Рішення № 140995079, 28.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4188/26

Провадження № 2/487/2991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

представника відповідача Подкуйко О.Ю. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.05.2025 між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 229142446.

20 жовтня 2025 року настав страховий випадок, а саме сталася ДТП за участю транспортних засобів: марки «Toyota Hilux», під керуванням водія ОСОБА_2 , та марки «Lexus IS200», належного позивачці.

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки зазнав значних ушкоджень.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 у справі №489/8781/25 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

Укладений із відповідачем договір страхування передбачав виплату страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 500 000,00 грн та за шкоду заподіяну майну 150 000,00 грн.

Про настання страхового випадку позивачка вчасно повідомила відповідача та ним було відшкодовано позивачці 102 651,30 грн.

Однак, позивачка не погодилася з розміром виплаченої суми страхового відшкодування та, з метою визначення розміру завданої шкоди, замовила незалежну оціночну експертизу, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту становить163 260,90 грн.

Позивачка звернулася до відповідача з Претензією від 22.12.2025 про добровільну виплату їй різниці страхового відшкодування в сумі 60 609,60 грн, однак відсутність відповіді у встановлені строки змусила позивачку звернутися до суду з даним позовом.

За вказаних обставин позивачка просить стягнути з відповідача 60 609,60 грн недоплаченого страхового відшкодування, 7 500,00 грн витрат понесених на проведення незалежної оціночної експертизи, 3% річних в сумі 901,74 грн та 3 418,38 грн інфляційних витрат.

Окрім того, позивачка просить стягнути на її користь 50000,00 грн моральної шкоди, яку обгрунтовує тим, що вона правомірно очікувала на своєчасне та повне отримання страхового відшкодування, однак відповідач свідомо занизив розмір виплати, що спричинило у позивача стан тривалого психологічного стресу, тривоги та невизначеності щодо можливості подолання наслідків страхового випадку. Створені відповідачем обставини викликали у позивача відчуття безпорадності, розчарування та несправедливості, що суттєво вплинуло на її емоційний стан та повсякденну життєдіяльність. ЇЇ самопочуття погіршилося, відбулося погіршення сну, підвищення тиску, що потягло за собою додаткову витрату часу та коштів для відновлення стану здоров`я.

При цьому, внаслідок пошкодження автомобіля, позивач та її сім`я перебувають під постійною загрозою життя і здоров`я в умовах проживання у прифронтовому місті, оскільки позбавлені можливості вчасно евакуюватися через неможливість усунення пошкоджень автомобіля у зв`язку із невиплатою вчасно та в повному обсязі страхового відшкодування.

Поведінка відповідача є проявом неповаги до позивача, а тому позивач вважає обгрунтованим розмір моральної шкоди, яку проси суд стягнути з відповідача на її користь.

Також позивач просить стягнути з відповідача на її користь понесені витрати по сплаті судового збору 1331,20 грн та 30 000,00 грн на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

23 липня 2026 року відповідачем подано відзив, на подання якого просив поновити строк, ураховуючи те, що у зв`язку з очікуванням від СОД ФОП ОСОБА_3 . Звіту № 10-R/18/41 від 01.11.2025 р., про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, в форматі, необхідному для подання до суду, здійсненням доплати страхового відшкодування та штрафних санкцій і отриманням платіжних інструкцій про оплату.

У відзиві зазначив, що позивач вирішила скористатися правом на пряме врегулювання страхового випадку, звернувшись 20.10.2025 до АТ «СК «ІНГО» з повідомленням про ДТП та заявою про страхову виплату. Відповідач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності СОД ФОП ОСОБА_3 для проведення незалежної оцінки з визначення вартості матеріального збитку та 27.10.2025 було проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Lexus IS200» р/н НОМЕР_1 , складено акт (протокол) огляду колісного транспортного засобу, який підписала Матяш.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №10-R/18/41 від 01.11.2025, складеного СОД ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість КТЗ позивача марки «Lexus IS200» складає 170 305,20 грн, а вартість відновлювального ремонту 507 611,10 грн, а тому проведення відновлювальних робіт визнано недоцільним з економічної точки зору та автомобіль визнано фізично знищеним. Саме тому вартість матеріального збитку в даній ситуації визначено такою, що є рівнозначною ринковій вартості транспортного засобу до його пошкодження 170 305,20 грн. Ринкову вартість аварійного КТЗ визначено в 67 603,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (в редакції № 3720-IX від 21.05.2024 р.), транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч. 2 ст. 28 вказаного Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

З урахуванням викладеного, розмір шкоди має визначатись наступним чином: 170 305,20 грн 67 603,90 грн (різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження внаслідок ДТП та після пошкодження внаслідок ДТП), що складає 102 701,30 грн.

05 листопада 2025 року в межах строку, встановленого законом, АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок Позивача, в розмірі 102 701,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25234 від 05.11.2025.

Відповідно до положень абз. 1,2 ч. 3 ст. 28 Закону, ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Оскільки в заяві про страхову виплату, Позивач не заперечувала проти способу визначення ринкової вартості транспортного засобу після його пошкодження внаслідок ДТП, тому за домовленістю між страховиком та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, була визначена страховиком відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Надалі, не погоджуючись із сумою отриманого страхового відшкодування, Позивач звернулась до суду з позовом про доплату страхового відшкодування.

Після отримання позовної заяви, на виконання вимог Закону, АТ «СК «ІНГО» звернулось до інформаційно-комунікаційної системи (онлайн-аукціон) для визначення незалежної цінової пропозиції, щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу Позивача.

Згідно зобов`язуючої пропозиції з визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) онлайн - аукціону Autoonline ринкова вартість автомобіля «Lexus IS 200», р.н. НОМЕР_1 після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 15 000,00 грн (найвища пропозиція).

АТ «СК «ІНГО» було повідомлено Позивача в телефонному режимі про можливість скористатися даною ціновою пропозицією щодо реалізації пошкодженого транспортного засобу до 17.07.2026. Однак, Позивач не виявила бажання щодо продажу автомобіля на платформі онлайн - аукціону Autoonline.

Ураховуючи фактичні обставини справи, АТ «СК «ІНГО» здійснило перерахунок страхового відшкодування, з урахуванням незалежної цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу Позивача на онлайн - аукціоні Autoonline.

АТ «СК «ІНГО» було прийнято рішення про доплату страхового відшкодування та складено розрахунок, згідно з яким сума доплати страхового відшкодування, склала 52 603,90 грн. (170 305,20 грн (ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження в ДТП) 15 000,00 грн. (ринкова вартість транспортного засобу після пошкодження в ДТП) 102 701,30 грн. (раніше виплачене Позивачу страхове відшкодування).

01 липня 2026 року АТ «СК «ІНГО» в добровільному порядку сплатило на користь Позивача недоплачену частину страхового відшкодування, в розмірі 52 603,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15376 від 01.07.2026.

Крім того, відповідачем було сплачено на користь позивача штрафні санкції (згідно ч. 8 ст. 34 Закону) за період з 19.12.2025 (дата виникнення заборгованості) по 01.07.2026 (дата доплати страхового відшкодування), в розмірі 10 289,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15635 від 06.07.2026.

Отже, АТ «СК «ІНГО» від імені ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (страховик винної особи) виплатила потерпілій особі (Позивачу) страхове відшкодування в загальній сумі 155 305,20 грн (170 305,20 грн. (ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження в ДТП) 15 000,00 грн (ринкова вартість транспортного засобу після пошкодження в ДТП).

Позивач в якості визначення розміру своїх позовних вимог посилається на Звіт № 327-25 від 27.10.2025 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля, складений СОД ПП ОСОБА_4 та просить стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту (розмір завданих збитків), в сумі 163 260,90 грн. та фактично виплаченим страховим відшкодуванням, в сумі 102 651,30 грн., що становить 60 609,60 грн.

Позивач помилково ототожнює вартість відновлювального ремонту з розміром матеріального збитку та зазначає, що дана сума становить 163 260,90 грн.

У Звіті № 327-25 від 27.10.2025 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, наданому Позивачем, оцінювач ОСОБА_5 зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus IS 200», р.н. НОМЕР_1 , складає 433 024,81 грн., а ринкова вартість автомобіля на дату оцінки, становить 163 260,90 грн та встановлено, що проведення відновлювального ремонту недоцільне з економічної точки зору, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля, перевищує ринкову вартість досліджуваного КТЗ. У такому випадку, вартість матеріального збитку визначається рівною ринковій вартості КТЗ на момент ушкодження, і становить 163 260,90 грн.

Отже, за наданими сторонами доказами, автомобіль «Lexus IS 200», р.н. НОМЕР_1 є фізично знищеним, так як витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

В такому випадку, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, має визначатись відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача ринкової вартості транспортного засобу до його пошкодження в ДТП без вирахування ринкової вартості після його пошкодження в ДТП та залишаючи автомобіль у власності, призводить до порушення порядку розрахунку страхового відшкодування, встановленого ст. 28 Закону та не лише до відшкодування шкоди, але і отримання надмірної вигоди.

Заперечуючи проти стягнення витрат на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 , в розмірі 7 500,00 грн., відповідач зазначив, що після отримання повідомлення ним своєчасно було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу Позивача та визначено розмір шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення зазначених витрат.

В частині стягнення індексу інфляції та 3 % річних, відповідач зазначив, що прострочення виплати страхового відшкодування починається з наступного дня після спливу 60-денного строку для виплати страхового відшкодування, що відраховується з дати отримання страховиком заяви про страхове відшкодування.

20.10.2025 Позивач звернулась до АТ «СК «ІНГО» з заявою про виплату страхового відшкодування.

05.11.2025 Відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок Позивача.

Отже граничний 60-денний термін з дати подачі заяви про страхове відшкодування, становить 18.12.2025 (включно), після якого можуть бути нараховані штрафні санкції за прострочення виплати страхового відшкодування.

Таким чином, період за який з АТ «СК «ІНГО» підлягає стягненню пеня, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, становить з 19.12.2025 (починається з наступного дня після спливу 60-денного строку для виплати страхового відшкодування) по 01.07.2026 (дата доплати страхового відшкодування).

Відповідач здійснив розрахунок та виплату штрафних санкцій за період з 19.12.2025 р. (дата виникнення заборгованості) по 01.07.2025 (дата доплати страхового відшкодування) в розмірі 10 289,32 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 15635 від 06.07.2026 р.

Отже, датою виникнення заборгованості є саме 19.12.2025, наступний день після спливу 60-денного строку для виплати страхового відшкодування, встановленого Законом № 3720-IX від 21.05.2024, а не 05.11.2025, як зазначається в позовній заяві.

А тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за зазначений нею період та в заявленій сумі.

Не погоджуючись із вимогою про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що Закон передбачає відшкодування страховиком моральної шкоди фізичній особі, лише в разі, коли вона зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП. Інших підстав для отримання відшкодування моральної шкоди не передбачено, а посилання Відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки на відносини обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які склалися між Позивачем та Відповідачем, не поширюється дія класичного Закону України «Про захист прав споживачів».

В частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що представником Позивача не було надано до додатків позовної заяви копію договору про надання правової допомоги від 15.05.2026, на який він посилається в тексті позову. На підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу представником позивача було надано: копію довідки № _011_ від 29.05.2026 про витрати по договору про надання правничої допомоги, копію опису виконаних робіт від 29.05.2026, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 75 від 15.05.2026.

Серед витрат на професійну правову допомогу представник зазначає здійснення запиту до АТ «СК «ІНГО» та оформлення і надсилання досудової вимоги, однак, підготовка і надсилання даних документів є досудовим врегулюванням спору і не є судовими витратами, окрім того, дана вимога була надіслана в грудні 2025 року - до укладання договору про надання правової допомоги від 15.05.2026 та підписана особисто Позивачем.

Заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, а тому не підлягає задоволенню.

Заперечень проти прийняття відзиву від позивача не надходило.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Додатково суду повідомив, що підстав не погоджуватися зі звітом №10-R/18/41 від 01.11.2025 немає, але оскільки про такий звіт позивачка не знала та не була згодна з розміром страхової виплати, то, з метою визначення завданої шкоди, самостійно замовила незалежну оціночну експертизу. Відповідач дійсно здійснив доплату страхового відшкодування, згідно долученої квитанції, та виплату штрафних санкцій.

У судовому засіданні 28.10.2026 представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, указаних у відзиві.

Заслухавши доводи учасників, дослідивши наявні матеріали справи, суд ураховує наступне.

Судом встановлено, що 12.05.2025 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - АТ «Страхова компанія «ІНГО» було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 229142446.

20 жовтня 2025 року настав страховий випадок, а саме сталася ДТП за участю транспортних засобів: марки «Toyota Hilux», під керуванням водія ОСОБА_2 , та марки «Lexus IS200», належного позивачці.

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки зазнав значних ушкоджень.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 у справі №489/8781/25 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

Укладений із відповідачем договір страхування передбачав виплату страхової суми на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 500 000,00 грн та за шкоду заподіяну майну 150 000,00 грн.

Про настання страхового випадку позивачка вчасно повідомила відповідача.

Указані обставини сторонами не оспорюються.

05 листопада 2025 року відповідач АТ «Страхова компанія «ІНГО», на виконання умов укладеного договору, здійснила виплату позивачці 102 701,30 грн страхового відшкодування (а.с. 13, 97).

Як зазначено у позовній заяві та було підтверджено представником позивачки в судовому засіданні, не погоджуючись із сумою страхової виплати, з метою визначення розміру завданої шкоди, позивачка замовила незалежну оціночну експертизу, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту становить163 260,90 грн (а.с. 16-38) та 22.12.2025 звернулася до відповідача з Претензією про добровільну виплату їй різниці страхового відшкодування в сумі 60 609,60 грн (а.с. 39).

На час розгляду справи представник позивачки підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача на користь позивачки 60 609,60 грн недоплаченого страхового відшкодування, 7 500,00 грн витрат понесених на проведення незалежної оціночної експертизи, 3% річних в сумі 901,74 грн та 3 418,38 грн інфляційних витрат, моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн, судові витрати по справі, а саме 1331,20 грн судового збору та 30000,000 грн витрав на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3, ч. 4, ч. 6, ч. 8 ст.102 Закону України «Про страхування» здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством. Розмір страхової виплати не може перевищувати обсяг зобов`язань страховика, визначених договором страхування або відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (Закон № 3720-IX від 21.05.2024), який набрав чинності 20.06.2024, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Дія положень Закону України "Про страхування" поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», (Закон № 3720-IX від 21.05.2024), у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

Отже, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 3720-IX від 21.05.2024) є спеціальним нормативно-правовим актом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила стягнути з відповідача недоплачених 60609,60 грн, з огляду на те, що виплата їй страхового відшкодування підлягала у розмірі матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля в результаті ДТП, як визначено Законом № 1961-IV, ЗУ «Про страхування», що згідно Звіту №327-25 від 20.10.2025 становить 163 260,90 грн.

Однак, позивачка посилається на норми Закону № 1961-IV від 01.07.2004, який втратив чинність станом на час виникнення спірних правовідносин. Посилання позивачки на Звіт №327-25 від 20.10.2025 та Закон України «Про страхування» не спростовує необхідності застосування при вирішенні даного спору Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 3720-IX від 21.05.2024, чинного на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Статтею 28 Закону № 3720-IX від 21.05.2024, урегульовано питання страхової (регламентної) виплати у разі знищення транспортного засобу.

Сторони дійшли згоди в частині того, що внаслідок ДТП належний позивачці транспортний засіб визнано таким, що фізично знищений.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 28 Закону № 3720-IX від 21.05.2024, транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

- матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У разі досягнення згоди між потерпілою особою та страховиком (МТСБУ) щодо відчуження потерпілою особою на користь страховика (МТСБУ) знищеного транспортного засобу страхова (регламентна) виплата розраховується як сума:

- ринкової вартості транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Як було з`ясовано в судовому засіданні, домовленості про відчуження потерпілою особою на користь страховика знищеного транспортного засобу, не було. Знищений транспортний засіб знаходиться у позивача. Інформація щодо розміру витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, відсутня.

Згідно звіту №10-R/18/41 від 01.11.2025, здійсненого за замовленням відповідача, ринкова вартість автомобіля до ДТП становить 170 305,20 грн та після ДТП 67 603,90 грн (а.с. 82-86).

Згідно звіту №327-25 від 20.10.2025 про незалежну оцінку майна, здійсненого за замовленням позивача, ринкову вартість автомобіля до ДТП вказано 163 260,90 грн, але вартість після ДТП не вказано (а.с. 16-37).

Причин незгоди позивача до вказаного звіту не зазначено та у судовому засіданні представником позивача висловлено не було. Невірність або невідповідність звіту №10-R/18/41 від 01.11.2025 вимогам закону судом не встановлено та суд дійшов висновку, що такий звіт є належним, допустимим і достатнім доказом, яким належно обгрунтовано розмір заподіяної шкоди майну позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що з пояснень позивачки слідує, що підставою для самостійного замовлення звіту про незалежну оцінку майна Звіту №372-25, була незгода позивачки із розміром виплати їй страхового відшкодування.

Однак, перша виплата страхового відшкодування була здійснена позивачеві 05.11.2026 на підставі Звіту№10-R/18/41 від 01.11.2025, тоді як Звіт №372-25 було виконано 27.10.2025, тобто, до часу здійснення першої частини страхової виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Відповідач зазначив, що вартість транспортного засобу після пошкодження внаслідок ДТП була визначена страховиком відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, оскільки в заяві про страхову виплату позивач не заперечувала проти способу визначення ринкової вартості.

Однак, докази на підтвердження існування домовленості між позивачкою ОСОБА_1 та АТ «СК «ІНГО» про визначення вартості транспортного засобу у такий спосіб відсутні та в судовому засідання таку заперечував представник позивача.

Отже, оскільки згоди між сторонами щодо відчуження позивачкою на користь відповідача знищеного транспортного засобу не було, відповідач застосував правильний спосіб визначення страхової (регламентної) виплати - шляхом визначення різниці між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження внаслідок ДТП та після пошкодження внаслідок ДТП. При цьому відсутні дані щодо понесення витрат на евакуацію.

Однак, відповідач застосував ринкову вартість пошкодженого ТЗ після ДТП, визначену відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні без згоди позивачки, тобто з порушенням ч. 3 ст. 28 Закону № 3720-IX від 21.05.2024.

Так, згідно Звіту №10-R/18/41 від 01.11.2025, виконаного СОД ФОП ОСОБА_3 за замовленням відповідача, ринкова вартість належного позивачці автомобіля до ДТП становить 170 305,20 грн та після ДТП 67 603,90 грн (а.с. 82-86). Відповідно, визначена відповідачем страхова (регламентна) виплата склала 102 701,30 грн.

Разом з тим, ураховуючи незгоду позивача із сумою страхового відшкодування та звернення до суду з даним позовом, відповідач все ж звернувся до інформаційно-комунікаційної системи (онлайн-аукціон) для визначення незалежної цінової пропозиції, щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 .

Згідно зобов`язуючої пропозиції з визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані) онлайн - аукціону Autoonline, розпочатого 19.06.2026 та завершеного 26.06.2026, ринкова вартість автомобіля «Lexus IS 200», р.н. НОМЕР_1 після пошкодження внаслідок ДТП становить 15 000,00 грн (найвища пропозиція) (а.с. 96).

Доказів у спростування вказаного розміру суду не надано.

У зв`язку з цим 01.07.2026 відповідач здійснив доплату страхового відшкодування позивачці в розмірі 52 603,90 грн, що є різниці між вартістю пошкодженого автомобіля після ДТП, встановленою Звітом №10-R/18/41 від 01.11.2025 - 67 603,90 грн та вартістю пошкодженого автомобіля після ДТП, визначеною на аукціоні 15 000,00 грн (а.с. 98).

Указану виплату відповідач здійснив 01.07.2026 до закриття 01.08.2026 підготовчого провадження у справі.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник позивачки підтвердив здійснення відповідачем доплати страхового відшкодування, підтримавши, при цьому, позовні вимоги у заявленому розмірі повністю.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивачка не довела недоплату страхової виплати в розмірі 60 609,60 грн та відповідачем здійснено доплату страхової виплати у розмірі 52 603,90 грн, що є відмінною від заявленого позивачем розміру 60 609,60 грн, але такою, що вказує на її сплату у повному розмірі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 60 609,60 грн задоволенню не підлягають.

Ураховуючи, що в ході розгляду справи судом не було встановлено підстав для відхилення звіту №10-R/18/41 від 01.11.2025, здійсненого за замовленням відповідача, та такий було взято судом до уваги при визначенні розрахунків витрат, що підлягали відшкодуванню позивачеві, у той час, коли звіт №327-25 від 20.20.2025 про незалежну оцінку майна, здійснений за замовленням позивача повної інформації для визначення розміру витрат не містить, був виконаний на замовлення позивача до визначення та сплати відповідачем страхової вплати 05.11.2026 та судом до уваги взятий не був, відповідно, витрати на оплату проведення незалежної оціночної експертизи в розмірі 7500,00 грн відшкодуванню не підлягають.

Щодо відшкодування інфляційні витрати та 3% річних суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 102 Закону України «Про страхування», у разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону № 3720-IX від 21.05.2024, у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону № 3720-IX від 21.05.2024 граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до відповідача з заявою про страхову (регламентну) виплату 20.10.2025 (а.с. 79-80).

Отже, страхова виплата відповідачем у належному розмірі мала бути виплачена у строк по 18.12.2026 включно.

05 листопада 2025 року АТ «СК «ІНГО» здійснило у неповному розмірі страхову виплату в сумі 102 701,30 грн (а.с. 97).

Решту страхової виплати в сумі 52 603,90 грн, відповідач здійснив 01.07.2026 (а.с. 98).

Отже, з 19.12.2025 для відповідача почався перебіг строку прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати по 01.07.2026 в загальному розмірі 52603,90 грн.

Як зазначив відповідач, відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024, він сплатив на користь позивача штрафні санкції в розмірі 10 289,32 грн за період з 19.12.2025 по 01.07.2026 (а.с. 98).

Однак, позивачка звернулася до суду та просить стягнути з відповідача, внаслідок неналежного ним грошового зобов`язання щодо страхової виплати у повному обсязі, інфляційні витрати та 3% річних, згідно з положенням ст. 625 ЦК України.

Грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Глава 51 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

(Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11 грудня розглянув справу №761/6406/16-ц. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки пеня, визначена ч. 8 ст. 34 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024, та нарахування за ст. 625 ЦК України мають різний правовий статус, їх одночасне стягнення не є подвійною відповідальністю за одне й те саме правопорушення, при цьому 3% річних та інфляційні витрати нараховуються саме на суму основного боргу.

За вказаного суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 3 010,13 грн та 843,10 грн - 3% річних за період з 19.12.2025 по 01.07.2026.

В частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (Постанова КЦС ВС від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач не надала належних та допустимих доказів у підтвердження душевних страждань, порушення у нього емоційного стану, душевних страждань, підвищення тиску, порушення сну, нервового виснаження, психічного стресу.

При цьому суд ураховує, що звернення до суду є правом позивача, яким він скористався. Під час розгляду справи відповідач виплатив страхову виплату у повному розмірі та внаслідок прострочення здійснення страхової виплати з його вини, сплатив пеню, як того вимагає Закон № 3720-IX від 21.05.2024, тобто, поніс відповідальність.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, які він зазначив, як підставу для відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн, як і не вмотивував її розмір.

Разом з тим, суд ураховує, що виплата суми страхового відшкодування не у повному розмірі мала місце та повна виплата була здійснена відповідачем лише після звернення позивача до суду з даним позовом. За вказаного суд погоджується із позивачем, що така поведінка відповідача мала негативний вплив на емоційний стан позивача та спонукала його до вжиття заходів захисту цивільного права, хоча цього можна було б уникнути за умови належного виконання відповідачем своїх зобов`язань. А тому суд прийшов до переконання, що відшкодування моральної шкоди, виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягає задоволенню в розмірі 1000,00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 с. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині вирішення питання витрат на правничу допомогу слід урахувати, що до таких витрат включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 30000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Для визначення розміру таких витрат суду надано: квитанцію Адвокатського об`єднання АК «ВАШЕ ПРАВО» до прибуткового касового ордера №75 від15.05.2026 про сплату ОСОБА_1 30000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 , опис виконаних робіт від 29.05.2026, довідку № _011_ від 29.05.2026 про витрати до Договору надання правничої допомоги від 15.05.2026, ордер адвоката серія ВЕ №1197869 від 29.05.2026, витяг з договору про надання юридичної допомоги, укладеного з Матяш Н.В. від 15.05.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 41-48).

Надаючи оцінку поданим доказам, суд ураховує, що договір про надання правничої допомоги було укладено 15.05.2026 та в опис виконаних робіт було враховано підготовку для направлення до Страхової компанії досудової претензії, яка була направлена 22.12.2025 за підписам самої позивачки до укладення згадуваного договору (а.с. 39, 43). Також у вказаному описі міститься врахування підготовки клопотання про витребування матеріалів страхової справи, з яким у даній справі позивач до суду не зверталася та суд не має даних чи входить таке у вартість подачі процесуальних документів (а.с. 44, 45).

Відповідач заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 30 000,00 грн з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даній справі щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що: публічний інтерес до справи відсутній, правові позиції у цій категорії справ є усталеними, відповідач висловив незгоду із заявленим розміром, а тому суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є завищеною, непропорційною та не є співмірною зі складністю справи, обсягом поданих доказів.

З врахуванням вищевикладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, а також з конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, відповідно з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягає до стягнення 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 53,25 грн судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позов.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 3 010,13 грн інфляційних витрат та 843,10 грн - 3% річних за період прострочення страхової виплати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 1000,00 грн моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 53,25 грн судового збору.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 33.

Суддя: К.М. Скоринчук