Рішення № 140993792, 21.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа № 918/606/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест"

про припинення володіння правом власності на торгові павільйони, зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих торгових павільйонів, зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку у комунальну власність

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1

За участю представників сторін:

прокурор: Ковальчук І.Л.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Москаль Я.О. (ордер серія ВК № 1094533 від 17.07.2023 року).

ВСТАНОВИВ:

Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Павлишина Євгенія Павловича в якій просить: припинити володіння ФОП Павлишиним Євгенієм Павловичем правом власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1416952156107), торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м., які розташовані но АДРЕСА_1 ; зобов`язати ФОП Павлишина Євгена Павловича звільнити земельну ділянку площею 0,0883 га шляхом знесення ним самочинно будівництва торгових павільйонів за №1 (площею 0,0069 га), №2 (загальною площею 0,0128 га), №3 (загальною площею 0,0028 га), №4 (загальною площею 0,005 га), №5 (загальною площею 0,0029 га), №6 (загальною площею 0,0049 га) та №7 (загальною площею 0,0014 га), за власний рахунок, та повернути самовільно зайняту земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Вараш в особі Вараської міської ради.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вараською окружною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12020185050000033 від 29.07.2020 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, встановлено самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності.

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2012 р. №600, Герасимчук К.О. відчужила Павлишину Євгену Павловичу земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 та, кадастровий номер 5610700000:01:008:0032, що розташована у АДРЕСА_1 . У подальшому, на замовлення Павлишина С.П., Кузнецовським міським БТІ 20.09.2017 р. виготовлено технічний паспорт на торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №02343).

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 р. №600 та технічного паспорту від 20.09.2017 р., державним реєстратором КП "3долбунівське реєстраційне бюро" Здолбунівської районної ради 21.11.2017 р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Павлишиним Є.П. права власності на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м., які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1416952156107). Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: торгові павільйони № 1, А- 1, №2, А-1, №3,4,5, А-1, №6,7, А-1, №2', А-1, №5,6', А-1, №7', А-1, №10, А-1; вбиральня, а1: огорожа, №1; хвіртка, №2; ворота, №3; огорожа, №4; ворота, №5; хвіртка, №6; хвіртка, №7; вимощення, І та вимощення, II.

Відповідно до витягу із протоколу №53 виїзного засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, благоустрою та екології Вараської міської ради, 16.07.2020 р. здійснено виїзне засідання комісії, де при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності площею 0,0971 га, яка використовується для торгівлі.

Зокрема, відповідно до схеми земельної ділянки, виконаної сертифікованим інженером-землевпорядником Книшуком Н.О., загальна площа користування Павлишиним Є.П. земельними ділянками становить 0,1971 га, з них, площа 0,1 га - у власності, 0,0971 га - незареєстрована земельна ділянка.

У зв`язку з вищенаведеним прокурор вказує, що з огляду на те, що об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони за №1 (частково) та № 2-7 збудовані на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, такі об`єкти згідно зі ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, а відтак прокурор просить суд припинити право володіння Павлишиним Є.П. на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв. м, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107), зобов`язати ФОП Павлишина Євгена Павловича звільнити земельну ділянку площею 0,0883 га шляхом знесення ним самочинно будівництва торгових павільйонів за №1 (площею 0,0069 га), №2 (загальною площею 0,0128 га), №3 (загальною площею 0,0028 га), №4 (загальною площею 0,005 га), №5 (загальною площею 0,0029 га), №6 (загальною площею 0,0049 га) та №7 (загальною площею 0,0014 га), за власний рахунок, та повернути самовільно зайняту земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Вараш в особі Вараської міської ради.

До господарського суду від представника відповідача ФОП Павлишина Євгена Павловича надійшов відзив в якому відповідач не визнає позовні вимоги посилаючись на те, що власнику земельної ділянки - Вараській міській раді, станом на 2020 рік вже було відомо про можливе порушення його права, яке підлягало захисту за предметом даного позову, проте з таким позовом прокурор звернувся лише у червні 2023 року, що перевищує три роки. Крім того, до матеріалів позову в якості доказів самовільного захоплення земельної ділянки, а відтак порушення права комунальної власності на земельну ділянку, долучаються, зокрема, висновок судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №1775-Е від 16.12.2022 року проведеної у кримінальному провадженні №12020185050000033 від 29.07.2020, за ч. 3 ст. 197-1 КК України (Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво), та виконаної судовим експертом Львівського НДІНСЕ - Т.Гаврилюк. Дослідження у вказаній експертизі проводилось без залучення відповідача, останньому про наявність зазначеного кримінального провадження та наявність висновку експерта стало відомо лише із отриманих матеріалів позову. Відтак, вказаний висновок не може бути належним доказом по даному предмету доказування.

До господарського суду від керівника Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що окружна прокуратура дізналася про порушення інтересів держави - самовільне будівництво ФОП Павлишиним Є.П. оюб`єктів нерухомого майна на землях комунальної власності та подальшу державну реєстрацію права власності на них, після отримання та опрацювання іенформації, здобутої в межах кримінального провадження №12020185050000033, відповідно, строки позовної давності не пропущені. На думку прокурора, додані до позовної заяви копії матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду місця події від 29.06.2022 р., висновку експерта від 16.12.2022 р. №1775-Е, листа Вараського міського сектору ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області від 06.06.2020 р. №189, є належними та допустимими доказами у вказаній справі.

До господарського суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов Висновок експертів №4678-Е від 29.04.2026 року по матеріалах господарської справи №918/606/23.

До господарського суду від керівника Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання відповідно до якого просить суд: залучити до участі у справі № 918/606/23 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП Павлишина Євгенія Павловича; замінити у справі № 918/606/23 первісного відповідача - ФОП Павлишина Євгенія Павловича на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест".

До господарського суду від керівника Вараської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову відповідно до якої просить суд: позовні вимоги керівника Вараської окружної прокуратури у справі №918/606/23, вважати пред`явленими у наступній редакції: припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв. м, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107); зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03623 га шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів: торгових павільйонів №№ 2, 3, 4, 5, 6 і 7, які є складовими частинами об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що розташовані, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 р. № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 300,5 кв. м; торгового павільйону № 1, який є складовою частиною об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що частково знаходиться, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 р. № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 61,8 кв. м.

До господарського суду від представника ФОП Павлишина Євгена Павловича надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що за змістом отриманої відповіді Вараською міською радою Рівненської області підтверджено факти звернень ФОП Палишина Євгенія Павловича та надано наявні копії, повідомлено що Вараською міською радою Рівненської міської ради не направлялись звернення в органи прокуратури з ініціативою захисту порушених прав територіальної громади із сторони ФОП Павлишина Євгенія Павловича, разом з тим надані запити від органів прокуратури та відповіді на такі запити. Крім того, виходячи з висновку експертів із співставленням заявлених позовних вимог, зокрема щодо демонтажу збудованих об`єктів нерухомого майна, виникають сумніви про правильність застосування способу захисту права територіальної громади, оскільки земельні ділянки не сформовані та не зареєстровані, а збудовані об`єкти нерухомості є зареєстровані в порядку встановленому законодавством, відтак позовні вимоги є безпідставними.

