Рішення № 140997043, 28.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/11239/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФарміЛенд до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФарміЛенд (далі ТОВ ФарміЛенд, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2026 №UA205140/2026/000096/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2026 для митного оформлення ввезеного на митну територію України товару позивач подав митну декларацію №26UA205140036702U8, у якій митну вартість товару визначив за основним методом за ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що разом із митною декларацією надав передбачені Митним кодексом України документи, які підтверджували ціну придбаного товару та числові значення складових його митної вартості, зокрема зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, документи щодо походження товару, документи щодо транспортування та транспортно-експедиторського обслуговування, рахунки про надання відповідних послуг, довідку про транспортні витрати, страховий поліс та копію митної декларації країни відправлення.

На думку позивача, наведені митницею у спірному рішенні обставини не свідчать про заявлення неповних або недостовірних відомостей щодо митної вартості товару та не давали достатніх підстав для визначення митної вартості за резервним методом.

Щодо оплати товару позивач зазначає, що платіжна інструкція №76 від 12.06.2026 прямо задекларована в графі 44 МД №26UA205140036906U9 як документ, що підтверджує оплату саме за цю поставку, і за сумою відповідає 90% вартості товару.

Щодо автотранспортної накладної вказує, що товар постачався на умовах CIF PL Gdansk (графа 20 Рішення, графа 15 МД), а відправником/експортером у CMR №SIEV0018937 та у товаросупровідних документах значиться Polypak Agritech (Rui'an) Co., Ltd компанія-нерезидент, зареєстрована в Китайській Народній Республіці. Водночас китайська компанія-відправник не має ні представництва, ні уповноважених осіб на території Польщі чи України і об`єктивно не бере участі в організації та здійсненні автомобільного перевезення Товару від порту Гданськ до митного кордону України, вона фізично не мала можливості проставити власний штамп у графі 22 CMR під час автомобільного перевезення цього відрізка маршруту.

Стосовно транспортних витрат позивач вважає, що достовірність суми 80 000 грн, включеної Позивачем до митної вартості Товару, підтверджується первинним документом рахунком на оплату №UA10022408 від 22.06.2026, виставленим перевізником на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №GC-030824 від 02.06.2026 та заявки на перевезення №SIEV0018937. Окрім цього, усі витрати, пов`язані з організацією перевезення Товару як за межами, так і в межах митної території України, повністю відображені в рахунку №UA10022408 просто структуровані відповідно до вимог податкового, а не митного законодавства, що є об`єктивною та цілком законною підставою для формування документа, а не ознакою приховування складових митної вартості.

Наголошує, що заявка на перевезення №SIEV0018937 від 15.06.2026 містить як підпис, так і відбиток печатки Замовника (ТОВ ФарміЛенд) у п. 10, а також підпис і відбиток печатки Експедитора (ТОВ ДСВ Логістика) у п. 11 тобто документ належним чином підписаний обома сторонами.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву Волинська митниця позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.

Відповідач зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані декларантом документи не містили усіх відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом.

Зокрема, відповідно до рахунка-фактури від 21.04.2026 №CF26-00097 вартість товару становить 42534,72 євро, а умови поставки вказані: 10% передоплати і 90% за копіями суднових документів. До митного оформлення надано банківські платіжні документи в кількості 2 (дві) штуки на загальну суму 59 451,27 євро (від 12.06.2026 №73 на суму 38281,32 євро та від 30.01.2026 №7 на суму 21169,95 євро). В призначенні платежу зазначений договір (контракт) від 12.12.2025 №12-12/25/1 за яким згідно п. 2.2 Загальна вартість договору складається з вартості рахунків-фактур до даного договору. Ідентифікувати оплату за товар до оцінюваної поставки неможливо, так як оплата за товар згідно платіжного документа №7 була здійснена в січні 2026 року, що передує даті виставлення рахунка-фактури №CF26-00097 квітень 2026, а також відповідно п. 2.2 Контракту, незрозуміло за яку партію товару було здійснено оплату.

Вказує, що в поданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 19.06.2026 № SIEV0018937 в гр. 22 відсутній штамп відправника товару. ЦМР без підписів та штампів вважається неоформленою належним чином. Відсутність штампів/підписів унеможливлює доведення факту доставки товару або прийому його перевезення.

Зазначає, що згідно рахунка від 22.06.2026 №UA10022408 витрати на транспортування по маршруту Гданськ (Польща) п/п Ягодин становлять 80000 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 671 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 119,2 грн/км (80000/671). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п ЯгодинЧабани (через Луцьк) становить 76822 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 539 км, що становить 142,5 грн/км (76822/539).

Звертає увагу, що в рахунку-фактурі від 22.06.2026 №UA10022408 зазначені транспортно-експедиторські послуги, проте дані витрати вказані лише на території України в сумі 9318,42 грн.

Повідомляє, що в заявці від 15.06.2026 №SIEV0018937 в п.10 відсутні підпис та печатка (за наявності) замовника, що може свідчити про неостаточність наданої інформації в даному документі.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.09.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, відзиву та відповіді на відзив, суд встановив такі обставини.

12.12.2025 між CHANGZHOU XINHUI NETTING CO., LTD (продавець) та ТОВ ФарміЛенд (покупець) укладено контракт №12-12/25.

Відповідно до пункту 1.1 контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах поставки CIF Gdansk, товари партіями, в кількості та за цінами згідно рахунку-фактури, які являється невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціни на товар встановлюються у валюті Долар США та приймаються на умовах поставки CIF Gdansk або у відповідності до умов, зазначених у рахунку-фактурі згідно Інкотермс 2020.

Пунктом 2.2 контракту передбачено, що загальна вартість Договору складається з вартості рахунків-фактур до даного Договору.

Відповідно до пункту 2.3 контракту всі витрати на розмитнення товару несе Покупець.

Згідно з пунктом 2.4 контракту ціни фіксовані та не підлягають змінам протягом всього строку дії даного Контракту, крім випадків за взаємною домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 3.1 контракту умови оплати встановлюються у відповідності до умов, зазначених у рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 3.2 контракту Продавець надає наступні документи:

рахунок-фактуру;

пакувальний лист;

сертифікат якості;

EX;

B/L копія.

Відповідно до пункту 4.1 контракту поставка Товару здійснюється Продавцем на умовах CIF Gdansk, (Інкотермс 2020) або у відповідності до умов, зазначених у рахунку-фактурі.

Пунктом 4.5 контракту передбачено, що право власності на Товар переходить до Покупця після повної оплати рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 11.1 контракту будь-які зміни та доповнення до цього Контракту будуть дійсні тільки тоді, якщо вони оформлені письмово та підписані Сторонами.

Митною декларацією №26UA205140036702U8 від 23.06.2026 до митного оформлення в режимі імпорт були заявлені наступні товари: сітка пакувальна, являє собою трикотажне полотно у рулоні основов`язаного розрідженого переплетення, яке виготовлено з синтетичних поліетиленових стрічкових ниток (стрічки завширшки не більше 5мм), різних кольорів. Полотно без покриття і просочення, що можна виявити неозброєним оком, ширина стрічкових ниток становить близько 1,5 мм, полотно має по два рівні краї (пруги, що запобігають розпусканню), загальна ширина 125 см., довжина 3000 м., призначене для намотування круглих тюків, кількість 576 рулонів, виробник - PolypakAgritech (Rui'an) Co., Ltd, торгівельна марка PolypakAgritech, країна виробництва - Китай (далі товар №1);

матеріали неткані із синтетичного або штучного волокна: 15,6m*25m, 140g 12шт., виробник- Polypak Agritech (Rui'an) Co., Ltd, торгівельна марка - Polypak Agritech, країна виробництва- Китай (далі товар №2, разом товари).

Разом з цією митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів Позивач подав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №12-12/25/1 від 12.12.2025; рахунок-фактура (інвойс) №CF26-00097 від 21.04.2026; платіжні інструкції в іноземній валюті № 7 від 30.01.2026 та № 76 від 12.06.2026; рахунок на оплату за транспорт №UA10022408 від 22.06.2026; договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-030824 від 02.06.2026; заявка на перевезення №SIEV0018937 від 15.06.2026.

Також в порядку ч. 6 ст. 53 МК України позивач подав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: страховий поліс №ANIBCLK24226EGGF4AEE від 24.04.2026; митна декларація країни відправника №310120260518260926 від 26.04.2026.

Відповідач дійшов висновку, що подані документи є недостатніми та у своїй сукупності не спростовують сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2026/000096/2 від 23.06.2026.

Цим рішенням відмовлено позивачу у визнанні митної вартості Товарів за основним методом та застосовано 6 (графа 31 рішення) резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МК України).

Заявлена позивачем митна вартість товару №1 становить 42 089,10 євро (графа 28 Рішення), тобто 1,9760 євро за кілограм. Відповідач визначив митну вартість цього товару на рівні 3,6900 євро за кілограм, тобто загальна вартість складає 78 597,00 євро (графа 30 рішення про коригування митної вартості).

Заявлена позивачем митна вартість Товару №2 становить 2 605,38 євро (графа 28 Рішення), тобто 3,8314 євро за кілограм. Відповідач визначив митну вартість цього товару на рівні 4,0800 євро за кілограм, тобто загальна вартість складає 2 774,40 євро (графа 30 рішення про коригування митної вартості).

Позивач після прийняття рішення скористався своїм правом (ч. 7 ст. 55 МК України) на випуск товарів у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом, з наданням фінансової гарантії, передбаченої Розділом Х МК України, та здійснив митне оформлення Товару за МД №26UA205140036906U9.

На підставі оскаржуваного рішення Волинською митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні товарів за МД №26UA205140036702U8 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску засобів комерційного призначення товарів, транспортних №UA205140/2026/001336 від 23.06.2026.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати за наявності додаткові документи, перелік яких визначений цією нормою.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

За приписами частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пунктів 14 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно із частиною дев`ятою статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Частиною десятою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно із частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі дотримання визначених цією нормою умов.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 57 частини десятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 60 Митного кодексу України визначено, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Згідно із частиною третьою статті 60 Митного кодексу України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Митного кодексу України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Частиною п`ятою статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відповідно до частини шостої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 57 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Частиною першою статті 61 Митного кодексу України передбачено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Згідно із частиною другою статті 61 Митного кодексу України товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою виробником товарів, що оцінюються.

Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 5863 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Частиною другою статті 64 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини третьої статті 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі, зокрема, мінімальної митної вартості, довільної чи фіктивної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 2.1 цих Правил у графі 33 рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 5961 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, фіксуються у графі.

Цим же пунктом Правил встановлено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності визначення декларантом митної вартості та за наявності обґрунтованих сумнівів вимагати подання тих додаткових документів, які необхідні для перевірки відповідних складових митної вартості.

Разом з тим наявність підстав для витребування додаткових документів та навіть неможливість визначення митної вартості за основним методом не означає автоматичної правомірності будь-якого числового значення митної вартості, визначеного митним органом за другорядним методом.

Митний орган у кожному випадку зобов`язаний не лише обґрунтувати причини невизнання заявленої митної вартості, але й відповідно до пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України обґрунтувати саме числове значення скоригованої митної вартості та факти, які вплинули на таке коригування.

В повідомленні про витребування додаткових документів відповідач зазначає, що подані платіжні документи не можна ідентифікувати з оцінюваним товаром. Водночас судом встановлено, що позивач під час митного оформлення шляхом подання до митного органу інвойсу №CF26-00097 від 21.04.2026 повністю підтвердив митну вартість товару.

Інвойс містить всю необхідну інформацію про вартість товару, його характеристики, а також містить дані, які дозволяють однозначно ідентифікувати його з оцінюваним товаром та іншими документами щодо цього товару. 25.8.9.

У Постанові від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Таким чином, саме по собі неподання платіжних документів або розбіжності щодо умов оплати за товар не можу бути підставою для коригування митної вартості, за умови якщо митна вартість оцінюваного товару підтверджена іншими документами.

Митна вартість оцінюваного товару була підтверджена шляхом подання інших документів, зокрема інвойсу.

Крім того, до митного органу були надані платіжні документи, що підтверджують оплату Товару, а саме: платіжна інструкція в іноземній валюті №7 від 30.01.2026 та №76 від 12.06.2026.

Платіжні інструкції в іноземній валюті №7 від 30.01.2026 та №76 від 12.06.2026 містять посилання на Контракт та вказують який товар оплачено по цьому Контракту. Графа «Призначення платежу» платіжних інструкцій №7 від 30.01.2026 та №76 від 12.06.2026 містить текст: «PREPAYMENT FOR SILO NET, NON WOVEN COVER ACCORDING TO CONTRACT 12-12/25/1 DATED 12.12.2025» (Передоплата за сітку силосну, нетканий матеріал згідно з Контрактом №12-12/25/1 від 12.12.2025).

Аналогічні висновки щодо застосування цих норм права містяться у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020: сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Також до митного оформлення надано рахунок-проформу №CY26 12506 від 12.12.2025 попередній документ, на підставі якого проведена передплата за Товар (платіжна інструкція №7 від 30.01.2026). Вказаний рахунок-проформа №CY26-12506 від 12.12.2025 виставлений до здійснення передплати у розмірі 10% згідно платіжної інструкції №7 від 30.01.2026.

Платіжною інструкцією №7 від 30.01.2026 на суму 21 169,95 євро здійснено єдиний авансовий платіж на виконання Контракту №12-12/25/1 від 12.12.2025, яким проавансовано шість партій Товару, що поставлялися послідовно на виконання цього контракту, а саме: партію за інвойсом №CF26-00012 від 10.03.2026 (рахунок-проформа №CY26 12509), на суму 20 842,25 євро; партію за інвойсом №CF26-00013 від 10.03.2026 (рахунок-проформа №CY26 12510), на суму 20 721,25 євро; партію за рахунком-проформою №CY26-12505 від 12.12.2025, інвойсом №CF26 00080 від 13.04.2026, оформлену за МД №26UA205140035016U4; оцінювану в цій справі партію за рахунком-проформою №CY26-12506 від 12.12.2025, інвойсом №CF26-00097 від 21.04.2026, оформлену за МД №26UA205140036906U9; партію за рахунком-проформою №CY26-12507 від 12.12.2025, інвойсом №CF26 00122 від 03.05.2026, оформлену за МД №26UA205140039760U8; партію за рахунком-проформою №CY26-12508 від 12.12.2025, інвойсом №CF26 00129 від 07.05.2026, оформлену за МД №26UA205140040616U1.

Окрім цього, з узгодженої сторонами Контракту процедури розрахунків вбачається, що 10% вартості Товару сплачується авансом на підставі рахунку-проформи ще до виготовлення й відвантаження товару, а решта 90% вже після оформлення суднових документів.

Як досліджено судом товар постачався на умовах CIF PL Gdansk (графа 20 рішення, графа 15 МД), а відправником/експортером у CMR №SIEV0018937 та у товаросупровідних документах значиться Polypak Agritech (Rui'an) Co., Ltd компанія-нерезидент, зареєстрована в Китайській Народній Республіці. Відповідно до умов поставки CIF (Інкотермс 2020) відповідальність та обов`язки Відправника (продавця) обмежуються морським перевезенням Товару до порту призначення (Гданськ, Польща), включаючи витрати на фрахт та страхування до цього порту; подальше перевезення товару автомобільним транспортом територією Польщі та України до митного кордону України здійснювалося вже за окремим договором транспортно-експедиторського обслуговування №GC-030824 від 02.06.2026, стороною якого китайський Відправник Товару не є.

Оскільки китайська компанія-відправник не має ні представництва, ні уповноважених осіб на території Польщі чи України і об`єктивно не бере участі в організації та здійсненні автомобільного перевезення товару від порту Гданськ до митного кордону України, вона фізично не мала можливості проставити власний штамп у графі 22 CMR під час автомобільного перевезення цього відрізка маршруту. Таким чином, відсутність штампа Відправника в графі 22 CMR №SIEV0018937 є прямим і закономірним наслідком узгоджених сторонами умов поставки CIF PL Gdansk, а не ознакою неналежного оформлення документа чи недостовірності відомостей про товар.

За таких обставин доводи відповідача про неналежне оформлення CMR через відсутність штампа відправника у графі 22 є необґрунтованим також і з огляду на об`єктивну неможливість його проставлення за умовами поставки CIF, узгодженими сторонами контракту, і не може ставити під сумнів достовірність заявленої митної вартості товару.

Достовірність суми 80 000 грн, включеної позивачем до митної вартості товару, підтверджується первинним документом рахунком на оплату №UA10022408 від 22.06.2026, виставленим перевізником на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №GC-030824 від 02.06.2026 та заявки на перевезення №SIEV0018937. Відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена сума не відповідає дійсності, не була фактично сплачена або не охоплює саме ту ділянку маршруту, до якої віднесена. Обов`язок доведення недостовірності задекларованих відомостей покладається на митний орган (ч. 7 ст. 54 МК України), а не на декларанта, тоді як у цьому випадку відповідач обмежився суто розрахунковим припущенням без перевірки самого документа на предмет його достовірності.

Рахунок №UA10022408 від 22.06.2026, виставлений ТОВ «ДСВ Логістика» на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування №GC 030824 від 02.06.2026, містить шість окремих позицій: (1) навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття Гданськ, Польща 15 060,36 грн; (2) оформлення транзитної декларації за межами території України 2 694,40 грн; (3) зберігання в порту прибуття Гданськ, Польща 13 287,89 грн; (4) послуги міжнародного перевезення за маршрутом Гданськ, Польща м/п Ягодин, Україна 80 000,00 грн; (5) послуги міжнародного перевезення за маршрутом м/п Ягодин, Україна Чабани, Україна 76 822,00 грн; (6) транспортно-експедиторські послуги на території України 7 765,35 грн (з ПДВ 9 318,42 грн). Позивач включив до митної вартості Товару вартість позиції 4 (80 000,00 грн) тобто саме той відрізок маршруту, витрати на який підлягають включенню відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, тоді як позиція 6 (транспортно-експедиторські послуги на території України) правомірно не була включена позивачем до митної вартості товару відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України, оскільки стосується послуг, наданих вже після перетину митного кордону.

При цьому розмежування позицій рахунку №UA10022408 на послуги, пов`язані з міжнародним перевезенням (позиції 15), та «транспортно-експедиторські послуги на території України» (позиція 6), не є довільним волевиявленням сторін договору чи спробою штучно применшити складові митної вартості, а прямо обумовлено вимогами податкового законодавства України щодо різного режиму оподаткування ПДВ: позиції 4 і 5 рахунку (послуги міжнародного перевезення за маршрутами ГданськЯгодин та ЯгодинЧабани) є єдиною послугою міжнародного перевезення вантажу, оформленою за єдиним міжнародним перевізним документом (CMR №SIEV0018937), а тому відповідно до пп. «а» пп. 195.1.3 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою ПДВ 0% на всьому маршруті в цілому, без поділу на відрізки в межах та поза межами митної території України; позиції 13 рахунку (навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення транзитної декларації, зберігання в порту Гданськ, Польща) є транспортно допоміжними послугами, місце постачання яких для цілей оподаткування ПДВ визначається за місцем їх фактичного надання (пп. «а» пп. 186.2.1 ПКУ) оскільки ці послуги надані на території Польщі, вони не є об`єктом оподаткування ПДВ в Україні; позиція 6 рахунку (транспортно-експедиторські послуги на території України) є самостійною експедиторською послугою, місце постачання якої визначається за місцезнаходженням отримувача послуг (пп. «ж» п. 186.3 ПКУ) тобто за місцезнаходженням позивача в Україні, у зв`язку з чим ця послуга оподатковується ПДВ за загальною ставкою 20% (сума ПДВ 1 553,07 грн), що прямо відображено в колонці «ПДВ» рахунку №UA10022408, де сума податку зазначена лише щодо цієї позиції.

Таким чином доводи відповідача про обов`язковість включення до митної вартості плати за транспортно-експедиторські послуги, надані на території України після перетину митного кордону, суперечить прямій нормі ч. 11 ст. 58 МК України, ігнорує об`єктивний, підтверджений самим рахунком та вимогами податкового законодавства поділ послуг за різними режимами оподаткування ПДВ, ґрунтується на неправильному застосуванні необов`язкового та нерелевантного за предметом регулювання відомчого документа, є необґрунтованим і не може вважатися розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, яка давала б підстави для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості товару.

Як установлено судом заявка №SIEV0018937 від 15.06.2026 є додатком до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-030824 від 02.06.2026 і за своєю правовою природою є документом, яким сторони узгоджують конкретні параметри окремого перевезення (перелік вантажу, маршрут, вартість послуг за цим перевезенням) у межах вже укладеного та чинного договору, а не самостійним, окремим правочином. Відповідно до п. 9 самої заявки, вона є невід`ємною частиною договору і діє з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Крім того, факт реального виконання перевезення на умовах, погоджених у заявці №SIEV0018937 (маршрут, вартість, вид та кількість вантажу), підтверджується самим фактом фактичного здійснення цього перевезення, оформленого CMR №SIEV0018937, а також виставленням і оплатою рахунку №UA10022408 саме на суми, зазначені в цій заявці тобто поведінкою обох сторін, яка засвідчує їхню волю до виконання погоджених у заявці умов, незалежно від якості відображення підпису на конкретній поданій копії документа.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення в частині визначення числового значення митної вартості за резервним методом наведеним критеріям обґрунтованості не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За правилами частин першої третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2026 №UA205140/2026/000096/2.

За таких обставин рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.06.2026 №UA205140/2026/000096/2 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, за подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 6 693,46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3170 від 06.08.2026.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 6 693,46 грн.

Інших документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, судом не встановлено.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФарміЛенд (03069, місто Київ, вулиця Володимира Брожка, будинок 38/58, ідентифікаційний код 37923962) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.06.2026 №UA205140/2026/000096/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФарміЛенд судовий збір у сумі 6 693,46 грн (шість тисяч шістсот дев`яносто три гривні 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк