Рішення № 140994921, 28.10.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

28.10.2026 Справа № 469/519/26

2/469/780/26 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач 07 травня 2026 року через систему "Електронний суд" звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 7641561 від 15 листопада 2025 року, укладеним між відповідачем та ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", яка складає 23856,25 грн., у тому числі за тілом кредиту - 7500,00 грн., пеня - 14578,00 грн., комісія - 1778,25 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за вказаним кредитним договором, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Просив також стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі та розглядати справу у спрощеному провадженні.

19 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана позивачем та його представником 24 травня 2026 року.

У відповіді на відзив представник позивача Шкуренко І.В. зазначала, що у відповідності до умов кожного з кредитних договорів їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитних договорів. Договір укладений між сторонами в електронній формі та має силу договору, який укладений в письмовій формі, підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не було б укладено. Вважає, що позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитного договору, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими. У відповідності до Закону України Про банки і банківську діяльність позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку відповідача, оскільки позивач не є банком України, а отже на нього дія Положення про організацію операційної діяльності в банках України №75 від 04 липня 2018 року не розповсюджується, виписки за особовими рахунками клієнтів не формуються. Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача було здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються, виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Враховуючи, що кредит було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів; надані додаткові розрахунки заборгованості, складені первісними кредиторами, не суперечать розрахункам заборгованості, доданим до позовної заяви, доповняють та деталізують їх. При укладенні договору сторонами було узгоджено розмір кредиту, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів; жодних заперечень відповідачем не було висловлено, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків; жодна вимога про стягнення заборгованості не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені). Зазначає, що Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладення договору; кредитний договір, укладений відповідачем з первісним кредитором, врегульовував усі істотні умови; інформація надана первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена у чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому сам відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, тому вищевказаний Закон не порушено.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Захар`єва Я.В. надала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність. Зазначала, що позивач не надав належних та допустимих доказів видачі кредитних коштів за кредитним договором, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, оскільки надана позивачем на підтвердження видачі кредитних коштів довідка ТОВ Європейська платіжна система складена позивачем в односторонньому порядку, не містить повного номеру платіжної картки, на яку нібито перераховувалися кошти (номер зазначено в маскованому вигляді НОМЕР_1 ), не містить даних отримувача коштів, номеру картки, на яку перераховувалися кошти, у зв`язку з чим встановити належність такої картки саме відповідачу не вбачається можливим; виписка по особовому рахунку відповідача або інші первинні платіжні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, у матеріалах справи відсутні. Вважає, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом навності заборгованості, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; докази наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі відсутні. Посилаючись на Закон України Про споживче кредитування, Закон України Про захист прав споживачів, представник відповідача зазначала, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України Про споживче кредитування; тому, оскільки було встановлено плату за послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за видачу кредиту у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а сплачені суми комісії мали бути спрямовані на погашення заборгованості за тілом кредиту. Крім того, посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначала, що позивач неправомірно нарахував пеню у розмірі 15000,00 грн.. Оскільки нарахована комісія є нікчемною, а пеня нарахована неправомірно та підлягає списанню, кредитодавець не мав правових підстав спрямовувати сплачені відповідачем кошти на погашення таких платежів; за таких обставин усі сплачені відповідачем кошти у загальному розмірі 443,75 грн. підлягали зарахуванню саме в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, навіть за умови доведення факту видачі кредитних коштів, заборгованість за тілом кредиту не може перевищувати 7056,25 грн., а заявлені до стягнення комісія та пеня задоволенню не підлягають.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Суд на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи суд встановив, що 15 листопада 2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 7641561 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), сума кредиту 7500,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 0,01% (фіксована), діє протягом строку договору; комісія 23,71% від суми позики, що складає 1778,25 грн., дата надання позики 15 листопада 2025 року, дата повернення позики 14 грудня 2025 року, денна процентна ставка 0,80%, проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% за день, пеня 5,00% день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1399,08%, орієнтовна загальна вартість позики 9300,00 грн.; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - карти НОМЕР_2 ; повернення кредиту відбувається згідно з Графіком платежів, що є Додатком № 1 до цього договору (а.с.7-9).

Невід`ємною частиною Договору позики № 7641561 від 15 листопада 2025 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1) (а.с.10), за якою кредит надається на строк 30 днів та підлягає поверненню сума 9300 грн. (загальна вартість кредиту), з яких сума кредиту за договором 7500 грн., проценти за користування кредитом 21.75 грн., комісія за надання кредиту 1778.25 грн.

Укладення кредитного договору та узгодження його істотних умов відповідачем не оспорюється.

Вказаний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8z7w6t.

Довідкою ТОВ "Европейська платіжна система" від 20 квітня 2026 року № КД-000065582 підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою APT-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ23-04-25/2ЕПС від 23 квітня 2025 року, укладеного між ТОВ "Европейська платіжна система" та ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", та завершення платіжної операції про перерахунок 15 листопада 2025 року коштів у сумі 7500,00 грн., отримувач ОСОБА_2 , ЕПЗ № НОМЕР_2 , номер платежу 4c9b2b35-b96d-4194-8762-72e53e5e1894 (а.с.11).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 7641561 від 15 листопада 2025 року, наданим ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", заборгованість відповідача станом на 24 березня 2026 року склала 23856,25 грн., з яких 7500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 14578,00 грн. - пеня, 1778,25 грн. комісія (а.с.12-13); відповідачем сплачено суму відсотків 21.75 грн.; сплачені відповідачем кошти в сумі 422,00 грн. спрямовані на виплату пені.

24 березня 2026 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24023026/1 відповідно до умов якого ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" передало ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, зокрема й за договором № 7641561 від 15 листопада 2025 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.15-19, 22).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самой якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Пунктом 1.2 кредитного договору сторони погодили, що комісія - це грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою за надання такої позики, та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

Отже, нарахування комісії за надання кредиту, розмір якої узгоджений сторонами кредитного договору, відповідає вимогам законодавства та умовам кредитного договору.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до ТОВ СІРОКО ФІНАНС з метою отримання кредитних коштів; за результатами її звернення 15 листопада 2025 року укладено договір позики № 7641561, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами указаного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ СІРОКО ФІНАНС виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом і інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ СІРОКО ФІНАНС виконало належним чином, надавши відповідачу кредиті кошти в сумі 7500,00 грн..

З наданих позивачем доказів суд робить висновок про отримання відповідачем вказаних у договорі коштів, оскільки у кредитному договорі, укладення якого відповідачем не оспорюється, ОСОБА_1 вказала свої прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, дійсний номер телефону та адресу електронної пошти, реквізити електронного платіжного засобу - карти НОМЕР_2 ; у довідці ТОВ "Европейська платіжна система" вказано номер платежу - 4c9b2b35-b96d-4194-8762-72e53e5e1894, прізвище отримувача ОСОБА_2 , номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_2 , дата здійснення переказу 15 листопада 2025 року.

Викладені у позовній заяві та встановлені з наданих позивачем доказів обставини узгодження сторонами істотних умов договору та виконання первісним кредитором обов`язку надання відповідачеві кредитних коштів відповідач не спростувала та не надала доказів того, що електронний платіжний засіб НОМЕР_2 їй не належить/не належав.

Крім того, на виконання умов договору відповідач сплачувала кошти, направлені кредитором на погашення процентів та пені, тобто визнала та частково виконувала його умови.

Щодо стягнення пені у розмірі 14578,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, тому сплачені відповідачем кошти в сумі 422,00 грн. зарахувати на погашення заборгованості за комісією, виходячи з порядку погашення заборгованості, визначеного кредитним договором.

Згідно з п.2.4 договору, якщо сума позики за договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, зарахування сплачених позичальником коштів за договором здійснюється позикодавцем в наступному порядку:

2.4.1 У першу чергу сплачуються неустойка (пеня) та інші платежі.

2.4.2 У другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою, комісія, прострочена до повернення сума позики (у випадку прострочення). Простроченими процентами за користування позикою вважаються проценти, які були передбачені договором позики та застосовувались за весь період користування позичальником позикою у відповідності до умов договору, які не були сплачені позичальником в строк, встановлений договором.

2.4.3 У третю чергу сплачуються проценти за користування позикою, комісія, сума позики.

Статтею 8 Закону України Про державний бюджет на 2025 рік установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8000 гривень.

Тому за відсутності підстав для стягнення неустойки, відсутності заборгованості за процентами, підлягає сплаті комісія за надання кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором складає 8856,25 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн. та заборгованість за комісією у розмірі (1778,25 грн.-422,00 грн.)=1356,25 грн.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, до позивача унаслідок укладення договорів факторингу перейшло право вимоги до відповідача від первісних кредиторів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. при ціні позову 23856,25 грн., судом задоволено вимоги на суму 8856,25 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2662,40 грн.* 8856,25 грн. : 23856,25 грн.= 988,37 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київсь область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк»), заборгованість за договором позики № 7641561 від 15 листопада 2025 року у розмірі 8856,25 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн., заборгованість за комісією - 1356,25 грн., а також судовий збір в сумі 988,37 грн., всього стягнути 9844 (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 62 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя