Ухвала суду № 140997415, 27.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 жовтня 2026 р.Справа №160/34036/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/34036/26 за позовом Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE», ОСОБА_1 до Луганської обласної військової адміністрації, Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним повністю нормативно-правовий акт розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16 вересня 2026 року № 452 «Про внесення змін до Порядку використання коштів обласного бюджету для надання пільгового довгострокового кредиту внутрішньо переміщеним особам Луганської області на придбання житла»;

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про державну реєстрацію від 21 вересня 2026 року за № 24/24 щодо нормативноправового акта розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16 вересня 2026 року № 452;

- зобов`язати Луганську обласну державну адміністрацію Луганську обласну військову адміністрацію відповідно до частини одинадцятої статті 264 КАС України невідкладно після набрання судовим рішенням законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта нечинним у тому самому офіційному виданні (ресурсі), де його було або мало бути оприлюднено.

У позовній заяві ОСОБА_1 також заявив клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16.09.2026 № 452 та заборонити Луганській обласній державній адміністрації Луганській обласній військовій адміністрації і Державній спеціалізованій фінансовій установі «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» здійснювати розподіл, перерахування бюджетних коштів, укладання кредитних договорів та видачу кредитів за «Реєстром № 2» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що невжиття заходів забезпечення призведе до незворотного перерахування та списання понад 400 млн грн бюджетних коштів, що унеможливить ефективний судовий захист конституційних прав позивача та тисяч інших внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2026 року витребував від Луганської обласної військової адміністрації засвідчену належним чином копію розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16 вересня 2026 року № 452 «Про внесення змін до Порядку використання коштів обласного бюджету для надання пільгового довгострокового кредиту внутрішньо переміщеним особам Луганської області на придбання житла», а також всіх документів, що були підставою для його прийняття.

Витребував від ОСОБА_1 докази його перебування на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов / отримання пільгового житла (довідку про взяття на відповідний облік).

22.10.2026 Луганська обласна військова адміністрація надала витребувані докази.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/34036/26 - повернув без розгляду.

26.10.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- зупинити дію розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16 вересня 2026 року № 452 «Про внесення змін до Порядку використання коштів обласного бюджету для надання пільгового довгострокового кредиту внутрішньо переміщеним особам Луганської області на придбання житла» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити Луганській обласній державній адміністрації Луганській обласній військовій адміністрації (код ЄДРПОУ 00022450) та Державній спеціалізованій фінансовій установі «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (код ЄДРПОУ 20055032) здійснювати розподіл, перерахування бюджетних коштів, укладання кредитних договорів та видачу кредитів за «Реєстром кандидатів № 2» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/34036/26.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що предметом позову є оскарження Розпорядження № 452, яким затверджено дискримінаційний механізм позаконкурсного розподілу понад 400 млн грн (із загального бюджету програми 850 млн грн) під виглядом «Реєстру кандидатів № 2». Згідно з п. 8, 11 оскаржуваного Порядку особам за цим реєстром надається фактично 100% (99,99%) безповоротної компенсації вартості житла (до 3 000 000 грн на сім`ю). Прийом заяв завершився 09 жовтня 2026 року. Наразі Відповідач-1 розпочав фінальну стадію формування списків для передачі до Держмолодьжитла на виплату коштів і укладення угод. У разі невжиття заходів забезпечення кошти спеціального фонду будуть безповоротно списані з рахунків казначейства на користь третіх осіб (продавців нерухомості). У разі задоволення позову повернути понад 400 млн грн бюджетних коштів назад державі буде юридично та практично неможливо, що повністю зруйнує право на ефективний судовий захист за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку позивачів, відповідач-1 офіційно підтвердив, що до 99,99% компенсації допущені виключно мешканці чотирьох районів області, окупованих з 2014 року. Переселенці із Сєвєродонецького району (зокрема Лисичанська), за рахунок вилучених коштів бюджету громади яких профінансовано програму, повністю позбавлені права на отримання пільг. Відтак, позивач переконаний, що вказане свідчить про наявність явних ознак грубого порушення ст. 24 Конституції України.

26.10.2026 від Луганської обласної військової адміністрації надійшли заперечення на заяву, в яких зазначено, що Управлінням формується п`ять реєстрів кандидатів, до яких включаються ВПО відповідних пільгових категорій, визначених підпунктами 1-5 пункту 8 Порядку. Наголошено, що під загрозу ставиться регіональна допомога для найбільш уразливих верств населення, а саме ВПО пільгових категорій, до яких належать військовополонені та прирівняні до них особи, багатодітні сім`ї, ветерани війни із числа учасників бойових дій, особи, які досягли віку 60 років і більше. Блокування Програми через зупинення дії Розпорядження № 452 фактично паралізує її виконання, що робить неможливим реалізацію конституційного права громадян на житло відповідно до статті 47 Конституції України. Твердження позивача про те, що списки кандидатів формуються посадовими особами «у закритому ручному режимі» за відсутності прозорих критеріїв, а публічний контроль «свідомо блокується», є абсолютно безпідставними, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами і не відповідають дійсності в порушення частини першої статті 77 КАС України. Зазначив також, що зупинення дії розпорядження 452, яким затверджено Порядок, що регулює етапи такого відбору чи затверджує його результати, розцінюється як незаконне втручання в конкурсну процедуру та суперечить частині шостій статті 151 КАС України.

27.10.2026 до суду від позивачів надійшли пояснення, в яких зазначено, що обмеження частини шостої статті 151 КАС України на заходи забезпечення позову щодо зупинення виплат за «Реєстром № 2» не поширюються взагалі. Заявлений захід забезпечення позову зупинення дії Розпорядження № 452 та заборона дій саме щодо «Реєстру кандидатів № 2» є повністю співмірним: він не скасовує базову Обласну програму; він не позбавляє коштів інші черги (де застосовується генератор чисел); він лише тимчасово блокує непрозоре ручне списання десятків мільйонів гривень на користь 13 осіб без конкурсу до винесення рішення по суті.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.

Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, нормативно-правовий акт розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації начальника Луганської обласної військової адміністрації від 16 вересня 2026 року № 452 Про внесення змін до Порядку використання коштів обласного бюджету для надання пільгового довгострокового кредиту внутрішньо переміщеним особам Луганської області на придбання житла.

Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд зауважує, що нормативно-правовий акт, як акт загальної дії, що регулює однотипні публічно-правові відносини та застосовується щодо невизначеного кола осіб, має особливий правовий статус. Його зупинення як захід забезпечення позову є допустимим лише за наявності беззаперечних та очевидних ознак протиправності, а не лише припущень або правових сумнівів, які вимагають повноцінної оцінки у процесі розгляду справи по суті.

З огляду на комплексний характер правового регулювання, яке здійснюється через нормативно-правовий акт, втручання суду у його чинність не повинно підміняти собою остаточне судове рішення. Такий підхід забезпечує стабільність нормативного регулювання та правову визначеність, а також запобігає передчасному втручанню у публічне управління без достатніх правових підстав.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №320/28579/24.

В означеній постанові Верховний Суд підкреслює, що забезпечення позову на підставі ймовірної протиправності нормативно-правового акта чи окремих його положень є неналежним, якщо справа вимагає детального аналізу фактів і права, оскільки це може свідчити про упереджене формування позиції суду.

Твердження позивача щодо того, що до 99,99% компенсації допущені виключно мешканці чотирьох районів області, окупованих з 2014 року. Переселенці із Сєвєродонецького району (зокрема Лисичанська), за рахунок вилучених коштів бюджету громади яких профінансовано програму, повністю позбавлені права на отримання пільг суд буде досліджувати під час розгляду справи по суті.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено інших доводів, які б свідчили про наявність очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів його як особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд наголошує на тому, що дослідження по суті правомірності прийняття відповідачем нормативно-правового акта виходить за межі питання забезпечення позову, оскільки передбачає оцінку його положень, процедури прийняття, пов`язаності із введенням в Україні воєнного стану тощо. З`ясування таких обставин наближається до розгляду законності оскаржуваного розпорядження, що є предметом основного провадження, а не забезпечення позову.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновків про «очевидну протиправність» оскаржуваного розпорядження №452.

Щодо доводів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з цим, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача, або що будуть існувати обставини, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.

З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Разом з цим, щодо заяви про забезпечення позову, поданої Стуловим Сергієм Петровичем в інтересах Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE», суд наголошує, що на підтвердження повноважень Стулова Сергія Петровича здійснювати представництво інтересів організації, Стулов Сергій Петрович надав до суду лише статут організації - Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE».

Разом з цим, вказаний статут викладено, ймовірно, французькою мовою, при цьому, не надано офіційного перекладу вказаного документа.

Інших доказів, які б підтверджували право Стулова Сергія Петровича на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE» не надано.

Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.

Згідно частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови. якою вони володіють (ч. 3 ст. 15 КАС України).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Враховуючи вищенаведене суд вказує на те, що при зверненні до суду із позовною заявою або ж поданні відзиву, письмових пояснень, інших процесуальних документів, разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином засвідчені переклади на державну мову.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалу від 08 квітня 2024 року у справі № 990/298/23.

Відтак, заяву про забезпечення адміністративного позову у справі №160/34036/26, подану Стуловим Сергієм Петровичем в інтересах Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE» слід повернути заявнику без розгляду, у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень Стулова С.П. представляти інтереси Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE» в цій справі.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/34036/26 - відмовити.

Заяву про забезпечення адміністративного позову у справі №160/34036/26, подану Стуловим Сергієм Петровичем в інтересах Association «DE L'AUTRE COTE DU DIALOGUE» - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Калугіна