Постанова № 14099409, 03.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року Справа № 2а/0370/277/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Шергіній Ю.О.,

за участю представника позивача Овдіюка Д.В.,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Екс-прод» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Експ-Прод» звернулося в суд із позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2011 року за №0020061601/1, яким визначено податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 2380 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що постановою господарського суду Волинської області від 31 травня 2010 року по справі №7/57-Б приватне підприємство «Екс-Прод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута та виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Отже, застосовані відповідачем до позивача штрафні (фінансові) санкції вчинені із порушенням вимог статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним по відношенню до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов від 21 лютого 2011 року та представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги заперечили, обґрунтовуючи тим, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після для ведення мораторію і нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Крім того, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкцій за ними, так і податкові зобовязання, які виникли до, але виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання. Просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.

Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією 24 листопада 2010 року складено акт про порушення податкового законодавство за №8293/15-115/30887368. Атом встановлено порушення терміну подання звітності, а саме: декларацій з податку на додану вартість за серпень, жовтень, листопад, грудень місяці 2009 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень місяці 2010 року, чим порушено вимоги підпункту 4.22. пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У звязку з виявленням порушення податкового законодавства з боку приватного підприємства «Екс-Прод» Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією сформоване податкове повідомлення-рішення від 9 грудня 2010 року за №0020061601/0, яким визначено податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в сумі 2380 грн.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням приватне підприємство «Екс-Прод» подало 27 грудня 2010 року Луцькій обєднаній державній податковій інспекції скаргу за №187. Луцька обєднана державна податкова інспекція рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14 січня 2011 року за №607/10/25-006 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 9 грудня 2010 року за №0020061601/0, а первинну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) реєстрація як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу)

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (підпункт 2.6.1. пункту 2.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року за №166).

Оскільки, станом на 24 листопада 2010 року (дата складення акту №8293/15-115/30887368 про порушення податкового законодавства) свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Екс-Прод» не анульовано, а тому відповідно до вимог чинного законодавства позивач повинен був звітуватися і подавати декларації з податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Крім того, суд не погоджується з твердженням позивача, що застосовані відповідачем штрафні (фінансові) санкції вчинені із порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» враховуючи наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута та виконання зобовязань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Положення даної статті встановлюють, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Однак, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представником позивача, у приватного підприємства «Екс-Прод» відсутня заборгованість перед відповідачем, а штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідачем до позивача за невиконання вимог чинного законодавства щодо звітності і подачі декларацій з податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни.

Оскільки, відповідачем застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за не подачу декларацій з податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни, а тому суд вважає твердження позивача із посиланням на статтю 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» необґрунтованим.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач належним чином не довів, що штрафні (фінансові) санкції застосовані з пропущенням вимог чинного законодавства та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.

Відповідач в свою чергу довів, і це підтверджується матеріалами справи, що акт про порушення податкового законодавства складений 24 листопада 2010 року і відповідне податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2011 року відповідають вимогам чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк