіальних громад і про видання розпорядження від 15.08.2022 №362, яким до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини внесено Єврейську капличку в с. Тойкут Ковельського району. У листі також зазначено, що Представництво листом від 02.05.2024 №1/163/24 звернулося до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації стосовно занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини єврейського кладовища ХІХ ст. в с. Тойкут Ковельського району, а Департамент листом від 10.05.2024 №1074/02.1-26/2-24 повідомив Представництво про необхідність доопрацювання поданої на розгляд документації.

28.07.2025 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюк Р.А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №57684748, у якій зазначив: «Листом Волинської обласної військової адміністрації за № 4654/27/2-24 від 03.06.2024 повідомлено відділ про виконання рішення суду. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.».

27.04.2026 адвокат Коробов І.О. в інтересах позивача звернувся до відділу з адвокатським запитом щодо стану виконання виконавчого листа №813/3160/16.

Листом від 29.04.2026 №60930/76511-33-26/20.1, отриманим представником позивача 30.04.2026, відділ надав копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2025 та реєстр відправки простої кореспонденції від 31.07.2025.

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За приписами п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (п.15).

Згідно з абз.1 ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено ст.63 Закону №1404-VIII. Зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За приписами ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу змісту наведених норм слідує, що за рішенням, яке зобов`язує боржника особисто вчинити певні дії, закон покладає на виконавця обов`язок перевірити виконання рішення боржником, а в разі невиконання рішення без поважних причин застосувати до боржника передбачені законом заходи. Закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII можливе лише тоді, коли виконавець установив факт фактичного виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2025 у справі №580/1226/24 виснував: «З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.».

Подібні правові висновки Верховний Суд виклав у постанові від 11.04.2025 у справі №380/24240/23, у якій також зазначив: «Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).».

У постанові від 22.01.2026 у справі №640/6473/22 Верховний Суд наголосив: «Крім того, Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження з цих підстав має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника.».

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що предметом перевірки у цій справі є правомірність закінчення державним виконавцем виконавчого провадження, а саме наявність у державного виконавця станом на 28.07.2025 доказів фактичного виконання в повному обсязі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №813/3160/16 та вжиття ним передбачених законом заходів для перевірки такого виконання.

Розпорядженням №604-р затверджено Додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України (далі Додаткові заходи).

Пунктом 2 Додаткових заходів визначено: «Взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації.».

Пунктом 3 Додаткових заходів визначено: «Провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.».

Пунктом 4 Додаткових заходів визначено: «Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.».

Таким чином, постанова суду від 27.03.2017 зобов`язує боржника вчинити щодо конкретних місць давніх поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань» на території Тойкутської сільської ради Ковельського району комплекс дій: взяти ці місця на облік, організувати їх обстеження та вивчення з оприлюдненням результатів досліджень, провести роботу з вивчення стану кладовища та місця масового розстрілу, здійснювати заходи щодо їх облаштування, утримання та збереження, а також не допускати проведення будівельних робіт у цих місцях. Таке рішення є рішенням немайнового характеру, яке боржник зобов`язаний виконати особисто, а тому його примусове виконання здійснюється в порядку, визначеному ст.63 Закону №1404-VIII.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що позивач і Волинська ОДА були сторонами у справі №813/3160/16, відтак обставини, встановлені постановою від 27.03.2017, зокрема покладення саме на Волинську ОДА функцій замовника робіт з виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини, а також підтвердження під час проведених досліджень наявності слідів давніх поховань, не підлягають повторному доказуванню. Ці обставини державний виконавець мав ураховувати, з`ясовуючи, чи виконано рішення суду у відповідності з його резолютивною частиною та мотивами, якими керувався суд.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, єдиною підставою для висновку про фактичне виконання рішення суду державний виконавець зазначив лист Волинської обласної військової адміністрації від 03.06.2024 №4654/27/2-24, яким «повідомлено відділ про виконання рішення суду». Постанова не містить жодних обставин, які свідчать про виконання боржником кожного з пунктів 2, 3, 4 Додаткових заходів щодо визначених судом місць давніх поховань, а також засобів установлення таких обставин. Отже, оскаржувана постанова не відповідає вимогам щодо її змісту, які сформулював Верховний Суд у наведених постановах.

