Рішення № 140994920, 28.10.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

28.10.2026 Справа № 469/104/26

2/469/537/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (далі ТОВ ФК ЄАПБ ) 04 лютого 2026 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 24800,00 грн., яка виникла за кредитним договором № 5959860 від 27 березня 2025 року, укладеним між відповідачем та ТОВ Мілоан, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

09 лютого 2026 року суд відкрив провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач отримав копію ухвали про відкриття провадження 11 лютого 2026 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документу до електронного кабінету позивача та його представника.

Поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження, направлене судом на адресу відповідача, повернуте до суду без вручення 03 березня 2026 року у зв"язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, є підстави вважати, що вказані судові документи вручені відповідачу 03 березня року.

Крім того, відповідача повідомлено про перебування у провадженні суду цієї справи шляхом публікації оголошення на офіційній сторінці суду 03 березня 2026 року.

Відзиву на позов відповідач не надав.

15 липня 2026 року представник позивача Шкуренко І.В. надала додаткові пояснення у справі, у яких зазначала, що укладення кредитного договору було здійснене в електронній формі шляхом заповнення клієнтом заявки на отримання кредиту на сайті первісного кредитора із зазначенням усіх обов`язкових даних, у тому числі ІНН, ПІБ, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін., та підписанням клієнтом усіх документів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; у разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту Первісний кредитор робить Клієнту у особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови договору, яку Клієнт може прийняти, натиснувши кнопку Згоди, після чого йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який Клієнт має увести у відповідне поле, та у момент уведення якого на сайті первісного кредитора клієнт направляє йому електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане одноразовим ідентифікатором, після чого договір вважається підписаним. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Відповідно до умов кредитного договору кошти надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора, що відповідач не заперечує та доказів протилежного не надає. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим ТОВ ФК ЄАПБ не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Тому позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакцій як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Враховуючи, що кредит було надано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року. Нарахування комісії за надання та обслуговування кредиту саме по собі не суперечить законодавству України, оскільки закон України Про споживче кредитування прямо передбачає можливість встановлення комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту; за умови, що відповідна комісія була чітко визначена умовами кредитного договору, доведена до споживача до його укладення та включена до розрахунку загальної вартості кредиту, її нарахування є правомірним і відповідає принципу свободи договору.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Суд на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів суд встановив, що 27 березня 2025 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладений договір про споживчий кредит № 5959860, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 3000,00 грн. строком на 10000,00 грн. строком на 350 днів з 27 березня 2025 року по 12 березня 2026 року та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному в додатку №1 (а.с.7-12).

Підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 20,00 грн., яка нараховується за ставкою 0.20 % від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту 30800,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком плетажів, який є додатком №1 до цього договору (підпункт 1.5.2 пункту 1.5 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (підпункт 1.5.3 пункту 1.5 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0.00 грн. (підпункт 1.5.4 пункту 1.5 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів (а.с.13), за яким сума кредиту складає 10000 грн., чиста сума кредиту (сума платежів) за розрахунковий період - 40820 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 30800 грн., комісія за надання кредиту - 20 грн.

Відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту (а.с.15-17).

28 липня 2025 року між ТОВ Мілоан та ТОВ ФК ЄАПБ укладено договір факторингу №28072024, у відповідності до умов якого ТОВ Мілоан передає ТОВ ФК ЄАПБ за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК ЄАПБ приймає належні ТОВ Мілоан права вимоги до боржників (а.с.21-25), у тому числі відповідно до витягу з реєстру боржників - право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5959860 в сумі 24800 грн., з яких сума заборгованості за основним зобов`язанням - 10000 грн., комісія за обслуговування кредиту - 9800 грн., неустойка - 5000 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самой якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549/552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 та ст.1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

На підставі ч1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач повинен довести не лише факт укладення договору, а й факт реального надання кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, назву документа, дату складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Саме первинні документи або банківські документи, які підтверджують рух коштів, можуть бути належними доказами фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21).

Такої виписки суду не надано.

На підтвердження виконання ТОВ Мілоан зобов`язань перед відповідачем позивач надав копію платіжного доручення 150522958 від 27 березня 2025 року (а.с.19) про перерахування 10000 грн. отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2 згідно з договором 5959860.

Зазначений документ не містить повного номеру карткового рахунку отримувача, найменування та коду банку отримувача, відсутні відомості про його підписання уповноваженими особами платника у день здійснення платежу та відповідні відмітки банку про проведення платежу.

Суд зважає, що зазначене платіжне доручення містить кваліфікований електронний підпис генерального директора ТОВ Мілоан Вініченка О.В. 31 липня 2025 року, тобто підписане після укладення 28 липня 2025 року між ТОВ Мілоан та ТОВ ФК ЄАПБ договору факторингу №28072024 та передачі позивачеві права вимоги до відповідача за кредитним договором 5959860.

Вказані обставини викликають у суду обгрунтовані сумніви у достовірності зазначеного документа, які за відсутності інших доказів надання відповідачеві коштів за кредитним договором 5959860 не можуть бути спростовані.

Клопотань про витребування доказів, зокрема, про належність відповідачеві банківського рахунку, за яким видано банківську картку, зазначену у кредитному договорі, її повний номер, про рух коштів за таким рахунком позивач не заявив.

Суд, діючи відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, неодноразово роз`яснював учасникам справи та, зокрема, позивачеві обов`язок доказування та наслідки невиконання такого обов`язку.

У матеріалах справи відсутні банківські виписки, довідки банку-емітента платіжної картки, документи про відкриття карткового рахунку на ім`я відповідача, підтвердження зарахування коштів саме на рахунок відповідача або інші належні докази, які б у сукупності дозволяли суду беззаперечно встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів у заявлених позивачем розмірах.

Згідно із п.40.2 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, еквайр за кожною виконаною платіжною операцією, включаючи операцію, здійснену за участю іншого надавача платіжних послуг, зобов`язаний володіти інформацією про:

1) платника:

повний номер платіжного інструменту платника або

повне або скорочене (за наявності) найменування суб`єкта господарювання, номер рахунку суб`єкта господарювання у форматі IBAN і код за ЄДРПОУ, або

прізвище та власне ім`я, РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, та

2) отримувача:

повний номер платіжного інструменту отримувача або

повне або скорочене (за наявності) найменування суб`єкта господарювання, номер рахунку суб`єкта господарювання у форматі IBAN і код за ЄДРПОУ, або

прізвище, власне ім`я та РНОКПП або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до п.154 вказаного вище Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань організації касової роботи.

Згідно з п.160 вказаного Положення, квитанція повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) повне або скорочене (за наявності) найменування та ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;

2) ідентифікатор отримувача:

для юридичної особи - найменування та код за ЄДРПОУ;

для фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для фізичної особи, якій надається послуга еквайрингу, - прізвище та власне ім`я, номер рахунку в форматі IBAN або РНОКПП, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

для фізичної особи - унікальний (повний) номер платіжного інструменту або номер рахунку в форматі IBAN, або номер електронного гаманця, або унікальний ідентифікатор, якщо унікальний ідентифікатор було використано під час ініціювання платіжної операції;

3) ідентифікатор платіжного термінала;

4) дату та час здійснення операції;

5) суму та валюту операції;

6) суму комісійної винагороди еквайра, яка утримується з держателя (за наявності);

7) унікальний номер платіжного інструменту держателя [зазначається унікальний (повний) номер платіжного інструменту держателя, включаючи платіжні операції, здійснені на користь фізичної особи]. Унікальний номер платіжного інструменту держателя може зазначатися у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), у разі здійснення платіжної операції на користь торговця (платіжної операції, метою якої є оплата вартості товарів чи послуг цього торговця);

8) призначення платіжної операції або тип платіжної операції. За платіжною операцією, ініційованою на користь фізичної особи, якій надається послуга еквайрингу, має зазначатися мета такого переказу (включаючи переказ коштів за надані послуги, переказ коштів за продаж вживаних товарів);

9) унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;

10) код категорії діяльності отримувача.

Внутрішні документи надавача платіжних послуг та/або правила платіжних систем можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням платіжних інструментів.

Позивачем не надано відомостей про банк-еквайр на дату платежу, повний номер платіжного інструменту отримувача, унікальний код операції тощо, що підтверджує висновки суду про недоведеність здійснення платіжної операції здійснення первісним кредитором переказу кредитних коштів відповідачу.

Отже, позивачем не доведено виконання первісним кредитором свого обов`язку надання кредитних коштів відповідачу та, відповідно, права на отримання від відповідача кредитних коштів у строки, встановлені кредитним договором, та виконання відповідачем інших передбачених договором обов`язків; унаслідок цього є недоведеним і право позивача як нового кредитора на повернення таких коштів.

Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 206, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя