№ 140993109, 28.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/327/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" за вх. № 9596/26 від 20.10.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"

про стягнення заборгованості у розмірі 404 776,52 грн, з них: 366 690,80 грн - основного боргу, 38 085,72 грн - штрафних санкцій та інфляційного збільшення

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 404 776,52 грн, з них: 366 690,80 грн - основного боргу, 38 085,72 грн - штрафних санкцій та інфляційного збільшення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2026 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" 366 690,80 грн основної заборгованості та 4 400,28 грн судового збору.

20.10.2026 через систему "Елетронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9596/26 від 20.10.2026).

У судове засідання представники сторін не з`явилися. Водночас про розгляд заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повідомлені належним чином, про що свідчать долучені до справи довідка Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2026 про доставку електронного листа (ухвали від 20.10.2026 у справі № 909/327/26) в їх електронні кабінети.

З урахуванням приписів частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне розглянути заяву без участі представників сторін.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Оскільки за частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (частина друга статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому за наявності такої заяви, яка подана у визначений законом строк, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, подана позивачем до суду у порядку та в строк, визначений приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії наступних документів: - копію договору про надання абонентських юридичних послуг № 22/10/2025 від 22.10.2025; - копію додаткової угоди № 1 від 22.10.2025 до договору про надання абонентських юридичних послуг; - копію детального опису витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ТОВ "КОНТАНГО ТРЕЙД" у справі № 909/327/26 за період з 22.10.2025 по 14.10.2026; - копію рахунку № 88 від 19.10.2026 року на оплату юридичних послуг; - копію акту виконаних робіт № 88 від 19.10.2026.

Так, 22.10.2025 між Адвокатським об`єднанням "СТАНДАРТ" (в договорі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" (в договорі - замовник) укладено договір про надання абонентських юридичних послуг № 22/10/2025.

Згідно з пунктом 1.1 договору, клієнт (ТОВ "КОНТАНГО ТРЕЙД") доручив, а Адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання на належному рівні виконати юридичні роботи та передати їхній результат, а клієнт, у свою чергу, зобов`язався прийняти ці роботи та виплатити виконавцю обумовлену винагороду.

Водночас, відповідно до пунктів 3.3 та 1.2 договору, сторони погодили, що умови та вартість судового супроводу справ клієнта, які виходять за межі стандартного абонентського обслуговування, визначаються окремо.

На виконання умов договору, 22.10.2025 сторонами підписано додаткову угоду №1, якою встановлено погодинну ставку оплати професійної правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

Зі змісту акта виконаних робіт № 88 від 19.10.2026 та ідентичного за змістом детального опису витрат на професійну правничу допомогу за період з 22.10.2025 року по 14.10.2026 року вбачається, що представником позивача заявлено про виконання таких дій у справі № 909/327/26 із застосуванням ставки 4 000,00 грн/год:

- проведення усної консультації та вивчення документів тривалістю 3,00 год (вартість 12 000,00 грн);

- підготовка та направлення вимоги щодо погашення заборгованості тривалістю 2,00 год (вартість 8 000,00 грн);

- аналіз судової практики, підготовка та подання позовної заяви тривалістю 4,00 год (вартість 16 000,00 грн);

- участь у чотирьох судових засіданнях Господарського суду Івано-Франківської області (29.04.2026, 03.06.2026, 08.07.2026, 09.09.2026) тривалістю по 0,30 год кожне (вартість по 2 000,00 грн за кожне засідання, загалом 8 000,00 грн);

- надання усної консультації клієнту 17.09.2026 року тривалістю 0,30 год (вартість 2 000,00 грн);

- участь у судовому засіданні 14.10.2026 року тривалістю 1,00 год (вартість 4 000,00 грн).

Аналогічні відомості щодо переліку послуг, витраченого часу та вартості робіт містяться у виставленому виконавцем рахунку № 88 від 19.10.2026, згідно з яким до сплати за супровід справи № 909/327/26 пред`явлено суму 50 000,00 грн із розрахунку 12 годин 30 хвилин роботи представника за ставкою 4 000,00 грн/год.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас, за приписами частини шостої цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подано.

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, слід зазначити, що відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/учасником справи, чи тільки має бути сплачена. Визначальним для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є не факт їхньої фактичної сплати, а реальність надання відповідних послуг адвокатом, склад та обсяг таких послуг, а також документальне підтвердження виникнення у сторони зобов`язання щодо їх оплати. Оскільки матеріалами справи (договором, актом приймання-передачі наданих послуг та детальним описом робіт) підтверджується факт виконання адвокатом відповідних процесуальних дій, у позивача виникло безумовне грошове зобов`язання з оплати цих послуг, що є достатньою підставою для їх покладення на відповідача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Принагідно, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги те, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд зазначає, що заявлені позивачем послуги з "вивчення документів та консультування" тривалістю 3 години (12 000,00 грн) та "підготовки позовної заяви" тривалістю 4 години (16 000,00 грн) охоплюються єдиним процесом формування правової позиції. Ознайомлення з матеріалами є невід`ємною складовою складання процесуального документа, тому їх виділення як окремих послуг призвело до завищення обсягу робіт. Витрачання 2 годин робочого часу (8 000,00 грн) на підготовку первинної вимоги про погашення боргу є необґрунтованим, оскільки вказаний документ не вимагав глибокого правового аналізу нормативної бази, а його зміст зводився до констатації факту прострочення платежу за договором. Зазначена дія є технічною складовою досудового врегулювання, вартість якої є неспівмірною зі складністю виконаної роботи.

Аналіз витрат представника на участь у судових засіданнях, а також на пов`язане з ними консультування клієнта свідчить про їхню неспівмірність та надмірність. Заявлені позивачем послуги з участі представника у п`яти судових засіданнях (два з яких тривали до 10 хвилин із вартістю 2 000,00 грн за кожне, два - до 30 хвилин а фінальне (14.10.2026 - 25 хвилин та 5 хвилин проголошення рішення з вартістю 4 000,00 грн), а також надання додаткової усної консультації 17.09.2026 року (вартість 2 000,00 грн за 30 хвилин) оцінені позивачем загалом у 14 000,00 грн. Суд зазначає, що за наявності сформованої та сталої судової практики у цій категорії справ, сам факт фізичної присутності адвоката в судовому засіданні не вимагає додаткового правового аналізу чи значних інтелектуальних зусиль, які б виправдовували застосування високої погодинної ставки. Окреме тарифування усної консультації у період активних судових слухань також не підтверджено належною процесуальною необхідністю, оскільки інформування клієнта про перебіг розгляду справи є супутньою дією адвоката в межах загального судового представництва і не повинно оплачуватися як самостійний вид правової допомоги.

Аналізуючи надані позивачем докази у їх сукупності через призму критеріїв реальності та розумності, суд дійшов висновку, що складність виконаних адвокатом робіт не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн. Заявлені витрати на підготовку позовної заяви та матеріалів справи, досудове врегулювання спору, а також представництво в судових засіданнях не були об`єктивно необхідними в такому обсязі та є очевидно завищеними відносно типовості й складності цього спору, правова практика у якому є сталою. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу має компенсаторний характер, не може бути способом надмірного збагачення сторони чи становити для неї додатковий спосіб отримання доходу, тоді як позивачем не доведено розумність та неминучість заявлених до стягнення сум за кожним етапом наданих послуг.

Згідно з частинами першою-другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та, керуючись принципами пропорційності, розумності й справедливості, а також критеріями реальності та об`єктивної необхідності судових витрат, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" 21 000,00 грн (двадцять одну тисячу гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою. У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат у розмірі 29 000,00 грн слід відмовити.

Керуючись ст. 74, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (урочище Центр, будинок 5Г, село Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436; ідентифікаційний код юридичної особи 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТАНГО ТРЕЙД" (вулиця Лісозаводська, будинок 2/1, місто Судова Вишня, Яворівський район, Львівська область, 81340; ідентифікаційний код юридичної особи 36856141) 21 000 (двадцять одну тисячу) грн 00 коп. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткового рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення складено та підписано 28.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА