Рішення № 140998186, 28.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8826/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084250005064 від 25.05.2026 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу та до пільгового стажу роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції (за пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV): безперервний період роботи в колгоспі «Україна» з 27.06.1988 по 01.02.1994 (включаючи періоди з 31.12.1988 по 27.06.1989, період строкової військової служби з 27.05.1989 по 25.05.1991 та період з 25.05.1991 по 01.01.1992); та періоди роботи трактористом у ФГ/ТОВ «Лаванда» з 31.03.1994 по 16.12.2014, з 01.04.2015 по 19.11.2015, з 29.03.2016 по 26.12.2016 та з 04.04.2017 по 06.04.2017;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснювати нарахування і виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу за Договором про добровільну участь від 04.04.2026 №02608299100026, починаючи з дати звернення за призначенням пенсії з 18.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.05.2026 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції. Проте відповідач рішенням №084250005064 від 25.05.2026 відмовив у призначенні такої пенсії через безпідставне незарахування до його пільгового та страхового стажу окремих періодів роботи в колгоспі «Україна» (включаючи час строкової військової служби), періодів роботи трактористом у ФГ/ТОВ «Лаванда», а також страхового стажу, набутого за Договором про добровільну участь від 04.04.2026. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права на належне пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на позовну заяву / письмових пояснень не скористались.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

18.05.2026 позивач, ОСОБА_1 , досягнувши 55-річного віку, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява була обґрунтована положеннями пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що регулюють призначення пенсій трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції.

За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду відповідач прийняв рішення №084250005064 від 25.05.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком. Органом Пенсійного фонду було зараховано 11 років 11 місяців 15 днів пільгового стажу (за необхідних 20 років) та 29 років 2 місяці 12 днів страхового стажу (за необхідних 30 років), у зв`язку з чим зроблено висновок про відсутність необхідного стажу.

Підставою для відмови стало незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача кількох періодів. Зокрема, не було враховано періоди роботи в колгоспі «Україна» з 31.12.1988 по 27.06.1989 та з 25.05.1991 по 01.01.1992, які позивач вважає частиною безперервної трудової діяльності з урахуванням строкової військової служби. Також відповідач не зарахував періоди роботи трактористом у ФГ/ТОВ «Лаванда» (з 1994 по 2017 роки) з мотивів відсутності відомостей у реєстрі застрахованих осіб (РЗО) у повному обсязі, незважаючи на надання уточнюючої довідки. Крім того, органом ПФУ не було враховано стаж, набутий за Договором про добровільну участь від 04.04.2026, за яким повністю сплачено єдиний соціальний внесок.

Позивач не погоджується з вищезазначеним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення. ОСОБА_1 зазначає, що записи у його трудовій книжці та надані уточнюючі довідки є належними документами для підтвердження стажу, а недоліки в обліку даних Пенсійним фондом чи помилки роботодавця не можуть обмежувати його права.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статты 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Суд встановив, що позивач досяг 55-річного віку 18.01.2026. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV після набуття ним встановленого законом 55-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснений в листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.

Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.

Єдина назва професії тракторист-машиніст, запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Відповідно до «Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987 та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, професії «механізатор», «підвозчик», «будівельна бригада» відсутні, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV є виконання особою робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку; наявність кількості відповідного стажу.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно із статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами підпунктів 1, 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (пункт 20).

Згідно абзацу 2 пункту 20 Порядку №637 додатково в довідці наводяться серед іншого стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відтак, суд зауважує, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу, який надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж. Натомість надання для підтвердження пільгового стажу роботи уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку №637, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 27.06.1988 судом встановлено, що позивач:

- 27.06.1988 прийнятий в члени колгоспу «Україна» Гуляйпільського району;

- 27.06.1988 направлено на роботу трактористом;

- з 27.05.1989 по 25.05.1991 проходив службу в лавах радянської армії;

- 01.02.1994 звільнений з членів колгоспу «Україна» за власним бажанням;

- 31.03.1994 прийнятий в члени агроферми «Лаванда» трактористом;

- 16.12.2014 звільнений з фермерського господарства «Лаванда» за угодою сторін;

- 01.04.2015 прийнятий у фермерське господарство на роботу тракториста;

- 19.11.2015 звільнений з роботи за угодою сторін;

- 29.03.2016 прийнятий у фермерське господарство на посаду тракториста;

- 26.12.2016 звільнений з роботи за угодою сторін;

- 04.04.2017 прийнятий у фермерське господарство на посаду тракториста;

- 06.04.2017 звільнений з роботи за угодою сторін.

Згідно вищезазначеної трудової книжки позивач відпрацював наступну кількість трудоднів:

- 1988 рік: мінімум 280/140 трудоднів; відпрацьовано 140;

- 1992 рік: мінімум 280 трудоднів; відпрацьовано 283;

- 1993 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 283;

- 1994 рік: мінімум 280 трудоднів; відпрацьовано 48;

Період з 1988 року по 1994 рік стосується його роботи у колгоспі «Україна».

- 1994 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 230;

- 1995 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 300;

- 1996 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 303;

- 1997 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 298;

- 1998 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 300;

- 1999 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 300;

- 2000 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 285;

- 2001 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 275;

- 2002 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 303;

- 2003 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 297;

- 2004 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 300;

- 2005 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 290;

- 2006 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 273;

- 2007 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 275;

- 2008 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 276;

- 2009 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 272;

- 2010 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 275;

- 2011 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 278;

- 2012 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 280;

- 2013 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 280;

- 2014 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано 280;

- 2015 рік: мінімум 260 трудоднів; відпрацьовано -;

Період з 1994 року по 2015 рік стосується його роботи у колгоспі «Україна».

У архівній довідці Державного архіву Запорізької області від 02.07.2026 №05.07/Б-1769 зазначено про встановлення мінімуму вихододнів (згідно проколу засідання правління колгоспу «Україна» с.Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області від 07.02.1990 №1): для чоловіків 270, для жінок 250.

У протоколі засідання правління колгоспу «Україна» с.Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області від 25.11.1994 №14 є відомості про те, що обов`язковий мінімум вихододнів з листопада по травень складав 20 днів в місяць.

Також наявний запис про реорганізацію.

Повідомлено, що в протоколах засідань правління та зборів уповноважених членів колгоспу «Україна» с.Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області за 1988 1994 роки рішення про проведення та повернення з лав радянської армії, виведення з членів колгоспу Бутенка Анатолія Миколайовича, інші рішення про затвердження встановленого мінімуму вихододнів відсутні.

Сповіщено, що документи з особового складу (в т.ч. особові рахунки, книги обліку вихододнів) колгоспу «Україна» с.Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області за 1988 1994 роки на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв`язку з чим надати архівні довідки про заробітну плату та кількість фактично відпрацьованих вихододнів на ОСОБА_1 немає можливості.

Згідно довідки ТОВ «Україна» від 12.02.2026 №29 позивач дійсно працював в колгоспі «Україна» Пологівського району Запорізької області в такий період: з 27.06.1988 по 01.02.1994. Довідка видана на підставі даних з книги обліку праці та розрахунків заробітної плати та особистої трудової книжки позивача за 1988, 1992, 1993, 1994 роки. Інших документів бухгалтерського обліку виконаної роботи в КСП «Україна» не велося.

Довідки ТОВ «Лаванда» від 20.02.2026 №77/48, №77/49 та №77/50 містять в собі інформацію щодо історії реорганізації підприємства, а також підтверджують зазначені вище періоди роботи позивача та кількості відпрацьованих трудоднів.

Довідка №77/50 щодо підтвердження наявного страхового стажу видана на підставі трудової книжки позивача.

Суд відмічає, що пенсійний орган жодних зауважень щодо правильності оформлення вищевказаних записів у оскаржуваному рішенні не висловлював.

Крім того суд зауважує, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 містить інформацію щодо безпосередньої зайнятості позивача на посаді тракториста у колгоспі «Україна» у безперервний період з 27.06.1988 по 01.02.1994 (включаючи час строкової військової служби з 27.05.1989 по 25.05.1991), а також на посаді тракториста у ФГ/ТОВ «Лаванда» у періоди з 31.03.1994 по 16.12.2014, з 01.04.2015 по 19.11.2015, з 29.03.2016 по 26.12.2016 та з 04.04.2017 по 06.04.2017. При цьому, вказана трудова книжка не містить записів щодо незалучення позивача у зазначені періоди у виробництві сільськогосподарської продукції.

Записи у трудовій книжці колгоспника зроблені у хронологічній послідовності, відсутні ознаки виправлень, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.

Суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки її заповнення чи відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб (РЗО) через несвоєчасне або неналежне внесення даних роботодавцем чи органами Пенсійного фонду не є підставою вважати про відсутність пільгового та страхового стажу позивача за спірні періоди.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських або звітних документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки та обліку застрахованих осіб може мати негативні наслідки саме для особи чи органу, які допустили такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 та від 17.03.2020 у справі №240/3882/19.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем або іншими органами трудової книжки та електронних реєстрів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки чи формування бази даних РЗО. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів чи веденні електронного обліку Пенсійним фондом. Надання позивачем уточнюючих довідок ТОВ «Лаванда» (№77/50, №75/48, №76/49 від 20.02.2026) та довідки про період роботи в колгоспі «Україна» є належним додатковим способом підтвердження характеру роботи.

Щодо періоду проходження позивачем строкової служби, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю. При цьому час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із записами трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 у період з 27.05.1989 по 25.05.1991 проходив строкову військову службу, при цьому на момент призову (27.05.1989) він безпосередньо працював членом колгоспу «Україна» на посаді тракториста, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, період проходження позивачем строкової служби з 27.05.1989 по 25.05.1991 підлягає обов`язковому включенню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.

Вказаний висновок повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 12.12.2019 в справі №674/1579/16-а та від 13.06.2019 в справі №195/443/17.

Оскільки період проходження строкової військової служби безпосередньо пов`язаний із періодом роботи позивача за пільговою професією тракториста у колгоспі «Україна» (трудова діяльність у якому тривала безперервно з 27.06.1988 по 01.02.1994), суд вважає за необхідне врахувати цей військовий період при визначенні загального пільгового стажу позивача. Такий висновок відповідає принципу ефективного захисту порушеного права та узгоджується з положеннями статті 9 КАС України.

З огляду на викладене, враховуючи наявність належних записів у трудовій книжці позивача та додаткових первинних документів, суд доходить висновку про наявність законних підстав для зарахування до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 (за пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV) безперервного періоду роботи в колгоспі «Україна» з 27.06.1988 по 01.02.1994 (включаючи періоди з 31.12.1988 по 27.06.1989, період строкової військової служби з 27.05.1989 по 25.05.1991 та період з 25.05.1991 по 01.01.1992), а також усіх спірних періодів його роботи трактористом у ФГ/ТОВ «Лаванда».

Щодо права позивача на врахування страхового стажу за Договором про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування

Суд зазначає, що правові та організаційні засади сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, порядок його нарахування та обчислення регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Законом 1058-IV.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2464-VI громадяни України мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, відповідно до частини 5 цієї ж статті, договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок.

Судом встановлено, що 04.04.2026 між ОСОБА_1 та Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було укладено Типовий договір №02608299100026 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску). На виконання умов цього Договору позивачем у повному обсязі та безстроково було сплачено єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за попередні періоди, що підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи. Факт належного виконання Договору, відсутність заборгованості чи розстрочення відповідачем не заперечуються.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди, за які сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно з договором про добровільну участь, включаються до страхового стажу в загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли вона призначається з наступного дня після досягнення пенсійного віку (якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня народження).

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про добровільну участь №02608299100026 було укладено та повністю виконано позивачем 04.04.2026, тоді як із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 18.05.2026, тобто після набуття додаткового страхового стажу за цим Договором та повної сплати ЄСВ.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не містить обмежень чи заборон щодо врахування страхового стажу, набутого на підставі договору про добровільну участь (шляхом одноразової сплати ЄСВ за попередні періоди), при вирішенні питання про наявність необхідного загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Метою укладення такого договору якраз і є законодавчо передбачена можливість громадянина самостійно компенсувати та донарахувати недостатній страховий стаж для реалізації свого права на пенсійне забезпечення.

З огляду на те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії (18.05.2026 р.) Договір від 04.04.2026 був чинним та повністю реалізованим, сплачені за ним суми ЄСВ сформували належний страховий стаж позивача, який у сукупності з іншими періодами трудової діяльності перевищує необхідні 30 років загального страхового стажу.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 084250005064 від 25.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки матеріалами справи повністю підтверджено наявність у позивача необхідного пільгового стажу роботи трактористом (включаючи період строкової служби) та достатнього страхового стажу, набутого в тому числі за Договором про добровільну участь від 04.04.2026 №02608299100026, адміністративний позов підлягає повному задоволенню. Органом Пенсійного фонду України має бути здійснено повне зарахування всіх спірних періодів до стажу позивача та призначено йому пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням Договору про добровільну участь, починаючи з дати звернення 18.05.2026.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №084250005064 від 25.05.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції безперервний період роботи в колгоспі «Україна» з 27.06.1988 по 01.02.1994 (включаючи періоди з 31.12.1988 по 27.06.1989, період строкової військової служби з 27.05.1989 по 25.05.1991 та період з 25.05.1991 по 01.01.1992); та періоди роботи трактористом у ФГ/ТОВ «Лаванда» з 31.03.1994 по 16.12.2014, з 01.04.2015 по 19.11.2015, з 29.03.2016 по 26.12.2016 та з 04.04.2017 по 06.04.2017, у зв`язку із чим призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу за Договором про добровільну участь від 04.04.2026 №02608299100026, починаючи з дати звернення за призначенням пенсії з 18.05.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака