Рішення № 140993106, 12.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/717/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця Сича Стефана Петровича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі"

про стягнення заборгованості в сумі 80 429 грн 65 коп.

представники не з"явилися

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа - підприємець Сич Стефан Петрович із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" про стягнення заборгованості в сумі 80 429 грн 65 коп.

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у цій справі відображений в протоколах судових засідань та ухвалах, постановлених за наслідками розгляду поданих сторонами клопотань, які містяться в матеріалах справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 80 429 грн 65 коп. В підтвердження факту надання послуг на суму заборгованості позивач надав міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №б/н від 26 вересня 2024 року, Акт №468 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 жовтня 2024 року та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 04 березня 2025 року, копії яких приєднані до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статтями 526, 530, 619, 909 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що претензій чи застережень щодо стану вантажу, його зовнішнього вигляду, пакування чи температури безпосередньо всередині кузова транспортного засобу або самого вантажу з боку одержувача заявлено не було. Вантаж прийнятий одержувачем у повному обсязі без будь-яких складених актів про пошкодження чи невідповідність температурного режиму на момент розвантаження. Будь-яких претензій щодо недотримання температурного режиму з моменту розвантаження до цього часу перевізнику не пред`явлено. Це означає, що одержувач вантажу достовірно знав, що порушень температурного режиму термологером не зафіксовано. Вказав, що дані термописця є додатковим технічним інструментом і жодним чином не є первинним документом, який впливає на факт виконання зобов`язання з перевезення, якщо вантаж здано цілісним і без зауважень.

Щодо доставки вантажу іншому одержувачу, відмінному від вказаного в графі 2 накладної CMR, то позивач послуговувався усними вказівками вантажовідправника, а після доставки вантажодержувачу взяв на себе усі ризики таких дій, в тому числі, щодо відшкодування збитків, як це передбачено п. 7 ст. 12 КДПВ. У будь-якому випадку вантаж доставлений за адресою чітко погодженою в Заявці і в самій накладній CMR: 5928 PP Venlo, Archimedesweg 19. Те, що адреса доставки не збігається з адресою реєстрації вантажоодержувача є нормальною практикою провадження господарської діяльності, а право одержувача вантажу передавати вантаж у розпорядження іншій особі засноване на пунктах 2, 4 ст.12 Конвенції. Вантаж доставлений у повному обсязі і без застережень (претензій), які в силу статті 30 Конвенції, могли б бути пред`явлені перевізнику не пізніше семи робочих днів з дня розвантаження, однак, найпізніше у строки передбачені статтею 20 КДПВ.

Просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що позивач не довів настання строку виконання грошового зобов`язання, визначеного умовами Заявки № 160 від 26.09.2024, оскільки повний пакет оригіналів документів (зокрема, обов`язкова роздруківка термописця за час транспортування) відповідачу не передавався. Вказав, що позивач не довів факту фактичного вручення відповідачу документів, направлених 17.03.2026.

Також вказав, що згідно розділу "Ставка фрахту" Заявки № 160 від 26.09.2024, вартість перевезення визначена сторонами в іноземній валюті 1 750,00 євро, з прямою вказівкою на спосіб перерахунку в гривні: "б/н в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день замитнення". Це погоджений сторонами спосіб визначення грошового еквівалента зобов`язання, який відповідає ч. 2 ст. 524 і ч. 2 ст. 533 ЦК України. Оскільки дата замитнення (митного оформлення вантажу на експорт) в матеріалах справи не підтверджена жодним документом (відсутня митна декларація чи інший документ митного оформлення), відсутня можливість перевірити, чи відповідає сума 80 429,65 грн, зазначена в Акті № 468 та Рахунку № 468 від 07.10.2024, погодженому сторонами курсовому перерахунку 1 750,00 євро за курсом НБУ на дійсну дату замитнення.

Також вказав, що за графою 2 CMR від 26.09.2024 одержувачем вантажу визначено "HG Food GmbH, Auf dem Radberg 1a, 27721 Ritterhude, Deutschland". Разом з тим, відмітка про отримання вантажу у графі 24 CMR засвідчена печаткою та підписом іншої юридичної особи - "Lineage Venlo B.V.", Archimedesweg 19, NL-5928 PP Venlo. Відтак відповідач звертає увагу, що саме право розпорядження вантажем за ст. 12 КДПВ належить відправнику вантажу (яким за графою 1 CMR є LLC "ECOBERRY"), а не перевізнику чи третім особам. Позивач не надав письмового розпорядження відправника про зміну одержувача вантажу з "HG Food GmbH" на "Lineage Venlo B.V.", хоча саме таке розпорядження, за змістом ст. 12 КДПВ, є обов`язковою підставою для законної зміни одержувача під час перевезення. За відсутності такого розпорядження в матеріалах справи відповідач позбавлений можливості перевірити, чи вантаж дійсно був переданий уповноваженій особі за погодженим договором перевезення, що ставить під сумнів факт належного виконання зобов`язання перевізником в частині здачі вантажу саме тому одержувачу, який визначений умовами перевезення.

Просив суд у позові відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

26.09.2024 Фермерське господарство "Еко Беррі" (замовник) звернулося до фізичної особи -підприємця Сича Стефана Петровича (перевізник) із електронною заявкою №160 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до умов підписаної та скріпленої печатками обох сторін заявки про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №160 від 26.09.2024, ФОП Сич Стефан Петрович узяв на себе зобов`язання виконати міжнародне перевезення за маршрутом вул. Незалежності, 68, с. Тишківці, Коломийський район, Івано-Франківська область 5928 РР Venlo , Archimedesweg 19, Netherlands (м.Венло, провінція Лімбург, Нідерланди).

В заявці сторони погодили, зокрема: ім`я та телефон контактної особи замовника; дату завантаження - 27.09.2024; найменування товару - малина заморожена, грис, Клас А; вагу - 19530 кг; температуру транспортування - (- 20оС); ставку фрахту - 1750 євро (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день замитнення); умови оплати - рахунок замовник оплачує протягом 20 банківських днів з дня отримання від перевізника повного пакету оригіналів документів (рахунок - фактура; акт виконаних робіт в двох екземплярах; міжнародна товаротранспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження; роздруківка термописця за час транспортування; заявка замовника, підписана виконавцем).

Згідно з п. 3 заявки, оригінали документів надсилати Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта №11, Шатна Анастасія, НОМЕР_1 .

На виконання умов договору - заявки надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 80 429 грн 65 коп., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 07.10.2024, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №468 від 07.10.2024, на підставі договору-заявки №160 від 26.09.2024, який підписаний сторонами без зауважень.

Крім того, сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 04.03.2025, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 429 грн 65 коп. Вказаний Акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

Станом на 06.06.2026 заборгованість залишалася непогашеною, у зв"язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За приписами чинного законодавства, договори перевезення (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття перевізником заявки замовника до виконання (ст. ст. 205, 207, 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).

За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновок.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд встановив, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом підписання Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Факт надання таких послуг відповідачем не спростований, підставою для виникнення у замовника перевезення обов`язку з оплати є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій.

Отже суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати наданих послуг, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 80 429 грн 65 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов"язань є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про неналежне надання чи невиконання ним послуг.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

У статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи заявлення позивачем однієї майнової вимоги (стягнення заборгованості в сумі 80 429 грн 65 коп.) та понижений коефіцієнт 0,8 за подання позову через систему "Електронний суд" при поданні позову останній мав сплатити судовий збір в сумі 2 622 грн 40 коп.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №126 від 19 травня 2026 року.

Враховуючи внесення судового збору в меншому розмірі, ніж встановлений законом, судовий збір в сумі 240 грн 00 коп. як несплачений, належить стягнути з позивача в дохід державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 622 грн 40 коп., суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком, сума судових витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 10 300 грн 00 коп. та гонорар успіху 3000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази:

- договір про правову допомогу від 16.05.2026;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 19.05.2026;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №09-05 від 19.05.2026 на суму 10 300 грн 00 коп.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з договору про правову допомогу від 16.05.2026, укладеного фізичною особою - підприємцем Сичем Стефаном Петровичем (клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (адвокат), адвокат зобов`язався від імені і за рахунок клієнта здійснити такі дії: надати правову допомогу у спорі, що виник із ФГ "Еко Беррі".

З цією метою: здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); здійснити заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.); провести арифметичні розрахунки (0,5 год.); здійснити аналіз судової практики (0,5 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (5 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год.) (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10 300 грн 00 коп.

В п. 2.2 договору визначено, що розрахунок здійснюється в такому порядку: кошти у вказаній в п. 2.1 сумі сплачуються адвокату в момент передачі клієнту підготовленої позовної заяви.

Відповідно до п.2.3. договору, при задоволенні позову адвокат отримує премію (гонорар успіху) в сумі 3000 грн 00 коп.

19.05.2026 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги у спорі, що виник з ФГ "Еко Беррі":

- огляд, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 2 год 30 хв.;

- проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу - 15 хв;

- аналіз судової практики - 35 хв;

- підготовка позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду - 5 год 30 хв;

- вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 3 год.

Загальна вартість послуг складає 10 300 грн 00 коп.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК Украни).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи зазначене, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд врахував клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, а також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп.

Щодо гонорару успіху суд зазначає, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак враховуючи позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).

За вказаних обставин, суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує клієнт на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

З огляду на викладене, виходячи з обставин цієї справи суд дійшов висновку про те, що доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правову допомогу у сумі 7 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Фізичної особи - підприємця Сича Стефана Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" про стягнення заборгованості в сумі 80 429 грн 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" (вул. Пасічна, буд. 41, кв. 28, м. Івано-Франківськ, 76008, код 43119247) на користь Фізичної особи - підприємця Сича Стефана Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 80 429 (вісімдесят тисяч чотириста двадцять дев"ять) грн 65 коп., 2622 (дві тисячі шістсот двадцять дві ) грн 40 коп. судового збору та 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3300 (три тисячі триста ) грн 00 коп. та гонорару успіху в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. покласти на позивача.

Стягнути з Сича Стефана Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 240 (двісті сорок) грн 00 коп. судового збору в доход бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.10.2026

Суддя Т. В. Максимів