Ухвала суду № 140993326, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

28.10.2026Справа № 910/13698/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши

заяву Фізичної особи-підприємця Шевчик Тетяни Григорівни

про забезпечення позову

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Шевчик Тетяни Григорівни

до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець Шевчик Тетяна Григорівна (далі - ФОП Шевчик Т.Г., позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро», відповідач) про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи № 1308 від 01.09.2026 та № 1307 від 01.09.2026, вчинені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В., щодо звернення стягнення на майно позивача.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2026 приватним нотаріусом були вчинені виконавчі написи № 1308 та № 1307 про звернення стягнення на нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності позивачу, що є предметом іпотеки за іпотечними договорами № 020524-І від 02.05.2024 та № 070525-І від 07.05.2025, укладеними між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ФОП Шевчик Т.Г. з метою забезпечення виконання позивачем грошових зобов`язань за кредитними угодами № 010524-КЛВ/3 від 01.05.2024 та № 070525-КЛН/1 від 07.05.2025. У той же час зазначені виконавчі написи позивач вважає безпідставними та передчасними, адже звернення стягнення на майно здійснене відповідачем з порушенням визначеного законом порядку, а сума стягнутої заборгованості є спірною та не відповідає вимогам закону і умовам кредитних угод.

У позові ФОП Шевчик Т.Г. просить визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи № 1308 від 01.09.2026 та № 1307 від 01.09.2026, вчинені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В.

Разом з позовом ФОП Шевчик Т.Г. подала заяву про вжиття заходів забезпечення цього позову, в якій просить:

1) зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 1308 від 01.09.2026, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В., у виконавчому провадженні № 81901996 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

2) зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 1307 від 01.09.2026, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В., у виконавчому провадженні № 81903010 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

3) заборонити АТ «Банк Кредит Дніпро» вчиняти дії щодо залишення за собою або набуття квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361979480000) в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», у тому числі подавати приватному виконавцю заяви про залишення предмета іпотеки за собою, про зарахування вимог у рахунок його ціни та про передачу квартири на повторну реалізацію, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

4) заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Семенову Р.А. у виконавчих провадженнях № 81901996 та № 81903010 щодо зазначеної квартири передавати її на реалізацію, подавати ДП «Сетам» заявки на проведення електронних торгів, складати, підписувати та затверджувати акт про реалізацію предмета іпотеки (у тому числі в разі залишення предмета іпотеки за іпотекодержателем), знімати з квартири арешти, розподіляти і перераховувати стягувачу кошти, одержані від її реалізації, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

5) заборонити ДП «Сетам» оприлюднювати лоти та проводити електронні торги з реалізації зазначеної квартири, а також видавати будь-яким особам акт про її реалізацію до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

6) заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти щодо зазначеної квартири державну реєстрацію права власності за будь-якою особою, державну реєстрацію припинення права власності Шевчик Т.Г. та державну реєстрацію припинення обтяжень, а нотаріусам - видавати свідоцтво про придбання цієї квартири з публічних (електронних) торгів, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачем розпочато процес реалізації майна за оскаржуваними виконавчими написами, який незабаром буде закінчено, тому є достатньо обґрунтоване припущення (реальний ризик) того, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову виконання рішення суду стане неможливим або його виконання буде утрудненим, а захист порушених прав та інтересів позивача може бути знівельовано.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у заяві про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Як вже зазначалось, предметом позову у цій справі є визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, тобто заявник звернувся до суду з немайновими вимогами, а тому у випадку їх задоволення судове рішення не вимагатиме примусового виконання.

Згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

На підтвердження своїх доводів заявник надав суду постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Р.А. від 07.09.2026 про відкриття виконавчих проваджень № 81901996 та № 81903010 за спірними виконавчими написами № 1308 від 01.09.2026 та № 1307 від 01.09.2026.

При цьому з відповідного витягу щодо вказаних виконавчих проваджень вбачається, що 07.09.2026 приватний виконавець виніс постанови про арешт майна боржника, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що в подальшому приватний виконавець передав зазначене майно на реалізацію ДП «Сетам» (лот № 606475, стартова ціна 7 110 800,00 грн), проте, електронні торги, призначені на 19.10.2026, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників (протокол ДП «Сетам» № 668966 від 19.10.2026).

Крім того у своїй заяві ФОП Шевчик Т.Г. вказує, що після 19.10.2026 (коли електронні торги не відбулися), закінчуються строки, визначені ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відтак, протягом десяти днів, тобто до 29.10.2026, банк має право залишити квартиру за собою з початковою ціною 7 110 800,00 грн шляхом заліку своїх вимог, а якщо він цим правом не скористається до 19.11.2026, то проводяться наступні аукціони. При цьому банк прямо висловив свій намір на продовження процедури звернення стягнення на майно за виконавчими написами.

Дослідивши подані докази, а також заперечення банку проти заяви про забезпечення позову, суд вважає, що доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими написами № 1308 від 01.09.2026 та № 1307 від 01.09.2026 у виконавчих провадженнях № 81901996, № 81903010 до набрання законної сили рішенням суду у справі, є обґрунтованими, адекватними та ефективними способами забезпечення позову, а обставини, на які посилається заявник - доведеними.

Також суд враховує, що у разі, якщо до вирішення справи про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, виконавець реалізує майно на підставі цих написів на аукціоні, заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ФОП Шевчик Т.Г.

Згідно зі сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України захід забезпечення позову, який полягає у зупиненні стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність/ невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу (заявнику) захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду ( постанови Верховного Суду від 25.02.2019 зі справи № 924/790/18, від 21.02.2020 зі справи № 910/9498/19, від 15.01.2021 зі справи № 914/1939/20, від 07.12.2021 зі справи № 922/1930/21, від 31.05.2023 зі справи № 910/8291/22).

Водночас суд зважає на те, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах предмета позову і не повинні порушувати прав інших учасників юридичної особи, блокувати її господарську діяльність чи застосовуватися щодо питань, не пов`язаних зі спором. Наведена позиція відображена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23 та від 26.02.2024 у справі № 910/12257/13.

Доводи АТ «Банк Кредит Дніпро» про те, що зупинення процедури стягнення завдасть банку значних збитків, суд відхиляє, оскільки господарська діяльність відповідача як банківської установи полягає у залученні вкладів не конкретної особи або обмеженої кількості осіб, а необмеженої (на розсуд банку) кількості фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, а тому тимчасове (до вирішення цього спору по суті) зупинення стягнення за вимогами до позивача, як одного із боржників відповідача, не може вважатися втручанням в господарську діяльність останнього у розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльності». У той же час невжиття зазначеного заходу до забезпечення позову утруднить та зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову є достатніми та дієвими для забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, не обмежують прав відповідача чи інших осіб, не мають наслідком припинення чи іншого втручання у їх господарську діяльність. До того ж ці заходи мають тимчасовий характер, їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін у спірних правовідносинах.

Таким чином суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими написами № 1308 від 01.09.2026 та № 1307 від 01.09.2026, вчиненими приватним нотаріусом Римською А.В., у виконавчих провадженнях № 81901996, № 81903010 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02), рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (заява № 2214/04), рішення від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" (заява № 50389/99) Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Тобто обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Щодо інших заходів забезпечення, які просить вжити заявник, суд зазначає, що їх застосування в даному випадку не є необхідним, адже вже застосовані заходи забезпечення (шляхом зупинення стягнення) цілком здатні запобігти можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача та забезпечити виконання рішення суду у справі. Відтак суд відмовляє у задоволенні іншої частині заяви щодо вжиття заходів забезпечення цього позову.

Отже на підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Шевчик Т.Г. про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Шевчик Тетяни Григорівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 81901996, відкритому на підставі виконавчого напису № 1308 від 01.09.2026, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В., до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 81903010, відкритому на підставі виконавчого напису № 1307 від 01.09.2026, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В., до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

У решті вимог заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.10.2029.

Стягувачем за даною ухвалою є: Фізична особа-підприємець Шевчик Тетяна Григорівна ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.75, ідентифікаційний код 14352406).

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К. І.