Рішення № 140993344, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/7008/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Приватного підприємства "ДНІПРО-ТРЕЙД"

вул. 8 Березня, буд. 23, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область,

52005; код ЄДРПОУ 31761050

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОХЕЛС ЮА"

вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040

код ЄДРПОУ 43715395

про стягнення 30 000, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДНІПРО-ТРЕЙД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОХЕЛС ЮА" (далі-відповідач) про стягнення за виконане перевезення за Заявкою-Договором №07/04/01 від 07.04.2026 в розмірі 30 000, 00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справу №910/7008/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

15.06.2026 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7008/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.06.2026 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 18.06.2026.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/7008/26, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.04.2026 засобами електронного зв`язку, між перевізником, що виступив виконавцем ПП «ДНІПРО-ТРЕЙД» та вантажоодержувачем, що виступив замовником перевезення ТОВ «ПРОХЕЛС ЮА» був укладений Заявка-договір №07/04/01,за містом, на автомобільне перевезення вантажу за маршрутом м. Одеса с. Крюківщина (Київська обл.).

На підтвердження укладання договору перевезення була виготовлена Товарно-транспортна накладна №600 від 07.04.2026 р.

Відповідно до умов Заявки-договору ПП «ДНІПРО-ТРЕЙД» виконало автомобільне перевезення вантажу за маршрутом м. Одеса с. Крюківщина (Київська обл.) якісно та в обумовлений строк. Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» ТТН та наявністю підпису уповноваженої особи та відтиску печатки вантажоодержувача в цій графі накладної. Згідно пункту «Сума фрахту» Заявки-договору, вартість перевезення склала 30 000,00 грн.

За змістом пункту «Умови розрахунку (…)» Заявки-договору, - оплата наданих послуг здійснюється протягом 3-5 банківських днів з моменту отримання змовником оригіналів документів (згідно поданого переліку). Обов`язковою умовою розрахунку є, також, реєстрація податкової накладної.

За даними Квитанції про реєстрацію Податкової накладної в ЄРПН, така була зареєстрована 14.04.2026.

23.04.2026 були направлені замовнику перевезення зручним способом - поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за Експрес-накладною №20451422787820. За даними електронної відмітки поштового оператора у вказаній Експрес накладній «НОВОЇ ПОШТИ», документи на оплату були отримані уповноваженою особою адресата 27.04.2026.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що заборгованість ТОВ "ПРОХЕЛС ЮА" перед ПП "ДНІПРО-ТРЕЙД" за надані послуги, станом на час подання позову, відповідно до умов Договору складає 30 000,00 гривень.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено, що умов Заявки-Договору №07/04/01 від 07.04.2026 ТОВ "ПРОХЕЛС ЮА" не виконало, оплати наданих транспортних послуг не здійснило. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості відповідача перед Позивачем по Договору станом дату подання позовної заяви становить 30 000,00 грн. Відповідач жодним чином не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт отримання наданих послуг за спірною Заявкою-Договором №07/04/01 від 07.04.2026 на загальну суму 30 000,00 грн., а також те, що сума не сплаченої заборгованості становить 30 000,00 грн., не надано доказів повної оплати на суму розмірі 30 000,00 грн., окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спірною Заявкою-Договором №07/04/01 від 07.04.2026у розмірі 30 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 300,00 грн. та 2 000,00 грн гонорару успіху.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Позивач надав до суду у якості доказів понесення 6300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу надав наступні документи: копія Договору про правову допомогу від 05.06.2026, копія акту приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2026, копія квитанції №02-06 від 08.06.2026 на суму 6 300,00 грн.

Судом встановлено, що між адвокатом Лоза В.М. та ТОВ «ДНІПРО-ТРЕЙД» укладено договір про надання правничої допомоги від 05.06.2026.

Сторони у договорі про надання правової допомоги погодили такі розміри винагороди за надання юридичних послуг: 1 300,00 грн - за огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та інших доказів за їх місцезнаходженням; 100,00 грн - за проведення переговорів щодо повернення боргу; 500,00 грн - за аналіз судової практики; 3 200,00 грн - за підготовку позовної заяви та пакета документів, необхідних для звернення до суду; 1 300,00 грн - за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, її повного юридичного супроводу, зокрема забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, договором передбачено виплату адвокату премії (гонорару успіху) в розмірі 2 000,00 грн у разі вирішення спору на користь клієнта.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2026 адвокатом надано правничу допомогу на виконання договору про надання правової допомоги від 05.06.2026, яка полягала в огляді, вивченні та попередній правовій оцінці документів та інших доказів у спорі з ТОВ «ПРОХЕЛС ЮД», проведенні переговорів щодо повернення боргу з метою досудового врегулювання спору, аналізі судової практики, підготовці позовної заяви та пакета документів, необхідних для звернення до суду, а також вчиненні інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення. Загальна вартість наданих послуг становить 6 300,00 грн. Підписанням акта сторони підтвердили належне надання та прийняття послуг, а також відсутність претензій щодо їх обсягу та якості.

Сторони визначили, що загальна вартість наданих послуг за Актом виконаних робіт від 08.06.2026 року складає 6 300,00 грн.

За висновком суду, послуги з огляду, вивчення та попередньої правової оцінки документів та інших доказів у спорі з ТОВ «ПРОХЕЛС ЮД», проведення переговорів щодо повернення боргу з метою досудового врегулювання спору й аналізу судової практики, зазначені в Акті, мають допоміжний та організаційний характер, охоплюються процесом підготовки позовної заяви та не становлять самостійних послуг з надання правничої допомоги, які можуть бути окремо враховані під час визначення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, вказані послуги не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, яким має керуватися суд при визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19.

Отже, вказані витрати відшкодуванню окремо не підлягають.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом із тим, щодо заявленого позивачем до стягнення гонорару успіху у розмірі 2000,00 грн, суд зазначає таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 2 000,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.

Такої ж позиції за аналогічних обставин та правовідносин дотримується Північний апеляційний господарський суд у постановах від 09.07.2025 у справі № 910/2470/25, від 20.05.2025 у справі № 910/16125/24, від 20.06.2025 у справі № 910/15799/24.

Таким чином, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 300,00 грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОХЕЛС ЮА" (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 43715395) на користь Приватного підприємства "ДНІПРО-ТРЕЙД" (вул. 8 Березня, буд. 23, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005; код ЄДРПОУ 31761050) 30 000,00 грн. основного боргу, 3 200,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2662,40 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов