Рішення № 140992926, 26.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2026 Справа № 905/572/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ

про стягнення 285500096,87 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Овчарук О.О. - адвокат на підставі довіреності;

від відповідача: не з`явились.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 285500096,87 грн, з яких 277296360,37 грн основний борг, 6792386,96 грн пеня, 676595,15 грн 3% річних, 734754,39 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2470-ТКЕ(25)-04 постачання природного газу від 28.10.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений газ, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за листопад 2025 року - березень 2026 року.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/572/26; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.09.2026 об 11:00год.

21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.09.2026. У відзиві відповідач зазначає, що у сторін відсутні розбіжності щодо періоду та суми основного боргу, однак вважає безпідставним стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач наполягає, що відповідно до пункту 7.2 договору у разі наявності невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних не нараховуються. Відповідач посилається на наявність узгодженої, але невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах у розмірі 729881234,42грн. Також зазначає, що підприємство здійснює діяльність в умовах воєнного стану, перебуває на території активних бойових дій, є підприємством критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та має критичний фінансовий стан. На підставі викладеного просить відмовити у стягненні 6792386,96 грн пені, 676595,15 грн 3% річних та 734754,39грн інфляційних втрат. У відзиві відповідач зокрема просив проводити судові засідання по справі без участі представника відповідача, суд задовольняє означене клопотання відповідача.

21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 21.09.2026. Позивач наполягає, що прострочення грошового зобов`язання є достатньою підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Відсутність вини чи наявність форс-мажорних обставин не звільняє від відповідальності за ст. 625 Цивільного кодексу України. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Фінансовий результат позивача від господарської діяльності за 2025 рік складає 3,631236 млрд. грн чистого збитку. Щодо різниці в тарифах позивач зазначає, що врахував її під час розрахунку та не нараховував відповідні платежі на суми такої заборгованості. При цьому, на думку позивача, повинна враховуватися лише заборгованість з різниці в тарифах за спірні періоди поставки. Позивач також вказує, що відповідач не надав власного контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.09.2026 відкладено підготовче засідання на 06.10.2026 об 11:30год.

Ухвалою від 06.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.10.2026 об 11:40.

У судовому засіданні 26.10.2026 представник позивача в режимі відеоконференції наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судові засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвали суду у даній справі були належним чином доставлені до Електронного кабінету відповідача та його представника, що підтверджується відповідними довідками про доставку документів до Електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судові ухвали були направлені на електронну адресу відповідача, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів до електронних поштових скриньок, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає особам, які зареєстрували Електронний кабінет, будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

28.10.2025 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (споживач) укладено договір № 2470-ТКЕ(25)-04 постачання природного газу (договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2025 року по 31 березня 2026 року (включно), в кількості 33378,33171 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях у розрахункові періоди згідно наведеного графіку.

У відповідності до п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п.3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна природного газу встановлюється у порядку, визначеному у пункті 4 договору.

На підставі пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 5.4. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2. договору споживач зобов`язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3. договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків згідно з пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У разі наявності у споживача невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства України, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних постачальником не нараховуються.

Згідно з пунктом 13.1. договору даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), або з дати накладення уповноваженим представником однією зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису (надалі КЕП/УЕП) та діє до 31 березня 2026 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом накладання електронних підписів сторін та печаток.

На виконання умов договору № 2470-ТКЕ(25)-04 постачання природного газу від 28.10.2025 з листопада 2025 року по березень 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 277296360,37 грн згідно актів приймання передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень:

- поставка за листопад 2025 року: Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 3056,10104 тис.куб.м, вартістю 24701231,26 грн з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 87,41859 тис.куб.м, вартістю 2293112,74 грн з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2025, обсяг переданого газу 66,12839 тис.куб.м, вартістю 1127660,74 грн з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за грудень 2025 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2025, обсяг переданого газу 5017,20083 тис.куб.м, вартістю 40552009,37 грн з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2025, обсяг переданого газу 142,59562 тис.куб.м, вартістю 3927077,74 грн з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу 271,07283 тис.куб.м, вартістю 4622495,57 грн з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за січень 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 7143,76095 тис.куб.м, вартістю 57740136,53 грн з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 201,34256 тис.куб.м, вартістю 5356690,70 грн з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2026, обсяг переданого газу 379,14158 тис.куб.м, вартістю 6465348,35 грн з ПДВ (обсяг ІІІ);

- поставка за лютий 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 5801,43215 тис.куб.м, вартістю 46890634,62 грн з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 182,26142 тис.куб.м, вартістю 4796850,17 грн з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2026, обсяг переданого газу 343,90135 тис.куб.м, вартістю 5864410,93грн з ПДВ (обсяг ІІІ).

- поставка за березень 2026 року: Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу 3505,63190 тис.куб.м, вартістю 28334607,78 грн з ПДВ (обсяг І); Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу 1491,50205 тис.куб.м, вартістю 41441921,99 грн з ПДВ (обсяг ІІ); Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2026, обсяг переданого газу 186,60923 тис.куб.м, вартістю 3182171,88 грн з ПДВ (обсяг ІІІ).

Відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, у зв`язку з чим позивач, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 285500096,87 грн, з яких 277296360,37 грн основний борг, 6792386,96 грн пеня, 676595,15 грн 3% річних, 734754,39 грн інфляційні втрати.

Проаналізувавши надані сторонами докази та пояснення, дослідивши та з`ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши договір №2470-ТКЕ(25)-04 від 28.10.2025, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу №2470-ТКЕ(25)-04 від 28.10.2025 є належно підставою для виникнення прав та обов`язків у сторін.

Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані відповідачем без зауважень.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. договору №2470-ТКЕ(25)-04 від 28.10.2025, строк оплати поставленого природного газу за спірний період є таким, що настав.

Відповідач у відзиві зазначає, що не заперечує щодо періоду та суми основного боргу.

Відповідно ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 6 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги, а саме в частині стягнення основної суми боргу. Відзив на позовну заяву подано представником відповідача через підсистему «Електронний суд». Представник відповідача, який підписав відзив, має належні повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій, а викладена ним позиція не суперечить інтересам відповідача. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття часткового визнання позову відповідачем щодо стягнення основного боргу, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 277296360,37грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у сумі 734754,39 грн за період з 01.04.2026 по 31.07.2026, 3 % річних у сумі 676595,15 грн за період за загальний період з 17.03.2026 по 12.08.2026, пені у сумі 6792386,96 грн за період з 17.03.2026 по 12.08.2026.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків згідно з пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У разі наявності у споживача невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства України, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних постачальником не нараховуються (абзац 2 п.7.2 договору).

Відповідач заперечує щодо нарахування позивачем інфляційних витрат, 3% річних та пені оскільки наявна узгоджена, але невідшкодована заборгованість з різниці в тарифах у розмірі 729881234,42 грн за період з 01.06.2021 до 30.06.2026.

Згідно пункту 8 Додатку до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не нараховуються.

Відповідно до пункту 4 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, обсяг заборгованості з різниці в тарифах, утвореної після 1 червня 2021 р., визначається станом на 1 липня 2022 р. за теплову енергію, комунальні послуги в розрізі відповідних категорій споживачів (населення, установи і організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійні організації, інші споживачі).

У подальшому обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва) визначається: протягом воєнного стану - за календарний квартал (станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом); після припинення або скасування воєнного стану - за шість місяців після припинення або скасування воєнного стану (станом на 1 число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано).

Тобто, у зв`язку з тим, що на території України в спірний період діяв воєнний стан, то обсяг заборгованості з різниці в тарифах затверджується щоквартально.

Відповідно до пункту 7 Методики, обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається суб`єктами господарювання як різниця між фактичними витратами (з урахуванням витрат інвестиційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з інвестиційною діяльністю) на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, які надають населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам такі послуги (далі - фактичні витрати), і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до порядків (методик) формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, надання комунальних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, НКРЕ або НКРЕКП відповідно до їх повноважень, визначених законом, та застосовувалися суб`єктами господарювання до відповідної категорії споживачів. Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах здійснюється суб`єктом господарювання окремо за періодами її утворення.

Пунктами 5 та 6 Методики визначено, що розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах здійснюється суб`єктами господарювання виходячи із встановлених уповноваженим органом тарифів на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають комунальні послуги населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, відповідно до щорічної звітності, враховуючи період, протягом якого діяв та застосовувався відповідний тариф до споживача. Розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог цієї Методики та підтверджуються документами, що визначені у Типовому положенні про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 932, а також іншими документами, підтвердними матеріалами, наданими суб`єктом господарювання

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 932 затверджено Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Підпунктом 2 пункту 6 Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, територіальна комісія з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає та аналізує подані суб`єктами господарювання розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та підтвердні документи, за результатами чого підтверджує (узгоджує) обсяги заборгованості з різниці в тарифах.

Отже відповідач, відповідно до Методики, здійснює розрахунки заборгованості перед ним з різниці в тарифах, та, відповідно до Типового положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, кожного кварталу подає такі розрахунки, разом з відповідними доказами на затвердження Територіальній комісії, яка їх затверджує щоквартально.

Листом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.06.2026 №9287/8/14-26, вказане Міністерство надало позивачу інформацію про узгоджені територіальними комісіями підприємствам теплопостачання (в розрізі регіонів) обсяги заборгованості з різниці в тарифах, відповідно до наданої інформації щодо відповідача:

-80920224,80 грн - обсяг заборгованості з різниці в тарифах з 01.10.2025 по 31.12.2025 станом на 01.01.2026, узгоджений Теркомісією згідно з протоколом від 19.03.2026 № 1;

- 125850525,77 грн - обсяг заборгованості з різниці в тарифах з 01.01.2026 по 31.03.2026 станом на 01.04.2026, узгоджений Теркомісією згідно з протоколом від 19.05.2026 № 2.

Позивач зазначив, що саме на ці затверджені суми не нараховував неустойку, 3% та інфляційні втрати, що відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору №2470-ТКЕ(25)-04 постачання природного газу від 28.10.2025, водночас відповідач не надав жодного контррозрахунку та не зазначив, як саме, на його думку, має бути правильно здійсненні такі розрахунки.

На переконання суду наявність заборгованості з різниці в тарифах за попередні періоди, які не включають період дії спірного договору, не є підставою для відмови в застосуванні абзацу 1 пункту 7.2 договору. Вирішальним є те, чи залишалася відповідна сума невідшкодованою у спірний період та в якому розмірі вона підлягала виключенню з бази нарахування. Суд оцінює це питання в межах заявлених позовних вимог і спірного періоду, оскільки позивач не нараховує санкцій на заборгованість за попередні періоди, які не є предметом спору.

Абзац 2 пункту 7.2 договору застосовується не як загальна пільга для підприємства теплопостачання, а як погоджене сторонами правило щодо певної частини заборгованості в рамках спірного періоду. Він не припиняє основного боргу та не звільняє відповідача від відповідальності за суму прострочення, яка не охоплюється доведеною невідшкодованою різницею в тарифах за попередні періоди.

Отже, застосування пункту 7.2 договору вимагає перевірки за кожною відповідною датою суми простроченого боргу за газ, суми узгодженої та невідшкодованої різниці в тарифах, періоду її виникнення, дати узгодження та врахування відповідної суми в розрахунку позивача.

Системний аналіз пункту 7.2 договору дає підстави для висновку, що передбачене ним виключення щодо ненарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань і процентів річних пов`язане з наявністю невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, яка стосується відповідних обсягів природного газу, поставлених споживачу в певному періоді.

За таких обставин загальна заборгованість відповідача з різниці в тарифах у розмірі 729881234,42 грн за період з 01.06.2021 до 30.06.2026 сама по собі не є достатньою підставою для застосування пункту 7.2 договору до всіх нарахувань у цій справі. Необхідно встановити зв`язок невідшкодованої різниці в тарифах саме з обсягами природного газу, поставленими у спірний період, за який позивач здійснив нарахування.

Таким чином, заборгованість із різниці в тарифах за попередні періоди, що стосується інших обсягів поставленого газу, не може автоматично бути підставою для ненарахування санкцій за зобов`язаннями, які є предметом спору. Водночас урахуванню підлягають належним чином розраховані й узгоджені суми різниці в тарифах, що стосуються обсягів газу, поставлених у відповідному спірному періоді, за умови їх невідшкодування.

Відповідно, оцінюючи розрахунок позивача, суд має виходити з умов пункту 7.2 договору в їх системному зв`язку з періодами поставки природного газу та встановити, чи стосується погоджена заборгованість із різниці в тарифах за IV квартал 2025 року та I квартал 2026 року саме тих обсягів поставки, за несвоєчасну оплату яких позивачем нараховано спірні суми. Наявність заборгованості з різниці в тарифах за інші періоди сама по собі не спростовує правомірності здійснених позивачем нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача, суд установив, що при визначенні пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат позивач урахував суми заборгованості з різниці в тарифах, що стосуються обсягів газу, поставлених у відповідному спірному періоді.

Таким чином, посилання відповідача на наявність заборгованості з різниці в тарифах саме по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення, оскільки позивачем враховано відповідну заборгованість при здійсненні розрахунку, доказів протилежного відповідачем не надано.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати отриманого газу, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА Закон» суд визнає його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи пункт 7.2 договору позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6792386,96 грн за період з 17.03.2026 по 12.08.2026.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Правовими наслідками порушення зобов`язання, встановленого договором або законом є сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА Закон» суд визнає його обґрунтованим та арифметично правильним.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на соціальному значенні діяльності підприємства, просив урахувати, що здійснює діяльність у сфері житлово-комунального господарства, постачає теплову енергію, працює в умовах державного регулювання тарифів та необхідності забезпечення успішного проходження опалювального періоду 2026/2027 років у прифронтовому м.Краматорськ, однак означені твердження не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

При ухваленні рішення у справі суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Водночас, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, загальний розмір заявлених позовних вимог становить 285500096,87 грн, з яких відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано на суму основного боргу - 277296360,37 грн.

З огляду на те, що відповідач визнав зазначену частину позовних вимог до початку розгляду справи по суті, положення частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню до визнаної відповідачем частини позовних вимог.

Враховуючи викладене, 50 відсотків судового збору, що припадає на визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 277296360,37 грн, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Інша частина судового збору підлягає розподілу між сторонами відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням фактичного розміру позовних вимог, задоволених судом.

При цьому суд враховує, що позовні вимоги на суму 8203736,50 грн відповідачем не визнавалися, а тому судовий збір у відповідній частині не підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України та розподіляється за загальним правилом, встановленим статтею 129 цього Кодексу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням положень частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, 452531,96 грн судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а 479308,04 грн судового збору підлягає віднесенню на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 129, 130, 191, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 285500096,87 грн, з яких 277296360,37 грн основний борг, 6792386,96 грн пеня, 676595,15 грн 3% річних, 734754,39 грн інфляційні втрати, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.8-Д, код ЄДРПОУ 34657789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у розмірі 277296360,37 грн, пеня у розмірі 6792386,96 грн, 3% річних у розмірі 676595,15грн, інфляційні втрати у розмірі 734754,39 грн та судовий збір у розмірі 479308,04 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 452531,96 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 26.10.2026 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 28.10.2026.

Суддя Г.Є. Курило