Рішення № 140999013, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 640/9225/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «ВІСТ ГРУП») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 №UA100300/2020/000188/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 23.11.2020 він подав електронну митну декларацію №UA100300/2020/424843 на товари, ввезені за контрактом від 01.02.2020 №539-UK, та визначив їх митну вартість за основним методом. Разом із декларацією позивач подав документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме контракт, інвойс, пакувальний лист, банківський платіжний документ, транспортні документи, документи про вартість перевезення, прайс-лист виробника та митну декларацію країни відправлення. Стверджує, що цих документів достатньо для підтвердження заявленої митної вартості, а перелік документів, визначений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, є вичерпним. Вважає, що митний орган не обґрунтував необхідність подання додаткових документів і не вказав, які саме складові митної вартості ними мали б підтверджуватись. Наголошує, що митна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості, а ст.254 Митного кодексу України вимагає перекладу лише у разі, якщо дані документа необхідні для перевірки відомостей митної декларації. Зазначає, що посилання відповідача на митну декларацію від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195 щодо подібного товару не є достатнім доказом ціни, за якою такий товар фактично ввезено, а відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Вказує, що товар випущено у вільний обіг за новою митною декларацією від 24.11.2020 №UA100300/2020/425081 у порядку ч.7 ст.55 Митного кодексу України, а різниця митних платежів становить 141416,58 грн. Просить позов задовольнити, а також стягнути на свою користь сплачений судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 06.04.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що за результатами опрацювання документів, поданих до митного оформлення, встановлено, що вони містять розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Зокрема, декларацію країни відправлення подано без урахування ст.254 Митного кодексу України, а митний орган мав інформацію про вищий рівень митної вартості подібного товару, що з урахуванням положень ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі зумовило сумнів у тому, що заявлена митна вартість ґрунтується на дійсній вартості товару. Зазначає, що відповідно до ч.2, 3 ст.53, ст.54, 57 Митного кодексу України та ст.17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року декларанту запропоновано подати додаткові документи, однак декларант подав лише доручення-заявку від 28.10.2020 та лист від 23.11.2020 №23/11. Відтак, на думку відповідача, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості. Стверджує, що з декларантом проведено консультації, за результатами яких встановлено неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання та додавання вартості, у зв`язку з чим митну вартість визначено за резервним методом з використанням інформації щодо митної декларації від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195 (3,87 дол. США за кг при заявлених декларантом 2,0441 дол. США за кг). Вказує, що рішення містить усі відомості, передбачені ч.2 ст.55 Митного кодексу України, декларант не звертався за письмовою інформацією у порядку ч.4 ст.64 Митного кодексу України, а товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 24.11.2020 №UA100300/2020/425081 з наданням гарантії. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Додатково зазначив, що ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняє вимагати від декларанта інші документи, ніж визначені цією статтею, а митний контроль має обмежуватися мінімумом формальностей, необхідних для забезпечення додержання митного законодавства. Наголошує, що ні в рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві відповідач не навів, у чому саме полягають розбіжності чи недостовірність поданих документів, а основним аргументом відповідача є неподання витребуваних документів. Вважає, що відомості з інформаційних баз даних митного органу мають допоміжний характер і не можуть мати більшого значення, ніж первинні документи на товар, а розбіжність у рівнях митної вартості сама собою не свідчить про недостовірність заявлених відомостей, оскільки на ціну впливає низка обставин (характеристики товару, виробник, торгова марка, умови та обсяги поставки тощо).

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Згідно з Додатком 3 до п.19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу №640/9225/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду. За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято справу №640/9225/21 до провадження, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 11.03.2025 замінено відповідача в адміністративній справі №640/9225/21 з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - відповідач, Київська митниця).

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

01.02.2020 між компанією GLOBAL SOONGWON TARPS KOREA CO., LTD (Республіка Корея; продавець) та ТОВ «ВІСТ ГРУП» (покупець) укладено контракт №539-UK (далі - контракт), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, погодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки. Згідно з п.2.1, 2.2 контракту ціна на кожну конкретну партію товару визначається в інвойсі в доларах США, а загальна вартість контракту становить 495000 доларів США. Пунктом 3.1 контракту передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця протягом 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата. Відповідно до п.4.1, 4.3 контракту продавець зобов`язується поставити з кожною партією товару комерційний рахунок-фактуру, експортну вантажну митну декларацію та транспортні накладні (коносаменти), а умови поставки зазначаються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010.

Прайс-листом продавця від 07.08.2020 визначено ціни на тенти з поліетилену (PE tarpaulin tent) різної щільності (65 г/м2, 80 г/м2, 140 г/м2) та розмірів на умовах поставки FOB Qingdao, China, торгова марка «Favorit», строк дії - до 07.08.2021.

На виконання контракту продавець виставив позивачу інвойс від 15.09.2020 №GS20-4020 на поставку 16 найменувань тентів у кількості 5671 шт на загальну суму 19838,30 доларів США на умовах поставки FOB Qingdao, China, країна походження - Китай. Згідно з пакувальним листом від 15.09.2020 до інвойсу №GS20-4020 товар упаковано в 543 місця, вага нетто становить 10500 кг, вага брутто - 10700 кг, номер контейнера - MRKU9793064.

Відповідно до митної декларації Китайської Народної Республіки №422720200000665113 товар, вагою нетто 10500 кг, вагою брутто 10700 кг, у кількості 543 місць, експортовано 04.10.2020 на адресу VIST GROUP LTD (Україна) за контрактом №GS20-4020 на умовах FOB, загальна вартість становить 19838,30 доларів США.

Перевезення товару підтверджується коносаментами від 04.10.2020 №G0120091980 та №205226360, а також автотранспортною накладною (CMR) від 20.11.2020 №9188.

Платіжним дорученням в іноземній валюті від 29.10.2020 №498 позивач перерахував продавцю 19838,30 доларів США з призначенням платежу «PREPAYMENT FOR CONTRACT №539-UK of 01/02/2020 for consumer goods, invoice No. GS20-4020 of 15/09/20». Платіж виконано банком 30.10.2020.

Перевезення товару організовано Приватним підприємством «ТРАНСКАРГО» на підставі договору транспортного експедирування від 01.03.2020 №03/06-2020 та заявки-довіреності позивача від 28.10.2020 №115. Згідно з довідкою ПП «ТРАНСКАРГО» від 17.11.2020 №780 транспортні витрати за коносаментом №G0120091980 з доставки вантажу (контейнер MRKU9793064, вага брутто 10700 кг) від місця завантаження (на умовах FOB Qingdao) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) склали 46080,00 грн, вантаж додатково не страхувався. На оплату цих послуг ПП «ТРАНСКАРГО» виставило позивачу рахунок від 17.11.2020 №2485 на суму 46080,00 грн.

23.11.2020 позивач подав до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA100300/2020/424843 на товар «Тенти із синтетичних волокон» (16 найменувань), код згідно з УКТ ЗЕД 6306120000, країна походження - Китай, вага нетто 10500 кг, умови поставки FOB CN Qingdao. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються) у розмірі 21463,39 доларів США, що за курсом 28,3553 грн за 1 долар США становить 608600,86 грн та складається з фактурної вартості товару (19838,30 доларів США) і витрат на транспортування до митного кордону України (46080,00 грн).

Як слідує з картки відмови від 23.11.2020 №UA100300/2020/00319, разом із митною декларацією позивач подав пакувальний лист від 15.09.2020, рахунок-фактуру (інвойс) від 15.09.2020 №GS20-4020, коносаменти від 04.10.2020 №205226360 та №G0120091980, автотранспортну накладну від 20.11.2020 №9188, декларацію про походження товару від 15.09.2020 №GS20-4020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 20.11.2020 №UA500110/2020/001504, банківський платіжний документ від 29.10.2020 №498, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.11.2020 №2485, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 17.11.2020 №780, прайс-лист виробника від 07.08.2020, контракт від 01.02.2020 №539-UK, договір про перевезення від 01.03.2020 №03/06-2020 та копію митної декларації країни відправлення від 27.09.2020 №422720200000665113.

23.11.2020 митний орган направив декларанту повідомлення (протокол обробки електронного документа №629264), у якому зазначив, що за результатами опрацювання документів встановлено таке: декларацію відправника надано без урахування ст.254 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів з урахуванням положень статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Цим повідомленням декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів подати (за наявності) виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію тощо), інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення з урахуванням ст.254 Митного кодексу України, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У відповідь на повідомлення позивач надіслав заяву від 23.11.2020 №23/11, у якій повідомив, що заявку на здійснення послуг з доставки товару подано для митного оформлення (заявка-довіреність від 28.10.2020 №115), а подані документи в повному обсязі підтверджують митну вартість товару відповідно до інвойсу від 15.09.2020 №GS20-4020. Також повідомив, що товар не страхувався, витрати на транспортування підтверджуються довідкою та рахунком експедитора, оплату транспортних послуг ще не здійснено, а використання товарного знака «FAVORIT Technics» відбувається на безоплатній основі згідно з ліцензійним договором від 26.05.2014 №2. Щодо митної декларації країни відправлення позивач зазначив, що в ній наведено відомості щодо отримувача товару, вартості товару, номера інвойсу та комплектності, а її подання не є обов`язковим. У цій заяві позивач просив надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг у порядку ч.7 ст.55 Митного кодексу України та прийняти рішення щодо митної вартості без урахування десятиденного строку, передбаченого ст.53 Митного кодексу України.

23.11.2020 Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000188/2, яким визначила митну вартість товару за резервним методом (код методу 6) у розмірі 3,8700 доларів США за одиницю виміру (кг), що для 10500 кг становить 40635,00 доларів США.

У графі 33 рішення зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією, встановлено, що документи надано не в повному обсязі і вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: декларацію відправника надано без урахування ст.254 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару. Також вказано, що додаткові документи, витребувані згідно з електронним повідомленням, надано не в повному обсязі. Відповідач зазначив, що з декларантом проведено консультації, за результатами яких встановлено неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а також методів на основі віднімання та додавання вартості через відсутність відомостей про складові вартості виробництва товару та його доставки. Джерелом інформації, яким користувався митний орган, визначено митну декларацію від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 3,87 дол./кг).

На підставі рішення про коригування митної вартості відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.11.2020 №UA100300/2020/00319 з вимогою подати нову митну декларацію, заповнену з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

24.11.2020 позивач подав митну декларацію №UA100300/2020/425081, за якою товар випущено у вільний обіг. У графі 47 цієї митної декларації обчислено мито в сумах 30444,03 грн та 27195,50 грн, а також податок на додану вартість у сумах 127864,94 грн та 114221,08 грн, у графі 48 зазначено дату відстрочення платежів - 22.02.2021. Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, випуск товару за цією митною декларацією здійснено з наданням гарантії відповідно до ст.55 та розділу X Митного кодексу України. Різниця митних платежів, обчислених за митною вартістю, визначеною відповідачем, та митною вартістю, заявленою позивачем, становить 141416,58 грн (27195,50 грн мита та 114221,08 грн податку на додану вартість).

Митною декларацією від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195, яку відповідач використав як джерело інформації, оформлено ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю «МІДЕУС ЛІМІТЕД» 12 найменувань товарів, відправником яких є Hangzhou Keymon Trading Co., Ltd (Китай), на умовах поставки CPT UA Полтава. Товаром №5 за цією декларацією є тентовий брезент із синтетичних волокон для накриття товарів, які зберігаються під відкритим небом (тент - 70 шт), торговельна марка «Key mon», виробник Hangzhou Keymon Trading Co., Ltd, код згідно з УКТ ЗЕД 6306120000, вага брутто 294,4 кг, вага нетто 289,6 кг, фактурна вартість 1053,50 доларів США, митна вартість 31828,35 грн. У графі 43 цієї декларації щодо товару №5 зазначено код методу визначення митної вартості « 6».

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 №UA100300/2020/000188/2.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та контролем правильності її визначення врегульовано Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених Законом України від 14.01.2020 №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи»).

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами п.1, 2 ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Відповідно до п.1-3 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Згідно з ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 6 ст.54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 7 ст.55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Згідно з ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, є метод за ціною договору (вартість операції). Декларант зобов`язаний підтвердити заявлену митну вартість документами, визначеними ч.2 ст.53 МК України. Митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.3 ст.53 МК України, тобто якщо подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відмова в митному оформленні за заявленою митною вартістю можлива виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, у випадках, визначених ч.6 ст.54 МК України. Рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, та інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення. Якщо митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості, заявлена митна вартість вважається визнаною автоматично.

Такий підхід послідовно застосовує Верховний Суд. Так, у постанові від 04.04.2018 у справі №826/27058/15 Верховний Суд зазначив: «Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей». У цій же постанові Верховний Суд виснував: «Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України», та «Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

У постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 Верховний Суд зазначив, що «саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей».

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 07.06.2022 у справі №803/1728/16 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Як установлено судом, разом із митною декларацією від 23.11.2020 №UA100300/2020/424843 позивач подав зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, банківський платіжний документ про оплату товару, коносаменти, автотранспортну накладну, договір транспортного експедирування, довідку про транспортні витрати та рахунок експедитора, прайс-лист продавця, а також копію митної декларації країни відправлення. Отже, позивач подав усі документи, передбачені п.2-6 ч.2 ст.53 МК України, які стосуються ввезеного товару. Документи, визначені п.7, 8 ч.2 ст.53 МК України, позивач не подавав, оскільки доказів того, що імпорт товару підлягає ліцензуванню, матеріали справи не містять, а товар не страхувався, що підтверджено довідкою експедитора від 17.11.2020 №780.

Дослідивши ці документи, суд встановив, що відомості про найменування, кількість, вартість товару, умови поставки та реквізити контракту в них узгоджуються між собою. Загальна вартість товару в інвойсі від 15.09.2020 №GS20-4020 (19838,30 доларів США) відповідає сумі, сплаченій продавцю платіжним дорученням від 29.10.2020 №498, із зазначенням у призначенні платежу номера контракту та інвойсу, а також вартості товару, вказаній у митній декларації країни відправлення №422720200000665113. Кількість місць (543), вага нетто (10500 кг) та вага брутто (10700 кг) збігаються в пакувальному листі, митній декларації країни відправлення та митній декларації позивача. Ціни за одиницю кожного з 16 найменувань товару в інвойсі відповідають цінам, визначеним у прайс-листі продавця від 07.08.2020, а добуток цих цін на кількість товару, зазначену в митній декларації позивача, становить 19838,30 доларів США. Умови поставки FOB Qingdao зазначені в прайс-листі, інвойсі та митній декларації країни відправлення. Витрати на транспортування товару від порту завантаження до митного кордону України, які за умовами поставки FOB не включені до ціни товару, підтверджено довідкою експедитора від 17.11.2020 №780 та рахунком від 17.11.2020 №2485 і включено позивачем до митної вартості в сумі 46080,00 грн.

Відповідач, стверджуючи у рішенні про коригування митної вартості та у відзиві на позовну заяву, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, і не підтверджують всі числові значення складових митної вартості, не вказав, у чому саме полягають такі розбіжності, між якими документами вони існують і яких саме відомостей про складові митної вартості бракує. Перелік документів, наведений у відзиві (інвойс, коносамент, CMR, прайс-лист, контракт), сам собою не розкриває змісту виявлених розбіжностей. Суд такі розбіжності в поданих документах не встановив.

Першою підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив подання декларації відправлення без урахування ст.254 МК України, тобто без перекладу.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а віднесена до додаткових документів, які можуть бути витребувані у випадках, визначених ч.3 ст.53 МК України. Відповідно до ст.254 МК України митні органи вимагають переклад документа, складеного іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в ньому, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Відповідач не зазначив, які саме дані митної декларації країни відправлення були необхідні для перевірки відомостей митної декларації позивача і не могли бути встановлені без перекладу. Водночас ключові відомості цієї декларації (номер, дати, найменування одержувача VIST GROUP LTD, номер контракту (інвойсу) GS20-4020, кількість місць, вага брутто і нетто, умови поставки FOB, вартість товару в доларах США) наведено латиницею та цифрами, і вони відповідають іншим поданим документам.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 зазначив, що «перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів», а також погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що твердження митного органу «щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами». У постанові від 27.01.2022 у справі №809/848/16 Верховний Суд виснував, що митний орган може витребувати додаткові документи, «в тому числі і копію декларації країни відправлення, виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей».

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що подання позивачем митної декларації країни відправлення без перекладу не свідчить про наявність розбіжностей у поданих документах або про відсутність у них відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а тому не є підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Другою підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив наявність у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару, а саме митної декларації від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195 (3,87 доларів США за кг).

Суд зазначає, що різниця між рівнем заявленої митної вартості та рівнем митної вартості інших товарів, митне оформлення яких уже здійснено, сама собою не є передбаченою ч.3 ст.53 та ч.6 ст.54 МК України підставою для витребування додаткових документів чи відмови у визнанні заявленої митної вартості. Така інформація може бути підставою для поглибленої перевірки поданих документів, однак не звільняє митний орган від обов`язку встановити конкретні розбіжності чи недостовірність відомостей у документах декларанта.

Крім того, дослідивши митну декларацію від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195, суд встановив, що товар №5, ввезений за нею, відрізняється від товару позивача за відправником та виробником (Hangzhou Keymon Trading Co., Ltd, тоді як товар позивача придбано в GLOBAL SOONGWON TARPS KOREA CO., LTD), торговельною маркою («Key mon» та «Favorit»), обсягом партії (70 шт вагою нетто 289,6 кг, тоді як позивач ввіз 5671 шт вагою нетто 10500 кг) та умовами поставки (CPT UA Полтава, тоді як позивач ввіз товар на умовах FOB Qingdao з включенням до митної вартості витрат на доставку до митного кордону України). У цій митній декларації не зазначено щільності, розмірів та інших характеристик тентів, що унеможливлює порівняння їх якісних характеристик з товаром позивача. Митну вартість товару №5 за цією декларацією визначено із застосуванням методу з кодом « 6», тобто не за ціною договору. У рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів відомостей щодо обсягу, якості та інших характеристик товару, який він використав як джерело цінової інформації, та не обґрунтував, що такий товар є подібним до оцінюваного за умовами продажу.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 зазначив, що «отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України». У постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 Верховний Суд виснував, що «навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень». У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд погодився з тим, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно з митними оформленнями аналогічних товарів в ЄАІС «не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару».

Отже, наявність у відповідача інформації про митну вартість товару за митною декларацією від 29.10.2020 №UA500130/2020/238195 не підтверджує недостовірності чи неповноти відомостей, заявлених позивачем, та не спростовує поданих ним документів.

Щодо витребування відповідачем додаткових документів суд зазначає таке.

За відсутності встановлених розбіжностей у поданих документах та відомостей про відсутність у них даних щодо числових значень складових митної вартості в митного органу не виникло передбачених ч.3 ст.53 МК України підстав для витребування додаткових документів. Крім того, повідомлення від 23.11.2020 містить загальний перелік документів, значна частина якого повторює зміст ч.3 ст.53 МК України, без пояснення, яку саме складову митної вартості чи яку розбіжність мав би усунути кожен з цих документів. Документи, визначені ч.3 ст.53 МК України, декларант зобов`язаний подати лише за їх наявності. Позивач у заяві від 23.11.2020 №23/11 надав пояснення щодо вартості товару, транспортних витрат, відсутності страхування та безоплатного використання товарного знака, а також щодо митної декларації країни відправлення. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ці пояснення не проаналізував.

Відтак неподання позивачем усіх документів, зазначених у повідомленні від 23.11.2020, за умови подання ним документів, які в сукупності підтверджують заявлену митну вартість, не є підставою для визначення митної вартості не за першим методом.

Суд також враховує, що оскаржуване рішення прийнято в день подання митної декларації, без очікування закінчення десятиденного строку, визначеного ч.3 ст.53 МК України. Однак рішення ухвалене саме так на прохання позивача, викладене в заяві від 23.11.2020 №23/11, а тому ця обставина не впливає на висновки суду.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Оскільки відповідач не довів неможливості визначення митної вартості за основним методом, у нього не було підстав для переходу до другорядних методів, у тому числі до резервного.

Крім того, обґрунтування неможливості застосування другорядних методів, наведене в рішенні, має загальний характер. Відповідач зазначив про відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору, однак водночас як джерело інформації використав митну декларацію щодо товару, який сам вважав подібним, митна вартість якого визначена не за ціною договору. Розрахунок митної вартості в рішенні зведено до застосування рівня митної вартості за одиницю ваги (3,87 доларів США за кг), отриманого з однієї митної декларації, без урахування відмінностей в умовах поставки, обсягах партій та характеристиках товарів.

У постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд погодився з висновком про те, що «посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом», та зазначив, що «резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості». У постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 Верховний Суд визнав необґрунтованим рішення митного органу, яким, зокрема, «не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару».

Суд відхиляє посилання відповідача на ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та ст.17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Ці положення визнають право митної адміністрації упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання. Водночас таке право реалізується митними органами України у спосіб і в межах, визначених ст.53-55 МК України. Загальне посилання на поняття «дійсної вартості» без наведення конкретних обставин, які свідчать про недостовірність ціни, що фактично сплачена за товар, не є обґрунтуванням рішення про коригування митної вартості.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що декларант не звертався за письмовою інформацією про митну вартість, визначену за резервним методом, у порядку ч.4 ст.64 МК України. Реалізація цього права є правом, а не обов`язком декларанта, а його невикористання не свідчить про правомірність рішення про коригування митної вартості та не звільняє митний орган від обов`язку належно обґрунтувати таке рішення відповідно до ч.2 ст.55 МК України.

Подання позивачем нової митної декларації від 24.11.2020 №UA100300/2020/425081 з урахуванням рішення про коригування митної вартості та випуск товару у вільний обіг відповідно до ч.7 ст.55 МК України не позбавляє позивача права на оскарження цього рішення. Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі №400/2922/18 зазначив, що подання з метою випуску товару у вільний обіг нової митної декларації із зазначенням митної вартості товару у відкоригованому митним органом розмірі «в жодному разі саме по собі не може свідчити про згоду декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю».

Посилання позивача у відповіді на відзив на постанову Верховного Суду від 18.01.2015 у справі №814/1204/15 та постанову Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15 суд не враховує, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а наведені вище висновки Верховного Суду щодо спірного питання є актуальними та достатніми для вирішення цієї справи.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що відповідач не довів наявності передбачених ч.6 ст.54 МК України обґрунтованих підстав вважати, що позивач заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 №UA100300/2020/000188/2 не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У матеріалах справи відсутні докази фактичного обсягу наданих адвокатом послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі наданих послуг). За таких умов питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку ст.252 КАС України.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 №UA100300/2020/000188/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд.1-А, м. Шостка, Сумська обл., 41100; ЄДРПОУ 33326775).

Відповідач - Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд.8-А, м. Київ, 03124; ЄДРПОУ 43997555).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна