Ухвала суду № 140993584, 21.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

21 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/216/22

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача (заявника) Левченко Ю.В.,

від відповідачів:

1) ОСОБА_1 Ільїн О.В.,

2) ОСОБА_2 не з`явився,

від третіх осіб:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бімекс-Агро не з`явився,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Десна-Транс ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення (вх. № 14217/26 від 24.09.2026 р.) у справі № 915/216/22 за позовом Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Бімекс-Агро і Товариство з обмеженою відповідальністю Десна-Транс, про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Банк Кредит Дніпро звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який на даний час зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 , в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Бімекс-Агро за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн., заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн., пені на прострочений кредит 40227,15 грн., пені на прострочені проценти 2239,74 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 р. у справі № 915/216/22 (суддя Ржепецький В.О.) позов АТ Банк Кредит Дніпро було задоволено, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Бімекс-Агро за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн., заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн., пені на прострочений кредит 40227,15 грн., пені на прострочені проценти 2239,74 грн., звернуто стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 ; визначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів; встановлено початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн.; на період реалізації майна передано зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4 на зберігання позивачу - Акціонерному товариству Банк Кредит Дніпро; стягнуто з відповідачів на користь позивача витрат по сплаті судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 915/216/22 рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 було залишено без змін.

03.08.2023 року Господарським судом Миколаївської області на примусове виконання вказаного судового рішення стягувачу були видані відповідні накази.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 915/216/22.

24.09.2026 р. від представника позивача - Левченка Ю.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду (вх. №14217/26), в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року у справі № 915/216/22 зі звернення стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , на стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Банк кредит Дніпро 487744,00 грн.

Так, позивач вказує, що на виконання вищевказаного рішення суду було видано наказ про звернення стягнення на комбайн, що було подано для виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химич Олександру Миколайовичу, який 28.08.2023 року відкрив виконавче провадження № 72638304. В подальшому 22.12.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт комбайну ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 . Також 22.12.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про розшук комбайну ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 .

Як вказує позивач, 12.08.2026 року з метою розшуку та встановлення місця зберігання та опису комбайну ЛИДА-1300, приватним виконавцем було здійснено виїзд до с. Олександродар Миколаївської області. За результатом огляду було складено акт приватного виконавця, яким встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , комбайн ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , не знаходиться, місце розташування невідоме.

Так, заявник стверджує, що ОСОБА_1 відмовився надати вказаний комбайн виконавцю, вказавши, що нібито вказаний комбайн було ним продано ще у 2021 року в Херсонську область.

Позивач вказує, що майже на протязі 3 років розшук комбайну не приніс жодного результату, а також те, що за місцем знаходження боржника виконавцем його не виявлено, то на сьогодні склалися обставини, які роблять неможливим виконання рішення суду саме шляхом звернення стягнення на комбайна.

Відтак, на переконання позивача, невиконання боржником судового рішення шляхом приховування комбайну та ненадання його виконавцю для виконання рішення суду (продажу на публічних торгах) протягом майже трьох років з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною підставою для зміни способу виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.

Враховуючи викладене, та з огляду на тривале невиконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 р. та встановлені обставини, що роблять неможливим виконання вказаного рішення, зокрема відсутність у боржника майна, на яке звернуто стягнення судом, а також те, що обраний під час вирішення спору по суті спосіб виконання рішення суду не забезпечив захисту прав стягувача, позивач вважає, що наявні правові підстав для задоволення заяви та зміни способу виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року у справі № 915/216/22 шляхом стягнення з боржника вартості комбайну у розмірі 487744,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 заяву про зміну способу виконання рішення у справі № 915/216/22 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2026 р. у справі № 915/216/22 вказану заяву Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення (вх. № 14217/26 від 24.09.2026 р.) прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., при цьому розгляд заяви призначено в засіданні суду на 14 жовтня 2026 року о 11:10.

08.10.2026 р. від представника позивача Левченко Ю.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь в усіх судових засіданнях по справі № 915/216/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14824/26).

08.10.2026 р. від приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М. до господарського суду поштою надійшли пояснення (вх. №14831/26), в яких приватний виконавець просить суд задовольнити заяву АТ Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання рішення.

Приватний виконавець вказує, що протягом 3 років розшук комбайну не приніс жодного результату, а також те, що за місцем знаходження боржника виконавцем його не виявлено. Відтак приватний виконавець вважає, що на сьогодні склалися обставини, які роблять неможливим виконання рішення суду саме шляхом звернення стягнення на комбайна.

Приватний виконавець стверджує, що невиконання боржником судового рішення шляхом приховування комбайну та ненадання його виконавцю для виконання рішення суду (продажу на публічних торгах) протягом майже трьох років з дня винесення постанови про відкриття виконавчою провадження є самостійною підставою для зміни способу виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.

Вартість спірного майна визначена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року у справі № 915/216/22 та вказана у його резолютивній частині, а саме вказана його початкова вартість у розмірі 487744,00 грн.

Так, приватний виконавець з посиланням на приписи ч. 3 ст. 331 ГПК України, зазначає, що у даному випадку наявні визначені вказаною статтею обставини, оскільки визначений рішенням суду спосіб виконання шляхом звернення стягнення на конкретно визначене майно та його реалізація на публічних торгах фактично неможливо реалізувати у зв`язку з невстановленим місцезнаходження спірного майна.

Таким чином, приватний виконавець вважає, що обґрунтованою заяву АТ «Банк Кредит Дніпро» про зміну способу його виконання зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення з ОСОБА_1 вартості зазначеного майна у розмірі 487744,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2026 р. у справі № 915/216/22 задоволено заяву представника Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про участь у судових засіданнях з розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. №14824/26 від 08.10.2026 р.).

13.10.2026 р. від третьої особи-2 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь представника третьої особи-2 в усіх судових засіданнях по справі № 915/216/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 15037/26).

14.10.2026 р. від представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання та уточнення до нього (вх. №15126/26, №15137/26), в яких заявник просить суд відкласти судове засідання у справі № 915/216/22, призначене на 14.10.2026, на іншу дату. Разом з цим заявник просив суд без участі представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О.В. не розглядати справу, а також просив надати представнику відповідача доступ до електронної судової справи № 915/216/22 у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

При цьому 14.10.2026 р. представником відповідача-1 адвокатом Ільїним О.В. аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи (вх. №15127/26) було подано безпосередньо до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.10.2026 р. у справі № 915/216/22 розгляд заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення відкладено на 21 жовтня 2026 року о 09:00. Також вказаною ухвалою суду задоволено заяву третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Десна-Транс про участь представника у судових засіданнях з розгляду заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення (вх. № 14217/26 від 24.09.2026 р.) у справі № 915/216/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.10.2026 р. від представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїна О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли заперечення на заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду у даній справі (вх. №15534/26), в яких представника відповідача заперечує проти задоволення вказаної заяви АТ «Банк Кредит Дніпро», оскільки вважає, що викладені у ній доводи ґрунтуються на довільному розширенні процесуальних механізмів статті 331 ГПК України та хибному тлумаченні норм матеріального права, що визначають статус і межі відповідальності нового власника заставленого майна, з огляду на наступне.

Так, відповідач з посиланням на приписи ст. 572 ЦК України, ст. 1, 11, 27 Закону України «Про заставу» вказує, що чинне законодавство України не передбачає можливості трансформації обмеженої речової відповідальності нового набувача (власника) майна в особистий безспірний грошовий борг за зобов`язаннями третьої особи. На переконання відповідача, стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 487744,00 грн. є встановленням нового обов`язку, якого судове рішення не містило, що порушує конституційні засади обов`язковості судових рішень та принцип правової визначеності.

Разом з цим, відповідач вважає, що твердження заявника про настання обставин, які роблять неможливим виконання рішення через відсутність комбайна за місцем реєстрації відповідача та фіксацію в акті приватного виконавця від 12.08.2026 року пояснень ОСОБА_1 щодо відчуження техніки під розбір ще у 2021 році через її незадовільний технічний стан, неспроможні слугувати правовою підставою для застосування приписів статті 331 ГПК України. При цьому відповідач зауважує, що факт того, що індивідуально-визначене майно вибуло з фактичного володіння відповідача та є розукомплектованим, унеможливлює його підміну грошовим стягненням у межах цієї справи. У разі втрати, розукомплектування чи відчуження предмета застави належним способом захисту прав кредитора є виключно пред`явлення окремого позову про стягнення збитків або про віндикацію майна, де позивач повинен довести повний склад цивільного правопорушення, у тому числі факт протиправності, вину та реальний розмір заподіяної шкоди з обов`язковим врахуванням фактичного технічного стану агрегатів і механізмів на момент вибуття.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими ствердження заявника про те, що тривалий розшук не дав результату і це свідчить про умисне приховування комбайна та неможливість виконання рішення. Адже виконавче провадження відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Химичем О.М. ще 28.08.2023 року, а постанови про арешт і розшук майна винесено 22.12.2023 року. Відповідач зауважує, що протягом наступних двох з половиною років виконавець жодних виконавчих дій взагалі не вчиняв, перший і єдиний вихід за місцем проживання відповідача проведено лише 12.08.2026 року, за результатами якого складено формальний акт про відсутність комбайна у дворі. На думку відповідача, складення одного акта під час разового виїзду в жодному разі не свідчить про об`єктивну неможливість виконання судового рішення чи про знищення або загибель техніки. Відповідач зауважує, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про залучення органів Національної поліції України до розшуку та затримання машини відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», звернення до органів Держпродспоживслужби України, де ведеться відомчий облік комбайнів, а сам виконавчий документ не повертався стягувачу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також відповідач вважає, що юридично помилковим є і визначення суми стягнення у розмірі 487744,00 грн., оскільки судовим рішенням від 14.04.2023 року у справі № 915/216/22 цю суму визначено виключно як початкову ціну предмета застави для його реалізації на публічних торгах. При цьому відповідач зауважує, що початкова ціна є лише «відправною точкою» для продажу на торгах, результати яких залежать від конкурентного попиту або процедури зниження вартості, а відтак вона не може ототожнюватися з безумовним боргом чи реальною ринковою вартістю майна для грошового стягнення з особи, яка не є позичальником.

Відтак, відповідач вважає, що спроба Банку стягнути кошти саме з ОСОБА_1 вказує на зловживання процесуальними правами.

20.10.2026 р. від представника позивача ОСОБА_4 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на заперечення ОСОБА_1 (вх. №15616/26), в якій стягувач вважає заперечення боржника повністю безпідставними, з огляду на наступне.

Позивач з посиланням на приписи Закону України № 4094-IX, яким було оновлено норми процесуальних кодексів, зокрема ч. 3 ст. 331 ГПК України, та правову позицію, що викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 475/78/24 зазначає, що якщо майно, на яке звернуто стягнення, об`єктивно не може бути реалізоване через умисні дії боржника з його приховування або недовідний технічний стан, правомірним та єдино ефективним способом захисту прав стягувача є зміна способу виконання рішення на стягнення грошового еквівалента вартості такого майна.

Щодо «пасивності» приватного виконавця та акту від 12.08.2026 року позивач зазначає, що рішення суду покладає обов`язок виконання та сприяння насамперед на боржника. За ствердженням позивача, актом приватного виконавця від 12.08.2026 року чітко зафіксовано дві ключові обставини: відсутність комбайна за адресою боржника та категоричну відмову ОСОБА_1 надати майно виконавцю. Як стверджує позивач, саме факт відмови та приховування майна боржником робить неможливим виконання рішення суду у початковий спосіб (шляхом торгів) та є прямою підставою для застосування ст. 331 ГПК України.

Також щодо вартості майна позивач зазначає, що сума 487744,00 грн. є встановленою в резолютивній частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року. Так, позивач вказує, що оскільки боржник умисно приховує заставне майно, провести будь-яку нову оцінку чи експертизу технічного стану на сьогоднішній день є фізично неможливим з вини самого боржника. Тому, на переконання позивача, стягувач має повне право вимагати стягнення вартості майна, що офіційно зафіксована у чинному судовому рішенні.

У судове засідання, призначене на 21.10.2026 року, представники відповідача-2 та третьої особи-1 не з`явились, про причини неявки повноважних представників суд не повідомили, про розгляд заяви учасники справи повідомлялись судом належним чином.

З огляду на те, що ухвалами суду від 28.09.2026 р. та від 14.10.2026 р. явка вказаних учасників справи у судове засідання 21.10.2026 р. не визнавалась обов`язковою, відповідно неявка вказаних учасників справи не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Під час судового засідання 21.10.2026 р. представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Ільїним О.В. було оголошено заяву ОСОБА_1 (вх. №15857/26), в якій наведено особисту позицію боржника щодо поданої Банком заяви. Вказана заява була залучена судом до справи, про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.10.2026 р.

У вказаній заяві (вх. №15857/26) ОСОБА_1 зазначає, що, укладаючи договір купівлі-продажу комбайна з ОСОБА_2 , діяв добросовісно і правомірно. Перед придбанням та в момент реєстрації техніки державними уповноваженими органами жодних арештів, обтяжень або заборон на відчуження в публічних реєстрах виявлено не було, що й стало підставою для безперешкодної реєстрації комбайна на моє ім`я. Також відповідач зауважує, що він сам виявився ошуканим і потерпілим, адже продавець фактично «замаскував» критично зношену техніку під справний транспортний засіб, у результаті чого придбаний комбайн невдовзі став непридатним для цільової експлуатації та був розукомплектований/реалізований як металобрухт задовго до початку будь-яких примусових дій. Окремо наголошено відповідачем, що розукомплектування комбайна через його повну технічну непридатність відбулося ще у 2021 році, тобто задовго до ухвалення рішення суду у цій справі (14.04.2023 року) та відкриття виконавчого провадження (28.08.2023 року). Відтак, відповідач вважає твердження щодо умисного приховування ним майна абсолютно безпідставними та надуманими.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» про зміну способу виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 року у справі № 915/216/22 зі звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Також відповідач просить суд проводити судове засідання, що призначене на 21.102026, а також усі наступні засідання у справі №915/216/22 з розгляду заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» за його відсутності, але за обов`язкової участі його представника адвоката Ільїна О.В.

Представник третьої особи-2 - ТОВ Десна-Транс у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви позивача.

Під час судового засідання 21.10.2026 року представник позивача уточнив, що просить змінити спосіб виконання судового рішення у даній справі зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення з ОСОБА_1 вартості зазначеного майна у розмірі 487744,00 грн.

Розглянувши заяву позивача про зміну способу виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 1-1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Так, згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2023 р. у даній справі № 915/216/22 про задоволення позову АТ «Банк Кредит Дніпро», яке набрало законної чинності згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 р., було звернуто стягнення на предмет застави зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Бімекс-Агро» за кредитним договором №141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851751,43 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим кредитом 740793,06 грн., заборгованості за простроченими процентами 68491,48 грн., пені на прострочений кредит 40227,15 грн., пені на прострочені проценти 2239,74 грн. Також вказаним судовим рішенням було визначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів; встановлено початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження у розмірі 487744,00 грн; на період реалізації майна передано зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини- НОМЕР_4 на зберігання позивачу - Акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро».

Наразі судом з`ясовано, що виданий Господарським судом Миколаївської області наказ на примусове виконання вказаного судового рішення від 03.08.2023 року щодо звернення стягнення на вищевказане майно стягувачем був пред`явлений до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химичу Олександру Миколайовичу.

Постановою приватного виконавця Химича О.М. від 28.08.2023 р. було відкрито виконавче провадження ВП №72638304 з виконання зазначеного наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2023 р. була направлена боржнику ОСОБА_1 разом з супровідним листом №5337 від 28.08.2023 р., на підтвердження факту направлення листа до суду надано копію фіскального чека АТ «Укрпошта».

21.12.2023 р. приватним виконавцем Химичем О.М. направлено ОСОБА_1 вимогу №72638304, в якій приватний виконавець вимагав надати приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химичу О.М. доступ до зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту майна, що належить боржнику. Факт направлення вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи копією фіскального чеку АТ «Укрпошта».

В подальшому постановою приватного виконавця Химича О.М. про арешт майна боржника від 22.12.2023 р., винесеною в межах виконавчого провадження №72638304, було накладено арешт на транспортні засоби: зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Також постановою приватного виконавця Химича О.М. про розшук майна боржника від 22.12.2023 р. було оголошено в розшук майно боржника: зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , оскільки боржником не надано відомостей щодо місця знаходження майна, на яке необхідно звернути стягнення.

Вищевказані постанови від 22.12.2023, винесені при примусовому виконанні наказу №915/216/22 від 03.08.2023 р., разом з супровідним листом №12667 та № 12668 від 22.12.2023 р. були направлено приватним виконавцем до ГУ Держпродспоживслужби, що підтверджується копією фіскальними чеками АТ «Укрпошта» на вказаних супровідних листах.

04.08.2026 р. приватним виконавцем Химичем О.М. направлено ОСОБА_1 вимогу №72638304, в якій приватний виконавець вимагав надати приватному виконавцю виконавчого округу Миколаївської області Химичу О.М. доступ до зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 201 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту майна, що належить боржнику. Факт направлення вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи копією фіскального чеку АТ «Укрпошта».

В подальшому приватним виконавцем Химичем О.М. в с. Олександродар Миколаївської області складено акт від 12.08.2026 р., відповідно до якого за адресою АДРЕСА_1 зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 не знаходиться, місце розташування ОСОБА_1 не відоме. Зі слів ОСОБА_1 комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 був проданий (дату не пам`ятає) у 2021 році в Херсонську область під розбір в технічно не задовільному стані.

З огляду на вказані обставини, заявник вважає, що існують обставини, які роблять неможливим виконання рішення суду саме шляхом звернення стягнення на комбайна, а тому просить змінити спосіб виконання судового рішення у даній справі зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення з ОСОБА_1 вартості зазначеного майна у розмірі 487744,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про зміну способу та порядку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наразі слід зазначити, що під способом виконання рішення господарського суду розуміється захід примусового виконання рішення суду, що може бути встановлений і змінений лише судом, виходячи з вимог, заявлених під час судового розгляду, та обставин справи, спрямований на повне та правильне виконання судового рішення для відновлення та захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу стягувача; а під порядком виконання процедуру виконання встановленого судом способу захисту порушеного або оспорюваного права (законного інтересу), що передбачає строки, черговість, місце, послідовність та інші складові дій боржника та/або третіх осіб щодо виконання рішення суду, а також форму закріплення пов`язаних із такою процедурою прав та обов`язків учасників виконавчого провадження і наслідків їх здійснення.

Як роз`яснено в п. 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. та доповн.), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов`язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача (п. 7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було обрано судовий спосіб звернення стягнення на індивідуально визначене майно: зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 .

При цьому, як з`ясовано судом, позивач (заявник) виступав заставодержателем щодо вказаного зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який виступав предметом застави, на який було звернуто стягнення за рішенням суду у даній справі.

Також зі змісту судового рішення у даній справі вбачається, що згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 927/507/20 було стягнуто солідарно з ТОВ Бімекс-Агро та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018, а саме: 740793,06 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 68491,48 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 40227,15 грн. - пеня на прострочений кредит; 2239,74 грн. - пеня на прострочені проценти.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 14 грудня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 (відповідач -2) було укладено договір застави рухомого майна №141218-ЗАВ (далі - договір застави), відповідно до умов якого відповідач-2 передав в заставу наступне майно: комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 487744,00 грн; комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 вартістю 487744,00 грн.; комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю 458898,00 грн; комбайн зернозбиральний ЛИДА-1300, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , вартістю 574285,00 грн.

При цьому в судовому рішенні у даній справи суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що відчуження зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 на користь відповідача-1 - ОСОБА_1 відбулось за наявності зареєстрованого обтяження, без згоди заставодержателя, а відтак відповідач-1 не є його добросовісним набувачем і застава зберігає свою силу щодо нового власника комбайну. Крім того, судом в рішенні суду зазначено, що позивачем разом з позовною заявою подано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.01.2022, з якого вбачається, що звернення стягнення зареєстровано 25.01.2022.

Виходячи з наведеного, відповідач-1 - ОСОБА_1 , з якого позивач просить стягнути кошти у розмірі початкової вартості для реалізації спірного зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300 за наслідками зміни способу виконання рішення, виступає у спірних правовідносинах фактично заставодавцем.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з абз. 1,2 ст. 11 Закону України «Про заставу» визначено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії..

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів/електронних грошей з рахунків/електронних гаманців) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця). (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання) (ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями ст. ст. 179, 184 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Наразі слід зазначити, що стягувач АТ «Банк Кредит Дніпро», який виступав заставодержателем, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на предмет застави, обрав спосіб задоволення своїх вимог, яким є саме звернення стягнення на предмет застави - індивідуально визначене майно: зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , також визначив спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів, а не стягнення грошових коштів.

В свою чергу зазначене виключає можливість задоволення відповідачем-1 вимог стягувача у інший спосіб, ніж той, що обрано самим стягувачем і встановлений рішенням суду.

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

В даному випадку слід зауважити, що відповідач-1 ОСОБА_1 не є основним боржником у зобов`язанні з Банком, а є заставодавцем, який є відмінним від основного боржника, тобто майновим поручителем.

Слід зазначити, що майновий поручитель це особа, яка передає в заставу рухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

Необхідно врахувати, що згідно зі ст. 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання застави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц).

В свою чергу з огляду на викладене, відповідач-1 ОСОБА_1 як майновий поручитель відповідає перед Банком виключно переданим у заставу майном, що позбавляє Банк як кредитора стягувати кошти з вказаної особи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Стосовно доводів позивача про те, що розшук майже на протязі 3 років заставленого комбайну не приніс жодного результату, суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов`язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Також згідно з п. 5.1.8 договору застави від 14.12.2018, укладеного між сторонами у даній справі, визначено право Банку як заставодержателя вимагати від заставодавця, у випадку виникнення загрози або фактичного пошкодження чи зменшення вартості предмета застави, заміни його заставою такої ж або більшої вартості, або вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави. У випадку отримання предмету застави у меншій кількості, порівняно з передбаченим цим договором, вимагати від заставодавця надання нового або додаткового забезпечення, яке задовольняє вимоги заставодержателя щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, або вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та звернути стягнення на предмет застави.

Отже, ані положеннями чинного законодавства, ані умовами договору застави не передбачено право Банку у разі втрати предмета застави стягувати кошти саме з заставодавця, який є відмінним від боржника за основним зобов`язанням, натомість Банк вправі вимагати від заставодавця замінити або відновити заставне майно, надати нове або додаткове забезпечення.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» про зміну способу виконання рішення господарського суду у даній справі, оскільки за наведених в заяві обставин зміна способу виконання судового рішення шляхом стягнення коштів з відповідача-1 не допускається.

Посилання заявника - АТ «Банк Кредит Дніпро» на ніби то правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 475/78/24, щодо можливості зміни способу виконання рішення на стягнення грошового еквівалента вартості такого майна судом відхиляються з огляду на таке.

У вказаній справі позивач звертався до суду з позовом до фізичної особи, третя особа - ТОВ «Десна-Транс», в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, скасувати державну реєстрацію та стягнути кошти за придбання спірного рухомого майна. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у вищевказаній справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі у справі всіх належних відповідачів. Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції. Водночас у вказаній постанові Верховного Суду наведено позицію щодо необхідності відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів, жодних правових позицій щодо визначення ефективного способу захисту прав стягувача шляхом зміни способу виконання рішення на стягнення грошового еквівалента вартості такого майна вказана постанова касаційного суду не містить. Таке посилання заявника на неіснуючу правову позицію свідчить про неналежне виконання адвокатом позивача професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що у задоволенні заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення (вх. № 14217/26 від 24.09.2026 р.) у справі № 915/216/22 слід відмовити з огляду на відсутність підстав для зміни способу виконання вказаного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про зміну способу виконання судового рішення (вх. № 14217/26 від 24.09.2026 р.) у справі № 915/216/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.

Ухвалу підписано 26.10.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва