Рішення № 140998573, 28.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року № 320/10756/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катерини Олександрівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 48380536, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 210391,40 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.02.2024 про стягнення виконавчого збору у ВП № 48380536, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 210391,40 грн;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катерини Олександрівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 74128535, якою постановлено відкрити виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210391,40 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.02.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 74128535, якою постановлено відкрити виконавче провадження про: стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210391,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття ВП № 74128535 про примусове виконання постанови у ВП № 48380536 виданої 12.02.2024 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 210391,40 грн, адже виконавче провадження ВП № 48380536 завершене, виконавчий документ повернутий стягувачу без фактичного виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову. Прийнято до провадження адміністративну справу № 320/10756/24 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами про доставку документів в електронному вигляді до електронного кабінету позивача та відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, а саме: постанови про стягнення виконавчого збору у ВП № 48380536 від 12 лютого 2024 року.

Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 у строк встановлений судом не подав. Також Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надано витребувані ухвалою суду від 19.03.2024 року копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 74128535 та ВП № 48380536.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що виконавче провадження № 48380536 закінчено без фактичного виконання, а виділення в окреме виконавче провадження № 74128535 стягнення з позивача виконавчого збору, створило ситуацію, що коли ТОВ «Консалт Солюшенс» звернеться із заявою про відкриття виконавчого провадження, це призведе до повторного стягнення з позивача суми виконавчого збору.

Наголошує, що зазначені обставини і відбулися, оскільки, ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка Миколи Олександровича із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-4195/08 виданого Солом`янським районним судом м. Києва 24.02.2012 року. 03 червня 2024 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 75195826 та постановлено стягнути із ОСОБА_1 виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 210391,40 грн.

Таким чином, відбувається подвійне стягнення з позивача суми виконавчого збору у розмірі 210391,40 грн.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив:

На примусовому виконанні в Обухівському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист № 2-4195/08 виданий 24.02.2012 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» грошових коштів у розмірі 2103914,07 грн.

06.08.2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Зеленевичем О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48380536 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4195/08, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 24.02.2012 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі № 760/10013/22 (провадження 6/760/215/23) замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-4195/08, виданих 24.02.2012 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 678795,06 грн, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 1730,00 грн та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 2103914,07 грн, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк «Контракт», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛ СОЛЮШЕНС» (код ЄДРПОУ 42251700, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс 308).

12.12.2023 року головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катериною Олександрівною винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, у виконавчому провадженні ВП № 48380536. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-4195/08, виданих 24.02.2012 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ПП «Волмар», ПП «Атол М», ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 3201167,57 грн, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 678795,06 грн, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 1730,00 грн та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» боргу у розмірі 2103914,07 грн, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк «Контракт», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛ СОЛЮШЕНС» (код ЄДРПОУ 42251700, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс 308).

19.12.2023 року ТОВ «Консалт Солюшенс» подало до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву № Г-02 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 48380536.

12.02.2024 року головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катериною Олександрівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 48380536.

12.02.2024 року головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катериною Олександрівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 48380536, в якій постановлено стягнути з боржника: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , виконавчий збір у розмірі: 210391,40 гривень. Стягувачем визначено Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34911011. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

12.02.2024 року головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катериною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74128535 щодо примусового виконання постанови Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 48380536, виданої 12.02.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210391,40 грн.

Не погоджуючись з діями державного виконавця та винесеними постановами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (06.08.2015 року).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд зауважує, що виконавче провадження № 48380536 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4195/08, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 24.02.2012 року, відкрито 06 серпня 2015 року (тобто за правилами Закону № 606-XIV, в редакції, яка діяла на той час), а щодо примусового виконання постанови Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 48380536, виданої 12.02.2024 року щодо стягнення виконавчого збору, відкрито виконавче провадження № 74128535 12.02.2024 року (тобто за правилами Закону № 1404-VIII, в редакції, яка діяла на той час).

Таким чином, до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а з 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження (на підставі постанови про стягнення виконавчого збору) прийнята відповідачем 12 лютого 2024 року (за правилами Закону № 1404-VIII, чинного на дату її ухвалення).

Отже, з моменту виникнення заборгованості позивача на підставі виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство відповідно до якого здійснювався обрахунок виконавчого збору.

За подібної ситуації Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 300/3260/20 звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV розмір виконавчого збору (у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV для самостійного його виконання) становив 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню (якщо йдеться про вимоги майнового характеру). Відповідно до зазначеної постанови, у цьому випадку (тобто коли виконавче провадження відкрито за правилами Закону № 606-XIV) розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, потрібно визначати за правилами статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час).

Буквальний аналіз положень статті 27 Закону № 1404-VIII у зіставленні з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у вимірі обставин цієї справи дає підстави для висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема без реального його виконання) не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом.

Тобто, в цій справі законом, який діяв на час відкриття виконавчих проваджень, є Закон № 606-XIV, а з уваги на зміст його статті 28 (в редакції, чинній на 06 серпня 2015 року) розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 640/7697/21.

Разом з тим, згідно з частиною першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (12.02.2024р.) та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеної постанови (12.02.2024р.)) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, а не його правом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19.

Стосовно посилань позивача, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, суд ставиться критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що частина друга статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року (тобто з моменту набуття чинності Законом № 1404-VIII - з 05.10.2016 року до 28.08.2018 року).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

При вирішені цього спору суд не бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, а також у постанові КАС Верховного Суду від 22 січня 2021 року у праві № 400/4023/19, оскільки спір у цих справах відмінний від спору, який виник у справі № 320/10756/24, оскільки правовідносини у них виникли під час дії Закону № 1404-VIII (у редакції до 28 серпня 2018 року). Разом з тим, положення Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність боржника в порівнянні з нормами Закону № 606-XIV, який був чинний на дату відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва (06.08.2015р.) та Закону № 1404-VIII (станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (12.02.2024р.) та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеної постанови (12.02.2024р.)), що врегульовували питання виконавчого збору, які були чинними після 28 серпня 2018 року, оскільки редакція частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII до 28 серпня 2018 року передбачала стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми, яка фактично стягнена.

Таким чином, суд приходить до висновку про незастосовність до обставин цієї справи правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 січня 2021 року у праві № 400/4023/19, адже їх ухвалено за інших фактологічних умов і нормативного регулювання.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення державного виконавця - постанова № 48380536 від 12 лютого 2024 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 210391,40 гривень, винесена відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» (Законом № 606-XIV, який був чинний на дату відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва (06 серпня 2015 року); Законом № 1404-VIII (станом на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору (12.02.2024р.)).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вчинялись протиправні дії, а тому відсутні підстави для скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору № 48380536 від 12.02.2024 року та про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору № 74128535 від 12.02.2024 року.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права позивача у сфері публічних правовідносин не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.