Досліджуючи зміст листа від 03.06.2024 №4654/27/2-24, суд враховує таке.

Доручення голови облдержадміністрації від 26.05.2017 №3212/17/2-17 та надання Ковельською районною державною адміністрацією матеріалів щодо об`єкта мали організаційний характер і були спрямовані на підготовку питання до розгляду Консультативною радою. Самі по собі ці дії не свідчать про взяття місць давніх поховань на облік, про їх обстеження та вивчення з оприлюдненням результатів досліджень.

Протокол засідання Консультативної ради від 16.03.2018 №1 не підтверджує виконання п.2 Додаткових заходів. Навпаки, Консультативна рада дійшла висновку, що ділянка не може бути взята на облік, і зазначила про відсутність підстав діяти відповідно до п.2 розпорядження №604-р. Висновок Консультативної ради про відсутність слідів давніх поховань ґрунтується на матеріалах 2014 і 2017 років, зокрема на аналітичному звіті про проведення археологічно-пошукових робіт 2014 року, тоді як постановою суду від 27.03.2017, ухваленою після дослідження результатів робіт 2014 року, встановлено, що наявність слідів давніх поховань знайшла своє підтвердження. Утім, державний виконавець цієї суперечності не оцінив.

Крім того, цим же протоколом на виконання п.3 розпорядження №604-р рекомендовано провести додаткові пошукові роботи з встановлення місця розстрілів єврейського населення та вирішено провести наступне розширене засідання за участі Представництва. Однак лист від 03.06.2024 не містить відомостей про результати таких пошукових робіт, про проведення розширеного засідання, про вивчення стану закритого кладовища та місця масового розстрілу, а також про будь-які заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Розпорядженням від 15.08.2022 №362 до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини внесено об`єкт «Єврейська капличка в с. Тойкут». Разом з тим, лист від 03.06.2024 не містить пояснень щодо того, як внесення до Переліку каплички пов`язане зі взяттям на облік місць давніх поховань «Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань». Суд зауважує, що в постанові від 27.03.2017 капличка (огел) та меморіальна стела на місці масових розстрілів описані як окремі споруди, розташовані поряд з територією, щодо якої виник спір. Таким чином, внесення до Переліку каплички не підтверджує виконання рішення суду щодо визначених у ньому місць давніх поховань.

Наведені в листі від 03.06.2024 відомості про те, що Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації листом від 10.05.2024 №1074/02.1-26/2-24 повернув Представництву на доопрацювання документацію щодо занесення до Переліку єврейського кладовища ХІХ ст. в с. Тойкут, свідчать про те, що станом на 2024 рік питання взяття кладовища на облік залишалося невирішеним.

Щодо виконання п.4 Додаткових заходів, а саме недопущення проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, лист від 03.06.2024 жодних відомостей не містить.

Оцінюючи дії державного виконавця, суд враховує таке.

Вимогами від 16.08.2022 та від 17.05.2024 державний виконавець констатував відсутність письмових доказів повного та належного виконання рішення суду. Лист боржника від 01.09.2022 №4769/38/2-22 з аналогічним змістом державний виконавець не визнав підставою для закінчення виконавчого провадження. Стягувач у відповідь на вимогу від 22.04.2024 повідомив державного виконавця, що рішення суду не виконано. Лист від 03.06.2024 у порівнянні з листом від 01.09.2022 не містить нових відомостей про вчинення боржником дій щодо визначених судом місць давніх поховань, крім інформації про листування 2024 року, яка свідчить про незавершеність процедури взяття кладовища на облік.

Матеріалами справи підтверджено, що після отримання листа від 03.06.2024 і до винесення оскаржуваної постанови державний виконавець не перевірив виконання рішення боржником у порядку ст.63 Закону №1404-VIII, не витребував у боржника документів на підтвердження виконання кожного з пунктів 2, 3, 4 Додаткових заходів, не залучив спеціалістів, не з`ясував позицію стягувача щодо змісту цього листа, не звертався до суду із заявою про роз`яснення рішення. Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять актів перевірки виконання рішення, постанов про накладення на боржника штрафу чи інших процесуальних документів, які б свідчили про встановлення державним виконавцем факту фактичного виконання рішення в повному обсязі.

Таким чином, державний виконавець закінчив виконавче провадження, поклавшись виключно на лист боржника, який має декларативний характер і не містить доказів виконання рішення суду в повному обсязі, а також за наявності суперечностей між змістом цього листа та обставинами, встановленими судовим рішенням, яке підлягало виконанню. Такі дії не відповідають вимогам ч.1, п.1 ч.2 ст.18, ст.63, п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII та правовим висновкам Верховного Суду.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача на те, що державний виконавець не наділений повноваженнями переоцінювати зміст та достатність заходів, вжитих боржником, і ставити під сумнів законність прийнятих боржником рішень, оскільки Закон №1404-VIII зобов`язує виконавця перевірити виконання рішення боржником (ч.1 ст.63) та надає йому для цього відповідні права (п.1, 3, 10, 15 ч.3 ст.18). Встановлення факту фактичного виконання рішення в повному обсязі є передумовою закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII і не є оцінкою законності рішень боржника. Предметом перевірки виконавця є відповідність вчинених боржником дій резолютивній частині рішення суду та мотивам, якими керувався суд.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №580/1226/24, оскільки обставини тієї справи відмінні від обставин цієї справи. Водночас саме у цій постанові Верховний Суд сформулював наведені вище висновки про обов`язок державного виконавця пересвідчитися, що зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд.

Доводи відповідача про те, що між стягувачем і боржником існує спір про правомірність виконання рішення суду, який не може бути вирішений державним виконавцем, також не спростовують висновків суду. Наявність у стягувача заперечень щодо повноти виконання рішення суду не є підставою для закінчення виконавчого провадження, яку передбачає ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII. У разі виникнення у державного виконавця сумнівів щодо змісту рішення суду, яке підлягає виконанню, чи способу його виконання він має право звернутися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення рішення або про встановлення чи зміну порядку і способу його виконання (п.10 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII). Таким правом державний виконавець не скористався.

Посилання третьої особи на те, що дії обласної державної адміністрації вчинені в межах повноважень, визначених Законом №1805-III та підзаконними актами, не спростовують висновків суду, оскільки предметом спору є правомірність постанови державного виконавця, а не правомірність дій боржника. Вчинення боржником окремих дій у межах його повноважень не свідчить про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, яке підлягало примусовому виконанню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, скасування оскаржуваної постанови є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, оскільки має наслідком відновлення виконавчого провадження та продовження примусового виконання постанови суду від 27.03.2017 у справі №813/3160/16.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувану постанову на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що вона прийнята не у спосіб, визначений Законом №1404-VIII, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з абз.1 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В порушення ч.2 ст.77 КАС України відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Волинської обласної державної адміністрації про скасування постанови задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича від 28.07.2025 про закінчення виконавчого провадження №57684748.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (місцезнаходження: вул. Олени Кульчицької, буд.1, кв.94, м. Львів, 79054; ЄДРПОУ 21720365).

Відповідач Міністерство юстиції України (місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, буд.13, м.Київ, 01001; ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Волинська обласна державна адміністрація (місцезнаходження: Майдан Київський, буд.9, м. Луцьк, Волинська обл., 43027; ЄДРПОУ 13366926).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна