Ухвала суду № 140993625, 28.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

28 жовтня 2026 року Справа № 915/1394/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №б/н від 23.10.2026 (вх.№16095/26 від 26.10.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро" про забезпечення позову, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро", вул. Кавказька, буд.2, кв.2, м. Дніпро, 49000

електронна пошта: artslav_agro@ukr.net

представник позивача: Ковальова А.О.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс", вул.Соборна, буд. 4ж, м. Миколаїв, 54001

електронна пошта: ukragrotrastarmen@ukr.net

про: стягнення 1 908 320,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 17.09.2026 (вх.№13922/26 від 18.09.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс" заборгованості за Договором №03/06/2026-2 підряду на проведення сільськогосподарських робіт від 03.06.2026 у загальному розмірі 1 908 320,43 грн., у тому числі: 1 824 900,00 грн. основного боргу, 74 395,92 грн. пені, 1 824,90 грн. інфляційних втрат, 7 199,61 грн. 3% річних та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №03/06/2026-2 підряду на проведення сільськогосподарських робіт від 03.06.2026 в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою суду від 23.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 22.10.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.11.2026.

Позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про забезпечення позову від 23.10.2026 (вх.№16095/26 від 26.10.2026) в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 44592299, Україна, 54001, м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 4ж) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС", у тому числі але не виключно на рахунку НОМЕР_1 в AT "КРИСТАЛБАНК", МФО: 339050, код ЄДРПОУ 39544699 та на рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, а також на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС", що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми заявлених вимог - 1 980 535, 28 грн.

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 44592299, Україна, 54001, м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 4ж) вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж, передачу, відчуження, заставу чи інше обтяження належних йому прав оренди земельних ділянок, зареєстрованих за такими номерами записів про інше речове право: №36149710 від 30.03.2020; № 59766115 від 05.05.2025; №52481078 від 07.11.2023; №52492263 від 07.11.2023; № 52579098 від 14.11.2023; №35558183 від 17.02.2020; №61049627 від 04.08.2025; №39369029 від 20.11.2020; №42583039 від 16.06.2021; №59970729 від 17.05.2025; №35176933 від 22.01.2020; №35201650 від 23.01.2020; №53230208 від 29.12.2023; №35486637 від 12.02.2020; №52974577 від 13.12.2023; №54516272 від 06.04.2024; №35018315 від 09.01.2020; №53230454 від 29.12.2023; №59956480 від 16.05.2025; №59415943 від 08.04.2025; №59455380 від 09.04.2025; №59999184 від 20.05.2025; №60000432 від 20.05.2025; №59968085 від 16.05.2025; №52480134 від 07.11.2023; №57813380 від 26.11.2024; №57719835 від 22.11.2024; №47558212 від 08.08.2022; №35002931 від 09.01.2020; №35002722 від 09.01.2020; №62458308 від 19.11.2025; №36558249 від 18.05.2020; №36558895 від 18.05.2020; №59766176 від 05.05.2025; №58531106 від 11.02.2025; №56910823 від 26.09.2024; №56883677 від 24.09.2024; №34997026 від 08.01.2020; №59766613 від 05.05.2025; №53194381 від 29.12.2023; №59766393 від 05.05.2025; №56912301 від 27.09.2024; №57890244 від 03.12.2024; №59417444 від 08.04.2025; №54464634 від 03.04.2024; №58532575 від 11.02.2025; №59354117 від 03.04.2025; №59354569 від 03.04.2025; № 59281548 від 27.03.2025; №62748835 від 09.12.2025; №59968807 від 16.05.2025; №59957627 від 16.05.2025; №59970507 від 17.05.2025; №59788598 від 06.05.2025; №58771643 від 21.02.2025; №35100265 від 16.01.2020; №35672169 від 24.02.2020; №35358097 від 04.02.2020; №44598060 від 19.10.2021; №35098211 від 16.01.2020; №58806828 від 26.02.2025; №57811210 від 25.11.2024; №58977231 від 10.03.2025; №59335248 від 31.03.2025; №58795318 від 25.02.2025; №35193946 від 23.01.2020; №63403518 від 04.02.2026.

В обґрунтування заяви зазначає, що 03.06.2026 між ТОВ "АРТСЛАВ АГРО" як підрядником та ТОВ "КОР ФІНАНС" як замовником укладено договір №03/06/2026-2 підряду на проведення сільськогосподарських робіт. За актом надання послуг №63 від 19.07.2026 замовник прийняв без зауважень роботи з комбайнування пшениці на площі 869 га загальною вартістю 1 824 900,00 грн. Відповідно до пункту 3.3 договору та пункту 2.2 додатка №1 оплата мала відбутися протягом десяти банківських днів із моменту підписання акта, тобто не пізніше 31.07.2026. Доданою до позовної заяви банківською випискою від 16.09.2026 за період з 03.06.2026 по 16.09.2026 підтверджує відсутність оплати за виконані роботи. Предметом позову є вимога позивача про стягнення з ТОВ "КОР ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 44592299) на користь ТОВ "АРТСЛАВ АГРО" (код ЄДРПОУ: 43456881) заборгованість за Договором № 03/06/2026-2 підряду на проведення сільськогосподарських робіт від 03.06.2026 у загальному розмірі 1 908 320, 43 грн, у тому числі: 1 824 900, 00 грн основного боргу, 74 395, 92 грн пені, 1 824, 90 грн інфляційних втрат та 7 199, 61 грн 3 % річних. Також позивачем окремо заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "КОР ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 44592299) на користь ТОВ "АРТСЛАВ АГРО" (код ЄДРПОУ: 43456881) витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 899, 85 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 315, 00 грн. Вказує, що відповідач не сплатив заборгованість позивачу. Пасивна поведінка відповідача щодо відсутності оплати за договором підряду №03/06/2026-2 від 03.06.2026 створює ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду в разі його задоволення. Зазначає, що відповідач не виходить на зв`язок із позивачем, не вживає заходів із врегулювання спору та сплати заборгованості. Зазначає, що згідно даних, які містяться на порталі Судова влада, за участі ТОВ «КОР Фінанс» (відповідач) наявне відкрите провадження у справі №915/1429/26 про стягнення заборгованості у розмірі 341 389,16 грн. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач має можливість у будь-який момент розпорядитися належними йому коштами, що призведе до порушення права позивача на ефективний судовий захист. Накладення арешту на грошові кошти відповідача саме в межах ціни позову є співмірним із розміром наявної заборгованості відповідача перед позивачем. Такий захід забезпечення не порушує балансу інтересів сторін, оскільки не позбавляє відповідача всіх коштів, а лише обмежує право розпоряджатися частиною, що відповідає заявленим вимогам. Щодо підстав заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж, передачу, відчуження, заставу чи інше обтяження належних йому прав оренди земельних ділянок вказує, що оскільки ТОВ "КОР ФІНАНС", який є орендарем за договорами оренди земельних ділянок згідно частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, має право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, то заборона ТОВ "КОР ФІНАНС" вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж, передачу, відчуження, заставу чи інше обтяження прав оренди земельних ділянок є належним способом забезпечення позову. Без такого обмеження розпорядження відповідач матиме змогу передати належні йому права оренди іншій особі або добровільно припинити. Позивач вважає запропоновану заборону співмірною заявленим вимогам. Заборона стосується виключно розпорядження такими правами.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, предметом позову у даній справі є вимога до відповідача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс" заборгованості за Договором №03/06/2026-2 підряду на проведення сільськогосподарських робіт від 03.06.2026 у загальному розмірі 1 908 320,43 грн., у тому числі: 1 824 900,00 грн. основного боргу, 74 395,92 грн. пені, 1 824,90 грн. інфляційних втрат, 7 199,61 грн. 3% річних, тобто вимога майнового характеру.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить, зокрема, накласти арешт на грошові кошти відповідача у загальному розмірі 1 980 535,28 грн, який включає в себе ціну позову у розмірі 1 908 320,43грн, а також суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 72 214,85 грн.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Так, на переконання суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс", у межах ціни позову, безпосередньо пов`язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову.

Суд звертаючись до правової позиції викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, заявлений позивачем захід забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти (в межах ціни позову), є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою (майнового характеру) та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів).

Крім того, при зверненні з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує їх права; зазначити про наявність у них на відкритих ними рахунках у банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів на відкритих ними рахунках в банківських установах та належного їм майна в межах спірної суми. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 910/268/23.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан Відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.

Слід також зазначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо доцільності та доведеності позивачем наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову у загальному розмірі 1 980 535,28 грн, який включає в себе ціну позову у розмірі 1 908 320,43грн, а також судові витрати у загальному розмірі 72 214,85 грн.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначеному заявником рахунку, та вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс" в межах суми 1 980 535,28 грн, які будуть виявлені на рахунках відповідача, державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів актуальності та приналежності зазначених рахунків саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс", станом на момент звернення до суду з даною заявою.

Щодо заяви про забезпечення позову в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС" вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж, передачу, відчуження, заставу чи інше обтяження належних йому прав оренди земельних ділянок (перелік яких визначений у прохальній частині заяви), то суд вважає, що вказаний захід забезпечення позову не відповідає критеріям адекватності, пропорційності та є не співмірним з предметом спору. На думку суду, обраний заявником захід забезпечення позову є надмірним щодо відповідача, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та добросовісності.

Заявником недоведено, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, заява №б/н від 23.10.2026 (вх.№16095/26 від 26.10.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву №б/н від 23.10.2026 (вх.№16095/26 від 26.10.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро" про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "КОР ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 44592299, Україна, 54001, м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 4ж) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, у межах суми позову у розмірі 1 980 535,28 грн., які знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3. В решті заяви відмовити.

4. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) роки.

5. Стягувач за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Артслав Агро" (вул. Кавказька, буд.2, кв.2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43456881).

Боржник за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кор Фінанс" (вул.Соборна, буд. 4ж, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44592299).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України,.

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.О. Семенчук