Рішення № 140998814, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусправа № 380/7388/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.01.2026 № 134650041715 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 в Куликівській орендній пересувній механізованій колоні № 10 тресту «Львівсільбуд», період з 10.11.1984 по 25.12.1986 (2 роки 1 місяць 16 днів) проходження дійсної військової служби в лавах радянської армії СРСР, та призначити і виплатити йому пенсію за віком, починаючи з 08.01.2026.

Ухвалою від 24.04.2026 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач 02.01.2026 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. За поданими документами відповідач визначив, що страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 20 днів, при необхідних 32 років страхового стажу для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зарахував період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 в Куликівській орендній пересувній механізованій колоні № 10 тресту «Львівсільбуд» через невідповідність між датою звільнення (25.09.2002) та датою наказу про звільнення (25.09.2004) та період проходження військової служби в лавах радянської армії СРСР з 10.11.1984 по 25.12.1986. З таким рішенням позивач не погоджується, вважає його незаконним, протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 08.05.2026 (вх. № 38776), у якому зазначає, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 згідно із записами трудової книжки від 05.05.1987 НОМЕР_1 , оскільки має місце невідповідність між датою звільнення (25.09.2002) та датою наказу про звільнення (25.09.2004), також запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації. Позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надав. Разом з тим період військової строкової служби з 16.11.1984 по 25.12.1986 згідно з військовим квитком від 31.10.1984 серії НОМЕР_2 до страхового стажу зарахував. У задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач 02.01.2026 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.

За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.01.2026 за № 134650041715 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж складає 28 років 6 місяців 20 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 згідно із записами трудової книжки від 05.05.1987 НОМЕР_1 , оскільки наявна невідповідність між датою звільнення (25.09.2002) та датою наказу про звільнення (25.09.2004), також запис про звільнення з роботи завірений печаткою УРСР. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи необхідно надати довідки, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку з 01.11.2028.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Згідно з статтею 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

У матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача від 05.05.1987 серії НОМЕР_1 , в якій зокрема наявні такі записи:

- 12.02.1991 Куликівська ПМК-10 тресту «Львівсільбуд», прийнятий бетонщиком 3-го розряду, наказ № 9-К від 12.02.1991;

- 25.09.2002 звільнений з роботи за власним бажанням.

У спірному рішенні, зокрема, вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002, оскільки виявлено розбіжність між датою звільнення (25.09.2002) та датою наказу про звільнення (25.09.2004), також запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою УРСР.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд зазначає, що спірний період роботи підтверджується записами трудової книжки від 05.05.1987 серії НОМЕР_1 . Наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у спірний період.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідач не надав.

Крім того, необхідно також зауважити, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 по справі № 300/860/17.

Щодо покликання відповідача у спірному рішенні, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації, суд зазначає таке.

Суд вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.

Суд зазначає, що позивач для отримання додаткової інформації звертався до Державного архіву Львівської області. Однак, відповідно до інформаційної довідки від 02.03.2026 № П-433/07-12 виданої Державним архівом Львівської області на звернення ОСОБА_1 , у якій зазначено, що документи ПМК-12, МПМК-13 тресту «Львівагробуд» та Куликівської ПМК-10 тресту «Львівсільбуд» в Державний архів Львівської області на зберігання не надходили, тому надати архівну довідку про стаж праці за період з 1987-2002 років неможливо.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 також зазначив: «На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмовляючи у зарахуванні страхового стажу з 12.02.1991 по 25.09.2002 відповідач також покликається на те, що запис про звільнення засвідчено печаткою колишнього УРСР.

Суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 за результатом розгляду справи № 275/615/17 виснував, що положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Отже, отримання чи неотримання підприємством печатки нового зразка не повинно впливати на права особи, в трудовій книжці якої записи про періоди роботи завірені печаткою старого зразка. Наявність печатки УРСР жодним чином не спростовує факту наявності страхового стажу та не зумовлює недійсності відповідного запису.

Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 в Куликівській орендній пересувній механізованій колоні № 10 тресту «Львівсільбуд», адже він підтверджений належними доказами, а саме трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Щодо позовної вимоги зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 10.11.1984 по 25.12.1986 в лавах радянської армії СРСР суд зазначає таке.

Відповідно до записів військового квитка серії від 31.10.1984 серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 16.11.1984 зарахований в частину згідно з наказом № 332 та 25.12.1986 виключений з частини згідно з наказом № 330.

Отже, згідно з записами військового квитка серії від 31.10.1984 серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 16.11.1984 по 25.12.1986, а не з 10.11.1984 по 25.12.1986 як вказує позивач.

Суд зауважує, що відповідно до розрахунку стажу «Форма РС-право» (номер ПС: 134650041715), до страхового стажу позивача зарахований період з 16.11.1984 по 25.12.1986, отже підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Водночас, щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача призначити і виплатити позивачу пенсію за віком, починаючи з 08.01.2026, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі № 818/985/18 та від 26.12.2019 у справі № 810/637/18.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

У даному випадку без зарахування органами Пенсійного фонду відповідним рішенням спірних періодів до стажу позивача, є передчасним вирішення питання призначення пенсії.

З метою належного захисту прав позивача в цій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.01.2026 № 134650041715 про відмову в призначені пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.02.1991 по 25.09.2002 в Куликівській орендній пересувній механізованій колоні № 10 тресту «Львівсільбуд» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1064,96 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27.10.2026.

Суддя Кедик М.В.