До господарського суду від керівника Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь га пояснення третьої особи в якій вказано, що в силу вимог ст. ст. 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. п. 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації, документи, на підставі яких зареєстровано право власності на торгові павільйони, не підтверджують таке право Павлишина Є.П. на об`єкт нерухомості та не дають можливості встановити підставу його набуття або зміну останнім. Таким чином, право власності на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони Павлишиним Є.П. набуто незаконно, державна реєстрація такого права здійснена протиправно. Розміщені на земельній ділянці комунальної власності торгові павільйони №1-7, які є складовими частинами зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Павлишиним Є.П. на праві власності об`єкту нерухомого майна - торгових павільйонів, є самочинним будівництвом. При цьому, судовими експертами встановлено, що несформована та незареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 0,0971 га є земельною ділянкою Вараської міської ради. Торгові павільйони за №№1 (частково), 2-7, збудовані ФОП Павлишиним Є.П. на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Разом з тим, прокурор зазначає, що згідно з інформацією Вараської міської ради від 15.06.2023 р., орган місцевого самоврядування виступає проти визнання за громадою права власності на самочинно збудовані об`єкти, а також заперечує розміщення самочинного будівництва на земельній ділянці. Зведення таких об`єктів здійснювалося без дотримання вимог містобудівного та пожежного законодавства. Відтак, їх розміщення на земельній ділянці комунальної власності поблизу паркової зони, яка є місцем масового відвідування людей, становить загрозу для жителів міста. Враховуючи, що на земельній ділянці, яка належить Вараській міській раді, здійснено самочинне будівництво, а орган місцевого самоврядування заперечує проти визнання за громадою права власності на такі об`єкти, належним способом захисту прав власника на таку землю, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України.

За твердженням прокурора, оскільки ТОВ "Ярема Інвест" є останнім власником об`єктів самочинного будівництва, то належним способом захисту прав територіальної громади є вимога про зобов`язання товариства звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів. Державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за Павлишиним Є.П., який його здійснив, та у подальшому за ТОВ "Ярема Інвест", не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. Задоволення позовної вимоги про знесення самочинно збудованих об`єктів не забезпечить ефективного поновлення права територіальної громади допоки існує реєстраційне підтвердження права власності ТОВ "Ярема Інвест" на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, належним та ефективним способом захисту, окрім знесення, є також припинення права володіння відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна.

До господарського суду від Вараської міської ради Рівненської області надійшла заява відповідно до якої просить суд справу №918/606/23 розглядати за відсутності представників Вараської міської ради на підставі наявних матеріалів.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 26.05.2026 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.06.2023 року (суддя Романюк Ю.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/606/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 року, залишеною без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року, серед іншого постановлено: клопотання Фізичної особи-підприємця Павлишина Євгенія Павловича про призначення судової земельно-технічної експертизи - задовольнити частково; призначити у справі №918/606/23 судову земельно-технічну експертизу; проведення судової земельно-технічної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення земельно-технічної експертизи поставити наступні питання: На яких земельних ділянках розташовані будівлі (згідно технічного паспорту торгівельні павільйони 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7), із зазначенням площі землі, зайнятої вказаними будівлями? Чи відповідає фактичне розташування будівель (згідно технічного паспорту торгівельні павільйони 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) відносно меж земельних ділянок, технічній документації?; витрати, що підлягають сплаті за проведення судової земельно-технічної експертизи покласти на Фізичну особу-підприємця Павлишина Євгенія Павловича; зупинити провадження у справі №918/606/23 на час проведення експертизи до отримання результатів (висновку) судової земельно-технічної експертизи; матеріали справи №918/606/23 надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 року серед іншого постановлено: поновити провадження у справі №918/606/23; проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Госоподарського суду Рівненської області від 19.09.2023 - доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинити провадження у справі №918/606/23 на час проведення експертизи до отримання результатів (висновку) судової земельно-технічної експертизи; матеріали справи №918/606/23 надіслати Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 року прийнято справу до провадження суддею А.М. Качуром, поновлено провадження у справі та підготовче засідання призначено на "26" травня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.05.2026 року серед іншого постановлено: замінити первісного відповідача фізичну особу-підприємця Павлишина Євгенія Павловича відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест"; залучити Павлишина Євгенія Павловича до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; підготовче засідання відкласти на "09" червня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2026 року постановлено прийняти заяву першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури про зміну предмету позову; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкласти на "14" липня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.07.2026 року підготовче засідання відкладено на "28" липня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.07.2026 року закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на "08" вересня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.09.2026 року постановлено повідомити учасників справи, що наступне засідання відбудеться "22" вересня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.09.2026 року справу № 918/606/23 прийнято до провадження суддею Р.В. Романюком та розгляд справи по суті призначено на "21" жовтня 2026 р.

До господарського суду від відповідача - ТОВ "Ярема Інвест" надійшла заява відповідно до якої просить суд ухвалити рішення та постановити ухвалу про повторне проведення підготовчого засідання у дані справі та поновити відповідачу строк на подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 21.10.2026 року, судом в задоволені заяви відповідача ТОВ "Ярема Інвест" про перехід на стадію підготовчого провадження по справі та поновлення строку для подання відзиву - відмовлено.

Прокурор в судовому засіданні 21.10.2026 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні 21.10.2026 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та з урахуванням додаткових пояснень.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 23.09.2026 р.) надіслано одержувачу Вараській міській раді в її електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 23.09.2026 р. о 18:54 год.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить подана до суду заява про перехід на стадію підготовчого провадження по справі та поновлення строку для подання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2012 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній набув земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 та, кадастровий номер 5610700000:01:008:0032, що розташована у АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3 зазначеною договору, на вказаній земельній ділянці розміщене домоволодіння (реєстраційний №2009045), що відчужується одночасно з цим договором.

На замовлення Павлипшна С.П., Кузнецовським міським БТІ 20.09.2017 року виготовлено технічний паспорт на торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №02343).

На підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 21.06.2012 року №600 та технічного паспорту від 20.09.2017 року, державним реєстратором КП "3долбунівське реєстраційне бюро Здолбунівської районної ради 21.11.2017 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Павлшпиним Євгеном Павловичем права власності на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м., які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1416952156107). Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: торгові павільйони №1, А- 1; №2, А-1; №3,4,5, А-1; №6,7, А-1; №2', А-1; №5,6', А-1; №7', А-1; №10, А-1; вбиральня, а1; огорожа, №1; хвіртка, №2; ворота, №3; огорожа, №4; ворота. №5; хвіртка, №6; хвіртка, №7; вимощення, 1; та вимощення, II.

Відповідно до акту приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (ідентифікаційний код 46152643) від 09.07.2025 року, який посвідчений та зареєстрований державним нотаріусом Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області в реєстрі за №3-496, 497, ОСОБА_1 , будучи учасником ТОВ "Ярема Інвест", передав до статутного капіталу товариства майно, зокрема, торгові павільйони (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107).

На підставі зазначеного акту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.07.2025 року внесено відомості про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (ідентифікаційний код 46152643) на торгові павільйони (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107). Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: торгові павільйони №1, А- 1; №2, А-1; №3,4,5, А-1; №6,7, А-1; №2', А-1; №5,6', А-1; №7', А-1; №10, А-1; вбиральня, а1; огорожа, №1; хвіртка, №2; ворота, №3; огорожа, №4; ворота. №5; хвіртка, №6; хвіртка, №7; вимощення, 1; та вимощення, II.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до витягу із протоколу №53 виїзного засідання постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, благоустрою та екології Вараської міської ради, здійснено виїзне засідання комісії, де при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності площею 0,0971 га, яка використовується для торгівлі. Також вирішено доручити сертифікованому інженеру-землевпоряднику підготувати схему земельної ділянки по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Зокрема, відповідно до Схеми земельної ділянки, виконаної сертифікованим інженером - землевпорядником Книшуком Н.О., загальна площа користування Павлишиним С.П. земельними ділянками.

У подальшому, Вараським РВ поліції ГУ Нацполіції в Рівненській області 29.07.2020 року внесено відомості до СРДР про вчинене кримінальне правопорушення за №12020185050000033, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Зокрема, у межах кримінального провадження 29.06.2022 за участі судового - експерта Рівненською відділення ЛНДІСЕ та начальника відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Вараської міської ради проведено огляд місця події, про що складено протокол. За результатами огляду встановлено, що до почату проведення огляду всі учасники зібрались на прилеглій території до земельної ділянки, яка межує із належною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 5610700000:01:08:0032 по АДРЕСА_1 . Дана ділянка має площею 0,0971 га. Зі слів залученого спеціаліста відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Вараської міської ради Власової О.В., дана земельна ділянка площею 0,0971 га. відноситься до земель комунальної власності. Під час огляду, на території земельної ділянки розміром 0,0971 га., зафіксовано наявність будівель. Огляд розпочато зі сторони паркової зони, на дану територію земельної ділянки площею 0,0971 га вхід здійснено з тильної сторони. По ліву сторону від тильного входу, в межі згаданої земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610700000:01:08:003 2 виявлено одноповерхове приміщення, яке згідно отриманої копії технічного паспорту Кузнецовського міського БТІ №02343 являється торговим павільйоном №2. Дане приміщення із зовнішніх сторін має розміри 10,65x9,13 м.. одноповерхове, стіни якого виготовлені із сандвіч панелей, які покриті метало профілем білого та синього кольорів по металевому каркасу. Дана споруда не має фундаменту. До даної споруди вхід здійснюється через двоє дверей, які є двостворчастими, метало пластиковими. Дану споруду, на момент огляду відчинила Кравчук Каріна Юріївна, яка вказала про те, що цей об`єкт вона орендує. Перебуваючи в середині приміщення зафіксовано наявність там інвентарю та площ для зайняття танцями та гімнастикою.

Далі, огляду піддано приміщення, яке згідно отриманої копії технічного паспорту Кузнецовського міського БТІ №02343 являється торговим павільйоном №1. Дане приміщення має розміри 7,89x7,74 м. Дане споруда одноповерхова, має бетонний фундамент, стіни виготовлені із бетонних блоків, крита метало профілем по металевому каркасу. На момент проведення огляду у приміщенні торгового павільйону №2 діє магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Далі, огляду піддано споруду, одноповерхову, яка має бетонний фундамент, стіни виготовлені із бетонних блоків, крита метало профілем по металевому каркасу, площа забудови становить 170 м/2. Забудова складної конфігурації. Дана споруда, розміщена в лівій частині земельної ділянки, яка оглядається, вона згідно копії технічного паспорту Кузнецовського міського БТІ №02343 ділена на частини, а саме торгові павільйони № НОМЕР_1 .

Далі огляду піддано торговий павільйон № НОМЕР_2 , де діє манікюрний салон "Камільфо" та центр з надання послуг по реабілітації дітей, власником якого є ОСОБА_3 , 1987 р.н., жителька м. Вараш.

За тим, огляд перенесено до торгового павільйону №4.5, в яких діє ОСОБА_4 2, яка на момент огляду відчинена. Підприємницьку діяльність у даному закладі здійснює ОСОБА_5 .

Огляду піддано торговий павільйон № НОМЕР_3 , де здійснює свою діяльністю Кривальчук Л.М. В даному торговому павільйоні розташований магазин з продажу коврових виробів, ролетів та супутніх товарів.

Далі, огляду піддано торговий павільйон № НОМЕР_4 , де згідно вивіски розміщений салон " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", вхід до якого здійснюється через одностворчасті металопластикові двері, правіше від перукарні К.А.2. На момент огляду заклад зачинено. Згідно копії технічного паспорту Кузнецовського міського БТІ №02343 торговий павільйон №7 має площу 12,1 м/2.

Далі, огляду піддано споруда, до складу якої входять умовно торгові павільйони №9,10 загальні розміри споруди становлять 12,64 х 5 м. із зовнішніх сторін. В даній споруді, при візуальному огляді не виявлено фундаменту. Дане приміщення одноповерхове, стіни якого виготовлені із сандвіч панелей, які покриті метало профілем білого та синього кольорів по металевому каркасу. До даної споруди вхід здійснюється через двоє дверей, які є двостворчастими, метало пластиковими. В даній споруді на момент огляду діє магазин " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", торгову діяльність (продавець) там здійснює ОСОБА_6 .

За тим, огляд перенесено паралельно приміщенню будівлі, в якій умовно розміщені торгові павільйони № НОМЕР_5 . Дана споруда одноповерхова, стіни виготовлені ймовірно із бетонних блоків, однак цього не встановлювалось, оскільки стіни по верх криті декоративною штукатуркою. Покрівля метало профільна. Дана споруда має фундамент, його розміри по зовнішніх стінах становить 10,62 на 5,93 м/2.

В загальному доріжки, між згаданими будівлями на земельній ділянці площею 0,0971 га. криті бруківкою.

В загальному, під час огляду, Власова О.В. зазначила, що окремі виявлені будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,0971 га., можуть займати територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:08:0032.

Відповідно до висновку експертів від 29 квітня 2026 року №4678-Е, складеного Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз:

1. Торговий павільйон під №1 частково розташований на земельній ділянці з кадастровим Павлишини мером 5610700000:01:008:0032 (земельна ділянка ФОП Павлишин Є.П.) та займає площу даної земельної ділянки, яка становить 18,20м2 та частково розташований на земельній ділянці без кадастрового номера та займає площу даної ділянки, яка становить 61,80 м?. Торгові павільйони під №2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах земельної ділянки без кадастрового номеру та займають площу даної ділянки, яка становить 300,50 м? (див. Схема 1 Додаток 2 до Висновку).

2. Торгові павільйони під №2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га. Торговий павільйон під №1 частково знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032, а частково в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га. Схему розташування торгових павільйонів по відношенню до меж земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 і несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га див. Схема 1 Додаток 2 до Висновку.

Згідно інформації Державної інспекції архітектури містобудування України від 28.02.2023 року №1401/35/13-23, інспекція повідомила що в Реєстрі будівельної діяльності відомостей щодо реєстрації / видачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: торгівельний павільйон, що розташований за адресою: вул. Садова, буд. 103, м. Вараш, не виявлено.

Також, відповідно до інформації Вараської міської ради викладеної у листі від 05.06.2023 року №4200-811-3110-37-05-23, звернень Павлишина Є.П. щодо надання паспортів прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по вул. Садова, буд. 103. м. Вараш, до відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради з квітня 2021 року по даний час не надходило.

З огляду на викладене, на переконання прокурора, об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони №1 (частково) та № 2-7 - збудовані на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, що дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, такі об`єкти згідно зі ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосуються земельних правовідносин, а саме прокурор вважає що на земельній ділянці комунальної власності перебувають об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони без дозвільних документів що свідчить про самочинне будівництво.

Перш за все суд вважає за доцільне провести аналіз щодо представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII). Частина третя статті 23 цього закону визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

На думку суду прокурором дотримано зазначених норм законодавства.

Суд ураховує позицію Великої Палати Верховного Суду щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави неодноразово наведену у постановах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Верховний Суд нагадував у своїх постановах, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі міської ради зазначив, що у даному випадку на земельній ділянці, яка належить Вараській міській раді, здійснено самочинне будівництво, а орган місцевого самоврядування заперечує проти визнання за громадою права власності на такі об`єкти, належним способом захисту прав власника на таку землю, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України. У даних правовідносинах ефективному способу захисту прав територіальної громади відповідатиме звернення до суду одночасно з вимогами про припинення права володіння ТОВ "Ярема Інвест" на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони та зобов`язання товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03623 га шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Аналогічна норма міститься і у ст. 80 ЗК України.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону низань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, власником самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є територіальна громада міста Вараш в особі Вараської міської ради.

Тобто, суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах, є Вараська міська рада.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України, ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Порушення інтересів держави, в даному випадку, може полягати у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об`єкта нерухомого майна. Внаслідок чого, використання земельної ділянки здійснюється відповідачем всупереч вимог чинного законодавства.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самочинне будівництво на землях комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її розпоряджатись своїм майном.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 року у справі №804/4585/18 сформулював правову позицію, відповідно до якої "інтереси держави" є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 17.10.2018 року у справі №910/11919/17).

Суд встановив, що прокурор звертався до Вараської міської ради з листом в якому просив надати інформацію щодо вжити заходів з поставлених у зверненні порушень.

У відповіді від 16 травня 2023 року рада повідомила прокурора, що наразі існують проблеми при обслуговуванні операцій щодо сплати судового збору, що ускладнює можливість звернення до суду, при цьому рада не буде здійснювати претензійно - позовну роботу.

Листом від 19 червня 2023 року прокурор на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив, що Вараською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Рівненської міської ради про припинення права володіння та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, суду вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та правильно визначив Вараську міську раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Положеннями статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, усунення будь-яких порушень прав на землю може вимагати власник земельної ділянки або землекористувач.

Суд зазначає, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, зокрема, у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

У постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду. У зазначеній постанові викладено такий висновок:

"6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті."

У справі №916/2791/13 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач розпочав та здійснив самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил, всупереч вимогам земельного та природоохоронного законодавства, на землях комунальної власності. Земельна ділянка, на якій було самочинно споруджено будівлю, на момент початку робіт не була передана ні у власність, ні в користування відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач отримав свідоцтво про право власності на спірну торговельно-допоміжну прибудову, тому це виключає можливість знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду відмітила, що суди, приймаючи рішення у справі №916/2791/13, помилково виходили із неможливості знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів, тому не надали оцінки наявним у справі доказам та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності спірного об`єкта законодавчо встановленим ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У пунктах 6.44.-6.45. постанови Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у cправі №904/7803/21сформульовано наступний правовий висновок:

"6.44. Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

6.45. Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт".

Відповідно до висновку експертів від 29 квітня 2026 року №4678-Е, складеного Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз:

1. Торговий павільйон під №1 частково розташований на земельній ділянці з кадастровим Павлишини мером 5610700000:01:008:0032 (земельна ділянка ФОП Павлишин Є.П.) та займає площу даної земельної ділянки, яка становить 18,20м2 та частково розташований на земельній ділянці без кадастрового номера та займає площу даної ділянки, яка становить 61,80 м?. Торгові павільйони під №2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах земельної ділянки без кадастрового номеру та займають площу даної ділянки, яка становить 300,50 м? (див. Схема 1 Додаток 2 до Висновку).

2. Торгові павільйони під №2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га. Торговий павільйон під №1 частково знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032, а частково в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га. Схему розташування торгових павільйонів по відношенню до меж земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 і несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,0971 га див. Схема 1 Додаток 2 до Висновку.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене суду зазначає, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не варто розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Суд вважає, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Аналогічних правових висновків дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року (справа № 916/1174/22).

Отже, здійснення самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомості порушує права Вараської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об`єкт нерухомості побудований.

Суду нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Такі висновки зокрема наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року (справа № 916/1174/22).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

У позові, що розглядається прокурор просить:

- припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" на об`єкт нерухомого майна торгові павільйони загальною площею 822,4 кв. м, що розміщені за адресою: м. Вараш, вул. Садова, буд. 103 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03623 га шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів: торгових павільйонів №№ 2, 3, 4, 5, 6 і 7, які є складовими частинами об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що розташовані, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 300,5 кв. м; торгового павільйону № 1, який є складовою частиною об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що частково знаходиться, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 61,8 кв.м.

Враховуючи встановлені обставини, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог, оскільки як стверджено матеріалами справи на суміжній до несформованій земельній ділянці комунальної форми власності та безпосередньо на останній було споруджено та зареєстровано об`єкти нерухомості (торгові павільйони) без правовстановлюючих документів, що свідчить про самочинне будівництво яке порушує права територіальної громади.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

При цьому відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом визнано доведеним факт здійсненя самочинного будівництва нерухомого майна Павлишиним Є.П., який не є власником земельної ділянки. Підставою для первинної реєстрації 21.11.2017 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Павлишиним Є.П. на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв.м, складовими частинами якого є: торгові павільйони №1-7, 10, №2, 5-7, вбиральня, огорожі №1, 4, хвіртки №2, 6-7, ворота №3, 5, вимощення I, II, слугували договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.06.2012 №600 та технічний паспорт від 20.09.2017 р.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведеної комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 р. №4678-Е:

"1) торговий павільйон № 1 частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 (земельна ділянка ФОП Павлишина Є.П.) та займає площу даної ділянки, яка становить 18,20 кв. м та частково розташований на земельній ділянці без кадастрового номера та займає площу даної ділянки, яка становить 61,80 кв. м. Торгові павільйони під № 2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах земельної ділянки без кадастрового номеру та займають площу даної ділянки, яка становить 300,50 кв. м.

2) торгові павільйони № 2, 3, 4, 5, 6 і 7 повністю розташовані в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0971 га. Торговий павільйон під № 1 частково знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032, а частково в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0971 га. Схему розташування торгових павільйонів по відношенню до меж земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:008:0032 і несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0971 га див. Схема 1 Додаток 2 до висновку".

При цьому, судовими експертами встановлено, що несформована та незареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 0,0971 га є земельною ділянкою Вараської міської ради.

Отже, об`єкти нерухомого майна - торгові павільйони за №№1 (частково), 2-7, які є складовими частинами нерухомого майна - торгових павільйонів, збудовані на земельній ділянці комунальної власності, яка у встановленому законом порядку жодним особам у власність чи користування, у т. ч. для будівництва чи розміщення зазначеного нерухомого майна, не передавалась, правовстановлюючі документи на неї не отримувались, речові права не реєструвались.

На суміжній до несформованій земельній ділянці комунальної форми власності та безпосередньо на останній було споруджено та зареєстровано об`єкти нерухомості (торгові павільйони) без правовстановлюючих документів, що свідчить про самочинне будівництво яке порушує права територіальної громади. Причому власник земельної ділянки заперечує проти визнання за ним права власності на це нерухоме майно.

За таких обставин, враховуючи, що на земельній ділянці, яка належить Вараській міській раді, здійснено самочинне будівництво, належним способом захисту прав власника на таку землю, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України та припинення права володіння відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" про припинення володіння правом власності на торгові павільйони, зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих торгових павільйонів та зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку у комунальну власність.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (33001, м. Рівне, вул. Фруктова, буд. 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 46152643) на об`єкт нерухомого майна - торгові павільйони загальною площею 822,4 кв. м, що розміщені за адресою: м. Вараш, вул. Садова, буд. 103 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416952156107).

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (33001, м. Рівне, вул. Фруктова, буд. 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 46152643) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03623 га шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів:

- торгових павільйонів №№ 2, 3, 4, 5, 6 і 7, які є складовими частинами об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що розташовані, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 р. № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 300,5 кв. м;

- торгового павільйону № 1, який є складовою частиною об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1416952156107), що частково знаходиться, відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2026 р. № 4678-Е, в межах несформованої та незареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної форми власності площею 61,8 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (33001, м. Рівне, вул. Фруктова, буд. 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 46152643) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077, одержувач: р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Вараська міська рада Вараського району Рівненської області (34403, Рівненська обл., Вараський р-н, м. Вараш, майдан Незалежності, буд. 1, код ЄДРПОУ 35056612).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярема Інвест" (33001, м. Рівне, вул. Фруктова, буд. 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 46152643).

Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28 жовтня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк