Рішення № 140993236, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/5402/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» (вул. Юлії Здановської, буд. 33/43, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 02011976)

до Малого приватного підприємства «В П К» (вул. Юлії Здановської, буд. 33/43, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 30576937)

про визнання частково недійсним пункту договору в частині ціни послуги, стягнення 3 698 967, 08 грн,

Представники сторін:

від позивача: Уланівський Сергій Євгенійович

від відповідача: Єлманова Вікторія Анатоліївна

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне некомерційне підприємство «Національний інститут раку» (далі за текстом ДНП «НІР», Позивач) з позовом до Малого приватного підприємства «В П К» (далі за текстом МПП «В П К», Відповідач), в якому Позивач просить суд:

- визнати частково недійсними пункт 4.3 Договору про закупівлю від 22.11.2024 № 310/2024 та умови Додатку № 1 до зазначеного Договору, у тому числі у редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 від 13.12.2024, укладених між державним некомерційним підприємством «Національний інститут раку» та Малим приватним підприємством «В П К» в частині визначення ціни (вартості) послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 654,00 грн (3 045,00 грн без ПДВ) за 1 Гкал;

- стягнути з Малого приватного підприємства «В П К» на користь державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 698 967, 08 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що тариф на теплову енергію, реалізація якої здійснюється Відповідачем, є регульованим, а тому встановлений пунктом 4.3 Договору та Додатку № 1 до Договору тариф постачання теплової енергії 3654 грн не відповідає тарифу, встановленому у розпорядженні Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497, що є порушенням законодавства у сфері теплопостачання.

Таким чином, вищезазначена умова Договору має бути визнана недійсною на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України, а надмірно сплачені кошти у розмірі 3 698 967, 08 грн підлягають поверненню Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач стверджує, що тариф визначено сторонами у Договору вірно та в ході вільного волевиявлення сторін, що зокрема, відображено Позивачем у тендерній документації.

При цьому, Відповідач звертає увагу суду на те, що регульовані тарифи у сфері теплопостачання застосовуються виключно до суб`єктів господарювання, які займають монопольне становище на ринку, до яких останній не належить, враховуючи предмет укладеного Договору.

Крім того, Відповідач стверджує про суперечність законодавства у сфері ліцензування діяльності теплопостачання, а саме розпорядження Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497 є нікчемним, оскільки підписане неуповноваженою та те особою, в силу чого не підлягає застосуванню на спірні правовідносини, зокрема, з тієї підстав, що Інститут не є ані установою, ані організацією, що фінансується з державного чи місцевого бюджету.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.06.2026.

27.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1 та клопотання про зупинення провадження у справі.

05.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

10.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідь на відзив на позовну заяву.

19.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про зупинення провадження у справі.

19.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 22.06.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 22.06.2026. У підготовчому засіданні судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.08.2026.

03.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про приєднання доказів до справи.

У судовому засіданні 03.08.2026 оголошено перерву до 24.08.2026.

24.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача щодо долучення Відповідачем до матеріалів справи додаткових доказів.

24.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло вступне слово Відповідача.

У судовому засіданні 24.08.2026 судом оголошено перерву до 12.10.2026.

У судовому засіданні 12.10.2026, заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, судом відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Позивачем (далі за текстом - Замовник) та Відповідачем (далі за текстомПостачальник) за результатами проведеної тендерної процедури за ID: UA-2024-11-25-002801-a (Закупівля без використання електронної системи) укладено договір про закупівлю від 22.11.2024 № 310/2024 (далі за текстом Договір), пунктом 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення: Теплова енергія, код 09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» за ДК 021:2015 (далі «Послуга») відповідної якості та в обсязі відповідно до специфікації, яка є Додатком 1 до цього договору, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану Послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.

У Специфікації (Додаток № 1 до Договору), визначено найменування товару теплова енергія, одиниця виміру Гкал, кількість 2 629,58 Гкал, ціна за одиницю - 3 045,00 грн (без ПДВ), ціна за одиницю з ПДВ - 3 654,00 грн. за 1 Гкал, сума договору - 9 608 485,32 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна цього договору становить 9 608 485,32 грн, у тому числі ПДВ 1 601 414,22 з них: за рахунок бюджетних коштів 7 070 020,99 грн, у тому числі ПДВ 1 178 336,83 гр; за рахунок власних коштів 2 538 464,33 грн., у тому числі ПДВ 423 077,39 грн.

Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою, у випадках встановлених цим Договором. Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що ціною (вартістю) Послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 4.3 Договору станом на дату укладення цього договору вартість Послуги становить 3 654,00 грн за 1 Гкал, у тому числі ПДВ 609,00 грн. Загальна кількість теплової енергії 2 629,58 Гкал.

Також, згідно зі Специфікацією (в редакції додаткової угоди № 1 до Договору від 13.12.2024) ціна за одиницю, без ПДВ (грн.) 3 045,00, ціна за одиницю з ПДВ (грн.) 3 654,00.

В подальшому Сторонами укладена додаткова угода до Договору № 1 від 13.12.2024, якою змінювався розмір оплати теплової енергії за рахунок бюджетних коштів та за рахунок власних коштів без зміни ціни Договору, а також викладено Специфікацію (Додаток № 1 до Договору) у новій редакції.

Відповідно до пункту 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 до Договору від 13.12.2024) ціна цього договору становить 9 608 485,32 грн., у тому числі ПДВ 1 601 414,22 з них: за рахунок бюджетних коштів 9 170 020,99 грн в тому числі ПДВ 1 528 336,83 грн; за рахунок власних коштів 438 464,33 грн в тому числі ПДВ 73 077,39 грн.

Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою, у випадках встановлених цим Договором. Споживач вносить плату Виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги.

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.12.2024 ціна за одиницю 3 045,00 грн (без ПДВ) та 3 654,00 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктом 7.1 Договору він набирає чинності з дати його укладення Сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання Сторонами.

У період з листопада по грудень 2024 Відповідач здійснив постачання теплової енергії Позивачу обсягом 2 629,580 Гкал на загальну суму 9 608 485,32 грн (з ПДВ), а Позивач, у свою чергу, оплатив поставлену Відповідачем теплову енергію в повному обсязі, що підтверджується актами та платіжними інструкціями, зокрема:

за листопад 2024: Акт надання послуги з постачання теплової енергії № 33111- 24-11 за листопад в обсязі 1 085,788 Гкал на суму 3 967 469,35 грн (з ПДВ), платіжні інструкції № 3909 від 09.12.2024, № 3903 від 09.12.2024;

за грудень 2024: Акт надання послуги з постачання теплової енергії № 33111- 24-12 від 16.12.2024 в обсязі 1 543,792 Гкал на суму 5 641 015,97 грн (з ПДВ), платіжні інструкції № 4015 від 16.12.2024, № 3996 від 16.12.2024.

Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.

Водночас розпорядженням Київської міської військової адміністрації № 497 від 30.05.2024 установлено Відповідачу тариф на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, у розмірі 2 247,32 грн (разом із ПДВ) за 1 Гкал (пункт 1).

Звертаючись до суду з позовом, Позивач стверджує, що Відповідач, в порушення пункту 4.2 Договору яким було визначено, що вартістю (ціною) послуги є саме встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також в порушення вищенаведеного законодавства здійснював постачання теплової енергії за вартістю (ціною) вищою за тариф, встановлений розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497.

Державною аудиторською службою України (далі Держаудитслужба) відповідно до пункту 2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІ квартал 2025 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» за період з 01.01.2021 по 31.05.2025 за результатами якої складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» за період з 01.01.2021 року по 31.05.2025 від 25.09.2025 № 000400-21/75 (далі Акт ревізії).

На підставі Акту ревізії Держаудитслужбою сформовано вимогу «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 24.10.2025 №000400-14/13167-2025 (далі Вимога), відповідно до пункту 3 якої Держаудитслужба, зокрема, вимагає від ДНП «НІР» Забезпечити відшкодування втрат, завданих внаслідок оплати за отримані послуги з постачання теплової енергії за завищеними тарифами за договорами, укладеними з малим приватним підприємством «ВПК» від 28.02.2020 № 91 на загальну суму 24 068,08 грн, від 26.02.2024 № 43/2024, від 22.11.2024 № 310/2024, від 07.03.2025 № 81/2025 на загальну суму 9 987 318,17 грн шляхом застосування статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, на підтвердження власної правової позиції Позивачем додано до позову лист від 23.02.2026 № 050/21-742 Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), лист Міністерства охорони здоров`я України як Уповноважений орган управління листом від 26.02.2026 №641/2026, згідно яких тарифи на теплову енергію повинні бути офіційно встановлені та затверджені.

З урахуванням обсягів спожитої теплової енергії сума безпідставно набутих грошових коштів Відповідачем становить 3 698 967,08 грн, які згідно позиції Позивача підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач зазначає, що за умовами тендерної закупівлі саме Позивачем здійснено розрахунок очікуваної вартості предмета закупівлі, зазначивши ціну 1 Гкал 3 654 з ПДВ, запланований обсяг теплової енергії 2 629, 58 Гкал, визначивши джерела фінансування 7 070 020, 99 грн Державний бюджет України, 2 538 464, 33 грн власний бюджет, зазначивши, що очікувана вартість послуги з постачання теплової енергії становить до 31.12.2024 9 608 485, 32 грн.

Посилаючись на частину 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», Відповідач зазначає, що реалізація теплової енергії врегульована (тарифіцирується) не для всіх суб`єктів господарювання, а лише для суб`єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, до яких Відповідач у спірних правовідносинах не відноситься оскільки Антимонопольним комітетом України Відповідача не внесено до зведеного переліку з постачання та виробництва теплової енергії, оскільки ринки постачання та виробництва теплової енергії не знаходяться у стані природної монополії.

Так, Відповідач звертає увагу суду на те, що у спірних правовідносинах він не працює на ринку, який перебуває у стані природної монополії, реалізує постачання (не транспортування) власного товару для клієнтів без використання монополіста цього ринку (КП «Київтеплоенерго»).

Щодо стану природної монополії (транспортування теплової енергії) - Відповідач дійсно внесений до даного переліку як монополіст з транспортування теплової енергії по Києву та Київській області на період спірних правовідносин, однак за спірним Договором Відповідач не транспортував теплову енергію, а лише виробляв її та постачав, що підтверджено спірним Договором та відповідно первинною документацією, долученою до позову, а також додатково це підтверджується тим фактом, що виробничі потужності Відповідача знаходяться на території Позивача, Відповідач орендує у ФДМУ нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул. Ломоносова (наразі вул. Здановської Юлії), 33/43, яке перебуває на балансі Позивача, що вбачається із долученого до відзиву копії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2016 № 7698 (з урахуванням внесених змін до такого договору).

Окрім викладеного, Відповідач також звертає увагу суду на наступне:

на виконання наказів МОЗ України від 09.08.2024 № 1414, від 18.08.2025 № 1303 Позивач має не менше двох теплопостачальних підприємств Відповідач та КП «Київтеплоенерго», який також має технічну можливість надавати теплопостачання ДНП «НІР» однак з 2023 постачання здійснюється виключно Відповідачем;

постанова НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 в частині ліцензування діяльності у сфері теплопостачання протирічить частині 6 статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та частині 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»;

встановлений тариф у розпорядженні Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497 є економічно необґрунтованим, що буде підтверджено висновком експерта;

розпорядження Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497 не підлягає застосуванню на спірні правовідносини, оскільки Інститут не є ані установою, ані організацією, що фінансується з державного чи місцевого бюджету;

розпорядження Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497 є нікчемним, оскільки підписане неуповноваженою та те особою.

Згідно позиції Відповідача, сторони Договору працювали за вільними цінами, виходячи з умов наданої Позивачем тендерної документації та волевиявлення обох сторін. При цьому, Договір є виконаним, жодних претензій під час його реалізації з боку замовника (Позивача) не було, жодної критики ціноутворення, тощо, а розпорядження, яке на думку Позивача мав застосовувати Відповідач опублікувано на сайті КМДА, з 30.05.2024, тобто заздалегідь до проведення тендеру у листопаді 2024, однак Позивач уклав прямий договір саме з Відповідачем, не зважаючи на дані обставини, отримав теплову енергію за договором у відповідній визначеній саме ним (Позивачем) вартості однак наразі намагається стягнути різницю у ціні Договору та тарифу розпорядження з Відповідача, що виглядає як спроба змінити умови вже реалізованого та припиненого договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин першої третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім цього, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Згідно з приписами частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правовою підставою, що зумовлює визнання недійсним оскаржуваного пункту Договору, Інститутом визначено частини 1 статті 203 ЦК України суперечить іншим актам цивільного законодавства, а саме частину 1 статті 632 ЦК України, якою передбачено необхідність застосування тарифу на послугу, вартість якої в межах спірних правовідносин визначено розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 30.05.2024 № 497.

Відповідно до пункту 4.3 Договору станом на дату його укладення вартість Послуги сторонами визначено 3 654,00 грн за 1 Гкал, у тому числі ПДВ 609,00 грн. Загальна кількість теплової енергії 2629,58 Гкал.

Аналогічне визначено і Специфікацією (в редакції додаткової угоди № 1 до Договору від 13.12.2024).

Зазначена ціна, на переконання Позивача, суперечить положеннями частини 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» та Розпорядженню Київської міської військової адміністрації № 497 від 30.05.2024, яким встановлено тариф у розмірі 2 247,32 грн за 1 Гкал.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення Договору та додаткової угоди № 1) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 ГК України).

За частиною 5 статті 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ці норми є загальними нормами матеріального права та підлягають однаковому застосуванню у будь-якому спорі, ініційованому стороною про недійсність укладеного правочину, незалежно від змісту господарського зобов`язання, визначеного його умовами та правового регулювання прав та обов`язків сторін за такою угодою.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору, суд дійшов висновку, що такі за своєю правовою природою є договором енергопостачання, за яким, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 275 ГК України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення закріплені в статті 714 ЦК України.

Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини 3 статті 275 ГК України предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (частина 3 статті 714 ЦК України).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (частина 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тариф (ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, які визначають згідно з порядками (методиками), затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також порядками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 1 Закону України «Про теплопостачання»).

Отже, тариф (ціна) на теплову енергію є істотною умовою Договору.

Водночас, згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19, від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 02.05.2018 у справі № 910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Крім цього, як було раніше зазначено судом, 30.05.2024 Київською міською військовою адміністрацією видано розпорядженням № 497 та установлено Відповідачу тариф на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, у розмірі 2 247,32 грн (разом із ПДВ) за 1 Гкал. Це розпорядження набирає чинності з дня його оприлюднення (пункт 3).

Суд зазначає, що станом на дату укладання Договору та Специфікації до Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.12.2024) розпорядження № 497 від 30.05.2024 оприлюднено (30.05.2024) та існувало, однак Позивач формуючи тендерну пропозицію заклав тариф саме 3 654 грн з ПДВ з 1 Гкал та запланований обсяг теплової енергії 2 629, 58 Гкал.

Враховуючи таку поведінку Позивача та звернення до суду з даним позовом, остання є суперечливою та порушує принцип добросовісності.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel (справедливий естопель, що означає прояв загального принципу недопустимості зловживання правом) - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Подібні правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 390/34/17.

При цьому судом враховано повне та беззаперечне виконання сторонами Договору станом на момент звернення до суду з позовом.

Додатково суд також вважає необхідним погодитися з позицією Відповідача щодо можливості в межах спірних правовідносин застосовувати нерегульовану тарифом ціну теплової енергії з огляду на наступне.

Як вже зазначалося судом вище, згідно статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природні монополії» суб`єкт природної монополії - суб`єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Зведений перелік суб`єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб`єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб`єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій (частина 2 статті 5 Закону України «Про природні монополії»).

Суд зазначає, що за умовами Договору Відповідачем надано Позивачу саме послуги з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення.

Порядок складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій, затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2012 № 874-р.

Пунктом 2 Порядку визначено, що до нього включаються суб`єкти господарювання (юридичні особи), які виробляють (реалізують) товари на ринках, що перебувають у стані природної монополії та включені до реєстрів суб`єктів природних монополій у відповідних сферах органами, що здійснюють державне регулювання у сфері природних монополій.

Пунктом 6 та 7 Порядку визначено, що зведений перелік суб`єктів природних монополій складається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, та ведеться Комітетом в електронному вигляді.

Зведений перелік суб`єктів природних монополій розміщується щомісяця до 20 числа на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (http://www.amc.gov.ua).

Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження внесення Відповідача до реєстру суб`єктів природних монополій, які провадять господарську діяльність станом на момент укладання Договору в частині послуг, які надавалися за Договором.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що Відповідач здійснює свою господарську діяльність з постачання теплової енергії за вільними цінами (неврегульованими тарифами), що визначаються з контрагентами у відповідних договорах на поставку теплової енергії самостійно, як і у випадку з Позивачем, а тому розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 497 від 30.05.2024 не розповсюджуються на відносини, що виникли між сторонами.

Враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним пункту договору, про що просить сторона Позивача, підстави для стягнення коштів у порядку статті 1212 ЦК України також відсутні оскільки останні отримано Відповідачем в межах правової підстави.

З урахуванням здійснених судом висновків, судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Зазначене стосується і наданого Відповідачем висновку експерта від 30.07.2026 № СЕ-19/121-26/15094-ЕК, оскільки структура та формування тарифу за постачання теплової енергії за Договором наразі не входить до предмету доказування у даній справі, а відтак такий доказ не має значення для даної справи з урахуванням здійснених судом висновків.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставин, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту невідповідності та завищеності погодженого сторонами тарифу на постачання теплової енергії, в силу чого відсутні підстави для визнання недійсним пункт 4.3 Договору та умови додатку № 1 до Договору, у тому числі у редакції, викладеній у додатковій угоді № 1 від 13.12.2024 та стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» - відмовити.

2. Судові витрати Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 28.10.2026

Суддя Антон ПУКАС